В контексті сучасних уявлень про логіку розвитку наукової думки надано цілісну характеристику історії становлення основних концептуальних та методичних підходів у межах вітчизняної педології. Встановлено, що теоретичним підгрунтям української педології слугувала не західна педологічна концепція, а вітчизняна наукова думка вчених-попередників. Виявлено основні причини заборони педології, якими є соціально-політичні умови держави та пануюча ідеологія. Виявлено, що українська версія педологічної науки має власні змістові особливості: застосування рефлексологічного експерименту до вивчення дитинства; зосередження уваги на "важкому" дитинстві, у тому числі і з аномаліями розвитку (сліпоглухонімі); впровадження методики природного експерименту та інші методи дослідження особистості й поведінки дитини. Узагальнено фактичний матеріал про процес реалізації цілісного дослідження дитини в українській педології, надано об'єктивну оцінку реального масштабу внеску відомих вчених в психологічну науку. Зазначено, що ідея цілісного вивчення психіки дитини продовжує свій розвиток у роботах сучасних українських психологів, зокрема в працях одного з учнів Г.С.Костюка - С.Д.Максименка.

Досліджено педологію як науку про освіту та виховання. Визначено та охарактеризовано передумови розвитку, теоретико-методологічні засади педології як складової світового реформаторського руху та національного педагогічного процесу. На основі архівних даних розкрито зміст наукової та педагогічної діяльності представників педології в Україні в 1920 - 1930 рр., встановлено основні принципи їх роботи (природовідповідність, культуродоцільність та індивідуальність навчання та виховання дитини. Розширено й удосконалено концептуальний простір історії педагогіки за рахунок введення в нього предметного світу дитини, охарактеризованого педалогією. Систематизовано основні принципи, підходи та методи організації науково-педагогічних досліджень представників "реформаторської педагогіки", а також доведено доцільність застосування їх теоретичних і практичних досягнень у модернізації сучасної системи освіти та виховання.

На підставі вивчення науково-педагогічних джерел, етнографічних, історичних, історико-педагогічних, етнографіних праць і архівних документів зроблено теоретичний та історико-педагогічний аналіз поглядів на дослідження дитини та дитинства, що мають свою динаміку, виростають з певних суспільних і культурних контекстів, утворюючи науково-пошукові напрями. Зосереджено увагу на еволюції образу дитини та дитинства у мистецькій традиції. Акцентовано увагу на поглядах Е. Кей, М. Монтессорі, С. Шацького, І. Сікорського, З. Кузель та С. Балей. Дитиноцентризм чи педагогіка дитинства присутня на полях будь-якої з карт, які класифікують сучасні педагогічні напрями та течії незалежно від їх філософських та суспільно-політичних ідіологем. Зазначено про необхідність відстеження всього історичного шляху, який пройшла педагогіка дитиноцентризму від періоду становлення та тріумфу до занепаду, щоб відродитися знову.

Розглянуто проблему визначення категорій дитини та дитинства в німецькому педагогічному постмодерні. Висвітлено вплив концептуальних засад в цьому аспекті на інновації постмодерністичної педагогіки в загальну модель побудови відносин «вчитель – учень», «дорослий – дитина». Зазначено, що дитина в постмодерністичному контексті розглядається як унікальний проект, суспільно-природний феномен, який вимагає ретельного вивчення в кожному окремому випадку.

Розкрито питання виокремлення найхарактерніших ознак способу становлення дитини. Наведено визначення поняття «дитинство». Охарактеризовано діяльність французького історика Ф. Ар’єса, який розглядає дитинство як особливе соціокультурне явище, визначає методологічні основи виховання дітей в сім’ї в конкретні періоди розвитку суспільних відносин.

Висвітлено оригінальну теорію життєдіяльності особистості й етапи життєвого шляху М. Я. Басова - науковця з педології, яку було розгромлено у 1920-ті роки. Зазначено, що біографія Басова є складною та потребує глибокого вивчення. Наведено погляди Басова щодо механізмів поведінки людини як активного діяча в середовищі: оскільки Басов вважав, що особистісні стимули в жодному разі не можуть зводитися до простих рефлексів чи реакцій на зовнішні стосовно людини стимули, то він зробив неймовірне припущення - можливість перетворення особистості в елемент середовища, яке оточує цю ж особистість, до того ж сам процес поведінки "становить рівнодіючу двох основних факторів - організму та навколишнього середовища". Зазначено, що до сьогодні наукову спадщину цього "піонера діяльнісного підходу в психології" досліджено недостатньо.

Розкрито соціально-історичні та педагогічні передумови виникнення та розвитку української педолого-дидактичної думки, подано історіографічний аналіз проблеми. Охарактеризовано дидактичні засади педологічної науки, основні напрями організації навчального процесу та шляхи його оптимізації з орієнтацією на індивідуальні психо-фізіологічні потреби дитини з кінця XIX ст. до 1936 р., виявлено тенденції її розвитку. Охарактеризовано специфіку діяльності основних педологічних шкіл, репрезентовано основні елементи вирішення проблем сутності навчального процесу. Охарактеризовано основні напрямки практичної педологічної роботи в загальноосвітніх школах, показано особливості змісту, форм і методів роботи науковців для підвищення результативності навчального процесу у досліджуваний період. Виявлено можливості реалізації прогресивних педагогічних ідей у сучасному освітньому просторі.

Розглянуто вплив педології на становлення гендерного підходу до освіти й виховання школярів в Україні у 1920-х рр. Висвітлено ідеї та погляди українських педологів щодо проблеми відповідно до основних напрямів педології. Зроблено висновок, що головним практичним завданням педології було здійснення впливу на дитину: відбір, профілактика, гігієна.

Рассмотрено влияние педологии на становление гендерного подхода к образованию и воспитанию школьников в Украине в 1920-х гг. Освещены идеи и взгляды украинских педологов по проблеме в соответствии с основными направлениями педологии. Сделан вывод, что главным практическим заданием педологии было осуществление воздействия на ребенка: отбор, профилактика, гигиена.

Considered the influence of gender on the development of pedology approach to education and training of students in Ukraine in the 20-ies of XX century. Lit ideas and views on the problem of Ukrainian pedologists in accordance with the guidelines of pedology. Inferred that the main practical problems of pedology was the implementation of child impact: screening, prevention, hygiene.

Розкрито соціально-історичні та педагогічні передумови виникнення та розвитку української педолого-дидактичної думки, подано історіографічний аналіз цієї проблеми. Викладено дидактичні засади педологічної науки. Висвітлено основні напрями організації навчального процесу та шляхи його оптимізації з орієнтацією на індивідуальні психо-фізіологічні потреби дитини в досліджуваний період, розкрито тенденції її розвитку. Виявлено можливості реалізації прогресивних педологічних ідей у сучасному освітньому просторі.

Проаналізовано напрями наукових досліджень у галузі педології - науки про дитину, що розвивалася в Україні у 20-х - на початку 30-х рр. XX ст. Вони стосувалися особливостей розвитку дітей, їх придатності до певної професії, функціонування дитячих колективів, організації навчально-виховного процесу. Педологічні дослідження зазначеного періоду здійснено за допомогою природного експерименту, тестування та інших методів вивчення особистості та поведінки дитини. Їх стратегічною метою було виховання"нової людини" - члена соціалістичного суспільства.

Розглянуто роботи з педології, педагогіки та психології, написані у США та Західній Європі у кінці ХІХ – на початку ХХ ст., у контексті визначення їх інформаційного потенціалу стосовно вивчення особливостей розвитку педології. Звернено увагу на наукову спадщину Дж. Болдуїна, В. Джеймса, В. Друммонда, В. Лая, Е. Меймана, В. Прейера, Е. Торндайка, Дж. Уотсона, С. Холла, А. Чемберлена, що безпосередньо пов`язана з зародженням та становленням педології. Проаналізовані роботи містять важливі матеріали, що дозволяють дослідити основні засади розвитку педології та актуалізувати її значення для освіти й виховання окресленого періоду.

Рассмотрены работы по педологии, педагогике и психологии, написанные в США и Западной Европе, в конце ХІХ – начале ХХ вв., в контексте определения их информационного потенциала по изучению особенностей развития педологии. Уделено внимание научному наследию Дж. Болдуина, В. Джеймса, В.Друммонда, В. Лая, Е. Меймана, В. Прейера, Е. Торндайка, Дж. Уотсона, С. Холла, А. Чемберлена, которое непосредственно связано с развитием педологии. Проанализированные работы содержат важные материалы, которые позволяют исследовать основные принципы развития педологии и актуализировать ее значение для образования и воспитания указанного периода.

The works on pedology, pedagogy and psychology, written in the USA and Western Europe in the end of the XIX – beginning of the XX century in the context of the defining their informational potential regarding studying features of pedology development have been characterized in the article. The author pays attention to the scientific heritage of J.Baldwin, W.James, W.Drummond, W.Lay, E.Meumann, W.Preyer, E.Thorndike, John Watson, S.Hall, A.Chamberlain, that is directly concerned with the origin and formation of pedology. The works contain important materials, allowing to explore the basic principles of pedology development and update its significance for education and upbringing of specified period of time.

Визначено передумови підвищення інтересу вітчизняних науковців до дослідження дитинства в 1900 – 1918 рр. Розкрито напрямки досліджень дитинства: фізіологічні, психолого-педагогічні, етнографічні.

Определены предпосылки усиления интереса отечественных ученых к исследованию детства в 1900 – 1918 гг. Раскрыты направления исследования детства: физиологические, психолого-педагогические, этнографические.

The preconditions for national scholars’ increased interest in research of childhood issues in 1900–1918 are determined. They are awareness of child and childhood uniqueness by the world community, lack of knowledge of childhood nature, society’s need for educated employees in different industry sectors. Childhood research directions are revealed.

Висвітлено основні напрями та форми наукових зв’язків української педології у 1920-ті – на початку 1930-х рр. Охарактеризовано кожну з форм міжнародного співробітництва українських педологів. Зазначено, що міжнародне співробітництво українських вчених-педологів сприяло підвищенню якісного рівня дослідної та навчально-виховної діяльності.

Освещены основные направления и формы научных связей украинской педологии в 1920-ые - начало 1930-х гг. Охарактеризована каждая из форм международного сотрудничества украинских педологов. Отмечено, что международное сотрудничество украинских ученых-педологов способствовало повышению качественного уровня исследовательской и учебно-воспитательной деятельности.

The basic directions and forms of scientific pedology Ukrainian relations in the 20's - early 30 th century. Characterized every form of international cooperation Ukrainian pedologists. Indicated that international cooperation Ukrainian scientists and pedologists contributed to increasing quality of research and educational activities.