Освещены вопросы синтаксиса, раскрыта сущность словосочетания как метаязыковой гипотетической единицы и синтагмы как реальной единицы речи в контексте последовательного разграничения сфер языка и речи, описана синтагматика связной речи.

Розглянуто труднощі перекладу сталих дієслівних словосполучень під час читання науково-технічної літератури з точки зору однозначності та багатозначності їх компонентного складу, наведено поділ словосполучень на групи та підгрупи за ступенем складності.

Рассмотрены трудности перевода устойчивых глагольных словосочетаний при чтении научно-технической литературы с точки зрения однозначности и многозначности их компонентного состава, дано деление словосочетаний на группы и подгруппы по степени трудности их перевода.

The article deals with difficulties of the translation of steady verbal word- combination while reading scientific-technical literature from the point of view of the monosemantic and polysemantic structure of their componential composition; the subdivision of word-combinations into groups and subgroups according to the degree of the translation difficulty is provided.

Висвітлено питання національної специфіки сталих словосполучень та речень з флористичним компонентом в українській, англійській та французькій мовах. Виявлено назви квітів, притаманні лише якійсь певній мові. Так, для української мови - це мак, англійської - це троянда, для французької - це загальне поняття квітки. Надано тематичну класифікацію, яка грунтується на семантичних значеннях квітів.

Рассмотрена проблема соотношения типологических особенностей сложносоставных слов и словосочетаний.

Проаналізовано традиційний підхід до визначення словосполучення як мовної одиниці та викладено власний погляд на цю проблему. Запропоновано авторське визначення словосполучення як особливої синтаксичної одиниці-конструкції, яке базується на встановлених диференційних ознаках цієї мовної одиниці.

Описано моделі модифікації номінатем типу "словосполучення + універб". Розглянуто критерії визначення номінатеми взагалі та універбів як реалізацій певних номінатем зокрема. Дослідження проблеми, що була заявлена, призвело до наступних висновків: головною мовною одиницею є номінатема, реалізаціями якої є, в свою чергу, словосполучення та універб; типологія моделей модифікації досліджуваних номінатем залежить від різновидів словосполучень.

Предложен метод анализа словосочетаний естественного языка, основанный на формальной грамматике и лингвистической базе знаний, представленной семантическим словарем и онтологией семантических примитивов.

Розглянуто актуальну проблему словосполучення, відзначено недоліки та протиріччя його панівної наразі концепції. Надано інший погляд на словосполучення, його місце та роль у лінгвістичній науці. Словосполучення, не маючи мовленнєвоорганізуючої функції, не має й статусу самостійної одиниці. Зазначено, що ця метамовна структура, свого роду інтерполяція в системі мовних одиниць, метою якої є екстраполяція одержаних знань на реальну мовленнєву структуру - синтагму, яка слугує вихідною одиницею породження та сприйняття мовлення.

Висвітлено історію формування термінології словосполучення як фрагмента терміносистеми українського синтаксису в українському мовознавстві. На базі даних історичних джерел надано інформацію про внесок українських граматистів у розвиток синтаксичної термінології у зв'язку з пожвавленням теоретичних напрацювань української синтаксичної науки починаючи з другої половини XIX ст. Завдяки презентації терміновживання в мовознавчих працях, простежено основні тенденції термінотворення, одна з яких проголошує україномовну основу.

Розглянуто механізм утворення факультативних прислівних компонентів у результаті транспонування словосполучення у формально-граматичну структуру речення. Встановлено функціональне призначення факультативних прислівних компонентів, які, в залежності від наміру письменника, можуть з'явитися в різних позиціях реченнєвої структури, проведено їх рангову класифікацію.

Рассмотрен механизм образования факультативных присловных компонентов в результате транспонирования словосочетания в формально-грамматическую структуру предложения. Установлено функциональное предназначение факультативных присловных компонентов, которые, в зависимости от замысла писателя, могут появляться в разных позициях речевой структуры, а также осуществлена их ранговая классификация.

In the article the mechanism of optional word- dependent component formation is examined as a result of transposition of combination of words in the formal grammatical structure of sentence. The author established the functional destination of the optional word-dependent components, which, depending on the writer's idea, may emerge in different speech structure position. The classification based on their rank has been also carried out.

Досліджено структурні особливості синтаксичного, морфологічного та семантичного характеру метафоричних сполучень типу "Підмет + Дієслово-зв'язка + Іменна частина присудка". Розглянуто метафоричну еквівалентність/нееквівалентність та інтерверсивність/неінтерверсивність компонентів зазначених метафоричних конструкцій.

Обгрунтовано думку, що для всебічного аналізу специфіки утворення словосполучень необхідно враховувати не тільки лексико-граматичні засоби вираження синтаксичного зв'язку. Доведено, що інколи визначальними для окреслення характеру зв'язків між компонентами словосполучення є інші засоби - інтонація та паузація.

Рассмотрены семантические связи (метафорические, сравнительные, характерологические) между компонентами субстантивных биномов: определяемым и определяющим компонентом сочетания. Предложена классификация субстантивных биномов, учитывающая семантические отношения между элементами.

Визначено стан досліджень оказіональних слів у вітчизняному та закордонному мовознавстві. Розглянуто проблему реєстрації потенційних слів у лексикографії. Проаналізовано структуру та семантику акронімів, розглянуто причини їх створення, історію виникнення та відокремлення від подібних методів скорочення слів. Досліджено питання походження, семантики, продуктивності, частотності, частиномовної належності та сполучуваності найбільш поширених заперечних префіксів сучасної англійської мови. Показано доцільність використання поняття "семантичне поле" для дослідження системних відношень у лексичній семантиці. Розглянуто практику складання та використання одного з найпопулярніших навчальних словників англійської мови, проаналізовано його макро- та мікроструктуру.