Досліджено сутність, роль і можливості міжнародного туризму як чинника крос-культурної комунікації, що дає змогу усвідомити специфіку та незворотність більшості домінуючих смислових орієнтирів і принципів функціонування та взаємодії культур як явищ, у яких поєднуються матеріально-культурні цінності й індивідуально-психологічні якості людини як представника самобутнього мовно-культурного середовища. З'ясовано роль культурологічного дискурсу міжнародного туризму в царині сучасних соціогуманітарних концепцій, сформовано методологічні засади його вивчення як соціокультурного феномена. Систематизовано сукупність чинників, які визначають особливості комунікативних можливостей міжнародного туризму у крос-культурній взаємодії, зокрема крізь призму його здатності впливати на процеси культурної інтеграції, ідентифікації, на формування взаєморозуміння та добросусідських відносин у процесі діалогу культур.

Мета роботи - визначити основні теоретичні аспекти управління культурно-пізнавальним туризмом, що являє собою відвідування історичних, культурних або географічних визначних пам'яток. Цей вид туризму є одним із найбільш популярних і наймасовішим на сьогодні, а також формує значну частку міжнародної торгівлі послгами. Визначено основні аспекти управління екскурсійною діяльністю й позиціонуванням території туристичного обслуговування. З кожним роком туристична діяльність усе більше розвивається та виходить на новий рівень. Під впливом цього сучасний турист стає більш інформованим про природні та культурні цінності різних місцевостей. Збільшується й попит на екскурсійні маршрути та водночас і вимоги до рівня обслуговування та якості послуг. Нинішній ринок туристичних послуг охоплює значний діапазон культурно-розважальних послуг, причому безпосередньо з найбільш поширених видів послуг як в українському, так і зарубіжному туризмі є екскурсійний тур, головна мета якого полягає ознайомленні з культурною й історичною спадщиною міста чи країни. Невід'ємною частиною екскурсійного туру є маршрут, котрий показує весь шлях подорожі. Розроблення схеми маршруту та його програмне забезпечення нерозривно пов'язані паралельні процеси, до яких застосовуються управлінські інструменти. Актуальність теми статті зумовлена тим, що на сучасному етапі розвитку туристичної діяльності варто збільшувати кількість і якість екскурсійних подорожей для задоволення потреб туристів, що неможливо без застосування сучасних методів та моделей управління.

Розглянуто гастрономічний бренд, який надає можливість оживити і диверсифікувати культурний туризм, оскільки він одночасно втілює в собі традиційні цінності і нові тенденції в сучасному суспільстві, а саме повага до місцевої культури, здорового способу життя, автентичності, стійкості. Охарактеризовано роль туристичної дестинації у виборі напряму поїздки, що приведе до зростання на туристському ринку гастрономічних пропозицій, які засновані на локальних продуктах високої якості.

Наведено огляд різних підходів до класифікації нерухомих історико-культурних туристичних ресурсів. Розглянуто основні класифікації вчених-туризмознавців, що трапляються в науковій літературі. Виявлено, що підхід до класифікації нерухомих об'єктів культурної спадщини з точки зору їхньої цінності для вітчизняних та іноземних туристів недостатньо висвітлений у наукових працях. Представлено власну класифікацію нерухомих історико-культурних туристичних об'єктів за ціннісним підходом.

Розглянуто питання необхідності захисту матеріальної та нематеріальної культурної спадщини різних країн світу, зокрема й України, яка є ключовим елементом збереження своєрідності країни, розвитку історичної свідомості й впливовим чинником формування єдиної української національної ідентичності. Проаналізовано концепцію культурної спадщини як національне та наднаціональне надбання й важливий інформаційно-культурний ресурс туризму, що потребує наукового та правового обгрунтування понятійного апарату з метою розробки державної стратегії охорони пам'яток культури.

Наголошено, що для сучасного розвитку екскурсійно-туристської діяльності дуже велике значення набуває дослідження природної, культурної та побутово-господарської спадщини будь-якої країни. І нині об'єкти спадщини ЮНЕСКО стають свого роду туристичним брендом регіонів та країн світу. Проаналізовано проблему спадщини завдяки її важливої ролі у збереженні природного і культурного різноманіття. Визначено, що стійкий розвиток сучасного суспільства стає дуже актуальним. Вміщено великий довідниковий матеріал географічного, туристського і сервісного профилю, що презентує природні і культурно-історичні надбання різних куточків світу. Проведено моніторинг стану збереження об'єктів всесвітньої спадщини та виявлено їх загрози. Висвітлено всесвітню спадщину ЮНЕСКО в Україні, а саме, історичний центр Львова, Києво-Печерська лавра і Софійський собор, давнє місто Херсонес, геодезична дуга Струве, резиденція митрополитів Буковини і Далмації, дерев'яні церкви Карпатського регіону тощо.

Досліджено пам'ятки садово-паркового мистецтва Київщини. До об'єктів природно-заповідного фонду Київської області занесено 14 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Виявляється історія виникнення парків: парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Згурівський", Кагарлицький парк, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення "Копилівський", парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення "Жорнівський" тощо. Кожен старовинний парк має своє минуле, пов'язане з історичними подіями, видатними особистостями, що його відвідували, легендами та розповідями.

Висвітлено історію заснування, будівництва, розвитку та збереження дендропарку “Софіївка“ за більше ніж 200-річний період. Ознайомитись з перлиною України запропоновано екскурсійним маршрутом, де за задумом архітектора Людвика Метиеля, парк є наочною ілюстрацією до окремих частин поем Гомера “Іліада“ та “Одіссея“, де кожна композиція чи мала архітектурна форма містить певний задум, виражає ідею міфу чи якоїсь події. Подано опис рослинності, садово-паркових композицій і ландшафтів, архітектурних і гідротехнічних споруд. В історії заснування, будівництва та розвитку “Софіївки” виділено шість окремих періодів. Зазначено, що дендрологічний парк “Софіївка” Національної академії наук України, який знаходиться в м. Умані Черкаської області, широко відомий далеко за межами України як одне з найвидатніших творінь світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX ст. і стоїть в одному ряду з такими шедеврами паркобудівництва Європи, як сад Бальбі у Флоренції (Італія), парк Сан-Сусі у Потсдамі (Німеччина) і палацовий парк у Версалі (Франція).

Розглянуто концептуальні питання історичного туризмознавства, історію туризму та екскурсійну справу в Україні та світі. Висвітлено досвід зарубіжних країн з розвитку історико-культурного туризму, український та зарубіжний досвід етнотуризму. Охарактеризовано історико-культурний туризм як чинник сталого розвитку регіонів України. Розкрито роль туристичного краєзнавства у вивченні та популяризації історико-культурної спадщини України. Висвітлено історико-культурну і релігійну спадщину Києва та ЇЇ використання в туристично-екскурсійній галузі.

Представлено тези III Міжнародної науково-практичної конференції, що відбулася 4 - 5 лютого 2021 року у Державному закладі "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського" за ініціативи кафедри образотворчого мистецтва в межах наукової, методичної та творчої роботи наукової школи арт-синергетики О. А. Тарасенко. Розглянуто досвід розмаїтого опанування царини сучасного мистецтва у контексті світової культури, дослідження наукової проблематики мистецької освіти та арт-туризму, проведення різноманітних мистецьких акцій на теренах України та зарубіжжя, що сприяє відбудові діалогу країн і регіонів, популяризації мистецьких традицій, розвитку сучасної художньої освіти.

Досліджено активні глобалізаційні процеси, які спонукають до охорони елементів нематеріальної культурної спадщини - проявів традиційної живої культури - актуалізують необхідність напрацювання ефективних методів їх збереження, відтворення, популяризації як туристичного ресурсу в умовах сталого розвитку. Цим процесам сприяють проведення культурних заходів, науково-практичних конференцій, фестивалів та підготовка наукових та науково-популярних видань з питань нематеріальної культурної спадщини. Нині у світі відбувається формування єдиного культурного простору, утвореного з величезної кількості національних культур. Регіони України мають лише їм притаманні автентичні особливості та культурні традиції. Але склалася ситуація, що ці традиції зовсім не відомі у світовому масштабі через відсутність українських об’єктів у Всесвітніх списках культурної спадщини, якими опікується ЮНЕСКО і які є відомими туристичними центрами Європи та Світу. Це сталося через відсутність комунікації між майстрами народного мистецтва (які створюють художні твори), музейниками (які зберігають ці твори), вищими навчальними закладами (які готують фахівців відповідних спеціальностей, зокрема менеджерів міжнародного туризму, фольклористів, культурологів), ЗМІ (які інформують громадськість про унікальність культурної спадщини). Здійснено комплексний науковий огляд сучасного стану елементів нематеріальної культурної спадщини як національного туристичного ресурсу в Україні та за кордоном із залученням зусиль науковців, аспірантів, студентів України та зарубіжних країн, які досліджують актуальні проблеми туристичної галузі, культурології, філософії, фольклористики, мистецтвознавства, музеєзнавства, педагогіки, психології та економіки, фольклорних колективів та майстрів народної творчості.