Рассмотрены особенности иммунного статуса у часто болеющих острыми респираторными вирусными инфекциями (ОРВИ) детей. Предложены критерии ранней диагностики нарушений их иммунной системы и оздоровления для снижения частоты ОРВИ. Описаны основные виды климатолечения: аэротерапия, гелиотерапия и купания (в море, бассейне, водоеме). Рассмотрены перспективные направления разработки противирусной защиты организма ребенка, а также особенности применения препаратов - индукторов IFN.

Під час обстеження жінок, інфікованих цитомегаловірусом, виявлено високу частоту ускладнень вагітності, пологів, а також порушення постнатальної адаптації новонароджених. Відмічено позитивний вплив лікування імуноглобуліном антицитомегаловірусним людини рідким на перебіг вагітності, пологів і стан новонароджених.

Разработан способ лечения нарушений иммунитета у детей с проявлениями недифференцированной дисплазии соединительной ткани, часто болеющих острыми респираторными вирусными инфекциями. Реабилитационный комплекс включает комплексное лечение с применением рационального питания, обогащенного продуктами, которые содержат полноценный белок, витамины, макро- и микроэлементы, правильно организованный режим дня, массаж воротниковой зоны, полоскания отварами противовоспалительных трав зева и носа (санация миндалин и других хронических очагов инфекции), лечебной (дыхательной) гимнастики, водных закаливающих процедур, а также медикаментозное лечение иммуномодулятором растительного происхождения из эхинацеи - "Иммунал" ("ЛЕК", Словения) детям от 1 года до 6 лет по 1 таблетке дважды в день, а старше 6-ти лет трижды в день, димефосфон в дозе 40 мг/кг массы тела в сутки, в течение 20-ти дней и IPC-19 в нос дважды в день (14 дней). Курс лечения продолжается 20 дней и его следует повторять дважды либо трижды в течение года.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412.202 + Р733.514.21

Рубрики:

Бронхіальна астма у дітей

Вірусні інфекції (загальні роботи) у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему впливу герпетичної інфекції на розвиток критичних станів у дітей з інфекційною патологією. На підставі використання анамнестичних, клінічних, параклінічних, сучасних високоінформативних специфічних методів діагностики встановлено частоту (60,1 %) герпетичної інфекції у момент критичного стану у дітей. З'ясовано, що у більшості дітей герпетична інфекція, як супутня патологія, обтяжувала перебіг і прогноз основного захворювання. У 18,9 % хворих герпетичну інфекцію визнано основною причиною розвитку критичних станів у дітей, переважно через ураження центральної нервової системи. Обрунтовано раннє застосування специфічної противірусної терапії у високих дозах у випадках енцефаліту герпетичної етіології.

Досліджено закономірності виникнення та розвитку внутрішньоутробної ентеровірусної інфекції. Експериментально доведено, що факторами, які обумовлюють характер перебігу ентеровірусної інфекції у вагітних і плода, є біологічні властивості збудника, стадія гестації, на якій відбувається зараження, а також інфікуюча доза, вік і генетичні особливості макроорганізму. Виявлено, що в організмі вагітних та ембріональних клітинах у разі інфікування ентеровірусами відбувається порушення метаболізму ліпідів, а в клітинах плода виникають хромосомні аберації. Обгрунтовано можливість і запропоновано засоби специфічної профілактики та медикаментозної корекції внутрішньоутробної ентеровірусної інфекції. Встановлено, що у людей ентеровіруси на всіх етапах вагітності здатні долати плацентарний бар'єр та уражати плід.

Розглянуто питання удосконалення та оптимізації діагностики герпетичної інфекції у дітей різних вікових груп на підставі вивчення її поширеності, клініко-морфологічних особливостей перебігу, серологічних і молекулярно-біологічних маркерів. Досліджено специфічні прояви даної патології та вікові особливості імунної відповіді залежно від строків інфікування дитини. Встановлено стратегічні показники динаміки серологічних маркерів HSV. Одержано нові дані щодо оцінки їх діагностичної значимості у дітей різних вікових груп. На підставі встановлених закономірностей розроблено уніфіковану класифікацію герпетичної інфекції у дітей. Встановлено високий рівень інфікування HSV серед дітей у період від 1-го місяця до 14-ти років. Виділено групи ризику, найбільш вразливі до герпетичної інфекції. Встановлено домінуючу роль захворювання у формуванні симптомокомплексу, особливостей клінічного перебігу у хворих на гострі інфекції дихальних шляхів та кишкові, нейроінфекції та вірусні гепатити. Підтверджено провідну роль HSV у розвитку тяжких форм гострих інфекцій, встановлено значення HSV як етіологічного чинника у генезі інфекційних процесів з летальним наслідком. На підставі результатів проведених досліджень розроблено оригінальну експертну комп'ютерну систему "Herpesdiamed" для удосконалення ранньої діагностики герпетичної інфекції у дітей.

  Скачати повний текст

Вивчені особливості клінічного перебігу герпетичної мікст-інфекції у дітей раннього віку на тлі гострих кишкових інфекцій (ГКІ) та гострих інфекцій дихальних шляхів (ГІДШ). З'ясовано, що у дітей раннього віку при тяжких формах ГКІ та ГІДШ гостра герпетична моно-інфекція складає 13,1%, гостра герпетична мікст-інфекція 45,8%, латентна герпетична мікст-інфекція 41,1% і незалежно від активності інфекційного процесу негативно впливає на перебіг вищеозначених інфекційних захворювань, що позначається збільшенням тривалості та виразності основних клініко-лабораторних показників, а також обтяженням прогнозу хвороби. Розроблені анамнестичні та клініко-лабораторні діагностичні критерії герпетичної мікст-інфекції у дітей раннього віку, на підставі яких була створена діагностично-прогностична текст-карта її скринінгової діагностики.

  Скачати повний текст

Встановлено значення вірусів герпесу у новонароджених з перинатальними пошкодженнями центральної нервової системи, респіраторними порушеннями, гіпербілірубінемією та іншими видами перинатальної патології. Визначено особливості ранньої постнатальної адаптації у дітей, народжених від матерів, інфікованих вірусом герпесу. Систематизовано характерні прояви клінічного перебігу герпетичної інфекції у немовлят. Виявлено основні фактори перинатального ризику її розвитку та ранні неспецифічні клінічні ознаки, визначено інформативність кожного з них. Досліджено особливості лабораторної діагностики герпетичної інфекції у новонароджених. Проведено порівняльний аналіз протигерпетичних IgG у парах мати - дитина. Вперше розроблено алгоритм ранньої клініко-лабораторної діагностики захворювання у немовлят. Вивчено катамнез дітей, які у період новонародженості перенесли герпетичну інфекцію та обгрунтовано доцільність раннього призначення ацикловіру. Запропоновано метод індивідуального прогнозування розвитку даної патології у вигляді математичної моделі, застосування якої прискорює процес встановлення діагнозу та початок проведення специфічної протигерпетичної терапії ацикловіром. Виведено формулу вірогідності розвитку герпетичної інфекції у новонароджених.

Представлены результаты изучения особенностей цитокинового статуса и показателей местного иммунитета детей, больных острой респираторной вирусной инфекцией, протекающей с синдромом крупа (СК). Доказано, что отечный и гиперсекреторный варианты СК протекают на фоне значительной интенсификации системного воспалительного ответа, снижения содержания и активности факторов местного иммунитета на протяжении всего заболевания, что соответствует гипокомпенсаторному варианту реагирования иммунной системы. Спазматический вариант СК развивается на фоне физиологического уровня цитокинов и повышения факторов местного иммунитета в остром периоде и снижения их в периоде ранней реконвалесценции, что соответствует нормокомпенсаторному варианту реагирования иммунной системы. С учетом гипокомпенсаторного варианта реагирования иммунной системы у детей с отечным и гиперсекреторным вариантами СК в терапию больных следует включать лекарственные средства, обладающие иммуномодулирующим действием, прежде всего на показатели местного иммунитета.

Наведено дані щодо ролі внутрішньоклітинних вірусних інфекцій у розвитку гастродуоденальної патології у дітей, які обтяжують перебіг захворювання.

На підставі анамнестичних, клінічних і лабораторних даних розроблено діагностичні критерії внутрішньоутробних вірусних інфекцій у новонароджених та алгоритм диференційної діагностики всіх можливих варіантів інфекцій.

Проведено клінічний аналіз особливостей перебігу цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ) у 50-ти жінок у різні терміни вагітності та 45-ти їх новонароджених. У 50 % спостережень ЦМВІ перебігання у вигляді синдрому інфекції верхніх дихальних шляхів. Високий ступінь акушерського та перинатального ризику вимагає вдосконалення загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів.

Розкрито питання удосконалення ранньої діагностики та підвищення ефективності лікувально-реабілітаційних заходів у новонароджених з вродженими вірусними інфекціями на підставі апробації методів експрес-діагностики, вивчення особливостей клінічного перебігу, порушень в імунологічному, цитокіновому статусах і метаболічних процесів. Розроблено критерії діагностики вроджених вірусних інфекцій та алгоритми диференційної діагностики ізольованих і мікст-форм інфекцій. Вивчено стан показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, інтерфероновий статус, стан показників прозапальних цитокінів (ІЛ-6, ФНП-а) і деяких показників метаболічних процесів (ПОЛ, АОС, метаболіти оксида азота) за вроджених вірусних інфекціях у новонароджених в динаміці захворювання. Розроблено алгоритми індивідуального лікування та реабілітаційні заходи в новонароджених з вродженими вірусними інфекціями.

Наведено дані літератури та результати власних спостережень за хворими з ураженням нервової системи ентеровірусної етіології. Описано різні варіанти перебігу уражень нервової системи (менінгіт, енцефаліт, полірадікулонейропатія). Відображено складність діагностики серозних менінгітів на догоспітальному етапі. Обгрунтовано положення про доцільність використання ПЛР для діагностики ентеровірусної інфекції.

Приведены данные литературы и результаты собственных наблюдений за больными с поражением нервной системы энтеровирусной этиологии. Описаны разные варианты течения поражений нервной системы (менингит, энцефалит, полирадикулонейропатия). Отображена сложность диагностики серозных менингитов на догоспитальном этапе. Обосновано положение о целесообразности использования ПЛР для диагностики энтеровирусной инфекции.

Мета роботи - провести оцінку анамнестичних, клінічно-параклінічних даних і перебігу захворювання респіраторно-синцитіальної (РС) вірусної інфекції у пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в неонатальному блоці обласної дитячої клінічної лікарні (ОДКЛ) м. Чернівці. Ретроспективно проведено аналіз історій хвороб 50 дітей, які проходили лікування з приводу РС-інфекції впродовж останнього року. Під час перебування в стаціонарі всім дітям було проведено загальноклінічні, біохімічні, інструментальні методи дослідження. Майже 18 % дітей, госпіталізованих з РС-вірусним бронхіолітом, одержували антибактеріальну терапію, незважаючи на те, що частка нашарування вторинної бактеріальної інфекції не перевищувала 8 % випадків. Всі діти одержували небулайзерну та симптоматичну терапію. Залежно від ступеня тяжкості та клінічного перебігу захворювання небулайзерна терапія проводилася у поєднанні з використанням інгаляційних beta 2-агоністів. 18 дітей (36 %) одержували інгаляційні глюкокортикостероїди, а в решти - застосовувалася небулайзерна терапія з використанням 0,9 % р-ну NaCl. Проведення кисневої дотації потребували всі діти під час перебування у відділенні інтенсивної терапії, а одна дитина потребувала штучної вентиляції легень. Середній ліжко-день склав у середньому 10 діб, лише у трьох дітей він виявився більш тривалим у зв'язку з малим терміном гестації. Висновок: аналіз одержаних даних показав, що серед хворих на РС-вірусну інфекцію, гострий бронхіоліт переважали діти першого - другого місяця життя із багатодітних сімей сільської місцевості, переважно зі сприятливим перебігом захворювання. Результати дослідження підтвердили актуальність щодо дотримання раціональної антибактеріальної терапії, виходячи із передбаченого діагнозу або даних ідентифікації патогенного збудника.

З такою доповіддю під час роботи XX (щорічної) Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю "Актуальні питання педіатрії", присвяченої пам'яті члена-кореспондента НАН, НАМН України, професора В. М. Сідельникова, що відбулася 19 - 21 вересня 2018 р. на базі Харківського національного медичного університету, виступив заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Кривопустов С. П. (Національний медичний університет імені О. О. Богомольця).

Досліджено імунологічні фактори, відповідальні за формування недостатньої специфічної імунної відповіді у 6 - 7-річних дітей з хронічною ВЕБ-інфекцєю (ХВЕБІ), ефективність застосування передвакцинальної комплексної терапії для створення напруженого стійкого вакцинального імунітету проти кору, епідемічного паротиту, краснухи (КПК). Мета дослідження - визначити характер імунних порушень у дітей 6 - 7 років, хворих на ХВЕБІ та запропонувати клініко-імунологічні підходи для підвищення ефективності їх вакцинації проти КПК шляхом диференційованої імунокорекції. Методи дослідження - загальноклінічні (обстеження дітей на хронічну форму ВЕБ), імунологічні (вивчення стану фагоцитарного, гуморального та клітинного імунітету), цитологічні та культуральні (визначення проліферативної активності лімфоцитів та цитокін-продукуючого потенціалу мононуклеарів у культурі in vitro), імуноферментні (визначення рівней антитіл до вакцинних антигенів та рівней цитокінів), статистичні. Обладнання: ампліфікатор БІС; FACS-Calibur (США); імуноферментний аналізатор Lisa Scan (Чехія), мікроскоп оптичний бінокулярний Primo Star Zeiss (Німечина). Досліджено особливості загального імунітету та його взаємозв’язку з формуванням специфічного поствакцинального імунітету у 6 - 7 річних дітей з ХВЕБІ за ревакцинації проти КПК та розробці підходів до довакцинальної диференційованої імунокорекції для підвищення ефективності щеплення. Доведено ефективність для корекції імунних порушень у дітей з ХВЕБІ застосування перед ревакцинацією комбінації інозину пранобексу (Нормомед), ІФНα-2b (Віферон), екстрактів Deschampsia caespitosa L. та Calamagrostis epigeios L. (Протефлазид), цитруліну малату (Стимол). Проведення терапії чинить виражений нормалізуючий ефект на змінені імунологічні показники дітей з ХВЕБІ і після ревакцинації КПК сприяє інтенсивній продукції специфічних антитіл і тривалому зберіганню їх захисного рівня. Ступінь упровадження: 7 актів впровадження, 1 патент.