Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.364.405.4

Рубрики:

Діафрагмальні грижі. Евентрація у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати діагностування та лікування 180-ти дітей з різними варіантами вродженої діафрагмальної грижі (ВДГ). Вивчено особливості клінічного перебігу та діагностування ВЛГ у дітей різних вікових груп залежно від варіанта цієї аномалії. Розроблено та вдосконалено необхідний обсяг організаційних реанімаційно-терапевтичних заходів для адекватного забезпечення хірургічного лікування дітей з ВДГ. Розроблено та впроваджено новий оптимальний хірургічний торако-абдомінальний доступ до корекції ВДГ великих розмірів. Розроблено, патогенетично обгрунтовано та впроваджено комплекс операцій, призначених для ліквідації вісцеро-абдомінальної диспропорції та респіраторного дистрес-синдрому. Розроблено й апробовано комплекс симультанних операцій у разі гриж заднього відділу діафрагми та у разі гриж купола діафрагми, призначених для запогігання завороту селезінки у віддаленому періоді. Оцінено клінічну ефективність запропонованих методів лікування. Визначено чинники, які впливають на виживання дітей з ВДГ і повинні враховуватися у прогносточному аспекті за умов хірургічного лікування цієї аномалії. Використання розробленого й удосконаленого комплесу превентивних хірургічних підходів до лікування дітей з ВДГ з урахуванням анатомічних варіантів цієї аномалії, ступеня вираженості вісцеро-абдомінальноі диспропорції та респіраторного дистрес-синдрому, що дозволило знизити загальну пісоляопераційну летальність у дітей усіх вікових груп до 13,33 % у порівнянні з 40 - 89 % за літературними даними та досягнення повної відсутності рецидивів дослідженої патології.

Освещены вопросы дифференциальной диагностики запоров у детей. Рассмотрены функциональные нарушения пищеварения у детей первого года жизни, моторики верхнего отдела пищеварительного тракта. Представлена концепция формирования неспецифического язвенного колита, приведены сведения о патогенезе язвенной болезни в детском возрасте. Внимание уделено грыжам пищеводного отверстия диафрагмы.

Наведено дані про анатомічні особливості природжених діафрагмальних гриж (ПДГ) у дітей. Проведено дослідження 58 новонароджених (53 живонароджених і 5 мертвонароджених) з ПДГ. Досліджено бік ураження, наявність грижового мішка, локалізацію та величину дефекту діафрагми, характер грижового вмісту. Визначено вплив перелічених особливостей на виживання новонароджених з ПДГ.

Диафрагмальные грыжи - один из распространенных пороков грудобрюшной перегородки. Большая часть врожденных диафрагмальных грыж относится к ложным. Левостороннее поражение встречается в 90 - 95 % от общего количества диафрагмальных грыж. Основной причиной тяжести состояния в предоперационном периоде и высокой послеоперационной летальности является дыхательная недостаточность, обусловленная гипоплазией легких и пневмонией на фоне внутриутробной инфекции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.364.405.4-4 + Р716.212.2-4

Рубрики:

Діафрагмальні грижі. Евентрація у дітей

Патологія плода, плідних оболонок, плаценти, пуповини

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено життєздатність плодів з природженою діафрагмальною грижею (ПДГ) на основі результатів пренатальної діагностики у плодів і аналізу історій хвороб 64 новонароджених дітей з ПДГ, які перебували на лікуванні в ДУ "ІПАГ НАМН України" протягом 1981 - 2012 рр. Встановлено пренатальні прогностичні фактори, які впливають на виживання плодів і новонароджених дітей з цією вадою. Для зниження рівня перинатальної смертності розроблено тактику ведення вагітності з визначенням показів для її переривання у випадках ПДГ, несумісних із життям.

Мета дослідження - розглянути вплив розробленої тактики передопераційної підготовки та корекції внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) на характер післяопераційного перебігу і результати лікування дітей із вродженою діафрагмальною грижею (ВДГ). У дослідження залучено 18 дітей віком до 3 років із ВДГ, 13 із них новонароджені. Групу порівняння склали 8 хворих, яким проводили передопераційну підготовку у стислі терміни і стандартне хірургічне лікування. До складу основної групи увійшло 10 дітей, яким виконали ретельну передопераційну підготовку до нормалізації життєво важливих функцій організму та корекцію ВЧГ у післяопераційному періоді. Ефективність запропонованої схеми лікування оцінювали за частотою післяопераційних ускладнень, характером післяопераційного перебігу, тривалістю післяопераційного лікування в стаціонарі та летальністю. У 4 (40,0 %) пацієнтів основної групи виявлено виражену вісцеро-абдомінальну диспропорцію (ВАД), внутрішньочеревний тиск (ВЧТ) був 21 - 26 мм рт. ст. (ВЧГ II ступеня). Для корекції ВАД цим дітям створювали вентральну грижу, у 2 із них - із застосуванням біоімплантату "Tutoplast pericard". Післяопераційний перебіг у хворих основної групи сприятливіший, про що свідчать зменшення середньої тривалості штучної вентиляції легень (ШВЛ) та швидше відновлення адекватного спонтанного дихання, скорочення термінів лікування в реанімаційному відділенні та у стаціонарі. Діти цієї групи потребували менш жорстких параметрів ШВЛ та нижчої концентрації кисню в дихальній суміші. У хворих основної групи швидше нормалізувався ВЧТ. Післяопераційні ускладнення виникли у 5 (62,5 %) пацієнтів групи порівняння, у 3 дітей вони пов'язані з ВЧГ. Післяопераційна летальність у групі порівняння склала 25,0 %, в основній - 10,0 %.

Мета роботи - розробити тактику і стратегію лікування природженої діафрагмальної грижі (ПДГ) в новонароджених дітей. Проведено аналіз історій хвороби 69 новонароджених дітей, які перебували в клініках ДУ "ІПАГ НАМН України" протягом останніх 30 років. До 2005 р. лікувальна тактика полягала в терміновій хірургічній корекції ПДГ одразу після визначення діагнозу, до того ж чим раніше, тим краще. За такої тактики післяопераційна летальність склала 44,4 % (прооперовано 27 новонароджених, померло - 12). Із 2006 р. в клініці хірургічної корекції природжених вад розвитку спостерігали 28 новонароджених дітей із ПДГ, яких пролікували за розробленими новими лікувальними тактикою і стратегією. Хірургічну корекцію ПДГ проведено у 19 новонароджених дітей, із них 16 (84,2 %) вижили та виписані з клініки в задовільному стані. Не дивлячись на проведення інтенсивної терапії, 9 пацієнтів мали виражену гіпоксію, високу легеневу гіпертензію з відновленням фетального кровообігу і шунтуванням крові справа наліво і/або порушення гемодинаміки. Вони не могли бути стабілізовані та не мали змогу одержати хірургічне лікування. Розроблено алгоритм доопераційної інтенсивної терапії у новонароджених дітей із ПДГ з метою стабілізації їх стану та з відстроченими термінами хірургічного втручання. Розроблено та впроваджено критерії та терміни готовності новонароджених дітей із ПДГ до радикальної корекції цієї вади. Висновки: тактика і стратегія лікування новонароджених дітей із ПДГ надали змогу покращити результати лікування і знизити післяопераційну летальність за останні 6 років із 44,4 до 15,7 %.

Цель исследования - сравнить результаты лечения новорожденных с диафрагмальной грыжей при применении различных методик. Проанализировано лечение 114 детей с врожденной диафрагмальной грыжей (ВДГ), поступивших в Центр детской хирургии в период с 1993 по сентябрь 2012 гг., со сравнительной оценкой результатов лечения с помощью различных методов в двух группах детей, находившихся в стационаре в разное время. В период с 1993 по 2006 гг. новорожденных оперировали после определения диагноза на 1 - 2 сутки поступления в стационар вне зависимости от тяжести состояния. С января 2007 года тактика ведения пациентов с ВДГ изменилась. Для достижения стабилизации состояния пациентов применялись различные методики высокочастотной осцилляторной искусственной вентиляции легких. Оперативное вмешательство проводилось при стабильном состоянии ребенка не менее чем через 24 - 48 ч после купирования криза легочной гипергензии - это в среднем на 5 - 8 сутки жизни. Основной метод оперативного вмешательства с декабря 2009 года - миниинвазивная операция - торакоскопическая пластика диафрагмы с применением при необходимости заплаты из различных материалов. Состояние 9 из 114 пациентов при поступлении расценено как крайне тяжелое, стабилизировать которое не удалось всеми доступными в клинике методами, и эти пациенты умерли без оперативного вмешательства. Результаты лечения в первом периоде оценены у 64 пациентов. Традиционные методы - лапаротомия и торакотомия - применены у 60 детей этой группы, из них умерло 16 пациентов. Послеоперационная летальность составила 26,7 %, общая летальность в этой группе с учетом 4 больных, умерших до операции, - 31,25 %. Ранний послеоперационный период протекал с различными осложнениями и требовал 18 повторных вмешательств (11 релапаротомий и 7 реторакотомий) у 13 пациентов. После изменения тактики пролечено 49 детей. Состояние 5 пациентов не удалось стабилизировать, и они умерли до операции. Операции провели у 40 детей: традиционными методами - у 14 больных (торакотомия - 4 и лапаротомия - у 10) и миниинвазивное вмешательство - у 26 (торакоскопическая пластика диафрагмы - у 24, лапароскопическая - 2). В послеоперационном периоде умерло 4 пациента после традиционных вмешательств (после лапаротомии - 3 и после торакотомии - 1), что составило 10 %, а общая летальность - 18,3 %. В повторных операциях нуждались 2 (5 %) пациента, которым ранее выполнили лапаротомию, в связи с осложнениями - ранней спаечной кишечной непроходимостью. Применение миниинвазивных методик в лечении пациентов с ВДГ - перспективное направление, имеющее ряд преимуществ и нуждающееся в оценке эффективности с изучением результатов в отдаленном периоде.

Изучены частота и особенности клинических проявлений различных по характеру врожденных диафрагмальных грыж у детей разных возрастных групп. Обследовано 92 ребенка в возрасте от 1 месяца до 15 лет с различными вариантами врожденной диафрагмальной грыжи за периоде 1987 по 2012 годы, которые находились на лечении в отделении хирургической коррекции врожденных пороков развития ГУ "ИПАГ НАМИ Украины". Наиболее часто встречались диафрагмально-плевральные грыжи, ложные и настоящие - 61,9 % и грыжи пищеводного отверстия диафрагмы, эзофагеальные и параэзофагеальные - 32,6 % и, редко, парастернальные грыжи (Морганьи) - 5,4 % случаев. Дети раннего возраста страдали чаще. У большинства прооперированных детей (89,1 %) симптомы врожденных диафрагмальных грыж были клинически выражены и только у 10,9 % пациентов заболевание было бессимптомным. Установлено, что у детей старшего возраста не отмечалось яркой клинической симптоматики, характерной для этого тяжелого порока развития у новорожденных, а, наоборот, доминировали вторичные клинические проявления. Определена структура врожденных диафрагмальных грыж, частота и особенности клинических проявлений у детей разных возрастных групп.

Розглянуто актуальну проблему фетальної та неонатальної хірургії - природжені діафрагмальні грижі у плодів і новонароджених дітей. Висвітлено основні питання епідеміології, діагностики, клінічного перебігу, факторів, що впливають на виживання. Представлено етапи еволюції хірургічних підходів при природженій діафрагмальній грижі, а також сучасні методи для профілактики та лікування цієї високолетальної вади.

Відзначено, що шлунково-стравохідний рефлюкс (ШСР) з його проявами виникає після оперативних втручань, направлених на корекцію вроджених гриж купола діафрагми (ВГКД) ШСР, складає 10 - 75 %. Проведено аналіз 3-х випадків ускладненого перебігу ШСР, що виникли після корекції ВГКД. Розглянуто механізми розвитку ШСР в кожному випадку. Вказано на необхідність застосування інструментальних методів дослідження для вчасного встановлення діагнозу ШСР під час коригованих ВГКД. Акцентовано увагу на необхідності враховувати можливість виникнення ШСР і його ускладнень в післяопераційному періоді під час корекції ВГКД.

Вперше, в межах єдиного клінічного матеріалу, проаналізовано причини летальних наслідків у мертво- та у живонароджених, не оперованих та оперованих немовлят з природженою діафрагмальною грижою (ПДГ). Вивчено клінічні прояви й анатомічні особливості ПДГ та їх вплив на виживання новонароджених з цією патологією. Вперше визначено частоту й особливості морфологічних змін дихальної та серцево-судинної систем у разі ПДГ і вплив гіпоплазії легень та серця на виживання новонароджених. Визначено наявність легеневої гіпертензії та частоту відновлення фетального типу кровообігу із шунтуванням крові справа наліво за ПДГ. Вперше визначено пренатальні предиктори виживання плодів з ПДГ і покази до її вторинної профілактики, розроблено алгоритм постнатальної діагностики цієї вади розвитку у новонароджених дітей. Вперше розроблено критерії готовності новонароджених з ПДГ до операції. Розроблено тактику та стратегію лікування ПДГ у новонароджених дітей та проведено оцінку їх ефективності. Вдосконалено спосіб хірургічної корекції ПДГ у новонароджених з великими дефектами діафрагми.

Мета роботи - вивчити особливості клінічних проявів і розробити алгоритм діагностики природжених хибних діафрагмальних гриж (ПХДГ) у дітей у віці, старшому за період новонародженості. Проаналізовано історії хвороби в 96 дітей віком від 1 місяця до 15 років із різними варіантами природженої діафрагмальної грижі за період 1987 - 2013 рр. у відділенні хірургічної корекції природжених вад розвитку ДУ "ІПАГ НАМН України". У 16 дітей виявлено ПХДГ. Встановлено, що ця вада має здебільшого симптоматичний перебіг. Найчастіше клінічні ознаки проявляються у віці від 1 міс. до 1 року після народження. Основними клінічними ознаками даної патології в дітей різного віку є задишка, відставання у фізичному розвитку з незадовільною прибавкою в масі тіла, кашель, блювота, закрепи, відмова від вживання їжі. Висновки: розроблений діагностичний алгоритм у разі ПХДГ у дітей включає: оглядову рентгенографію і рентгеноскопію органів грудної клітки і черевної порожнини; рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту (графію, сколію); іригографію; ультразвукове дослідження органів грудної, черевної порожнини та заочеревинного простору (нейросонографію; ехокардіографію); фіброезофагогастродуоденоскопію; консультацію спеціалістів (педіатра, невролога, окуліста та, за необхідності, інших). У діагностично тяжких випадках або з метою диференційної діагностики використовуються комп'ютерна томографія, трахеобронхоскопія, ректороманоскопія, екскреторна урографія, пневмоперитонеографія.

Розглянуто надзвичайно рідкісні патології у дітей старших періоду новонародженості - пізно виявлена природжена хибна діафрагмальна грижа. З 1987 по 2013 рр. у відділенні хірургічної корекції природжених вад розвитку ДУ "ІПАГ НАМН України" проліковано 16 дітей у віці від 1 місяця до 15 років. Проаналізовано клінічні прояви та визначено час їх появи. Запропоновано діагностичний алгоритм при хибних пізно діагностованих природжених діафрагмальних грижах у дітей різного віку.

Наведено клінічний випадок успішного етапного хірургічного лікування природженої правобічної діафрагмальної грижі й обструкції дванадцятипалої кишки в недоношеної новонародженої дитини. Передопераційний період ускладнений баротравмою на тлі вираженої гіпоплазії обох легень і легеневої гіпертензії з відновленням фетального типу кровообігу й шунтуванням крові справа наліво через відкриту артеріальну протоку. Наслідки баротравми ліквідовані дренуванням плевральної порожнини. Стан пацієнта стабілізований протягом 22 діб (високочастотна осциляторна вентиляція легень, інфузія симпатоміметиків, соди тощо). Хірургічна корекція правобічної діафрагмальної грижі виконана на 23-тю добу. Дуоденальна непрохідність виявлена в післяопераційному періоді. Хірургічна корекція обструкції дванадцятипалої кишки проведена на 45-ту добу життя.

Описано рідкісний клінічний випадок народження живої дитини з двобічною хибною природженою діафрагмальною грижою, діагностованою пренатально на 22-му тижні вагітності жінки. Вважається, що двобічна діафрагмальна грижа несумісна з життям і є однією з основних причин внутрішньоутробної загибелі плода. У сучасній літературі ми не знайшли жодного випадку описання прижиттєвої діагностики двобічної діафрагмальної грижі в плода і новонародженої дитини, тому цей випадок є надзвичайно рідкісним і цікавим як з наукової, так і з практичної точки зору для акушерів-гінекологів, неонатологів, дитячих хірургів, генетиків, спеціалістів пренатальної діагностики та інших.

Мета роботи - визначити частоту та клініко-анатомічні особливості пізно виявлених діафрагмальних гриж Морганьї, розробити діагностичний алгоритм і методи хірургічної корекції цієї вади. У відділенні хірургічної корекції природжених вад розвитку дітей ДУ "ІПАГ НАМИ України" проліковано 185 дітей з різноманітними анатомічними варіантами природжених діафрагмальних гриж за останні 28 років. У 6 пацієнтів виявлено грижу Морганьї. Використано загальноклінічний, рентгенологічний, ультразвуковий та статистичний методи дослідження. Частота виникнення пізно виявлених гриж Морганьї становить 3,2 % від усіх природжених діафрагмальних гриж. Клінічними проявами вади були: відставання у фізичному розвитку (n = 4), задишка (n = 3), рецидивні бронхолегеневі захворювання (n = 3), неспецифічні порушення функції шлунково-кишкового тракту (закрепи - 2, біль у животі - 1). Діагностичний алгоритм включав: оглядову R-графію органів грудної і черевної порожнини (n = 6), пасаж (n = 3), іригографію (n = 2), ультразвукове дослідження (n = 6) і комп'ютерну томографію (n = 2). Оперативне лікування проведено усім (n = 6) хворим. Використано лапаротомний доступ (n = 5) і торатотомію (n = 1). Операція полягала у видаленні грижового мішка з пластикою діафрагми місцевими тканинами. Грижовим вмістом були такі органи: поперечно-ободова кишка (n = 3), печінка (n = 4), великий чепець (n = 1). Інтраопераційних і післяопераційних ускладнень не було. Висновки: природжена діафрагмальна грижа Морганьї - рідкісна вада розвитку, яка становить 3,2 % від усіх природжених діафрагмальних гриж. Рецидивні бронхолегеневі захворювання і затримка фізичного розвитку - найбільш поширені клінічні ознаки. Розроблений діагностичний алгоритм включає: оглядову R-графію органів грудної та черевної порожнини, рентгенконтрастне дослідження (пасаж або іригографія), ультразвукове дослідження і комп'ютерну томографію. Лікування оперативне. Доцільно використовувати лапаротомний доступ, видалення грижового мішка і пластику діафрагми місцевими тканинами.

Наведено огляд літератури та власний досвід клініки в лікуванні рецидивних природжених діафрагмальних гриж у дітей. Вивчено основні фактори ризику, у тому числі використання різних заплат, які впливають на рецидив природженої діафрагмальної грижі. Надано клінічні випадки рецидивних діафрагмальних гриж у дітей, які лікувалися у відділенні хірургічної корекції природжених вад розвитку в дітей ДУ "Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України". Визначено основні причини розвитку рецидиву цієї вади.