Індекс рубрикатора НБУВ: Х628.10 + Х881.9(4УКР)

Рубрики:

Радянське кримінальне право. Загальна частина (1917-1991)

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено порівняльні таблиці норм Кримінального кодексу України 1960 р. з відповідними нормами нового Кримінального кодексу 2001 р. Висвітлено ознаки, які є новими у понятті інститутів Загальної частини та в описі конкретних складів злочинів Особливої частини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)-324я28 + Х628.9(2УК)-324я28

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Кримінальне законодавство окремих союзних республік в СРСР

Шифр НБУВ: ВС35320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено положення, що перейшли у новий Кримінальний кодекс (КК) України 2001 р. з попереднього законодавства 1960 р. Наведено номери статей обох КК у таблицях, які регламентують аналогічні питання, їх назви. Проаналізовано найбільш істотні зміни, запроваджені КК 2001 р. Виділено статті КК 1960 р., які не внесено до нового КК та статті КК 2001 р., що є новими.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)6-49 + Х628.111.1-324.9(2УК)

Рубрики:

Історія

Державні злочини

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльний аналіз чинного кримінального законодавства з Кримінальним кодексом України 1960 р., виділено відмінності у нормах, що передбачають відповідальність за посягання на особу і вчинені у стані сильного душевного хвилювання. Запропоновано шляхи удосконалення чинного кримінального законодавства щодо даної відповідальності.

Проведен сравнительный анализ действующего уголовного законодательства с Уголовным кодексом Украины 1960 года, а именно, выделен ряд моментов, которые отличают нормы, предусматривающие ответственность за посягательство на лицо, и содеянные в состояниисильного душевного волнения. Предложены пути усовершенствования действующего уголовного законодательства

The comparative analysis of the operational criminal local law with the criminal Code of Ukraine of 1960 is conducted, namely, a series of the moments is selected, which one distinguish the norms envisioning liability for the invasion on a face, and accomplished in a condition of strong mental disturbance. The paths of advancing of the operational criminal local law are offered

На підставі узагальнення фактичного матеріалу проаналізовано стан і динаміку розвитку кримінальної злочинності (КЗ) у Донбасі протягом першого радянського десятиріччя. Розглянуто окремі види КЗ, наведено соціально-демографічну характеристику злочинів даного часу. Висвітлено особливості подолання даного явища за умов трансформаційних процесів 1920-х рр., а також створення та діяльності надзвичайних і правоохоронних органів регіону.

На основании обобщения фактического материала проанализированы состояние и динамика развития уголовной преступности (УП) в Донбассе на протяжении первого советского десятилетия. Рассмотрены отдельные виды УП, приведена социально-демографическая характеристика преступлений, совершенных в данный период. Освещены особенности преодоления данного явления в условиях трансформационных процессов 1920-х гг., а также создания и деятельности чрезвычайных и правоохранительных органов региона.

Виконано аналіз положень Кримінально-виконавчого кодексу України 2003 р. щодо цілей кримінально-виконавчого законодавства та принципів виконання покарань, нового підходу до класифікації установ кримінально-виконавчої системи, прав і свобод засуджених.

Выполнен анализ положений Уголовно-исполнительного кодекса Украины 2003 г. в отношении целей уголовно-исполнительного законодательства и принципов исполнения наказаний, нового подхода к классификации учреждений уголовно-исполнительной системы, прав и свобод осужденных.

The analysis of positions of the Criminal-executive code of Ukraine of 2003 is executed concerning the purposes of the criminal-executive legislation and principles of execution of the punishments, the new approach to classification of establishments of criminal-executive system, rights and freedom condemned.

Проведено історико-правовий та кримінологічний аналіз стану злочинності та боротьби з нею на Донбасі в 1953 - 1964 рр. Охарактеризовано кадровий склад міліції Донбасу, організаційні зусилля щодо зміцнення органів внутрішніх справ. Відзначено внесок громадських організацій в охорону громадського порядку.

Проведен историко-правовой и криминологический анализ состояния преступности и борьбы с ней на Донбассе в 1953 - 1964 гг. Охарактеризован кадровый состав милиции Донбасса, организационные усилия по укреплению органов внутренних дел. Отмечен вклад общественных организаций в охрану общественного порядка.

Висвітлено питання, пов'язані з судимістю як соціально-правовим явищем. Розкрито правову природу інституту судимості, розглянуто історію виникнення та подальшого розвитку у вітчизняному законодавстві даного інституту, описано види її припинення за чинним Кримінальним кодексом України. Наведено витяги з Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів, Постанову Пленуму Верховного Суду України про погашення та зняття судимості, а також перелік і зразки необхідних для зняття судимості документів.

Освещены вопросы, связанные с судимостью как социально-правовым явлением. Раскрыта правовая природа института судимости, рассмотрена история возникновения и дальнейшего развития в отечественном законодательстве данного института, описаны виды ее прекращения согласно действующего Уголовного кодекса Украины. Приведены выдержки из Уголовного, Уголовно-процессуального кодексов, Постановление Верховного Суда Украины о погашении и снятии судимости, а также перечень и образцы необходимых для снятия судимости документов.

Сформульовано зміст поняття державно-правового механізму захисту прав неповнолітніх та охарактеризовано його основні елементи: суб'єкти, об'єкти, нормативно-правову базу, форми та методи діяльності державних органів та громадських організацій у даній сфері, а також гарантії досягнення основної мети. Проаналізовано пріоритетні напрями діяльності держави щодо захисту прав неповнолітніх в Українській РСР у 1960 - на початку 1980-х рр. Особливу увагу приділено дослідженню організаційних та правових форм захисту прав неповнолітніх, а також взаємодії державних органів та установ з громадськими організаціями та окремими громадянами. Розроблено рекомендації щодо удосконалення державно-правового механізму захисту прав неповнолітніх на сучасному етапі розвитку України.

Дисертація є комплексно-історичним дослідженням кримінальної злочинності і боротьби з нею в Донбасі (1921-1928 рр.). Вперше відтворено картину кримінального світу регіону в період непу, виявлено специфічні риси злочинності перехідних історичних періодів. На основі недоступних раніше архівних матеріалів досліджено процес вирішення організаційного та кадрового питання в правоохоронних органах цього часу, розглянуто основні напрямки роботи цих органів та проаналізовано рівень результативності їх дій.

Досліджено процес становлення та правове регулювання діяльності системи державних органів і громадських організацій, уповноважених вести боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх. Охарактеризовано головні напрямки профілактики даних негативних явищ серед неповнолітніх за допомогою захисту їх прав у різних сферах життя. Акцентовано увагу на систематизації досвіду роботи з дітьми, які вже вели безпритульний спосіб життя, залишилися без нагляду дорослих, вчиняли правопорушення. Проаналізовано правові засади політики тодішнього уряду стосовно боротьби з правопорушеннями неповнолітніх виховними методами. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення правового регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх на сучасному етапі розвитку України.

Розглянуто історико-правові проблеми становлення, розвитку та практичної діяльності системи органів й установ виконання покарань України як складової частини карально-охоронного механізму. Установлено, що Головне тюремне управління виникло та зміцнилось як орган виконавчої влади державного апарату царської Росії, основу діяльності якого становили організаційні функції стосовно налагодження діяльності з забезпечення одноманітних умов виконання кримінальних покарань на всій території імперії, зокрема в Україні. Вивчено правові засади діяльності системи виконання кримінальних покарань за часів перебування при владі Тимчасового уряду, Української Центральної Ради, Гетьманату та Директорії. З часом, у радянський період існування, перебуваючи у підпорядкуванні НКВС, поєднавши у своїй компетенції правоохоронні та репресивно-каральні функції, система виконання покарань вийшла з фактичного підпорядкування органів влади й перетворилась на знаряддя вирішення соціально-політичних і економічних проблем в Україні шляхом беззастережних репресивних заходів.

На підставі вивчення широкого кола архівних джерел проведено комплексний аналіз особливостей функціонування спеціальних дитячих установ УРСР воєнного та повоєнного періодів. Вперше у вітчизняній історичній науці проведено типологізацію даних установ за їх функціональним призначенням, особовим складом вихованців і специфікою діяльності. Досліджено суспільні умови, нормативно-правову базу й організаційне забезпечення роботи установ для дітей з особливим соціальним статусом і потребами. Узагальнено статистичні дані щодо формування мережі спецдитустанов, динаміки їх контингенту. Охарактеризовано умови утримання вихованців, показано об'єктивні труднощі функціонування установ для особливих категорій неповнолітніх громадян. Розкрито роль спеціальних дитячих установ у соціальній реабілітації дітей і підлітків, що постраждали внаслідок війни.

Досліджено політико-правові підходи національних урядів України в період визвольних змагань 1917 - 1920 рр. та уряду радянської України протягом 1917 - 1927 рр. до вирішення проблем власності та кримінально-правової охорони власності від протиправних посягань. На підставі результатів вивчення законодавчих актів, архівних документів і матеріалів, періодичних, наукових видань проаналізовано практику законотворення, висвітлено питання становлення та діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з посяганням на власність. Досліджено особливості системи кримінально-правових норм, спрямованих на охорону власності. Дана система існувала у кримінальному законодавстві радянської України до його кодифікації та у Кримінальних кодесах УСРР 1922 р. і 1927 р. Внесено пропозиції щодо урахування минулого досвіду кримінально-правового забезпечення захисту власності з застосуванням нового кримінального закону та вдосконаленням засобів боротьби з протиправними посяганнями на неї.

На прикладі Донбасу досліджено досвід боротьби держави з такими соціальними явищами, як дитяча безпритульність, бездоглядність і злочинність після звільнення регіону від нацистської окупації та закінчення Великої Вітчизняної війни (1943 - 1953 рр.). Встановлено основні причини виникнення досліджуваних негативних соціальних явищ, визначено масштаби даної проблеми. Проаналізовано законодавчу та розпорядчу базу роботи органів радянської влади, спрямованої на боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю, розглянуто основні методи ліквідації цих явищ. Наведено загальну характеристику владних структур, основним завданням діяльності яких було усунення їх негативних проявів і стабілізації ситуації у регіоні щодо рівня дитячої безпритульності та правопорушень. Досліджено діяльність спеціальних дитячих виховних установ для категорії дітей із статусом діти-сироти та бездоглядні, а також призначених для утримання неповнолітніх правопорушників і злочинців. Визначено роль громадськості у справі допомоги дітям вулиці. Проаналізовано стан матеріального забезпечення знедолених дітей, охарактеризовано соціально-побутові умови їх життя. Розкрито особливості організації навчально-виховного процесу у спеціальних дитячих установах, показано специфіку дозвільного життя вихованців.

Висвітлено питання трактування явища "організованої злочинності" у соціоправовому вимірі, починаючи з 1920-х рр. і до нашого часу, правову регламентацію протидії організованій злочинності з боку партійних і державних органів влади, особливості кримінального законодавства УСРР у контексті боротьби з організованою злочинністю. Досліджено механізм діяльності організованих злочинних угруповань та основні фактори, що сприяли існуванню, поширенню та відтворенню організованої злочинності у 1920-ті рр. Обгрунтовано основні проблеми та досягнення у організаційному та правовому забезпеченні протидії організованій злочинності з боку правоохоронних структур, висвітлено основні напрямки діяльності щодо припинення та профілактики різних форм організованої злочинності під час непу.

Проаналізовано історичні передумови законодавчого забезпечення розслідування злочинів у сфері економіки в 1920-х рр., висвітлено процесуальні особливості ведення кримінальних справ органами ДПУ УСРР на стадії попереднього розслідування. Уперше на основі архівних документів і матеріалів відомчої статистики досліджено методи та засоби розшукової та слідчої діяльності, визначено місце економічного напряму в діяльності органів ДПУ УСРР. Розглянуто співвідношення кримінальних справ за видами злочинів у структурі економічного управління та за галузями народного господарства, а також форми закінчення попереднього розслідування цих справ. Наведено кримінологічні характеристики осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за злочини у сфері економіки.

Розкрито витоки становлення та розвитку діяльності органів і установ виконання покарань (УВП) в Україні наприкінці ХІХ - середині ХХ ст., головні передумови створення Головного тюремного управління (ГТУ) як центрального органу управління тюремною системою Російської імперії, його структуру та функції в період підпорядкування МВС Росії (1879 - 1885 рр.). Висвітлено історико-правові засади діяльності підрозділів ГТУ в Україні у 1879 - 1925 рр. Обгрунтовано нормативно-правове забезпечення діяльності органів і УВП (1925 - 1941 рр.), зокрема, кодифікація кримінального та виправно-трудового законодавства України, нормативно-правове регулювання діяльності органів і УВП після ухвалення Виправно-трудового кодексу УСРР (1925 - 1929 рр.), завдання та нормативно-правові засади діяльності органів та УВП у період перших п'ятирічок та в передвоєнний період (1929 - 1939 рр.), історико-правову оцінку діяльності органів виконання покарань України в 1925 - 1941 рр.