Представлено матеріали про життєвий і творчий шлях відомого громадського діяча, активного учасника українського руху за національне відродження початку XX ст., мецената, землевласника-новатора, популяризатора агрономічних знань рідною мовою, мемуариста Є.Х.Чикаленка (1861 - 1929). Наведено біографічні відомості про С.О.Єфремова - популярного публіциста початку XX ст., видавця, ученого та академіка ВУАН. Викладено листи Є.Х.Чикаленка до С.О.Єфремова у період з 1904 до 1917 рр., до кожного з яких здійснено археографічний опис оригіналу. Відзначено особливе значення листів Є.Х.Чикаленка з еміграції як джерела інформації про діяльність українських емігрантів за кордоном. Наведено іменний анатований покажчик.

Представлены материалы о жизни и творчестве известного общественого деятеля, активного участника украинского движения за национальное возрождение начала XX ст., мецената, землевладельца-новатора, популяризатора агрономических знаний на родном языке, мемуариста Е.Х.Чикаленко (1861 - 1929). Изложены биографические сведения о С.А.Ефремове - популярном публицисте начала XX cт., издателе, ученом и академике ВУАН. Представлены письма Е.Х.Чикаленко к С.А.Ефремову периода 1904 - 1917 гг., к каждому из которых приведено археографическое описание оригинала. Отмечено особое значение писем Е.Х.Чикаленка из эмиграции как источника информации о деятельности украинских эмигрантов за рубежом. Приведен именной аннотированный указатель.

Наведено відомості про історію Польщі, життя та діяльність відомих українців. На підставі узагальнення архівної інформації розглянуто історію становлення українсько-польських відносин у галузі архівної справи, проаналізовано діяльність українського дипломатичного Представництва в Угорщині.

Приведены сведения об истории Польши, жизни и деятельности известных украинцев. На основании обобщения архивной информации рассмотрена история становления украинско-польских отношений в области архивного дела, проанализирована деятельность украинского дипломатического Представительства в Венгрии.

На основі узагальнення науково-методичних літературних джерел з археографії, теоретичного та практичного досвіду сучасних українських і іноземних учених викладено правила видання іншомовних писемних джерел (ІПД) ХІХ - початку ХХІ ст. Розглянуто типи, різновиди, форми та способи видання ІПД даного періоду. Висвітлено особливості виявлення (визначення джерел, виявлення документів в архівах) і відбору (для наукового, науково-популярного та навчального типу видання) ІПД. Увагу приділено передачі особливостей тексту ІПД, особливостям їх перекладу. Подано правило передачі українською мовою німецькомовних власних назв і неперекладних термінів.

На основе обобщения научно-методических литературных источников по археографии, а также теоретического и практического опыта современных украинских и иностранных ученых изложены правила издания иноязычных письменных источников (ИПИ) ХІХ - начала ХХІ вв. Рассмотрены типы, разновидности, формы и способы издания ИПИ данного периода. Освещены особенности выявления (определения источников, выявления документов в архивах) и отбора (для научного, научно-популярного и учебного типа издания) ИПИ. Внимание уделено передаче особенностей текста ИПИ, особенностям их перевода. Даны правила передачи на украинском языке немецкоязычных собственных названий и непереводимых терминов.

Проаналізовано склад і зміст особового архівного фонду піонера української кооперації М. В. Левитського, визначено його джерелознавчий, інформаційний і бібліографічний аспекти. На підставі архівних джерел відтворено основні етапи життєвого шляху, кооперативної, громадської та просвітницької діяльності діяча. Здійснено спробу реконструкції колекційної частини архіву. Визначено значимість архівного фонду М. В. Левитського як джерела з історії кооперативного руху, літературного процесу та культури України в цілому.

Проаналізовано роль епістолярних джерел в їх історичному побутуванні та дослідницькому ареалі, зокрема, в дослідженні селянської реформи 1861 р. Висвітлено діяльність Кирило-Мефодіївського товариства в листуванні та спогадах його учасників, епістолярну спадщину Гетьманщини з листування хорунжого генеральної військової артилерії І. Забіли. Охарактеризовано листи дослідників історії права в Україні Ф.І. Леонтовича до О.Ф. Кістяківського як джерело вивчення розвитку історико-юридичних досліджень другої половини ХІХ ст.

Проанализирована роль эпистолярных источников в их историческом бытовании и исследовательском ареале, в частности, в исследовании крестьянской реформы 1861 г. Освещены деятельность Кирилло-Мефодиевского общества в переписке и воспоминаниях его участников, эпистолярное наследие Гетманщины из переписки хорунжего генеральной военной артиллерии И. Забилы. Охарактеризованы письма исследователей истории права Ф.И. Леонтовича к А.Ф. Кистяковскому как источник изучения развития историко-юридических исследований второй половины ХІХ ст.

Проаналізовано основні форми представлення історичних джерел в українському сегменті глобального інформаційного простору, що є предметом інтернет-археографії - спеціального розділу відповідної науки. Надано класифікацію основних типів інтернет публікацій, докладно розглянуто види електронної археографічної продукції: бібліотека, збірник документів, навчальна хрестоматія.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т212.1

Рубрики:

Археографія - Теорія і методика видання письмових джерел

Шифр НБУВ: Ж68592 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т212.1

Рубрики:

Археографія - Теорія і методика видання письмових джерел

Шифр НБУВ: Ж68592 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т212.1 + Э372.270.9(4УКР)-3

Рубрики:

Археографія - Теорія і методика видання письмових джерел

Шифр НБУВ: Ж68592 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т212.1 + Э372.240.9(4УКР)-28

Рубрики:

Археографія - Теорія і методика видання письмових джерел

Шифр НБУВ: Ж68592 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Історія української археографії займає особливе місце серед напрямів археографічної діяльності, оскільки є не лише окремою темою дослідження, але й дослідницьким методом, а в деяких визначеннях археографії - складовою частиною її предмета. Теорія і методика радянської археографії пройшли тривалий шлях становлення. Українська радянська археографія розвивалася в контексті загальносоюзної. Це означало, що вироблені загальносоюзними археографічними центрами засади теорії і методики були орієнтиром для українських учених. Більшість зусиль в царині методології було спрямовано на розвиток закладених у загальносоюзних центрах археографічних положень. Розгляд трансформаційних процесів у теорії і методиці української радянської археографії упродовж 1940-х - 1980-х років дає більш об'єктивне бачення розвитку цієї науки, можливості виділити її особливості.