Проаналізовано соціально-історичну обумовленість педагогіки середовища. Наведено характеристику різноманітних форм і методів роботи соціального педагога з дисфункціональними сім'ями. Визначено основні напрямки соціально-педагогічної роботи з дітьми та підлітками девіантної поведінки. Особливу увагу приділено методиці корекційної роботи з дітьми та підлітками групи ризику.

Зроблено теоретичний аналіз категорій "педагогічна культура" та "моральні норми" в контексті фахової підготовки соціальних педагогів. Обгрунтовано доцільність систематизації головних ознак непрофесіоналізму як антиномії досліджуваної проблеми в контексті актуалізації здатності до професійно-педагогічної рефлексії. Охарактеризовано компоненти професійної компетентності соціального педагога: професійно-особистісні якості, риси та цінності, соціально-педагогічні ролі, кваліфікаційні вимоги до спеціаліста цього профілю. Підкреслено, що ефективність і результативність фахової діяльності забезпечуються високою компетентністю та професійною майстерністю соціального педагога.

Сделан теоретический анализ категорий "педагогическая культура" и "моральные нормы" в контексте профессиональной подготовки социальных педагогов. Обоснована целесообразность систематизации основных признаков непрофессионализма как антиномии исследуемой проблемы для актуализации способности к профессионально-педагогической рефлексии. Охарактеризованы компоненты профессиональной компетентности социального педагога: профессионально-личностные качества, черты и ценности, социально-педагогические роли, квалификационные требования к специалисту этого профиля. Подчеркнуто, что эффективность и результативность профессиональной деятельности обеспечиваются высокой компетентностью и профессиональным мастерством социального педагога.

Author of the article analyzed the components of professional competence of social teacher: professionally personality qualities, lines and values, social pedagogical roles, qualifying requirements, to the specialists of this type. Efficiency and effectiveness of professional activity is provided only a high competence and professional trade of social teacher.

Рассмотрена рефлексивная компетентность в структуре профессиональной компетентности социального педагога. Указано на необходимость анализа рефлексивной компетентности социального педагога как профессиональной характеристики.

Обгрунтовано, що соціальний педагог за своїм професійним призначенням та рівнем компетентності може й має поставати провідним суб'єктом розвитку соціальності учнів за умов інклюзивної освіти, здатним об'єднати зусилля фахівців, батьків, учнів, їх оточення, громади для створення інклюзивного середовища в школі.

Наведено теоретичне узагальнення проблеми розвитку умінь фасилітації, актуалізовано необхідність їх використання у процесі педагогічної діяльності. З'ясовано стан дослідженості проблеми у психолого-педагогічній літературі, розкрито зміст, сутність та функції фасилітації у професійній діяльності соціального педагога. Уточнено сутність понять "соціальна фасилітація", "уміння фасилітації соціального педагога", "фасилітативна взаємодія", "фасилітативна діяльність" та запропоновано визначення поняття "розвиток умінь фасилітації соціального педагога". Визначено компоненти (когнітивний, мотиваційно-особистісний, організаційно-діяльнісний) умінь фасилітації, критерії (когнітивно-пізнавальний, ціннісно-мотиваційний, організаційно-практичний), їх показники й охарактеризовано рівні (високий, достатній, середній, низький) розвитку умінь фасилітації соціального педагога у професійній діяльності. Обгрунтовано й експериментально перевірено соціально-педагогічні умови розвитку умінь фасилітації соціального педагога у професійній діяльності (мотивація соціальних педагогів до розвитку умінь фасилітації; удосконалення змісту післядипломної підготовки соціальних педагогів задля розвитку умінь фасилітації; актуалізація професійного саморозвитку та самореалізації соціального педагога). Розроблено та впроваджено програму роботи "Школи розвитку вмінь фасилітації соціальних педагогів".

Представлено і охарактеризовано системно-орієнтовану модель організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі. Розроблена модель складається з шести компонентів: цільового, компоненту взаємодії, організаційного, технологічного, рефлексивного, організаційно-змістовного та відображає основні етапи послідовної організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога у закладі загальної середньої освіти - інформаційно-аналітичний, планово-прогностичний, діагностичний, організаційно-діяльнісний, оцінювально-рефлексивний.

Уточнено зміст базового поняття "професійна компетентність соціального педагога", а також особливості розвитку, компонентну структуру та критерії (ціннісно-мотиваційний, когнітивно-інформаційний, соціально-комунікативний, прогностично-рефлексивний) професійної компетентності соціального педагога в системі післядипломної освіти. Теоретично обґрунтовано та розроблено модель розвитку професійної компетентності соціального педагога в системі післядипломної освіти, яка охоплює концептуально-цільовий, діагностично-результативний блоки та блок професійного зростання на засадах компетентнісного, системного, синергетичного, акмеологічного й андрагогічного підходів. З’ясовано стан розробленості проблеми розвитку професійної компетентності соціального педагога в системі післядипломної освіти. Удосконалено навчально-методичне забезпечення процесу розвитку професійної компетентності фахівців у системі післядипломної освіти (зміст, форми та методи організації підвищення кваліфікації соціальних педагогів у курсовий і міжкурсовий період; проблемно-методичний та розвивальний характер викладання, використання під час індивідуальної та групової роботи зі слухачами інноваційних форм і методів навчання). Експериментально перевірено та доведено ефективність розробленої моделі розвитку професійної компетентності соціального педагога в системі післядипломної освіти.

Розкрито сутність і структуру консультування в системі професійної діяльності соціального педагога. Проаналізовано зарубіжний досвід шкільного консультування. Подано трактування консультативної діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі (ЗНЗ), її особливості та напрями. Розкрито критерії, показники та рівні ефективності консультативної діяльності в ЗНЗ. Обґрунтовано організаційно-педагогічні умови консультативної діяльності соціального педагога в ЗНЗ (актуалізація ролі, проєктування змісту та напрямів, збагачення форм, методів і методик, розширення напрямів та оптимізація інформаційно-методичного забезпечення консультативної діяльності соціального педагога; сприяння створенню соціально орієнтованого середовища консультування: розвиток професійної компетентності в напрямі консультативної діяльності), перевірено ефективність їх упровадження на практиці. Підготовлено методичні рекомендації для вдосконалення консультативних навичок соціальних педагогів.