Висвітлено історію самобутнього і традиційного виду мистецтва кримськотатарського народу - виготовлення ювелірних прикрас, традиції якого складалися й удосконалювалися століттями. Описано головні убори, підвіски, сережки, намиста, браслети, брошки, персні й каблучки. Розглянуто матеріали та засоби виготовлення прикрас, особливості їх орнаментації. Зазначено, що за роки депортації в Криму не залишилося жодного майстра-ювеліра, художня обробка металу як вид мистецтва практично зникла і тільки нині покладено початок щодо її відродження.

Освещена история самобытного и традиционного вида искусства крымскотатарского народа - изготовления ювелирных украшений, традиции которого складывались и совершенствовались столетиями. Описаны головные уборы, подвески, сережки, бусы, браслеты, брошки, перстни и кольца. Рассмотрены материалы и средства изготовления украшений, особенности их орнаментации. Указано, что за годы депортации в Крыму не осталось ни одного мастера-ювелира, художественная обработка металла как вид искусства практически исчезла и только сейчас предприняты попытки его возрождения.

Наведено результати комплексного дослідження міфоритуальних аспектів заліза та ковальських виробів. На підставі писемних, археологічних, лінгвістичних, етнографічних джерел розкрито міфоритуальну символіку заліза та ковальських виробів в архаїчному світогляді, систематизовано міфопоетичні дані з даної теми, з'ясовано місце заліза у світоглядній моделі східнослов'янських етносів і народів. За результатами історико-порівняльного аналізу міфів і обрядів із вживанням залізних виробів визначено характер міфологічного осмислення архаїчною людиною об'єктивних реалій навколишнього середовища, висвітлено семіотичні аспекти функціональності заліза в традиційно-побутовій культурі східних слов'ян.

Наголошено на актуальності проблеми духотворення сучасного виробництва, вивчення семантики ремесел традиційних культур, зокрема, металургії у східних слов'ян. Розглянуто перший рівень ковальського виробництва, сировиною якого є залізна руда. Висвітлено матеріал, одержаний завдяки проведеному дослідженню, про ототожнення руди з кров'ю.

Сделан акцент на актуальности проблеми одухотворения современного производства, в частности металургии у восточных славян. Рассмотрен первый уровень кузнечного производства, сырьем которого является железная руда. Приведен материал, полученный благодаря проведенному исследованию об отождествлении руды с кровью.

Розглянуто проблеми уніфікованої схеми опису та вивчення матеріальних решток, пов'язаних із виробництвом кричного заліза сиродутним способом. Особливу увагу приділено використанню етнографічних джерел для конкретизації виробничої термінології.

Образ Священного скарабея, как и любой другой факт культуры, необходимо рассматривать только в контексте определенных обстоятельств, в зависимости от которых он может рассматриваться либо как знак, либо как символ. В тех же случаях, когда Скарабей выступает как символ, интерпретировать его тоже следует с учетом культурного контекста, который, как показали исследования, не позволяет сводить эту интерпретацию к простой схеме "Скарабей - жук-навозник - символ Солнца". В связи с чем выдвинута гипотеза, согласно которой образ Священного скарабея как символа разделяется на два, как минимум, образа: "Солнечного жука", под которым подразумевается жук вида золотистая бронзовка (или любой другой, похожий), и "Жука-демиурга", под которым имеется в виду жук-навозник.