Досліджено еволюційні зміни структури та особливостей трансформації діяльності Всесвітньої туристичної організації щодо впливу глобалізаційних процесів та її адаптації до мінливих вимог міжнародного середовища у процесі реалізації статутних завдань. Доведено поступальний розвиток взаємодії країн у сфері туристичної діяльності, особливістю якого є посилення координації та інституціоналізація відносин на міжнародному рівні у контексті ефективного реагування на виклики міжнародного середовища. З'ясовано перспективи діяльності Всесвітньої туристичної організації з огляду на процеси глобалізації. Досліджено стан та визначено шляхи розвитку співпраці України з ЮНВТО. Обгрунтовано, що надання Всесвітній туристичній організації статусу спеціалізованої установи ООН (2003) не лише зумовило посилення універсального характеру цієї організації, а й відкрило додаткові можливості для координації її діяльності з іншими установами системи ООН, сприяло реалізації головних статутних завдань, регіональних програм за умов тісної взаємодії з міжнародними організаціями та інституціями універсального характеру.

Висвітлено проблеми глобальної інституціоналізації бізнес-діяльності у сфері міжнародного туризму. Визначено сутність та роль ендо- й екзогенних чинників диверсифікації туристичного ринку та її детермінантні вектори. Досліджено передумови інституціоналізації туристичних мереж у світовому конкурентному середовищі, характер і рівень залучення країн у глобальні туристичні мережі. Охарактеризовано форми та сучасний інструментарій міжнародного регулювання ринку туристичних послуг. Розглянуто глобальні стандарти й універсалізацію регуляторного механізму туристичної діяльності, безпековий імператив модернізації інституційних регуляторів міжнародного туризму, а також туристичної діяльності в Україні.

Використано декілька економетричних методів для виявлення факторів впливу на потоки міжнародних туристів у країни АЕС. Період дослідження включає дані за 2000 - 2015 рр., враховуючи специфіку високого та низького сезонів у регіоні. Результати економетричного аналізу надали можливість виявити, хто в регіоні лідер ринку, а хто - послідовники, залежно від сезону - високого або низького. Одержані результати можуть бути корисні у процесі розробки політики та стратегій розвитку міжнародного туризму та його просування.

Досліджено моделі державного регулювання розвитку туризму на конкретних прикладах зарубіжних країн. Подано порівняльний аналіз упровадження моделей та їх вплив на розвиток країни й економіку. Визначено функції міністерств, які відповідають за реалізацію політики туризму.

Поставлена задача определения глобальных и локальных фрактальных характеристик временных рядов, характеризующих развитие международного туризма, с целью выявления особенностей динамики их эволюции, свойств самоподобия, трендоустойчивости, наличия "эффекта памяти". В результате исследования были выявлены свойства трендовости динамики международных прибытий в мире, Европе и на Ближнем Востоке. Также удалось выявить цикличность этих процессов и установить длину цикла для Европейского региона и для мира в целом. Кроме того, была установлена высокая зависимость развития туризма от геополитической ситуации в Ближневосточном регионе.

Розкрито сутність та особливості впливу туризму на макроекономічні показники країн, що розвиваються. Досліджено особливості нарощення макроекономічного зростання за рахунок туризму на основі кореляційно-регресійного аналізу впливу факторів на ВВП країн із найвищим рівнем конкурентоспроможності туристичної сфери та її розвитком. Визначено напрями трансформації політики держави у країнах, що розвиваються з врахуванням ефективності стратегії розвитку.

Розглянуто зміст та особливості міжнародного туризму, основні завдання туристичних компаній, що вийшли за межі національних ринків, використовуючи маркетинг як філософію бізнесу. Висвітлено роль маркетингу у міжнародному туризмі, його принципи, функції та сучасні концепції маркетингу в туризмі, складові міжнародного маркетингового середовища в сфері туристичних послуг, методичні підходи щодо проведення маркетингових досліджень у міжнародному туризмі, сегментування та вибору зарубіжних ринків. Представлено різні підходи щодо формування маркетингового комплексу міжнародної туристичної компанії, її маркетингових стратегій, використання можливостей новітніх маркетингових інструментів в освоєнні зарубіжних ринків для споживачів міжнародних туристичних послуг. Розглянуто питання планування, фінансування та організації маркетингу, впровадження сучасних інформаційних технологій як складової маркетингової політики в міжнародному туризмі.

Досліджено динаміку міжнародних туристичних потоків. Проаналізовано державне регулювання галузі туризму в Україні та світі. Розглянуто діяльність туристичних фірм на міжнародному туристичному ринку, поняття та особливості готельної індустрії. Досліджено діяльність основних міжнародних і регіональних туристичних організації тощо. Охарактеризовано становлення сучасних форм розвитку та державного регулювання міжнародного туризму в країнах Європи. Визначено місце України на ринку міжнародного туризму.

Проведено детальний аналіз міжнародних туристичних прибуттів до країн Європи, і також динаміку чисельності міжнародних туристичних прибуттів до країн Європи з метою рекреації та відпочинку. Проаналізовано, щовнутрішній туризм важливіший, ніж в'їзний для багатьох країн і як внутрішні витрати на туризм включають івнутрішнюі частину витрат на і пізні поїздки, витрати, на внутрішній туризм становили 65 %, внутрішні витрати на туризм у ЄС - 28, а решта - 35 % стосується в'їзного туризму. Витрати вітчизняного туризму країн ЄС, де в загальному сума витрат на туризм на рівні ЄС оцінюється у 299 млн євро, на Німеччину, Велику Британію та Францію припадало 57 % загальної кількості. Визначено, що сучасні тенденції до збільшення туристичної індустрії будуть і надалі зберігатися. Враховуючи стабільне збільшення за основними показниками, тобто це кількість міжнародних туристичних прибуттів і надходжень від міжнародної туристичної діяльності впродовж останніх декількох років. Доведено, що міжнародний туризм є складовою, яка здатна забезпечувати збалансоване ставлення до розпитку економіки, привабливості регіону, а також збереження охорони навколишнього природного середовища, збільшення кількості робочих місць, надасть змогу біднішим країнам достроково подолати наслідки криз, зміцнити економіку країни.

Проаналізовано та узагальнено методологічні підходи до дослідження глобальної інституціоналізації бізнес-діяльності у сфері міжнародного туризму. Досліджено парадигмальні засади глобальної транснаціоналізації туристичної індустрії та конвергентні механізми інституційного забезпечення глобалізації туристичної діяльності. Розкрито фактори диверсифікації туристичного ринку, показано ступінь його детермінації ендогенними та екзогенними чинниками. З'ясовано ключові показники та характерні ознаки включення країн у глобальні туристичні мережі, здійснено їх кластеризацію та узагальнено стратегії розвитку відповідно до впливу на світову туристичну кон'юнктуру. Визначено форми, інструментарій, рівні, механізми глобальної інституціоналізації бізнес-діяльності у сфері міжнародного туризму, проведено аналіз та оцінку його окремих параметрів. Обґрунтовано принципи, організаційно-економічні механізми нарощення використання конкурентного потенціалу національної туристичної індустрії.

Досліджено процеси транснаціоналізації ринку туристичних послуг в умовах глобалізації. Мета - розвиток теоретико-методологічних основ дослідження міжнародного ринку туристичних послуг та розробка науково-практичних рекомендацій щодо розвитку міжнародного ринку туристичних послуг з урахуванням впливу процесів транснаціоналізації та глобалізації. Запропоновано застосування галузево-адаптаційного підходу до управління діяльністю транснаціональних туристичних компаній; розроблено концептуальну схему транснаціоналізації ринку туристичних послуг; обґрунтовано необхідність вироблення принципово нового напряму стратегічної політики транснаціональних туристичних компаній – політики інтегрованої туристичної взаємодії і розроблено структурно-функціональну схему інтегрованих туристичних взаємодій на міжнародному ринку туристичних послуг; поглиблено теоретичні засади дослідження глобалізації через визначення її додаткових ознак і обґрунтовано, що ТНК модифікують традиційний міжнародний поділ праці, спричиняючи нову його форму – міжкорпоративний поділ праці. Розроблено структурну схему формування якості надання турпослуг на міжнародному ринку туристичних послуг; розвинуто понятійно-категоріальний апарат дослідження транснаціоналізації у частині визначення понять "транснаціональна корпорація" і "транснаціоналізація ринку туристичних послуг".

Обгрунтовано доцільність застосування системного підходу при дослідженні міжнародного туризму України. Створена модель системи туризму. Звернено увагу на трансформацію міжнародно туризму України на рівні районів та міст обласного значення. Вперше проводилось дослідження, в якому проаналізовано структурні зміни на рівні районів та міст обласного значення в міжнародному туризмі України, а це понад 680 адміністративних одиниць. Враховуючи що протягом 2012 - 2017 років окремі адміністративні одиниці отримали статус міста обласного значення, проаналізовано та відображено зміни в адміністративному устрої, які відбулись за досліджуваний проміжок часу. Детально проаналізовано рівень інфраструктурного забезпечення міжнародного туризму України результатом чого стало в тому числі обчислення індексу інфраструктурного забезпечення міжнародного туризму України. Досліджено міжнародні туристичні потоки України. Проаналізовано диспропорції у розвитку виїзного туризму України. При дослідженні виїзного туризму України проведений аналіз фінансового аспекту розвитку виїзного туризму України на рівні районів та міст обласного значення.

Виявлено особливості, проблеми і перспективи розвитку міжнародного туризму в постковідному світі. Аналізуючи статистичні та прогнозні дані профільних міжнародних організацій, а також експертні думки практиків ринку, було виявлено значну залежність туристичної системи від екзогенних факторів негативного впливу, і саме COVID-19 є наймасштабнішою за наслідками кризою, адже власне високоглобалізований світ сприяє широкомасштабному та стрімкому розповсюдженню пандемії. З метою компаративного аналізу періодів розвитку туристичної активності у світі були проаналізовані такі показники: динаміка темпів зростання світової економіки та світового туризму; динаміка розвитку галузей світової економіки з виокремленням місця туризму; регіональна динаміка міжнародних туристичних прибуттів і надходжень від міжнародного туризму; втрата робочих місць у туристичній галузі за регіонами світу внаслідок поширення COVID-19 і скорочення ділової активності та туристичної мобільності. Усі показники демонструють значне скорочення та відмічається взаємозв'язок із загальним економіко-соціальним середовищем країн. У результаті проведеного дослідження визначено головні вектори державної політики щодо протидії наслідкам COVID-19 у туристичній сфері та акцентовано увагу на необхідності консолідованих чітких і своєчасних дій на всіх управлінських рівнях: місцевому, національному та міжнародному. Розроблено алгоритм подолання кризових явищ у туристичному бізнесі, спричинених пандемією, який передбачає комплекс послідовних заходів, спрямованих на управління та контролювання кризи, стабілізацію ситуації на ринку та прискорення ревіталізації галузі, а також на розробку нової парадигми функціонування світового туризму в постковідних реаліях. Запропоновано трендові тенденції подальшого розвитку міжнародної туристичної діяльності, беручи до уваги зміни споживчих вподобань, а саме: диджиталізація, віртуалізація, зміщення вектора на внутрішній туризм, staycation та workation, wellness-туризм, більш глибоке усвідомлення необхідності подальшої імплементації принципів сталого розвитку тощо.

Представлено авторське визначення поняття "організаційно-культурні ресурси міжнародного туристичного бізнесу", розроблено методику якісної оцінки стану розвитку організаційної культури в структурі організаційно-культурних ресурсів туристичного бізнесу, запропоновано механізм розвитку організаційно-культурних ресурсів міжнародного туристичного бізнесу. Висунуто та перевірено гіпотезу щодо впливу організаційно-культурних ресурсів міжнародного туристичного бізнесу на інвестиційну привабливість міжнародних готельних мереж та лояльність споживачів до бренду. Проаналізовано основні теоретичні аспекти формування та розвитку організаційно-культурних ресурсів міжнародного туристичного бізнесу, обґрунтовано відмінності між організаційною культурою та організаційно-культурними ресурсами, виявлено специфічні особливості міжнародного туристичного ринку, актуальні драйвери розвитку організаційно-культурних ресурсів суб’єктів, доведено, що високий рівень розвитку організаційно-культурних ресурсів міжнародного туристичного бізнесу впливає на економічну ефективність суб’єктів. Розроблено та апробовано критеріальну експрес-методику оцінки організаційної культури з урахуванням специфіки галузі суб’єкта, яка дозволяє за диференційованими параметрами визначити рівень розвитку організаційно-культурних ресурсів та може бути використано під час формування механізму розвитку організаційно-культурних ресурсів міжнародного туристичного бізнесу.

Розкрито сутність державної туристичної політики зарубіжних країн на трьох головних рівнях: глобальному, регіональному та національному. Акцентовано увагу на диференціації туристичної політики. Розглянуто використання туристичних ресурсів, розвиток туризму та розширення туристичного ринку. Досліджено періодизацію історії розвитку світового туризму. Охарактеризовано становлення туризму як галузі економіки. Розкрито пріоритети туристичної політики. Проаналізовано міжнародне регулювання туристичної діяльності. Увагу приділено державній політиці раціонального використання туристичних ресурсів. Простежено участь держави в регулювання туристичної діяльності. Висвітлено модель участі держави у розвитку туризму.