Рассмотрены вопросы многолетнего контроля подготовленности борцов вольного стиля в процессе учебно-тренировочных занятий во взаимосвязи с состоянием их здоровья. На основании теоретического анализа и обобщения опыта передовой спортивной практики, проведенных экспериментальных исследований, разработана структура и содержание комплексного контроля базовой подготовленности юных борцов вольного стиля, обучающихся на предварительном и специализированном этапах базовой подготовки.

Наведено відомості про історію розвитку спортивної боротьби від форми розваг до окремого виду змагальної діяльності. Розглянуто динаміку формування структури фізичної підготовленості юних борців вільного стилю на етапах базової підготовки та визначено обсяги тренувальних навантажень різної спрямованості. Узагальнено досвід розвитку фізичних здібностей та використання засобів комплексного контролю в процесі багаторічного удосконалення у спортивній боротьбі. Розроблено методику оцінки фізичної підготовленості юних борців вільного стилю на попередньому та спеціалізованому етапах базової підготовки.

Представлены сведения об истории развития спортивной борьбы от формы развлечения до отдельного вида соревновательной деятельности. Рассмотрена динамика формирования структуры физической подготовленности юных борцов вольного стиля на этапах базовой подготовки и определен объем тренировочной нагрузки различной направленности. Обобщен опыт развития физических способностией и использования средств комплексного контроля в процессе многолетнего усовершенствования в спортивной борьбе. Разработана методика оценки физической подготовленности юных борцов вольного стиля на предварительном и специализированом этапах базовой подготовки.

Визначено, що у борців-олімпійців результативність техніко-тактичних дій у партері істотно вища, ніж у стійці, а у юнаків, навпаки, боротьба у стійці ефективніша за боротьбу в партері; прийоми, які в основному використовують олімпійці (переворот накатом та переворот скручуванням схресним захопленням гомілок), юнаки використовують значно менше. Уточнено основні характеристики прийому "переворот накатом". Установлено взаємозв'язок успішності виконання прийому "переворот накатом" з максимальним обертальним моментом та силою стиску тіла суперника. На цій підставі визначено закономірність: чим більші величини цих характеристик, тим успішніше проводиться цей прийом за умов змагань. Розроблено метод удосконалення ТТД "переворот накатом", який полягає в оперативному виявленні та корекції динамічних і часових характеристик прийому. За даним методом характеристики вимірюються спеціальним контрольно-тренажерним пристроєм з комп'ютерною обробкою даних з достатньою надійністю, а не встановлюються візуально, тобто суб'єктивно, тренером.

Розглянуто науково-методичні основи індивідуалізації підготовки у боротьбі, які грунтуються на схильності спортсменів до типового стилю протиборства. Визначено повну групу типових стилів (сім стилів) протиборства у сучасній вільній боротьбі, розроблено модель генезу стилів протиборства, визначено модельні характеристики кожного з семи типових стилів протиборства. Висвітлено теоретичні положення індивідуалізації підготовки у вільній боротьбі. На їх основі синтезовано систему індивідуалізації підготовки борців. Для контролю рівня фізичної і технічної підготовленості борців з урахуванням вимог сучасної змагальної діяльності розроблено шість нових тестів і два контрольно-тренажерних пристрої. Визначено критерії перспективності борців кадетів та юніорів. Запропоновано концепцію індивідуалізації підготовки борців, представлену як систему управління. На основі концепції створено програму індивідуалізації підготовки для кожного типового стилю протиборства, яка будується на основі спадкоємності стадій становлення стилю.