Розглянуто питання конфлікту як соціального феномену, а також його специфічні особливості. Наведено його функціональну модель. Визначено причини та типи шкільних, педагогічних і вузівських конфліктів, запропоновано способи їх попередження та регулювання.

Рассмотрены вопросы конфликта как социального феномена, а также его специфические особенности. Приведена его функциональная модель. Определены причины и типы школьных, педагогических и вузовских конфликтов, предложены способы их предупреждения и регулирования.

Досліджено психологічні чинники виникнення конфліктів у системі вчитель - учні початкової школи. Проаналізовано проблеми конфліктів. Визначено основні концептуальні підходи до загальнотеоретичних аспектів феноменів "конфлікт" і "педагогічний конфлікт". Розкрито їх структурно-функціональний зміст, місце у системі психологічного знання. Висвітлено функції педагогічних конфліктів на початковому етапі навчання та у процесі становлення спільної педагогічної діяльності. З'ясовано зв'язок конфліктів у системі вчитель - учні початкової школи з особливостями сімейного виховання, особистісними властивостями учнів і вчителів. Визначено роль цих конфліктів у становленні учнів як суб'єктів навчальної діяльності, яка є провідною у молодшому шкільному віці. Виявлено системний характер впливу конфліктів у початковій школі, що має прояв як сукупність емоційно-особистісних, ситуативних і вікових факторів. Теоретично обгрунтовано й експериментально доведено, що сутнісним підгрунтям виникнення конфліктів у системі вчитель - учні початкової школи доцільно вважати природу конфліктної ситуації, яка є водночас педагогічною та соціальною ситуацією розвитку. З метою покращання інтерсуб'єктної взаємодії вчителів з учнями початкової школи запропоновано тренінгову програму. Визначено основні напрями корекційної роботи з учнями для підвищення ролі особистісності вчителя як суб'єкта професійної самосвідомості, суб'єкта педагогічного спілкування та суб'єкта самоусвідомлення.

На широкому міждисциплінарному тлі розглянуто феномен педагогічної взаємодії. Досліджено витоки розвитку ідеї педагогічної взаємодії у вітчизняній освіті. Проаналізовано зміст дефініції "педагогічна взаємодія в навчальному процесі", охарактеризовано підходи до її тлумачення в історико-педагогічній думці другої половини XX ст. Розкрито особливості співвідношення понять "взаємодія" та "спілкування", а також "педагогічна взаємодія" і "педагогічне спілкування".

Розглянуто генетичну психологію як теоретико-методологічну основу вивчення педагогічної взаємодії. З'ясовано структурно-функціональну семантику категорії ""взаємодія" у педагогічній психології, зокрема поглиблено систему наукових уявлень про базові детермінанти та психологічну специфіку міжособистісних стосунків як основи зазначеної взаємодії. Визначено основні генетично-психологічні чинники, які впливають на процес формування міжособистісних взаємин у педагогічній взаємодії. Вибудовано концептуальні засади вивчення психогенези педагогічної взаємодії. Розкрито систему психолого-педагогічних засобів оптимізації педагогічної взаємодії у різнотипних освітніх інституціях.

Шляхом аналізу педагогічних досліджень обґрунтовано значення естетичних чинників педагогічної взаємодії, серед яких найважливішими визначено естетичні емоції, почуття й переживання. Зазначено, що саме вони зумовлюють зміст і характер взаємин суб’єктів освітнього процесу, “виробництво естетичного смислу” конкретної педагогічної ситуації, що спричиняє вибір її учасниками відповідної стратегії і тактики розв’язання. Описано емоції як індикатори, які вказують на істинне ставлення людини до всього, що відбувається, до власного когнітивного та поведінкового функціонування у системах “учитель - учень” (“викладач - студент”). Стверджено, що значення емоційності вчителя як естетичного чинника педагогічної взаємодії полягає у здатності випромінювати позитивні естетичні емоції й створювати поле позитивної почуттєвості, заражаючи своїх учнів і студентів естетичними емоціями та почуттями. Узагальнено, що естетичні чинники відіграють винятково важливу роль у забезпеченні ефективності педагогічної взаємодії, оскільки лише у єдності когнітивного, афективного та вольового аспектів педагогічної взаємодії уможливлюється гармонійний розвиток її суб’єктів.

Путем анализа педагогических исследований обосновано значение эстетических факторов педагогического взаимодействия, среди которых важнейшими определены эстетические эмоции, чувства и переживания. Отмечено, что именно они предопределяют содержание и характер взаимоотношений субъектов образовательного процесса, “производство эстетического смысла” конкретной педагогической ситуации, что вызывает выбор ее участниками соответствующей стратегии и тактики решения. Описаны эмоции как индикаторы, которые указывают на истинное отношение человека ко всему, что происходит, к собственно когнитивному и поведенческому функционированию в системах “учитель – ученик” (“преподаватель – студент”). Утверждено, что значение эмоциональности учителя как эстетического фактора педагогического взаимодействия заключается в способности излучать положительные эстетические эмоции и создавать поле положительной чувственности, заражая своих учеников и студентов эстетическими эмоциями и чувствами. Обобщено, что эстетические факторы играют важную роль в обеспечении эффективности педагогического взаимодействия, поскольку лишь в единстве когнитивного, аффективного и волевого аспектов педагогического взаимодействия становится возможным гармоничное развитие ее субъектов.

By analyzing the value of educational research grounded aesthetic factors pedagogical interaction, among which the most important are defined aesthetic emotions, feelings and experiences. It’s noted that they determine the content and nature of the relationship of educational process, “the production of aesthetic meaning” of a particular teaching situation, which causes its members the choice of a strategy and tactics solutions. It’s described emotions as indicators that point to the true relation of man to everything that happens to their own cognitive and behavioral functioning systems “teacher-student” (“teacher-student”). Approved that the value of emotion as an aesthetic factor teacher pedagogical interaction is the ability to radiate positive aesthetic emotions and create a field of positive sensuality, infecting their pupils and students aesthetic emotions and feelings. Generally, that aesthetic factors play an important role in ensuring the effectiveness of pedagogical interaction, because only in the unity of the cognitive, affective and volitional aspects of pedagogical interaction becomes possible harmonious development of its subjects.

Охарактеризовано традиційні та нетрадиційні класифікації стилів педагогічної взаємодії в психолого-педагогічній літературі, їх переваги та недоліки у педагогічному спілкуванні. Проаналізовано ціннісно-смислові, когнітивні, функціональні складові. Зроблено аналіз стилів педагогічної взаємодії, що сприяють утворенню послідовності процесу викладання навчальної дисципліни і визначенню певних його етапів. Встановлено, що педагогічна взаємодія виступає центром педагогічного процесу і передбачає тісний взаємозв’язок учня з навчальним матеріалом через планомірну, систематичну, коригувальну роботу педагога. Відзначено, що ефективність спілкування значною мірою залежить від індивідуальних особливостей партнерів, які спілкуються. Зроблено висновок, що педагогічна взаємодія є складним багатоаспектним інтерактивним явищем педагогічного процесу, має ознаки соціальної, соціально-психологічної, міжособистісної взаємодії, структурні зв’язки між якими визначають загальну закономірність її здійснення як відтворення і засвоєння соціального, групового, міжособистісного досвіду вчителем та учнем, викладачем і студентом, педагогом і вихованцем. Рекомендовано більш детельно вивчати й аналізувати специфіку міжособистісної взаємодії вчителя та адміністрації освітнього закладу, психолого- педагогічні особливості взаємодії вчителів і батьків, їх роль у підвищенні ефективності та продуктивності педагогічної взаємодії для навчання, розвитку, загального становлення особистості школяра.

Охарактеризованы традиционные и нетрадиционные классификации стилей педагогического взаимодействия в психолого-педагогической литературе, их преимущества и недостатки в педагогическом общении. Проанализированы ценностно-смысловые, когнитивные, функциональные составляющие. Сделан анализ стилей педагогического взаимодействия, способствующих образованию последовательности процесса преподавания учебной дисциплины и определению некоторых его этапов. Установлено, что педагогическое взаимодействие выступает центром педагогического процесса и предусматривает тесную взаимосвязь ученика с учебным материалом через планомерную, систематическую, корректирующую работу педагога. Отмечено, что эффективность общения в значительной мере зависит от индивидуальных особенностей партнеров, которые общаются. Сделан вывод, что педагогическое взаимодействие является сложным многоаспектным интерактивным явлением педагогического процесса, имеет признаки социального, социально-психологического, межличностного взаимодействия, структурные связи между которыми определяют общую закономерность его осуществления как воссоздания и усвоения социального, группового, межличностного опыта учителем и учеником, преподавателем и студентом, педагогом и воспитанником. Рекомендуется более детельно изучать и анализировать специфику межличностного взаимодействия учителя и администрации образовательного учреждения, психолого-педагогические особенности взаимодействия учителей и родителей, их роль в повышении эффективности и производительности педагогического взаимодействия для обучения, развития, общего становления личности школьника.

Characterized by traditional and non-traditional classification of pedagogical interaction styles in psychological and pedagogical literature, their advantages and disadvantages in pedagogical communication. Analyzed value-semantic, cognitive, functional components. Made style analysis of pedagogical interaction in the formation of a sequence of teaching discipline and determination of some of its stages. Found that pedagogical interaction center serves the pedagogical process and provides a close relationship with student learning material through a planned, systematic, corrective work educator. Noted that the effectiveness of communication largely depends on the individual partners, communicate. Inferred that the pedagogical interaction is complex multidimensional phenomenon interactive pedagogical process has signs of social, socio-psychological, interpersonal interaction, structural links between them determine the overall pattern of its implementation as recreation and social assimilation, group, interpersonal experience as a teacher and student, teacher and student, teacher and pupil. Recommended more detelno study and analyze the specifics of interpersonal interaction between teacher and administration of educational institutions, psycho-pedagogical features of the interaction of teachers and parents, their role in enhancing the efficiency and productivity of pedagogical interaction for learning, development, general formation of the schoolboy.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч314 + Ч311.430

Рубрики:

Психопедагогіка

Взаємодія між вчителями та учнями в галузі загальної педагогіки

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито загальні засади педагогіки, педагогіки фасилітації зокрема, доведено роль педагога-фасилітатора в освітньому середовищі, що полягає у володінні медіаційною, комунікативною компетентністю, високим рівнем педагогічної культути і такту, здатністю розв’язувати конфлікти в освітньому середовищі, спрямуванні потенціалу учасників освітнього процесу на досягнення успіху у навчанні. Найважливішими передумовами здійснення цього процесу є осбистісно-орієнтований підхід у навчанні, висока педагогічна майстерність, авторитет і позитивний імідж педагога-фасилітатора. Визнано, що розв’язанням теоретичних і прикладних питань займається педагогіка фасилітації та створює знання про педагогіку фасилітації як специфічний вид педагогічної діяльності.

Розкрито реалізацію авторської концепції партнерської кооперації в освіті. Педагогіка партнерства, орієнтація на учня, виховання на цінностях - саме ці ідеї Концепції Нової української школи спрямовані на те, щоб побудувати взаємини між школою, дітьми, батьками та суспільством на основі довіри. Розглянуто педагогіку партнерства як умову успішної взаємодії суб'єктів освітнього процесу. Визначено поняття "школа партнерської кооперації": партнерська кооперація: пошук, осмислення, практика (дії); авторська модель "Школа партнерської кооперації"; партнерська кооперація - новий освітній тренд; концепція забезпечення ефективної освітньої діяльності авторської моделі "Школа партнерської кооперації"; рівень сформованості партнерської кооперації -один із показників якості освітньої діяльності закладу. Розглянуто особливості управлінської діяльності в інноваційному закладі освіти: управління закладом освіти в умовах експериментальної діяльності; психологічний аспект управлінської діяльності; організація індивідуального навчання в умовах партнерської кооперації. Заслуговує на схвалення теоретичний матеріал, який доповнено різноманітними практиками, методиками, програмами.