Висвітлено історію бунту натуралістів у Франції проти стилістики традиційного театру. Розглянуто аспекти творчості постановників А.Антуана, О.Брама, Дж.Грайна, Г.Гренвіля-Баркера, В.Немировича-Данченка та К.Станіславського. Охарактеризовано початки Ірландського драматичного руху, а також творчість провідних режисерів та критиків, які працювали в стилістиці реалістичного театру в США після Беласко. Простежено тяжіння до традиції в роботах Т.Вільямса й А.Міллера в США, Дж.Осборна й Е.Бонда в Англії.

Освещена история бунта натуралистов во Франции против стилистики традиционного театра. Рассмотрены аспекты творчества постановщиков А.Антуана, О.Брама, Дж.Грайна, Г.Гренвиля-Баркера, В.Немировича-Данченко и К.Станиславского. Охарактеризованы начала Ирландского драматического движения, а также творчество ведущих режиссеров и критиков, работавших в стилистике реалистического театра в США после Беласко. Прослежено тяготение к традиции в работах Т.Вильямса и А.Миллера в США, Дж.Осборна и Э.Бонда в Англии.

Розглянуто типологію національних особливостей українського та німецького натуралізму кінця ХІХ ст. У контексті порівняльного аналізу з теоретичними засадами німецьких натуралістів (Г.Гауптмана, М.Крецера, А.Гольца, Й.Шлафа) визначено загальні закономірності онтології натуралізму як творчого методу І.Франка. На підставі концепції психології людини з мас уперше в практиці вітчизняного літературознавства розкрито зміст поняття типології натуралізму. З використанням епістемологічної, естетичної й етичної конструкцій світоглядної парадигми доби проаналізовано натуралізм як мистецьке явище.

Рассмотрена типология национальных особенностей украинского и немецкого натурализма конца ХІХ ст. В контексте сравнительного анализа с теоретическими принципами немецких натуралистов (Г.Гаупмана, М.Крецера, А.Гольца, Й.Шлафа) определены общие закономерности антологии натурализма как творческого метода И.Франко. На основе концепции психологии человека массы впервые в практике отечественного литературоведения раскрыто содержание понятия типологии натурализма. С использованием эпистемологической, эстетической и этической конструкций мировоззренческой парадигмы эпохи проанализирован натурализм как художественное явление.

Досліджено вплив американської символічної школи на розвиток сучасного літературознавства. Охарактеризовано культурно-історичні та ідеологічні умови зародження та формування символічного літературознавства в США. Окреслено термінологічне поле американської символічної критики. Проаналізовано вплив ідей Е.Кассірера на літературознавчі погляди С.Лангер. Встановлено зв'язок символічної критики з теоріями символу, з літературознавчими методологіями, зокрема, з "новою критикою", російськими формалістами, частково з концепціями міфокритиків. Проаналізовано теорію символотворчості С.Лангер. Визначено зміст понять "протосимволу" та "презентивного символізму" як основних чинників концепцій С.Лангер. Проаналізовано літературознавчі теорії Н.Фрая, М.Фросса, Ф.Уілрайта, К.Берка, Л.Найта. Розкрито методичні засади аналізу художнього тексту, розроблені С.Лангер.

Досліджено художній світ української та німецької натуралістичної літератури останньої третини XIX ст. З'ясовано загальні закономірності художньої специфіки натуралістичної стильової течії в межах міжлітературного процесу цього періоду через окреслення історико-теоретичних принципів онтології натуралістичного мистецтва, типології наративного дискурсу натуралістичної літератури в обох культурах, що засвідчує літературно-типологічні відповідності. Проаналізовано ритуально-міфологічну поетику як результат проекції архетипної моделі на художній наратив натуралізму, що також призводить до фіксації психолого-типологічних відповідностей. Завдяки цьому окреслено специфіку національних особливостей українського та німецького натуралізму, зважаючи на їх типологію. Встановлено основні тенденції та визначено їх значення для подальшого розвитку літератури кінця XIX - початку XX ст.

Розглянуто науковий дискурс феномена рококо, визначено його ключові топоси та концепти.