Висвітлено питання, пов'язані з різними аспектами систем "сім'я" та "освітні інституції". Розглянуто сім'ю як джерело виховання у контексті культури, групу власного досвіду як засіб підвищення кваліфікації психолога-консультанта закладів освіти. Розкрито культурно-історичний аспект становлення батьків і дітей. Висвітлено шляхи подолання кризи у сім'ї. Визначено чинники психологічної взаємодії у системі сім'я - школа. Розкрито роль психологічної служби у закладах освіти у створенні умов для продуктивної системної взаємодії.

Освещены вопросы, связанные с различными аспектами систем "семья" и "образовательные институции". Рассмотрены семья как источник воспитания в контексте культуры, группа личного опыта как средство повышения квалификации психолога-консультанта заведений образования. Раскрыт культурно-исторический аспект становления родителей и детей. Освещены пути преодоления кризиса в семье. Определены факторы психологического взаимодействия в системе семья - школа. Раскрыта роль психологической службы в заведениях образования в создании условий для продуктивного системного взаимодействия.

Розглянуто сім'ю як суб'єкт і об'єкт соціально-педагогічної роботи, розкрито фактори її соціалізації. Обгрунтовано теоретичні засади соціально-педагогічної роботи з сім'єю в Україні. В контексті родинноцентричного підходу розкрито модель системи соціально-педагогічної роботи з сім'єю в мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Рассмотрена семья как субъект и объект социально-педагогической работы, раскрыты факторы ее социализации. Определены теоретические основы социально-педагогической работы с семьей в Украине. В контексте семейноцентрического подхода раскрыта модель системы социально-педагогической работы с семьей в сети центров социальных служб для семьи, детей и молодежи.

Проаналізовано спільні для соціального педагога і батьків педагогічні проблеми, чинники роботи, що актуалізують проблему із сім'єю. Розкрито зміст спільної діяльності соціального педагога з методичними об'єднаннями, класними керівниками з метою підготовки їх до роботи з батьками.

Наведено історико-педагогічний аналіз суспільної практики подолання й попередження проблеми соціального сирітства на українських землях у складі Російської держави від початку XVII ст. до реформи 1861 р. У процесі дослідження виявлено, що проблема попередження (превенції) соціального сирітства в історичній спадщині не розглянута як цілісний, самостійний та багатоаспектний процес. У суспільній історії його можна простежити лише епізодично та безпосередньо в контексті розвитку благодійницької та державної діяльності щодо соціальної допомоги нужденним - піклування про сиріт. Саме тому історико-педагогічний аналіз побудовано на наукових джерелах, що висвітлюють історію становлення та розвитку соціальної допомоги, благодійництва, системи державного піклування про сиріт. Проведений аналіз показав, що, по-перше, певним рубежем в історії формування соціальної політики щодо розв'язання проблем і захисту сиріт є XVII ст. Із цього часу й до епохи Великих реформ відбувається зародження й становлення державних форм піклування. По-друге, інтенсивний розвиток державне піклування щодо дітей-сиріт за допомогою спеціальних дитячих закладів одержало за часів правління й реформ Петра I Великого, за якого система піклування осиротілих дітей набула нового змісту - вона стала державною системою, а ця діяльність - важливим державним завданням, що не повинно залежати від випадкової благодійності чи приватних подаянь. На початку XVIII ст. саме держава взяла на себе обов'язок розробити правову базу й надавати різнобічну державну допомогу нужденним. По-третє, за часів правління Катерини II починає формуватися системний підхід щодо благодійництва, відзнакою якого є не лише досягнення владою політичних й ідеологічних цілей, але й забезпечення фінансування соціальної політики. По-четверте, у XVIII - першій половині XIX ст. у Росії й на українських землях, що входили до її складу, починають розвиватися відповідні напрями соціальної політики й законодавство, складається державна система піклування про дітей, що потребували допомоги, яка грунтувалася на тезі про її державну необхідність, а не лише завдяки необхідності дотримання християнских заповідям і вимогам.

Зроблено аналіз досліджень останнього часу, у яких розглянуто поняття соціального супроводження, виокремлено його мету, основні завдання та складники. Подано мету, завдання й етапи впровадження технології соціального супроводження в діяльності Луганського обласного відділення Міжнародної благодійної організації "Благодійний фонд "СОС Дитяче містечко". Визначено основні форми та методи роботи в Організації з прийомними батьками й батьками-вихователями, прийомними дітьми та дітьми-вихованцями, біологічними батьками або родичами прийомної дитини/дитини-вихованця ДБСТ, педагогічними колективами навчально-виховних закладів, які відвідують діти, структурними підрозділами місцевих органів влади (служба у справах дітей та центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді).

Розкрито актуальність і суть упровадження в Україні такої соціально-педагогічної інновації, як патронат над дітьми. Подано опис основних методологічних підходів (системного, міжсекторного та міжвідомчого, інтегрованого) та теорій, що становлять теоретичну основу патронату: теорії об'єктивних відносин, інтерперсональних відносин, прив'язаності, депривації, адаптації, відновлення, концепція сильних сторін тощо. Охарактеризовано сім'ю патронатного вихователя як таку, що виконує обов'язки патронатного вихователя на професійній основі. Названо ключові завдання патронатних вихователів.

Досліджено психологію взаємодії сім'ї з освітніми соціальними інституціями. Крізь призму генетичної психології та системного підходу як методологічної парадигми дослідження здійснено розгалужене теоретико-емпіричне вивчення взаємодії систем "сім'я" й "освітня соціальна інституція". Здійснено цілісний системний аналіз феномену міжсистемної взаємодії між системами "сім'я" й "освітня інституція", виявлено ефекти-фактори 1-го та 2-го порядків у міжсистемній взаємодії. Визначено, що дитина/учень є одночасно членом двох систем "сім'ї" та "школи". Поведінка кожного учасника системи обумовлена іншими учасниками та навпаки. Це створює циркулярну каузальність та ко-еволюцію комунікативних, інтерактивних і наративних зразків спілкування. Виявлені дві моделі взаємодії між школою й учнем: ієрархічна та підтримувальна. Розроблено процедурно-методичну організацію та змістовно-функціональну сутність формування системної модерації як технології міжсистемної взаємодії сім'ї й освітньої інституції для психологів закладів освіти, що сприяє створенню діагностичного інструментарію для проведення діагностики взаємодії, її функцій та проявів у професійному, навчально-виховному й іншому видах діяльності.

Висвітлено завдання діяльності психологічної служби, одним з яких є забезпечення супроводу дітей з обмеженими можливостями здоров’я, захист прав дитини, створення умов для збереження та відновлення їх психічного і соціального здоров’я на усіх рівнях навчання. Зазначено, що соціально-педагогічний супровід сім’ї як вид професійної діяльності соціального педагога передбачає здійснення комплексу заходів за усіма функціональними напрямами діяльності соціального педагога та спрямований на створення умов для забезпечення і реалізації потреб дитини в сім’ї шляхом формування у батьків психолого-педагогічних компетенцій та усвідомленого батьківства, відповідальної поведінки, здатності активізувати внутрішні ресурси сім’ї та найближчого її оточення для подолання складних життєвих обставин. Виокремлено організаційні моделі, за якими варто здійснювати професійну діяльність соціального педагога закладу освіти.

Освещены задачи деятельности психологической службы, одними из которых являются обеспечение сопровождения детей с ограниченными возможностями здоровья, защита прав ребенка, создание условий для сохранения и восстановления их психического и социального здоровья на всех уровнях обучения. Отмечено, что социально-педагогическое сопровождение семьи как вид профессиональной деятельности социального педагога предусматривает осуществление комплекса мероприятий по всем функциональным направлениям деятельности социального педагога и направлено на создание условий для обеспечения и реализации потребностей ребенка в семье путем формирования у родителей психолого-педагогических компетенций и ответственного поведения, способности активизировать внутренние ресурсы семьи и ближайшего ее окружения для преодоления сложных жизненных обстоятельств. Выделены организационные модели, по которым следует осуществлять профессиональную деятельность социального педагога образовательного учреждения.

Highlights the problem of psychological services, one of which is providing support for children with disabilities, protection of children's rights, the creation of conditions for the preservation and restoration of their mental and social health at all levels of education. It is noted that the socio-pedagogical support of the family as a kind of professional social work educator envisage a series of events for all functional areas of social pedagogy and aims to create conditions for the realization of the needs of the child and the family through the formation of the parents of psychological and pedagogical responsible parenthood, responsible behavior, the ability to activate the internal resources of the family and its closest environment to cope with difficult circumstances. Identified are organizational models by which to carry out professional activities of the social teacher education institutions.