Досліджуються проблеми, пов'язані з проникненням, засвоєнням та функціонуванням латиномовних (римських та новолатинських) літературних текстів в українському письменстві XVI-XVIII ст. Містяться відомості про латиномовних поетів - "Русинів", про рецепцію українською бароковою літературою окремих елементів новолатинської поезії та ін.

Статтю присвячено визначенню особливостей художньої літератури, які дають підставу зробити висновок: художнє слово є засобом відтворення національного менталітету. Національний характер - не замкнена система, що позбавлена виявів у конкретному житті. Він накладає відбиток на все, що створено народом. Навіть те, що згодом набуває світового значення, спочатку зароджується на певному національному грунті, виростає з нього, постає як ним зумовлене.

Проаналізовано західноукраїнську культуру, літературу 30-х років ХХ ст. Висвітлено поширеність явищ національної ідентичності, творення та розповсюдження ідеології, телеології та риторики національної самототожності всіх семантичних структурах - від масової свідомості (формування галицького культурно-психологічного феномену) до літератури. Досліджено космологічні й етноохоронні жанри львівського літературного дискурсу 30-х років ХХ ст. - історичну белетристику, "сільську" та жіночу прозу, поезію. Наведено методи дослідження - нові літературознавчі теорії. Досліджено культурологічний та психологічний феномен Галичини: семний та символічний виміри. Розкрито історіософську концепцію минулого.

Изложены результаты самостоятельного научного анализа актуальных проблем современного литературоведения. Рассмотрены проблемы функциональности литературной традиции в повести А.Адамовича "Последняя пастораль", в романе А.Бушкова "Стервятник". Исследуется мотив контакта цивилизаций в повести А. и Б.Стругацких "Малыш", представлено психокритическое толкование пьесы Генриха фон Клейста "Амфитрион". Дан анализ романтизма как основы авторской позиции в поэмах К.Рылеева "Войнаровский" и Дж.Г.Байрона "Мазепа", а также концепции трагичного в новелле О.Кобылянской "Под голым небом" и др.

Освещена деятельность еврейского и "иудействующего" литератора как участника литературного процесса в Северо-Восточной (позже - Московской) Руси. Изучены проблемы воздействия еврейских духовных начал на русскую культуру и литературу средних веков. Рассмотрено функционирование еврейских сюжетов, образов и мотивов в русской словесности, отражение в литературных текстах взаимоотношений славянской и еврейской культур, разностороннее влияние Танаха (Ветхого Завета) на средневековую русскую литературу.

У статті переглянуто літературні зв'язки України і Росії в аспекті барокової літературної культури і стилю бароко, а також обгрунтовано періодизацію українсько-російського культурного діалогу.

Досліджено історико-літературний контекст видатної пам'ятки української літератури кінця XVIII - початку ХІХ ст. - "Історії Русів". Проаналізовано глибоку політичну ідейність цього твору як складну, далеку від традиційної літописної, багатопланову композицію, в якій гармонійно поєднані характеристики історичних діячів, описи подій, битв, повстань, змов, тлумачення документів, актів, угод тощо. Особливу увагу приділено характеристиці "Історії Русів" у контексті європейської літератури. Пам'ятку розглянуто у взаємозв'язку з творчістю українських романтиків, Т.Шевченка, О.Пушкіна, Д.Байрона, П.Мериме, декабристів, польських письменників та поетів ХІХ ст. Підкреслено, що "Історія Русів" великою мірою сприяла виробленню в українських письменників першої половини ХІХ ст. нового змісту і форми у розробці історичної теми.

Розглянуто національні передумови виникнення рецептивної теорії, визначено її основні поняття і терміни. Досліджено взаємозв'язок естопсихології та рецептивної естетики, поетики і неориторики. Висвітлено традиційні та новітні підходи щодо вивчення літературної критики. Охарактеризовано засоби вираження літературно-критичного дискурсу. Розглянуто особливості трактування індійської літератури в рецепції І.Франка. Досліджено теоретичні засади рецепції творчості Ф.Гельдерліна в Україні та специфіку контекстуальності вітчизняного "гельдерлінознавства". Висвітлено англомовні інтерпретації творчості Л.Українки. Проаналізовано генетично-типологічні аспекти малої прози Б.Лепкого та В.Оракана. Досліджено досвід вивчення роману "Жерміналь" Е.Золя у французькій та українській літературній критиці.

Рассмотрены национальные предусловия формирования рецептивной теории, определены ее основные понятия и термины. Исследованы взаимосвязь эстопсихологии и рецептивной эстетики, поэтики и неориторики. Освещены традиционные и новейшие методики изучения литературной критики. Охарактеризованы современные способы выражения литературно-критического дискурса. Рассмотрены особенности трактовки индийской литературы в рецепции И.Франко. Исследованы теоретические основы рецепции творчества Ф.Гельдерлина в Украине и специфика контекстуальности отечественного "гельдерлиноведения". Освещены англоязычные интерпретации творчества Л.Украинки. Проанализированы генетические и типологические аспекты малой прозы Б.Лепкого и В.Оракана. Исследован опыт изучения романа "Жерминаль" Э.Золя во французской и украинской литературной критике.

З'ясовано джерела формування національних ознак і підстав художньо-естетичного освоєння народного світогляду у творчості П.Куліша, І.Франка, І.Нечуя-Левицького, І.Карпенка-Карого, М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного, Олени Пчілки, О.Кониського, Б.Грінченка, Л.Старицької-Черняхівської та інших письменників. Проаналізовано національні особливості становлення та розвитку української літератури 1870 - 1890 рр. як мистецтва та ідеї.

Установлены источники формирования национальных признаков и основ художественно-эстетического усвоения народного мировоззрения в творчестве П.Кулиша, И.Франка, И.Нечуя-Левицкого, И.Карпенка-Карого, М.Старицкого, М.Кропивницкого, Панаса Мирного, О.Пчелки, О.Кониского, Б.Гринченка, Л.Старицкой-Черняховской и других писателей. Проанализированы национальные особенности становления и развития украинской литературы 1870 - 1890 гг. как искусства и идеи.

Рассмотрен национально-культурный компонент в художественном тексте как фактор литературной и культурной интеграции в культурно-историческом, ментальном и этноментальном аспектах межлитературной общности. Освещены парадигмы национального самосознания и мифопоэтического мышления в концепции человека и мира, в частности, концепция национального характера в "Мертвых душах" Н.В.Гоголя. Проанализированы взаимоотношения России и Запада в романе Ф.М.Достоевского "Подросток", символизм как отражение русской культуры эпохи серебряного века.

Розглянуто теоретичні та історико-літературні аспекти функціонування традиційних структур у творах слов'янської та зарубіжної літератури. Проаналізовано форми та способи переосмислення традиційних сюжетів і образів у національних літературах, показано зміни оповідного центру у літературних версіях легендарно-міфологічного літературного та євангельського матеріалу в літературі ХХ ст. Обговорено мотиви "архетип безсмертя" та взаємозв'язок "автор - герой - оповідач" у літературних версіях традиційного сюжетно-образного матеріалу.

Розглянуто теорію міжтекстової взаємодії в українському та зарубіжному літературознавстві. Розкрито передумови та витоки інтертекстуальності, описано її як атрибутивну ознаку художніх текстів.

Рассмотрена теория межтекстового взаимодействия в украинском и зарубежном литературоведении. Раскрыты предпосылки и истоки интертекстуальности, приведено ее описание как атрибутивного свойства художественных текстов.

Висвітлено типові національно-самобутні та типологічно-подібні паралелі в білоруській та українській літературах, а також найхарактерніші прояви білорусько-українського творчого діалогу та літературної взаємодії. Проаналізовано розвиток білоруської та української воєнної прози першої половини ХХ ст., концепцію історії і людини. Значну увагу приділено драмі епохи Відродження.

Освещены типовые национально-самобытные и типологическо-подобные параллели в белорусской и украинской литературах, а также характернейшие проявления белорусско-украинского творческого диалога и литературного взаимодействия. Проанализированы развитие белорусской и украинской военной прозы первой половины ХХ ст., концепция истории и человека. Значительное внимание уделено драме эпохи Возрождения, эпохе изменения парадигм.

Освещены проблемы теории традиционных структур в славянской литературе ХІХ - ХХ вв., в частности, в комедии А.С.Грибоедова "Горе от ума", цикле очерков М.Е.Салтыкова-Щедрина "Господа Молчалины", романе И.А.Гончарова "Обломов".

Проанализировано своеобразие повествовательной организации традиционных структур в славянской литературе ХІХ - ХХ вв., рассмотрены вопросы философии и психологии нигилизма в литературно-культурологическом контексте, апокрифизации евангельской коллизии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.218.4

Рубрики:

Національна специфіка літератури <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.218.4 + Ш401.11

Рубрики:

Національна специфіка літератури <теорія л-ри>

Ідея. Тема. Проблематика <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто існуючі літературознавчі підходи щодо вивчення міжтекстової взаємодії. Виявлено інтертекстуальні зв'язки між творами письменників Празької літературної школи, їх попередників і сучасників, з'ясовано форми та типи інтертекстуальності. Здійснено дослідження діалогічних зв'язків між текстами як результатів опосередкованих або безпосередніх контактів: Є.Маланюка та Ю.Дарагана, О.Теліги та Н.Левіцької-Холодної, Л.Мосендза та Ю.Клена, О.Ольжича й І.Ірлявського. Показано, що Празька літературна школа формувалася у контексті національної та світової традицій.

Рассмотрены существующие литературоведческие подходы к изучению межтекстового взаимодействия. Установлены интертекстуальные связи между произведениями писателей Пражской литературной школы, их предшественников и современников, описаны формы и типы интертекстуальности. Осуществлено исследование диалогических связей между текстами как результатов опосредованных или непосредственных контактов: Е.Маланюка и Ю.Дарагана, Е.Телиги и Н.Левицкой-Холодной, Л.Мосендза и Ю.Клена, О.Ольжича и И.Ирлявского. Показано, что Пражская литературная школа формировалась в контексте национальной и мировой традиций.

Определены закономерности переосмысления легендарно-мифологического и литературного материала в культуре XX ст. Показано, что для современной культуры характерны интенсивные поиски новой духовности, которая не разрушает и не отвергает общекультурные традиции, а вычленяет в них общезначимое, насущно необходимое современности. Проанализирован процесс трансформации "старой" системы ценностей, предполагающий аналитическое отношение к наследию прошлого, его творчески осознанное включение в современную мировоззренческую модель мира. Освещены вопросы общекультурной аксиологии в литературных версиях традиционного сюжетно-образного материала. Рассмотрена проблема функционирования легенды об Агасфере, всесторонне проанализирована популярная жанровая модификация традиционного мотива робинзонады (мифа о потерянном человечестве) в мировой литературе.

Рассмотрена проблема функционирования классики в литературе. Раскрыты закономерности переосмысления легендарно-мифологического и литературного материала в культуре XX в. Всесторонне проанализированы мифологические повести Кристы Вольф. Исследованы особенности формирования новой повествовательной переориентации и изменения нравственно-психологических моделей ценностного и поведенческого миров традиционных персонажей. Рассмотрена эволюция некоторых мифологических образов женщин, изначально ориентированных на утверждение универсальной самоценности женского "Я". Освещены теоретические аспекты повествовательной организации традиционных структур в современной литературе.