Представлен первый опыт оперативного лечения транспозиции магистральных артерий (ТМА) со сложными для хирургической коррекции вариантами разветвления коронарных артерий (КА). В отделении хирургии врожденных пороков сердца НИССХ им. Н. М. Амосова АМНУ в течение 2000 - 2005 гг. артериальное переключение ТМА выполнено у 25 детей. У 6 из них были сложные, с точки зрения хирургической коррекции, варианты разветвления ветвей КА. Ни у одного из 6 больных со сложной анатомией КА после операции не было осложнений, связанных с ишемией миокарда. Умер один больной. Причиной смерти была полиорганная недостаточность, обусловленная сепсисом. Состояние остальных больных через 12 - 40 мес после операции соответствует 1 функциональному классу NYHA. Выводы. Успешное хирургическое лечение ТМА со сложной анатомией КА возможно при соблюдении во время операции артериального переключения ряда хирургических приемов, направленных на сохранение топографической целостности и геометрии реимплантированных КА в целях уменьшения риска возникновения ишемии миокарда.

Уперше в Україні та світі розроблено та впроваджено методику операції артеріального переключення в перші години життя у новонароджених з пренатально встановленим діагнозом транспозиції магістральних судин (ТМС) без попередньої балонної атріосептостомії та медикаментозного лікування. У процесі дослідження вперше проаналізовано безпосередні та віддалені результати запропонованого хірургічного підходу та стандартної тактики, проведено оцінювання ефективності хірургічних втручань і причин несприятливих результатів у післяопераційному періоді у новонароджених з ТМС, що були радикально прооперовані в неонатальному періоді, виявлено фактори ризику, що ускладнюють перебіг захворювання та погіршують результати хірургічного лікування ТМС. На основі визначених предикторів розроблено математичну модель прогнозування несприятливих клінічних результатів у новонароджених після операції артеріального переключення. Вивчено вплив гіпоксемії на міокард новонароджених з TMC від народження до радикальної корекції та в післяопераційному періоді з використанням імунобіологічного тестування, гістологічного та електронно-мікроскопічного методів дослідження. Впроваджено нові методики та критерії оцінювання гіпоксичного пошкодження ультраструктурних елементів кардіоміоцитів та, зокрема, мітохондрій.

Уперше розроблено комплекс заходів, спрямованих на збирання та підготовку аутологічної пуповинної крові у новонароджених з пренатально виявленими складними природженими вадами серця. Встановлено покази та протипокази до застосування зазначеної крові. Уперше проаналізовано використання компонентів крові та досліджено можливості застосування аутологічної пуповинної крові під час кардіохірургічних втручань у новонароджених за умов штучного кругообігу. Уперше вивчено рівень фетального гемоглобіну й особливості його кисень-транспортної функції за умов штучного кругообігу в новонароджених, прооперованих із застосуванням пуповинної та донорської крові. Уперше показано, що помірна гемодилюція за умов штучного кровообігу є безпечною для новонароджених, а підвищена спорідненість фетального гемоглобіну до кисню не погіршує баланс доставки-споживання кисню за умов штучного кровообігу. Уперше з'ясовано особливості впливу аутологічної пуповинної крові на характер імунної відповіді у новонароджених, прооперованих за умов штучного кровообігу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.365.1 + Р733.457.345.1

Рубрики:

Хірургічна патологія серцево-судинної системи у дітей

Операції на серці, серцевій сумці і магістральних судинах у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше вивчено структурно-функціональні особливості системного правого шлуночка у віддаленому періоді після операції Сеннінга. На підставі аналізу безпосередніх і віддалених результатів операції Сеннінга вперше розроблено методику ехокардіографічного обстеження пацієнтів. Запропоновано комплексну методику оцінювання систолічної та діастолічної функцій системного правого шлуночка у пацієнтів з трансплантацією магістральних судин після операції Сеннінга з використанням традиційних і нових ехокардіографічних методів (методу розрахунку TAPSE, визначення Теі-індексу, методів тканнинної імпульсної доплерографії та тривимірної ехокардіографії). Доведено кореляцію результатів ехокардіографії та магнітно-резонансної томографії. Визначено покази для повторних оперативних втручань у пацієнтів після операції Сеннінга.

Досліджено можливості застосування аутотрансфузіологічних технологій під час кардіохірургічних втручань у новонароджених за умов штучного кровообігу (ШК). Показано, що помірна гемодилюція за умов ШК є безпечною для новонароджених. Доведено, що застосування аутотрансфузійних технологій під час кардіо-хірургічних втручань сприяє збалансованій імунній відповіді та ранньому відновленню імунного статусу після кардіохірургічних втручань. Встановлено вплив анти-Hsp60 антитіл на підсилення запальних процесів і розвиток імунологічних порушень, що призводять до клінічних ускладнень у новонароджених з транспозицією магістральних судин (TGA) після операції. Обгрунтовано імунобіологічну ефективність використання аутологічної пуповинної крові (ПК) у новонароджених з вродженою вадою серця (ВВС) за допомогою визначення особливостей продукції прозапальних і протизапальних цитокінів та анти-Hsp60 антитіл в сироватці крові. Встановлено покази та протипокази до застосування аутологічної ПК у новонароджених під час проведення кардіохірургічних втручань. Проведено дослідження рівнів анти-Hsp60 антитіл в сироватці крові здорових донорів, кров, яких використовують для трансфузії новонародженим з ВВС. Проведено порівняльний аналіз біологічних властивостей анти-Hsp60 антитіл, афінно очищених з сироваток донорів і новонароджених з ТGA, яким під час хірургічного лікування переливали аутологічну пуповинну або компоненти донорської крові.

Мета роботи - визначення об'єму гемотрансфузії донорських еритроцитів під час операції артеріального переключення у новонароджених, що супроводжується погіршенням безпосередніх результатів лікування. У дослідження увійшов 251 новонароджений, прооперований протягом періоду новонародженості з приводу транспозиції магістральних судин (ТМС). Для визначення впливу кількості перелитої крові на безпосередні результати лікування пацієнтів було розподілено на 4 групи залежно від кількості перелитих компонентів донорської крові. Проаналізовано кількість перелитих донорських еритроцитів під час операції артеріального переключення, а також тривалість штучної вентиляції легень (ШВЛ) та перебування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ). Встановлено, що тривалість ШВЛ статистично значуще збільшується у разі застосування 70 мл донорських еритроцитів під час кардіохірургічного втручання. Тривалість перебування у ВРІТ статистично значуще збільшується у разі переливання донорських еритроцитів в об'ємі, що перебільшує 110 мл. Висновки: одержані дані можна використовувати під час прогнозування безпосередніх результатів лікування новонароджених з ТМС.

Новонароджені з критичною вродженою вадою серця (ВВС), прооперовані за умов штучного кровообігу, під час якого використовували аутологічну пуповинну кров, після операції мали статистично вірогідне зниження вмісту білка S100beta у сироватці крові у порівнянні з доопераційним рівнем. Новонароджені з ВВС, яким під час операції застосовували компоненти донорської крові, на першу добу після операції мали статистично вірогідне підвищення рівня досліджуваного білка у порівнянні з доопераційним, що може свідчити про більш виражені порушення мозкового кровообігу під час операції в пацієнтів, яким переливали донорську кров.

Актуальною проблемою кардіохірургічних стаціонарів залишаються інфекційні ускладнення (ІУ), частота яких у разі операцій на відкритому серці за умов штучного кровообігу за даними вітчизняних дослідників складає 9 - 20 % , за кордоном реєструють від 4,9 до 30 %. В Україні мікробіологічний моніторинг і аналіз бактеріємії у дітей із вродженими вадами серця (ВВС) знаходиться на початковій стадії. Мета роботи - визначити частоту розвитку бактеріємії та її етіологічну структуру у різних вікових групах дітей першого року життя із ВВС. За період із січня 2010 р. по грудень 2014 р. бактеріологічно обстежено 348 дітей першого року життя із ВВС, яким проведено оперативне лікування. Дослідження проводили в післяопераційному періоді заи тривалої лихоманці, що перевищувала терміни, які відповідають критеріям системної запальної відповіді на штучний кровообіг, а також за наявності гіпертермії чи перших симптомів ІУ. Для бактеріологічного дослідження крові використовували автоматичну систему BacT/Alert 3D (bioMerieux, Франція). Ідентифікацію визначали на сучасному бактеріологічному аналізаторі VITEK 2 COMPACT (bioMerieux, Франція). У бактеріологічно обстежених прооперованих кардіохірургічних хворих дітей першого року життя частота розвитку бактеріємії була 19,8 % і зменшувалась із збільшенням віку пацієнтів. Мікробний пейзаж збудників бактеріємії у пацієнтів групи новонароджених характеризувався високою частотою виділення бактерій сімейства Enterobacteriacea spp., у тому числі Klebsiella pneumoniae - 23,3 % і сімейства Pseudomonas spp. (Ps. аerugenosa - 16,3 %). Одержані результати зумовлюють необхідність включення кардіохірургічних хворих дітей першого року життя до групи високого ризику розвитку ІУ.

Проаналізовано фактори ризику виникнення легеневих ускладнень у дітей, оперованих з приводу вроджених вад серця за умов штучного кровообігу. Проаналізовані частота легеневих ускладнень та фактори ризику їх виникнення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.365.11 + Р733.457.345.1

Рубрики:

Хірургічна патологія серця, серцевої сумки і магістральних судин у дітей

Операції на серці, серцевій сумці і магістральних судинах у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено особливості застосування компонентів донорської крові в неонатальній кардіохірургії. Розроблено методику інтраопераційної реінфузії відмитих аутологічних еритроцитів за умов кардіохірургічних втручань у новонароджених. Оцінено властивості аутологічного реінфузату як трансфузійного середовища для використання в неонатальній кардіохірургії. Вивчено вплив реінфузії відмитих аутологічних еритроцитів на потреби у застосуванні компонентів донорської крові протягом пердопераційного та раннього післяопераційного періоду за умов кардіохірургічних втручаннях у новонароджених. З'ясовано вплив реінфузії відмитих аутологічних еритроцитів на динаміку гематологічних, коагуляційних і біохімічних показників у постперфузійному та ранньому післяопераційному періодах. Визначено також вплив інтраопераційної реінфузії відмитих аутологічних еритроцитів на важкість післяопераційної реабілітації та вираженість постперфузійних ускладнень. Оцінено ефективність застосування відмитих аутологічних еритроцитів як методу кровозбереження в неонатальній кардіохірургії.

Проаналізовано досвід виконання операції легеневого аутографта (ОЛА, операції Росса), оцінено результати, визначено шляхи вирішення проблем здійснення процедури. Віддалений результат досліджений у 151 пацієнта, стеноз клапана аорти (КА) діагностований у 99 (65,6 %) пацієнтів, недостатність - у 42 (27,8 %), комбінована вада КА - у 10 (6,6 %). Госпітальна летальність становила 3,6 %, загальна - 7,9 %. Повторні втручання здійснено у 52 хворих. ОЛА є одним з хірургічних втручань з приводу вад КА у дітей різного віку. Вдосконалення хірургічної техніки та застосування нових методик сприяло покращанню результатів дослідження - зниженню летальності з 15,1 до 0,8 %. Застосування хірургічних модифікацій з укріплення кореня аорти забезпечило достовірне зменшення ризику повторних операцій на неоаортальному клапані.

Мета роботи - проаналізувати безпосередні і віддалені результи пластики дуги аорти з використанням анастомоза "кінець у бік". За період з 2010 по 2019 рр. у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України і Науково-практичному медичному центрі дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України 75 немовлятам з коарктацією та гіпоплазією одного чи декількох сегментів дуги аорти виконано її реконструкцію з використанням анастомоза "кінець у бік". У дослідження включено тільки пацієнтів з двошлуночковою фізіологією і подальшою двошлуночковою корекцією. Хлопчиків було 41 (54,6 %), дівчаток - 34 (45,4 %). Середній вік пацієнтів становив (2,5 +- 1,2) міс, середня маса тіла - (3,3 +- 0,6) кг. Основним методом діагностики у визначенні вади та оцінки безпосередніх і віддалених результатів було ехокардіографічне обстеження. Госпітальна летальність становила 6,6 % (померли 5 пацієнтів). Причини летальності не були пов'язані з методикою реконструкції дуги аорти з використанням анастомоза "кінець у бік". Тривалість періоду спостереження становила від 1 міс до 9,3 року, у середньому (2,8 +- 2,5) року. У віддаленому періоді помер 1 пацієнт. У 11 (14,6 %) пацієнтів у післяопераційному періоді розвинувся рестеноз на дузі аорти. У 7 пацієнтів звуження було усунуто ендоваскулярно шляхом балонної дилатації. У 4 пацієнтів виконана хірургічна повторна пластика дуги аорти. Компресії трахеї, головних бронхів, неврологічних ускладнень у віддаленому періоді не спостерігали. Висновки: після пластики гіпоплазії дуги аорти з використанням анастомоза "кінець у бік" у немовлят відмічено добрі безпосередні і віддалені результати, що вказує на її ефективність. Згідно з результатами проведеного дослідження такий вид анастомоза може бути використаний у пацієнтів з гіпоплазією проксимальної частини аорти або при тубулярній гіпоплазії всієї дуги аорти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.345.1-99 + Р733.457.365.112 + Р731.15

Рубрики:

Операції на серці, серцевій сумці і магістральних судинах у дітей

Фізичний розвиток дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено покращення результатів хірургічного лікування пацієнтів з аортальним стенозом (АС) шляхом вдосконалення методів хірургічної корекції та оптимізації протоколів лікування. Вперше вивчено та порівняно безпосередні та віддалені результати хірургічної та балонної вальвулопластики (БВП). Досліджено 155 пацієнтів, віком до року, з ізольованим АС, що перебували на стаціонарному лікуванні у НПМЦДКК МОЗ України у період із січня 2009 по грудень 2019 року. Було розроблено алгоритм тактики лікування хворих з АС: БВП виконувалася у пацієнтів із наявністю ознак декомпенсації: Δр ЛШ-Ао макс ≥ 60 мм рт.ст.; Δр ЛШ-Ао сер ≥ 40-45 мм рт.ст.; ФВ ≤ 45%; супутнім коморбідним станом, який підвищував ризик хірургічної корекції. ХВП виконувалася у пацієнтів у стабільному стані: Δр ЛШ-Ао макс ≥ 60 мм рт.ст.; Δр ЛШ-Ао сер ≥ 40-45 мм рт.ст.; ФВ > 45%. Завдяки алгоритму значно зменшилася кількість реоперованих пацієнтів. Було розроблено новий підхід до хірургічного лікування АС у дітей до року, що полягає у розсіченні псевдокомісури до рівня аортальної стінки для збільшення площі відкриття аортального клапану (АК). В результаті детального аналізу методів лікування було доведено високу ефективність та безпечність хірургічного методу. З порівняння результатів лікування АС хірургічним та ендоваскулярним методом визначено, що хірургічний метод є оптимальним для пацієнта, оскільки забезпечує максимальне збереження АК, довготривалий результат, меншу кількість реоперацій, в тому числі заміни АК. Визначені задовільні безпосередні й незадовільні віддалені результати ХВП після БВН вказують на необхідність обрання ХВП як первинного методу лікування, оскільки попередня БВП сприяє декільком повторним реопераціям у третини пацієнтів та підвищує необхідність заміни АК. Розроблено математичні моделі прогнозування безпосередніх та віддалених результатів, які дозволяють з високою чутливістю (від 83,4% до 90%) і специфічністю (від 80% до 87,4%) визначити ризик розвитку АН, рестенозу, повторних операцій, в тому числі заміни АК. За допомогою статистичного аналізу було визначено основні предиктори ризику.