Досліджено типології формально-семантичних змін англо-американських запозичень з полісемічним формантом -ing у різносистемних мовах з позицій сучасних мовних універсалій та унікалій. Визначення типології універсальних, фреквентальних та унікальних формально-семантичних змін англомовних запозичень на -ing базовано на зіставленні формальних і змістових виявів дериваційного значення. Досліджено процес утворення похідних з формантом -ing в англійській мовній системі за типовими сталими (словотворення) та потенційними моделями (формотворення), визначено підтипи основних словотвірних значень, які запозичуються мовами-реципієнтами у процесі запозичення. Встановлено універсальні типи англомовних запозичень на -ing у різносистемних мовах-реципієнтах, визначено унікальні формально-семантичних змін англомовних запозичень на -ing, які досліджено на базі структурних та семантичних трансформацій. Проаналізовано словотвірну потенцію англомовного полісемічного форманта -ing та описано мовні та позамовні чинники, що сприяють активізації англомовної експансії.

Проанализированы антропонимы иностранного происхождения, исследованы их этимология и причины популярности. Для исследования выбраны антропонимы, имеющие наибольшую частотность употребления, проведена связь со славянской историей и мифологией.

Розглянуто місце запозичень та інтернаціоналізмів у фахових мовах.

Рассмотрено место заимствований и интернационализмов в специализированных языках.

The article is concerned with the role of borrowings and internationalisms in the specialized languages.

З'ясовано зовнішні та внутрішні причини появи запозичень у мові-реципієнті, пояснено наслідки процесу міжмовної взаємодії та їх вплив на розвиток мови. Запропоновано основні критерії класифікації лексичних запозичень. Виокремлено основні причини термінологічних непорозумінь, що спричинені неоднаковою оцінкою процесів та явищ мовної міграції.

Определены внешние и внутренние причины появления заимствований в языке-реципиенте, объяснены последствия процесса межъязыкового взаимодействия и их влияние на развитие языка. Предложены основные критерии классификации лексических заимствований. Выделены основные причины терминологических недоразумений, которые обусловлены неодинаковой оценкой процессов и явлений языковой миграции.

The article defines exterior and interior reasons for the emergence of borrowings in the language-recipient. Besides, it explains the consequences of the interaction between languages and their influence on the development of the language. Finally, itsuggests the main criteria of classifying lexical borrowings and distinguishes the main reasons of terminology misunderstandings, which are determined by axiological ambiguity of processes and events of language migration.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш103.22 + Ш106.771

Рубрики:

Запозичення

Професійні діалекти. Сленг. Жаргони. Арго

Шифр НБУВ: Ж28852/ін.м. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено лінгвістичну природу запозичення в контексті динаміки лексико-семантичної системи мови. Простежено моделі співвідношення понять запозичення, неологізм, інновація.

Досліджено процес адаптації запозиченої лексики в лінгвістичних працях початку XX ст. Поставлені в роботі завдання розв'язано за допомогою актуалістичного методу. У зазначений період питання збагачення мови численними іншомовними елементами розглянуто в багатьох дослідженнях, присвячених змінам у лексичному складі. Головні здобутки належать таким видатним ученим першої половини XX ст., як І. Бодуен де Куртене, В. Богородицький, В. Виноградов, Г. Винокур, Б. Ларін, Є. Поливанов, А. Селіщев, Л. Щерба Л. Якубинський, Р. Шор, Г. Шухардт, Ш. Баллі, Ф. Брюно, Ж. Вандріес, А. Мейє, В. Пізані, А. Сеше та ін. Розкрито погляди європейських мовознавців на проблему адаптації запозичення іншомовних слів та виявлено їх головні особливості в лінгвоісторіографічному аспекті. Обгрунтовано, що протягом першої половини ХХ ст. вивчення процесу освоєння іншомовної лексики представлено на новому рівні, здебільшого на основі екстралінгвального принципу.

Проведено всебічний кількісно-якісний аналіз особливостей рецепції іншомовних елементів у текст, створений в іншому вербальному коді. Дослідження проведено на матеріалі кількох різносистемних мов (слов'янські, романські, германські). Здійснено комплексне вивчення інклюзивних різнорівневих і різносистемних іншомовних елементів, які отримали назву "іншомовні включення", лексико-граматичних особливостей їх рецепції, способів їх графічної репрезентації, а також функціонування в художньому тексті. Детально розроблено критерії розмежування іншомовних лексичних інклюзивів (форинізмів) і запозичень, показано шляхи переходу перших у другі за рахунок лінгво-асимілятивних і соціально-адаптивних процесів, а також відзначено труднощі фіксації періоду подібної статусної трансформації. Вперше проведено багатоаспектний соціолінгвістичний і функціонально-прагматичний аналіз іншомовних включень в текстову структуру. Розроблено теорію фреймового аналізу комунікативних ситуацій з іншомовними інклюзивами, описано специфіку їх репрезентації у художньому тексті. Вперше систематизовано способи інтерпретації іншомовних включень у художніх текстах і проаналізовано лінгвопсихологічні особливості читацької абдукції при розшифровці значень інклюзивних елементів, які не отримали текстову експлікацію.

Проведено лінгвоісторіографічне дослідження питання етимологізації запозичень у різноструктурних мовах. Розкрито особливості дослідження запозиченого лексичного матеріалу в студіях мовознавців XIX ст. - початку XXI ст. Проаналізовано еволюцію тверджень представників різних напрямів і шкіл щодо принципів і критеріїв етимологічного аналізу. Висвітлено роль лінгвістичних шкіл і провідних мовознавців XIX ст. - початку XXI ст. у вирішенні питань етимологізації лексичних запозичень. Досліджено принципи та критерії етимологічного аналізу у працях Р. Раска, Г. Пауля, Г. Остгофа, О. О. Потебні, П. Ф. Фортунатова, Г. Шухардта, Дж. Бонфанте, В. Пізані, А. Мейє, Е. А. Макаєва, А. О. Білецького, О. Семереньї, Л. Кіша, О. І. Іліаді, В. М. Топорова, О. М. Трубачова, В. К. Журавльова, Ю. В. Откупщикова, С. С. Майзеля, В. І. Абаєва, Б. А. Ольховікова, Ю. В. Рождественського, С. А. Бурлак, С. А. Старостіна та ін.

Рассмотрены процессы ценностной адаптации западноевропейских заимствований, вошедших в русский язык в Петровскую эпоху. Импорт западноевропейских концептов сопровождался внедрением в русское языковое сознание прагматических и утилитарных ценностных ориентаций. Аксиолингвистический подход к анализу лексикографического материала позволяет сделать вывод о том, что в ситуации лексической дублетности образуются оценочные пары, где иноязычная лексема имеет нейтральную оценочность, а ее русский аналог содержит традиционно негативные коннотации в русском языковом сознании, свойственные лексике коммерческой сферы.

Виявлено генетичну специфіку графічно-орфографічних іншомовностей (ГОІМ) у структурі сучасного українського тексту. ГОІМ позиціоновано як літери, лексеми, словосполучення, речення, запозичені з інших мов зі збереженням графіки мови-джерела, тобто мовні елементи абсолютно не адаптовані до фонетичної та граматичної системи української мови. Охарактеризовано походження ГОІМ із послідовним виокремленням латинізмів, англіцизмів, германізмів, франкізмів, італізмів, полонізмів у творах українських письменників пострадянського періоду.

Розглянуто генезу образного лексико-семантичного варіанта слова. Досліджено джерела лінгвістичної образності. Встановлено продуктивність порядкового номера лексико-семантичного варіанту слова, а також ядерної, диференційної та потенційної сем з точки зору породження образності. Зафіксовано категоріальний зсув і зміну статусу сем у образному лексико-семантичному варіанті слова. Образний компонент розглянуто як невід'ємну частину конотативного значення слова.

Розглянуто питання адаптації лексичних запозичень у пресі початку XXI ст. Розглянуто низку особливостей впливу головних (соціальних, внутрішньомовних та зовнішніх) чинників змін словникового складу на процес адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті. Проаналізовано різні погляди вчених кінця XX ст. - початку XXI ст. стосовно процесу запозичення однієї мовою іншою із зосередженням уваги на практичних проблемах адаптації лексичних запозичень.

Зроблено огляд процесу адаптації лексичних запозичень в лінгвістичних працях кінця XX ст. - початку XXI ст., в яких розглянуто головні ознаки процесу адаптації лексичних запозичень із зосередженням уваги на теоретичних проблемах адаптації іншомовних слів. Визначено і охарактеризовано головні ознаки процесу адаптації лексичних запозичень у лінгвоісторіографічному аспекті. Зазначено, що досліджуваний період відзначається формуванням й удосконаленням принципів освоєння іншомовного слова та розробкою конкретного механізму визначення етапів і ступенів адаптації запозичень у мові-реципієнті.

Проаналізовано вплив екстралінгвальних та інтралінгвальних чинників на процес адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті. Розкрито погляди європейських мовознавців кінця XX ст. - початку XXI ст. стосовно головних мовних та позамовних причин запозичень однієї мовою іншою із зосередженням уваги на теоретичних проблемах адаптації лексичних запозичень. Визначено і охарактеризовано основні класифікації екстра- та інтралінгвальних чинників адаптації лексичних запозичень у лінгвоісторіографічному аспекті. Обгрунтовано, що для зазначеного періоду характерним стає розгляд лінгвістичних явищ у тісному зв'язку з змінами суспільно-політичних умов.

Висвітлено суть культурологічного аспекту адаптації лексичних запозичень у лінгвістичних студіях кінця XIX - початку XXI ст. З'ясовано, що іншомовні слова, які з'являються в мові-реципієнті, та нові значення слів мають різну мотивацію (соціальну традиційно-побутову, емоційно-психологічну), що у свою чергу допомагає носіям мови адекватно та глибоко сприймати навколишній світ, точніше передавати свої думки. Набути ці знання й навички неможливо без урахування всіх змін, які відбуваються в мові у процесі її розвитку, насамперед змін у словниковому складі мови.

Проаналізовано головні особливості адаптації запозичених слів, серед яких найвиразнішими є трансформація слова згідно з нормами та структурою мови-реципієнта (Я. К. Грот, Г. Пауль), калькування, засвоєння за допомогою народного словотворення (М. П. Савинов, І. І. Огієнко), супроводження іншомовного слова перекладом або експланаторним методом (О. І. Соболевський), критерії диференційних ознак на морфологічному, фонетичному, семасіологічному, семантичному рівнях, тенденції графемно-орфографічного рівня. Доведено, що освоєння іншомовних лексичних елементів на новому грунті мовної системи реципієнта й становить сутність процесу адаптації, що є своєрідною перевіркою на різних рівнях мови.

Досліджено дискусійне питання мовного пуризму у мові-реципієнті на тлі європейських мов. Охарактеризовано позитивні та негативні особливості цього явища. Установлено, що дискусія про "міру запозичення", "збереження чистоти мови" знайшла своє відображення практично в усіх працях учених кінця ХIХ ст. - початок ХХI ст. як реакція на надмірне захоплення суспільства іншомовними словами.

Проаналізовано вплив головних соціальних (позамовних, зовнішніх, екстралінгвальних) чинників на процес адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті. Розкрито погляди європейських (у тому числі українських і російських) мовознавців кінця ХХ ст. - початку ХХI ст. стосовно головних позамовних причин запозичень однієї мовою іншою із зосередженням уваги на теоретичних проблемах адаптації лексичних запозичень. Визначено і охарактеризовано основні класифікації екстралінгвальних чинників адаптації лексичних запозичень у лінгвоісторіографічному аспекті. Обгрунтовано, що для зазначеного періоду характерним стає розгляд лінгвістичних явищ у тісному зв'язку з змінами суспільно-політичних умов. Відзначено, що зовнішні причини запозичення зумовлюють їх мовні причини запозичення, утворюючи певну мовну взаємодію, що сприяє переходу запозичених слів з однієї мови в іншу. Кожна з екстралінгвальних чи лінгвальних причин своєрідно позначається на процесі освоєння лексичних запозичень, у певний час, необхідний для адаптації до лексичної системи мови-реципієнта, на ступінь і способи перетворення й трансформації в мовній системі. Зроблено висновки про те, що в лінгвістичних дослідженнях останнього десятиріччя вплив зовнішіх чинників на розвиток лексики мови-реципієнта надто перебільшується, особливо наголошується на вирішальній ролі соціальних, політичних й економічних зрушень у суттєвих змінах мовної поведінки членів мовного соціуму та структури мови в цілому (О. А. Стишов). Учені розглядають проблему засвоєння іншомовних слів не тільки з позиції морфологічного та фонетичного пристосування до структурних норм мови-реципієнта, але й із погляду словотвірної й семантичної адаптації, функціональної активності запозичених слів.

Представлено дослідження питання етапів та ступенів адаптації лексичних запозичень в лінгвістичній науці кінця ХХ ст. - початку ХХI ст. у контексті лінгвоісторіографії. Завданнями студій вбачаємо у визначенні диференційних ознак ступенів адаптації лексичних запозичень на різних етапах та рівнях мовної системи входження запозичень до мови-реципієнта в інтерпретації мовознавців кінця ХХ ст. - початку ХХI ст. та дослідженні ступенів процесу адаптації запозичених слів в інтерпретації вчених ХХ ст. - початку ХХI ст. Визначено етапи адаптації іншомовних слів: формальну й семантичну адаптацію. Проведене дослідження демонструє, що формальна адаптація характеризується асиміляцією іншомовних слів на фонетичному, графічному й морфологічному рівнях. Отримані результати показують, що формальними критеріями вважаються - пристосування лексичних запозичень до лексичної системи мови-реципієнта з максимальним зближенням їхніх графічних, фонетичних та граматичних характеристик. Згідно з результатами дослідження, підсумком семантичної адаптації є формування самостійного лексичного значення іншомовного слова в новому лінгвістичному оточенні й встановлення певних відносин з іншими словами мови-реципієнта усередині тематичної групи. Перспективним до вирішення в подальших наукових розвідках вважаємо принцип поєднання найкращих наукових досягнень минулого з розвитком новітніх підходів стосовно досліджуваної проблеми та в широкому залученні до аналізу матеріалу ндоєвропейських мов, зокрема дослідженні причин адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті.