Висвітлено історичний досвід щодо залучення селянських дітей до участі в народних промислах і розвитку дитячої декоративно-ужиткової та технічної творчості, висвітлено жанрово-стильові особливості обрядового фольклору Слобожанщини в дитячій традиції виконання. Наведено кращі зразки дитячого пісенного, обрядового фольклору, описано чимало дворових ігор, забав, лічилок, примовок до жеребкування.

Розглянуто науково-теоретичні дослідження з етнографії дитинства в Україні, світ дитинства в народно-педагогічних дослідженнях членів українських Громад (О.Марковича, П.Чубинського, А.Малинки, П.Кузьмичевського, Х.Ящуржинського) у другій половині ХІХ ст. Розкрито значення етнографії батьківства в процесі родинного виховання.

Розглянуто питання духовності та родинної культури у народному побуті Поділля. Висвітлено динаміку образної системи народної прози Поділля, образ брацлавського полковника Данила Нечая в українських народних піснях, міфологічні образи в казках. Описано особливості народної православної архітектури Поділля XVII - XVIII ст. у контексті художнього розвитку європейської культури. Проаналізовано специфіку родинно-виховного досвіду елітарних родин Східного Поділля, роль етнопедагогічного досвіду в адаптації дитини до соціуму, формування національної свідомості, патріотизму в учнів початкових класів, розвиток етносоціальної культури молоді.

Рассмотрены вопросы духовности и семейной культуры в народном быте Подолья. Освещены динамика образной системы народной прозы Подолья, образ брацлавского полковника Даниила Нечая в украинских народных песнях, мифологические образы в сказках. Описаны особенности народной православной архитектуры Подолья XVII - XVIII ст. в контексте художественного развития европейской культуры. Проанализированы специфика семейно-воспитательного опыта элитарных семей Восточного Подолья, роль этнопедагогического опыта в адаптации ребенка к социуму, формирование национального сознания, патриотизма у учеников начальных классов, развитие этносоциальной культуры молодежи.

Розглянуто особливості організації екологічного виховання східних слов'ян у ранньому дитинстві (від народження до семи років), в дитячому та підлітковому віці (від семи до чотирнадцяти років). Проаналізовано вплив обрядовості на екологічне виховання дітей. Висвітлено процес формування у них загальних уявлень про природу, а також бережливого ставлення до неї.

Рассмотрены особенности организации экологического воспитания восточных славян в раннем детстве (от рождения до семи лет), в детском и подростковом возрасте (от семи до четырнадцати лет). Проанализировано влияние обрядовости на экологическое воспитание детей. Освещен процесс формирования у них общих представлений о природе, а также бережного отношения к ней.

Рассмотрены современные представления о сущности этноса и его роли в культурном развитии страны. Рассказано об обычаях и традициях как социологическом и социально-психологическом явлении. Показана роль культуры в развитии этноса и формировании его самосознания. Освещен исторический аспект становления крымских караимов как этноса. Исследованы вопросы развития системы народного образования караимов Крыма.

Розкрито історичні витоки і традиції родинного виховання у національній етнопедагогічній культурі. Розглянуто питання історичного формування морально-духовного змісту виховного ідеалу у родинній етнопедагогіці, системи навчання та виховання дітей у період Київської Русі, української козацької педагогіки Гетьманщини. Проаналізовано роль матері в українській родині, православну віру як важливий фактор морально-духовного виховання дітей та молоді в традиційній українській родині, основні напрями виховання в українській родинній педагогіці. Висвітлено психолого-педагогічні проблеми сучасних сімей в Україні, методичні аспекти впровадження національної системи освіти та виховання в практику родинного виховання та виховну роботу закладів освіти. Визначено місце і роль сім'ї у вихованні дітей, вплив мікроклімату сім'ї на формування особистості дитини, усної народної творчості на розвиток культури мовлення дітей, а також роль народних традицій у національному вихованні дітей і молоді.

Раскрыты исторические истоки и традиции семейного воспитания в национальной этнопедагогической культуре. Рассмотрены вопросы исторического формирования морально-духовного содержания воспитательного идеала в семейной этнопедагогике, системы обучения и воспитания детей в период Киевской Руси, украинской казаческой педагогики Гетманщины. Проанализированы роль матери в украинской семье, православная вера как важный фактор морально-духовного воспитания детей и молодежи в традиционной украинской семье, основные направления воспитания в украинской семейной педагогике. Освещены психолого-педагогические проблемы современных семей в Украине, методические аспекты внедрения национальной системы образования и воспитания в практику семейного воспитания и воспитательную работу образовательных заведений. Определены место и роль семьи в воспитании детей, устного народного творчества на развитие культуры речи детей, а также роль народных традиций в национальном воспитании детей и молодежи.

Систематизовано й узагальнено народно-педагогічний досвід українців як важливого компонента етнокультури. Це дало змогу з використанням методологічних засад сучасної етнологічної науки дослідити еволюцію етнопедагогіки та її роль у процесах етно- та культуротворення. Розкрито механізм творення національного виховання ідеалу на підставі аналізу основних ментальних структур, розроблених у процесі взаємодії родини та громадських соціальних інститутів. До наукового обігу вперше залучено різноманітну джерельну інформацію: матеріали Рукописного архіву Інституту мистецтвознавства, фольклористики й етнології ім. М. Рильського НАН України, Рукописного фонду Народознавчого центру Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського та матеріали, одержані внаслідок проведених польових досліджень, які забезпечують всебічне вивчення ролі народної педагогіки (сім'ї, громади та інших соціальних інститутів як об'єктів і суб'єктів звичаєвого права, компонентів народної педагогіки) в етноформувальних і етноконсолідувальних процесах.

Висвітлено проблеми теорії та практики українського національного виховання (УНВ), вивчення українознавства в національній школі та методики викладання народознавства в освітніх закладах. Розкрито теоретичні основи, завдання, зміст та загальні методи УНВ. Розглянуто питання формування основ наукового, народного та національного світогляду. Увагу приділено розумовому, морально-етичному, трудовому, естетичному, фізичному, позакласному та позашкільному, родинно-шкільному вихованню. Визначено специфіку використання українознавства в педагогічному процесі школи першого ступеня, функції школи в організації родинного виховання учнів. Проаналізовано організацію позаурочних виховних занять з народознавства. Описано систему УНВ, розкрито етнопедагогічні основи національного виховання дошкільнят.

Проаналізовано стан і характер джерельної бази, ступінь вивчення проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Проаналізовано історичні умови інституційного становлення та оформлення наукової родопомочі в країнах Західної та Східної Європи, концепцій та напрямків протидій народному акушерству в особі повитухи. Визначено, що повитуха виступала суб'єктом та об'єктом дій обрядово-магічного характеру, виявляла свою подібність до міфологічних персонажів язичницьких богинь. Узагальнено відомості, які вказують на амбівалентність образу повитухи, її належність до категорії "ритуальних спеціалістів", водночас, її фольклорному образу притаманні риси сакральності.

Визначено особливості весільної та родильної обрядовості українського та болгарського населення Південної України в 20 - на початку 40-х рр. ХХ ст. Висвітлено спільні та відмінні риси в обрядах двох народів. Досліджено та проаналізовано зміни, яких зазнали традиції в часи встановлення радянської влади.

Здійснено аналіз усних наративів про досвід вагітності та пологів з точки зору їх синтактики, семантики та прагматики. Оповіді про персональний досвід жінки-матері досліджено в контексті національної усної традиції розповідання. З'ясовано етапи формування натального наративу, особливості структури тексту персональних оповідей. Визначено, що натальний наратив побудований за парадигматичним принципом, а найбільш сталим структурним елементом у його будові є система дійових осіб. Семантика натального наративу корелює із традиційною фольклорною символікою, що визначає властиві для сучасного суспільства уявлення про вагітність, пологи, немовля. За посередництва натального наративу в сучасній материнській спільноті здійснюється конструювання та трансляція в традиції позитивних настанов стосовно народження дітей.

Наведено результати першого спеціального історико-етнографічного дослідження вірувань, обрядів і магічних способів лікування, пов'язаних із немовлям, у населення українсько-польського пограниччя XX - початку XXI ст. До наукового обігу введено нові польові етнографічні дані, зібрані упродовж 2012 - 2014 рр. у 145-ти населених пунктах України (Волинська, Львівська та Закарпатська області). Розглянуто ступінь вивчення проблеми в українській і зарубіжній історіографії, охарактеризовано джерельну базу, розкрито методологію та методи її написання. Проаналізовано комплекс магічних вірувань, обрядів і способів лікування, що виконувалися з моменту народження дитини до її однорічного віку. З'ясовано їх регіонально-локальну специфіку на пограниччі, а також їх варіативність у загальноукраїнському та загальнослов'янському контексті. Визначено основні передумови, які спричинили зміни в традиційній родильній обрядовості та народній педіатрії населення пограниччя.

У структурі циклу традиційних українських родильних обрядів кожен із них розчленований на складові елементи - епізоди, й є поліепізодним чи поліелементним. Визначені критерії поділу: новорівневий, узагальнюючий повтор події, матеріально-духовна метаморфоза персонажів сакральної дії, зміна сакрального хронотопа, принцип постійного оновлення. На прикладі обряду гологів встановлено композицію та антиномії, досліджено зміну й розширення хронотопа та рівень сакралізації, що розширюється під час входження до обряду й згортається при виході з нього; наведено приклади дій персонажів-медіаторів і епізодів медіації.

Зібрано фольклорно-етнографічні матеріали з усіх областей України, які представляють світоглядні уявлення, систему цінностей та ритуальні практики українців, пов'язані з народженням дитини. Експедиційні записи, опубліковані в репрезентованому томі, здійснено науковцями Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, починаючи від 70-х років ХХ століття до сучасності. Вони відображають регіональне розмаїття традицій та їхні локальні відмінності, включають описи звичаїв родильної обрядовості, практик, що збереглися як у фольклорній пам'яті, так і в живому побутуванні серед населення сучасної України. Зафіксовані дослідниками факти та відомості з народного акушерства та педіатрії не лише засвідчують магічно-світоглядну природу народно-обрядової культури, але й розкривають раціональні аспекти обрядовості сімейного циклу.