Індекс рубрикатора НБУВ: Ч517.158.152.1 + Ч517.158.151

Рубрики:

Тенування дітей і підлітків з японської боротьби (джиу-джитсу, дзю-до)

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано зміст програми фізкультурно-оздоровчих занять з елементами дзюдо із молодшими школярами у групах продовженого дня, спрямованих на досягнення стабільного рівня фізичного здоров'я, розвитку життєво необхідних умінь та навичок. Проаналізовано літературні джерела, пов'язані з програмуванням занять фізичними вправами з учнями в навчальних закладах. За допомогою комплексних фізіологічних, антропометричних і педагогічних досліджень визначено стан соматичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку. З використанням кореляційного аналізу встановлено та підтверджено характер взаємозв'язку окремих показників фізичної підготовленості з рівнем фізичного здоров'я молодших школярів. На основі зазначеної кореляції розраховано регресійні рівняння, розроблено нормативи фізичної підготовленості, що відповідають різним рівням фізичного здоров'я школярів. Визначено оптимальні параметри фізкультурно-оздоровчих занять з елементами дзюдо для молодших школярів у групах продовженого дня. Запропоновано базовий алгоритм програмування змісту таких занять, розроблено їх програму з елементами дзюдо.

Вперше проведено порівняння показників рівня рухових якостей та характеристик індивідуальних нейродинамічних властивостей вищої нервової діяльності школярів старшої вікової групи та їх однолітків, які мають тривалий досвід занять карате. Вперше установлено ступінь сформованості спеціальних умінь та навичок в учнів старших класів загальноосвітньої школи (ЗОШ) під впливом регулярних занять карате. Вперше обгрунтовано методику навчання карате в позакласній роботі ЗОШ для старшокласників початкового рівня підготовленості. Вперше визначено динаміку позитивних змін комплексу характеристик спеціальних умінь та навичок старшокласників початкового рівня підготовленості впродовж навчального року в процесі занять карате у позакласній роботі ЗОШ. Доповнено й уточнено інформацію про рівень рухових якостей та характеристики індивідуальних нейродинамічних властивостей вищої нервової діяльності учнів старших класів ЗОШ. Набула подальшого розвитку методика організації позакласної оздоровчої роботи зі старшокласниками початкового рівня підготовленості засобами карате.

Мета роботи - визначити вплив засобів спеціальної фізичної підготовки, спрямованих на розвиток координаційних якостей. У дослідженні приймали участь 57 дзюдоїстів 14 - 16 років чоловічої статі, які тренуються на етапі спеціально-базової підготовки. Проаналізовано науково-методичну літератури, проведено тестування фізичних якостей, використано методи математичної статистики. Розглянуто актуальні проблеми фізичної підготовки дзюдоїстів. Визначено рівень фізичної підготовленості за показниками координаційних здібностей. Проаналізовано типову програму підготовки дзюдоїстів і визначено її ефективність. Встановлено, що фізична підготовленість дзюдоїстів 14 - 16 років за показниками координаційних якостей знаходиться в межах середніх показників. Тому для досягнення високих результатів у сучасному спорті необхідно вдосконалити програму підготовки дзюдоїстів. Сформовано методичні рекомендації для побудови навчально-тренувального процесу, спрямованого на розвиток координаційних здібностей.

Розвиток дитячо-юнацького спорту має особливе значення, оскільки вирішує важливе питання залучення дітей до занять фізичними вправами, створює підгрунтя для розвитку резервного спорту та спорту вищих досягнень. Серед дітей і молоді дедалі популярнішим стає сумо. Збільшується кількість вихованців у дитячо-юнацьких спортивних школах, які займаються сумо, підвищується рівень їхніх спортивних досягнень на міжнародних змаганнях, однак на сьогодні відсутні наукові дослідження щодо установленняролі та місця сумо в житті сучасних дітей і молоді. Мета дослідження - визначення ролі сумо в житті сучасних дітей та молоді. Методи дослідження - аналіз літературних джерел і документів, опитування (анкетування), методи математичної обробки даних. У ході дослідження схарактеризовано сучасний стан розвитку сумо в дитячо-юнацьких спортивних школах Харківської області, подано аналіз Навчальної програми "Сумо" для дитячо-юнацьких спортивних шкіл, проведено соціологічне дослідження з метою визначення ставлення сумоїстів до сучасного стану та перспектив розвитку сумо в нашій країні. З'ясувалося, що більшість спортсменів вважають сумо видовищним видом спорту й достатньо популярним у нашій країні, однак потрапляють у цей вид спорту завдяки друзям, батькам та тренерам, що свідчить про низький рівень маркетингової діяльності фізкультурно-спортивних організацій із сумо та недостатню поінформованість населення про цей вид спорту через засоби масової інформації. Висновки: сумо відіграє важливу роль у житті дітей та молоді, оскільки в процесі занять сумоїсти не лише розвиваються фізично, у них формується система моральних цінностей, відповідно до головних принципів сумо. На думку більшості опитаних спортсменів, для подальшого розвитку сумо в Україні потрібно покращити матеріально-технічні умови для проведення тренувальних занять із цього виду спорту.

Актуальність теми дослідження зумовлена внесенням змін до процесу підготовки дзюдоїстів 10 - 12 років на основі диференційованого підходу, який грунтується на конституційних особливостях спортсменів та враховує сенситивні періоди розвитку окремих рухових якостей. Мета роботи - на основі аналізу морфофункціональних особливостей створити й науково обгрунтувати індивідуальні моделі фізичної підготовленості дзюдоїстів на етапі попередньої базової підготовки під час підготовчого періоду річного макроциклу. Методи дослідження - педагогічний експеримент, медико-біологічні методи (соматоскопія, соматометрія та соматотипування), рухові тести-тестування загальної й спеціальної фізичної підготовленості, методи математичної статистики. У педагогічному експерименті брали участь 88 дзюдоїстів 10 - 12 років. На підставі антропометричних досліджень та методики соматотипування вивчено особливості будови тіла юних спортсменів і визначено соматотипи. Виявлено 32 % представників торакального, 34,3 % - м'язового та 32 % дигестивного типу тілобудови. Виявлено відмінності прояву рухових якостей дзюдоїстів 10 - 11 та 11 - 12 років залежно від їх типу статури. Дзюдоїсти м'язового соматотипу, порівняно з дигестивним і торакальним, відзначаються кращими результатами за найбільшою кількістю рухових тестів. Зокрема, у 10 - 11 років відзначаються кращими проявами спеціальних якостей борця, загальної й силової витривалості, гнучкості. В 11 - 12 років вони переважають представників інших соматотипів у прояві швидкісно-силової витривалості, швидкісної сили, загальної витривалості, спритності, силової витривалості та гнучкості. Отримані результати послужили підставою для розподілу юних дзюдоїстів за соматотипами для створення диференційованих тренувальних програм. Висновки: проведений аналіз і представлені моделі фізичної підготовленості стали основою для розробки оцінних критеріїв рівня розвитку загальних і спеціальних фізичних якостей. Вони дають змогу диференційовано здійснювати оцінку та управляти навчально-тренувальним процесом юних дзюдоїстів на етапі попередньої базової підготовки.

Мета роботи - визначити зміни рівня фізичної підготовленості спортсменів 10 - 11 років із вадами слуху під впливом занять джиу-джитсу. У досліджені брали участь 12 юних спортсменів із вадами слуху (10 - 11 років) - представники Полтавського регіонального центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" Полтавської обласної ради. Дослідження проведено на базі спортивної зали Полтавського навчального центру ТСОУ з вересня 2019 р. по лютий 2020 р. Для вирішення поставлених завдань дослідження використано наступний комплекс методів: аналіз науково-методичної літератури; педагогічне спостереження; педагогічне тестування; методи математичної статистики. Визначення зміни рівня фізичної підготовленості юних спортсменів із вадами слуху, які займаються джиу-джитсу, протягом експерименту, проведено за допомогою блоку контрольних тестів. За допомогою порівняльного аналізу середніх показників тестувань виявлено статистично достовірний приріст результатів: швидкісно-силових якостей ("стрибок у довжину з місця"; (t = 7,24); силових якостей ("згинання та розгинання рук в упорі лежачи"; t = 7,19, "підтягування на перекладені"; t = 5,93); швидкості ("біг на 30 м"; t = 6,63); спритності та координаційних здібностей ("човниковий біг 4 x 9 м"; t = 6,46); гнучкості ("нахил тулуба вперед із положення сидячи"; t = 5,00). Встановлно, що побудова тренувальних занять з урахуванням специфічних особливостей спортсменів із вадами слуху, а саме застосування акробатичних вправ у підготовчій частині занять і використання спеціальних засобів корекції функцій організму, корекції та розвитку координаційних здібностей; корекції функції рівноваги; корекції вестибулярної функції, сприяло створенню умов для поліпшення фізичної підготовленості дітей 10 - 11 років, які займаються джиу-джитсу.

Мета роботи - провести аналіз показників змагальної діяльності тхеквондистів 12 - 14 років. Для вирішення поставлених завдань використано наступні методи дослідження: аналіз та узагальнення науково-методичних джерел і мережі Інтернет; аналіз протоколів і відеозаписів всіх поєдинків спортсменів 12 - 14 років; методи математичної статистики. Проаналізовано 117 поєдинків, регламент яких становив 2 раунди по 1,5 хв із перервою тривалістю 30 с у віковій групі кадети під час проведення Всеукраїнського турніру "Діти України 2020". Зі всього технічного арсеналу тхеквондисти 12 - 14 років найчастіше виконують прості удари: "бандал чагі" 61,93 %, "доліо чагі" 13,32 %, "нерьо чагі" 8,18 %, "міро чагі" 5,80 %, "йоп чагі" 4,58 %, "чжумок джиругі" 3,91 %. Складні удари виконують не дуже часто, особливо дівчата. "Твіт чагі" виконують хлопці 1,26 % і дівчата - 0,09 %, "мамдоліо чагі" - хлопці 0,63 % і дівчата 0,08 %, "самбе бандал чагі" - хлопці 0,19 % і дівчата 0,02 % від всіх нанесених ударів. Із проаналізованих 117 поєдинків перемогою за фінальним рахунком закінчилися 92 (78,64 %) від усіх двобоїв. Перемоги у додатковому "золотому" раунді 4 рази - 3,43 %. Перемогою за різницею балів закінчилося 18 двобоїв, що складає 15,38 %. Перемога за вподобанням суддів - 1 раз (0,85 %), за зауваженням - 1 раз (0,85 %), унаслідок припинення поєдинку рефері - 0,85 %. Виявлено, що серед усього арсеналу ударної техніки, найчастіше використовуються прості удари, які виконуються без обертів. Однак, хлопці використовують складну техніку та удар кулаком із більшою частотою у порівнянні з дівчатами, а дівчата ж, своєю чергою, наносять більше ударів в голову. Встановлено, що чим більше спортсмен має змагального досвіду, тим менше ударів він виконує, проте, їх ефективність є значно вищою, що зумовлюється більшою кількістю техніко-тактичних дій і доцільністю їх використання у необхідний момент поєдинку. До того ж, спортсмени намагаються більше заробити балів, завершити поєдинок достроково. З'ясовано, що для перемоги у поєдинках необхідна не тільки техніко-тактична підготовка, але й високий рівень прояву фізичних якостей, зокрема витривалості, яка забезпечує виконання технічних дій без зниження ефективності змагальної діяльності.

Розглянуті основні антропометричні характеристики спортсменок міста Самарканд, що займаються художньою гімнастикою і таеквондо. Мета роботи - провести порівняльну оцінку антропометричних особливостей розвитку спортсменок, що займаються художньою гімнастикою і таеквондо. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 100 спортсменок. У антропометричні дослідження входили вимірювання маси тіла спортсменок натще, вимірювання зросту стоячи і сидячи, вимір окружності грудної клітини в фазі вдиху, видиху, паузи, а також обчислення екскурсії грудної клітини. Результати, наведені в статті, дозволяють говорити про деякі відмінності у фізичному розвитку спортсменок в залежності від виду спорту. Висновки: проведене дослідження дозволило встановити відмінності і, в той же час схожість, по окремим антропометричним ознаками між спортсменками досліджуваних груп, зумовлені особливостями рухової активності в спортивних спеціалізаціями.