На підставі сучасних знань і досягнень військової науки, вимог Бойового статуту Сухопутних військ, настанов, досвіду військових навчань і локальних конфліктів викладено прийоми та способи дій солдата в бою, а також основні положення підготовки та ведення сучасного загальновійськового бою механізованим відділенням. На конкретних тактичних прикладах показано варіанти роботи командира механізованого відділення з організації бою, управління підрозділом у бою й організації його всебічного забезпечення. Запропоновано тактичні схеми, які допомагають наочно уявити дії підрозділів в основних видах загальновійського бою.

На основании современных знаний и достижений войсковой науки, требований Боевого устава Сухопутных войск, руководств, опыта войсковых учений и локальных конфликтов изложены приемы и способы действий солдата в бою, а также основные положения подготовки и ведения современного общевойскового боя механизированными отделениями. На конкретных тактических примерах показаны варианты работы командира механизированного отделения по организации боя, управлению подразделением в бою и организации его всестороннего обеспечения. Предложены тактические схемы, помогающие зримо представить действия подразделений в основных видах общевойскового боя.

Зазначено, що сучасне міжнародне гуманітарне право не містить чіткого визначення поняття "добровільний живий щит" (ДЖЩ), а розуміння їх статусу та доцільного в даному випадку ступеня захисту значно відрізняється. Проаналізовано нинішній правовий статус ДЖЩ і зроблено рекомендації щодо внесення змін в діючі міжнародні НПА з метою підвищення їх захисту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х911.42 + Х919.151.4

Рубрики:

Захист прав дітей

Цивільне населення у міжнародному гуманітарному праві

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто загальні положення інструкцій польовим військам США, які пізніше було названо Кодексом Лібера. Зазначено, що цей документ ігунтувався на загальній концепції, яка передбачала, що війна може бути законною лише за умови відповідності її методів певним правилам.

Здійснено комплексний аналіз міжнародно-правового режиму військовополонених і досліджено його розвиток та специфіку. Вказано на поступову гуманізацію інституту воєнного полону та проліферацію міжнародно-правових норм щодо поводження та захисту військовополонених. Надано системну характеристику інституту воєнного полону. Детально проаналізовано положення універсальних міжнародних договорів та відповідні звичаєві норми міжнародного гуманітарного права, які встановлюють міжнародно-правовий режим військовополонених. Досліджено допоміжні джерела міжнародного гуманітарного права щодо поводження та захисту військовополонених: резолюції ГА ООН, резолюції РБ ООН, коментарі Міжнародного комітету Червоного Хреста, судова практика. Конкретизовано застосування положень щодо поводження та захисту військовополонених у період сучасних інтернаціоналізованих конфліктів, зокрема на сході України. Проаналізовано міжнародно-правові основи функціонування міжнародних контрольних механізмів щодо захисту військовополонених. Систематизовано заходи внутрішньодержавної імплементації положень щодо поводження та захисту військовополонених. Запропоновано комплекс законодавчих та правозастосовних заходів для підвищення якості імплементації в Україні міжнародно-правових норм щодо поводження та захисту військовополонених. Висвітлено питання кримінальної відповідальності за порушення правил поводження з військовополоненими.

Розглянуто правові аспекти прав військовополонених. Акцентовано увагу на міжнародних стандартах у сфері поводження з цією категорією осіб. Визначено суб'єктів, які мають право на отримання статусу військовополонених. Вказано на необхідність удосконалення відповідальності за порушення прав військовополонених.

Розглянуто питання необхідності вдосконалення нормативної бази регулювання воєнних відносин. Проаналізовано міжнародне та національне законодавство воєнного права, а також загальних принципів ведення війни. Розглянуто основні міжнародно-правові акти, які регулюють воєнні відносини та життя мирних жителів під час збройних конфліктів. Розглянуто питання, які потребують оновлення законодавчого регулювання відносно потреб часу та технічного прогресу.

На прикладі доль бійців і командирів Червоної армії, співробітників НКВС, які вийшли з оточення під Києвом, уперше в історіографії порушено проблеми ставлення у СРСР до цієї категорії військовослужбовців, ототожнення їх правового статусу з військовополоненими. У центрі уваги - формування нормативної бази й особливості процедури перевірки колишніх оточенців фронтовими й регіональними підрозділами контррозвідки. Проаналізовано пролонговані на декілька повоєнних десятиліть соціально-правові наслідки дискримінації оточенців.

Проведено аналіз і узагальнення досвіду використання способів дій військових підрозділів при блокуванні місцевим населенням маршрутів руху та прийомів їх деблокування (розсіювання натовпу) за умов збройного конфлікту і застосування при цьому сили з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Збільшення кількості територій із надзвичайною гуманітарною ситуацією спричинені збройними конфліктами і їх тривалістю потребують досліджень з метою уточнення міжнародно-правової бази для проведення операцій з надання продовольчої допомоги, звертаючи увагу на зміни й практику в сфері прав людини, гуманітарного права, екологічного права та співробітництва в інтересах сталого розвитку. Проаналізовано загальні проблеми продовольчої допомоги на території збройних конфліктів, зосереджуючи увагу на конкретному прикладі, а саме - кризі у Східній Україні. Драматична ситуація, від якої потерпають деякі області України - де, починаючи з весни 2014 року, діють Світова продовольча програма (СПП), різноманітні інші міжнародні організації, Європейський Союз і деякі національні об'єднання з розвитку - підкреслює наскільки важливим є досягти чіткого розуміння всіх нормативних рівнів в сфері охорони і безпеки продовольчої допомоги.

Оцінено стан дії соціальних небезпек, ризиків та загроз національній безпеці. Конкретизовано їх зміст та прояв за умов збройного конфлікту на Сході України. Визначено несприятливі наслідки реалізації соціальних небезпек. Обгрунтовано пропозиції та рекомендації щодо мінімізації та попередженню проявів соціальних ризиків та небезпек шляхом удосконалення управління системою національної безпеки та соціальної політики.

Розглянуто питання організації системи соціальної підтримки та послуг різним категоріям населення України. Акцент зроблено на проблемах і причинах нерівності доступу до послуг соціальної сфери, особливо за умов воєнного конфлікту. Підкреслено, що інформаційна транспарентність є визначальним стратегічним ресурсом модернізації та реформування соціальних послуг.

Визначено специфіку права власності громадян України, які постраждали внаслідок проведення антитерористичної операції, як об'єкта гарантування адміністративно-правового захисту. Увагу приділено причинам і наслідкам порушення, невизнання або оспорювання права володіти, користуватися та розпоряджатися майном у районах проведення антитерористичної операції. З'ясовано наукові підходи до категорії "об'єкт гарантування захисту" та розкрито її зміст. Сформовано теоретико-правове підгрунтя для формування дієвого механізму забезпечення принципу непорушності права власності за сучасних складних політико-правових умов.

Дисертація присвячена аналізу правового статусу осіб, свобода яких обмежена у зв’язку із неміжнародним збройним конфліктом. Уперше у вітчизняній науці введене нове наукове поняття "осіб, свобода яких обмежена у зв’язку із неміжнародним збройним конфліктом" та визначено його ознаки. Проаналізовано основні етапи становлення та розвитку правового регулювання статусу осіб, свобода яких обмежена у зв’язку із неміжнародним збройним конфліктом і встановлено, що правове регулювання їх статусу здійснюється не лише нормами міжнародного гуманітарного права, але й права прав людини та міжнародного кримінального права. На основі аналізу норм міжнародного права та міжнародно-правової доктрини проведено класифікацію підстав обмеження свободи осіб у зв’язку із неміжнародним збройним конфліктом, які поділяються на юридичні, фактичні та процесуальні. Розкрито умови утримання поданої категорії осіб і визначено особливості нормативного змісту гарантії на справедливий судовий розгляд. Особливу увагу приділено дослідженню впливу наслідків припинення неміжнародного збройного конфлікту на статус осіб, свободу яких було обмежено у зв’язку із останнім. Доведено, що у міжнародному гуманітарному праві утвердився обов’язок сторін після завершення неміжнародного збройного конфлікту звільнити всіх осіб, свободу яких було обмежено у зв’язку із останнім.

Визначено економіко-правові засади захисту права власності в районах проведення операції об'єднаних сил в Україні. Увагу зосереджено на сучасних економіко-правових викликах і загрозах, чинниках антропогенного впливу на сферу власності та способах їхнього подолання. З'ясовано проблеми реалізації економіко-правових заходів щодо гарантування громадянам України права володіння, користування та розпорядження майном, чинники створення ефективної економіко-правової моделі реінтеграції територій, які є, або були окупованими, забезпечення належних умов життєдіяльності громадян, які постраждали внаслідок проведення операції об'єднаних сил в Україні.

Досліджено особливості правового закріплення та забезпечення прав і свобод людини під час збройного конфлікту. Розкрито сутність та зміст прав і свобод людини в умовах збройного конфлікту в нашій державі, визначено основні гарантії та особливості їх реалізації. Виявлено, що в сучасних умовах існування виникли нові потреби в напрямку надання прав людині та затвердження їх гарантіями безпеки. Встановлено, опираючись на історичний розвиток ідеї теорії поколінь, новий зміст сучасної теорії п'ятого покоління. Визначено потребу у внесенні змін до Конституції України та узаконення статусу антитерористичної операції, режиму в районі проведення антитерористичної операції. Запропоновано удосконалене визначення поняття "збройного конфлікту" та з'ясовано розмежування тривалого та тимчасового збройного конфлікту, а також інші особливості даного поняття. Виявлено потребу у законній можливості, за умов дії збройного конфлікту на території держави, призупиняти та/або звужувати зміст та обсяг окремих конституційних прав і свобод людини в тій мірі і в тих межах, яких вимагає гострота конфлікту та стає однією з гарантій захисту прав і свобод людини у відповідних умовах.

Надано пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правових засад процедури видачі злочинців в Україні. Розкрито проблематику практичного застосування статті 13 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими в умовах війни. Висвітлено основи правового статусу військовополонених в Україні. Розглянуто питання звільнення від відбування покарання у зв'язку з передачею засудженого для обміну як військовополоненого. Увагу приділено проблемам визначення поняття "військовополонений" в законодавстві України та міжнародних актах.