Виявлено і вивчено особливості функціонування імунної системи (депресія гуморальної ланки на тлі нормального стану клітинної), піднебінних мигдаликів (цитоморфологічно - порушення бар'єрної й імунологічної функцій) у дітей із лімфатичною аномалією конституції, народжених від осіб, що зазнали впливу іонізуючої радіації в результаті аварії на Чорнобильській АЕС та проживають в умовах промислового Запорізького регіону. Показано позитивний ефект від застосування лізатів бактерій, позбавлених антигенних властивостей, - IPC-19 та Імудон (Solvay Pharma), що дозволяє відновити на термін до 6 міс. порушені параклінічні показники з одночасною позитивною динамікою якості життя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.411.301.1-54

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: синдром PFAPA, периодическая лихорадка, стоматит, фарингит, лимфаденит, дети
Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.82-52 + Р733.661.220.265-52 + Р733.682.501.1-52 + Р733.411.301.1-52

Рубрики:

Гарячкові захворювання, гарячки з висипами, з ураженням слизових оболонок невідомої етіології

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описан случай синусового гистоцитоза у ребенка 13 лет. Проведено химиотерапевтическое лечение с благоприятным исходом.

Досліджено характер, ступінь та особливості імунних порушень у дітей, які часто хворіють, із синдромом лімфаденопатії, та ефективність їх корекції за допомогою галавіту з рибомунілом і внутрішньовенного імуноглобуліну. Встановлено, що в дітей із захворюваннями ЛОР-органів розвивається винятково регіонарна лімфаденопатія, а в дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції - генералізована. Доведено, що їх імунна природа істотно відрізняється: розвиток лімфаденопатії в дітей з ЛОР-патологією асоціюється з розладами в системі фагоцитарних клітин і гуморальній ланці імунітету, порушеннями в продукуванні високоспецифічних і високоафінних антитіл проти мікробів, а в дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції - з порушеннями в T-ланці імунітету, розладами в цитокіновій мережі та зниженням інтерфероногенезу, поліклональним характером реагування на інфекційні агенти. Встановлено, що ці ознаки асоціюються з розвитком лімфаденопатії, та поява їх у дітей, що часто хворіють, без лімфаденопатії слугує фактором несприятливого перебігу захворювання. Запропоновано засоби відновлювання імунореактивності у дітей, що часто хворіють, із лімфаденопатією.

Изложено эволюционное развитие лимфатической системы, раскрыты анатомо-физиологические особенности лимфатической системы у детей. Описаны патофизиологические механизмы развития лимфаденопатий при воспалительных заболеваниях. Дана детальная характеристика методов исследования лимфатических узлов, приведена классификация лимфаденопатий. Внимание уделено локализации лимфаденопатий в зависисмости от инфекционного заболевания. Рассмотрен синдром лимфаденопатии при инфекционных и неинфекционных заболеваниях и его значение в дифференциальной диагностике. Акцентировано на ошибках при диагностике лимфаденопатии. Описана врачебная тактика при выявлении лимфаденопатии у детей, в частности, этиотропное лечение, иммуностимулирующая терапия, санация очагов хронической инфекции.

Показаны преимущества антигомотоксической терапии в лечении ЛОР-заболеваний и детских инфекций. Представлены характеристика антигомотоксических препаратов и схемы их назначения при различных инфекциях у детей. Высокая эффективность и безопасность антигомотоксических средств является основанием для включения их в моно- или сочетанную терапию с аллопатическими препаратами в медицинской практике педиатров, инфекционистов, отоларингологов и врачей общей практики.

Цель работы - итоговая оценка результатов применения вакцины БЦЖ SSI (Датский штамм). Обобщен опыт лечения 206 детей с поствакцинальными БЦЖ-поражениями лимфатических узлов (202 (98,1 %) наблюдения) и детей с поствакцинальными туберкулезными оститами (4 (1,9 %) пациента) в возрасте от 1 мес до 3 лет, оперированных за период с 2009 по 2011 гг. Мальчиков было 127 (61,7 %), девочек - 79 (38,3 %). Резкое увеличение количества случаев осложнений БЦЖ-вакцинации отмечено с 2008 г., и в последующие годы показатели заболеваемости продолжают расти. Проведенный анализ показал, что основная причина прогрессивного увеличения количества осложнений БЦЖ-вакцинации - это переход на клиническое применение более реактогенной вакцины БЦЖ SSI. Обсуждены возможные пути для стабилизации ситуации и контролируемого уменьшения количества осложнений. Выводы: возможным путем для уменьшения количества осложнений БЦЖ-вакцинации SSI (Датский штамм) является пересмотр технических моментов: изменение места введения вакцины, индивидуальный подход при определении дозы, тщательный учет противопоказаний, а также строгое соблюдение техники внутрикожного введения. Целесообразен возврат к использованию вакцин российского производства.

Вивчення ефективності застосування імуномодуляторів Галавіт і Рибомуніл у лікуванні дітей із частими захворюваннями ЛОР-органів з синдромом лімфаденопатії показало, що їх сукупне призначення сприяє відновленню імунних розладів, пов'язаних із частою захворюваністю дітей, і корекції імунних процесів, асоційованих з лімфаденопатією. Запропонована імунотерапія знижує в 3 - 5 разів частоту захворювань ЛОР-органів і попереджає розвиток ускладнень, ефективно купірує розвиток лімфаденопатії.

Вивчено особливості змін гемостатичних показників, що характерні для гострого брижового лімфаденіту у дітей і можуть використовуватися в диференційній діагностиці гострих запальних процесів черевної порожнини.

Наведено дані літератури, що відображають питання етіології та патогенезу гострого неспецифічного брижового лімфаденіту в дітей на сучасному етапі.

Вивчено ефективність поєднаного застосування ентеросорбції та внутрішньотканинного електрофорезу. Встановлено позитивний вплив на клінічний перебіг гострого неспецифічного запалення брижових лімфатичних вузлів у дітей.

Мета роботи - вивчити та оцінити характер ускладнень у вигляді специфічних морфологічних змін периферичних лімфатичних вузлів у дітей Вінницької області у віддалені терміни після первинної БЦЖ-вакцинації. На основі ретроспективного аналізу медичних карт стаціонарних хворих, які перебували на лікуванні у відділенні гнійної хірургії в період із 2010 по 2012 р., виявлено 187 пацієнтів (98 хлопчиків і 89 дівчаток) з ускладненнями після вакцинації БЦЖ у вигляді лімфаденітів. Аналіз показав, що існує певна залежність виникнення БЦЖ-лімфаденіту від віку дітей, місця проживання та пори року. Також визначено основну локалізацію патологічного процесу та частоту виникнення ускладнених форм лімфаденітів. Обговорено закономірності виникнення й перебігу БЦЖ-лімфаденітів, а також імовірність їх виникнення в дітей різних вікових категорій. Висновки: морфологічні зміни пахвових лімфовузлів у вигляді БЦЖ-лімфаденіту внаслідок вакцинації і це локальні ускладнення, які зустрічаються у щеплених дітей до підліткового віку і характеризуються відповідними кількісними та якісними змінами. Підвищення ефективності профілактики туберкульозу в дітей різного віку повинно відбуватися шляхом проведення регіональних моніторингів поствакцинальних реакцій та ускладнень у вигляді лімфаденітів, пов'язаних із БЦЖ-вакцинацією.

Наведено огляд захворювань, які можуть супроводжуватися кальцинозом брижових лімфатичних вузлів. Ці утворення бувають першим та іноді єдиним виявом тих захворювань, список яких наведено. Описано клінічний випадок лікування дівчинки віком 5 років із кальцинозом брижових лімфатичних вузлів.

В практической деятельности педиатры и семейные врачи ежедневно встречаются с заболеваниями, сопровождающимися увеличением лимфатических узлов. Целью исследования было изучение состояния ЛОР-органов у детей, болеющих подчелюстными и шейными лимфаденитами. Подчелюстные и шейные лимфадениты протекают на фоне снижения реактивности организма. Несмотря на то что подчелюстные и шейные лимфатические узлы не являются регионарными для нёбных миндалин, воспалительные процессы в последних могут оказывать неблагоприятное воздействие на развитие шейных (25 %) и подчелюстных лимфаденитов (43,75 %). Санация хронических очагов инфекции должна являться приоритетом в работе первичного звена здравоохранения в профилактике развития подчелюстных и шейных лимфаденитов.

Цель работы - интегральная оценка состояния здоровья детей раннего возраста с БЦЖ-индуцированными регионарными лимфаденитами. Работа выполнена на академической базе детских инфекционных отделений Донецкой области и Донецкого областного лабораторного центра Госсанэпидслужбы Украины. Сделан сравнительный анализ осложнений БЦЖ-вакцинаций в виде регионарных лимфаденитов за 3 года. Оценка иммунного статуса проводилась на основе комплексного изучения показателей общего реактивного потенциала организма путем изучения качественно-количественной характеристики гемограмм. В Донецкой области за 3 года вакцинировано БЦЖ-вакциной (Дания) 19 078 детей и БЦЖ-вакциной (Россия) - 14 328, из них у 210 детей развились осложнения: 143 (0,74 %) ребенка были привиты БЦЖ-вакциной (Дания) и 67 (0,46 %) - БЦЖ-вакциной (Россия). Клинические формы осложнений в некоторой степени определялись характером БЦЖ-вакцины. При использовании БЦЖ-вакцины (Дания) среди осложнений в виде лимфаденитов различной локализации в 2,2 раза чаще встречались инфильтративные формы, а также отмечалось наличие свищей (5,7 %) по сравнению с детьми, вакцинированными БЦЖ-вакциной (Россия). Помимо этого, в 3 раза чаще встречались очень редкие осложнения - 10 против 3,3 %. Это язва средней трети левого плеча; грудино-ключичное сочетание БЦЖ-ассоц., дест.+ МБТ(-), впервые диагностированный туберкулез (ВДТБ), вторичный туберкулез легких (ВТЛ); тубостит правого бедра; тубостит нижней трети правого бедра; тубостит 4/3 правой бедренной кости; тубостит левого коленного сустава при вакцинации БЦЖ-вакциной (Дания). При вакцинации БЦЖ-вакциной (Россия) наблюдались только ВДТБ, тубостит и ВДТБ, двойничный гонит, Д+, МБТ(+). Особенности общего реактивного потенциала организма при БЦЖ-вакцинации определяются более выраженной степенью активности воспаления у детей раннего возраста, а также снижением способности организма отвечать на антигенный раздражитель и выраженным риском прорыва барьера на пути инфекции - возможностью генерализации инфекции у детей первого года жизни на фоне нормальной аллергической настроенности организма. Выводы: при использовании БЦЖ-вакцины российского производства наблюдается менее выраженная перегрузка кровотока продуктами интоксикации и воспаления, более выраженная способность организма отвечать на антигенный раздражитель и отсутствие риска генерализации инфекции, особенно у детей первого года жизни, по сравнению с БЦЖ-вакциной датского производства. Для вакцинации новорожденных против туберкулеза целесообразно использовать более очищенную, с высокой иммуногенностью и наименее реактогенную БЦЖ-вакцину российского производства. Несмотря на наличие осложнений при использовании БЦЖ-вакцины, защита организма от развития генерализованных форм туберкулеза у детей раннего возраста возможна путем вакцинации в периоде новорожденности.

У Донецькій області за 3 роки вакциновано вакциною БЦЖ 19 078 (Данія) і 14 328 (Росія) осіб, з них у 210-ти дітей розвинулися ускладнення: 143 (0,74 %) дітей були щеплені БЦЖ-вакциною (Данія) і 67 (0,46 %) - БЦЖ-вакциною (Росія). Клінічні форми ускладнень в деякій мірі визначалися характером БЦЖ-вакцини. За використання БЦЖ-вакцини (Данія) серед ускладнень у вигляді лімфаденітів різної локалізації частіше в 2,2 раза зустрічалися інфільтративні форми, а також зазначалося наявність нориць (5,7 %) порівняно з дітьми, вакцинованими БЦЖ-вакциною (Росія). Крім цього, частіше в 3 рази зустрічалися дуже рідкісні ускладнення - 10,0 проти 3,3 %. Це виразка середньої третини лівого плеча; ВДТБ, ВТЛ; тубостит правого стегна; тубостит нижньої третини правого стегна; тубостит правої стегнової кістки; тубостит лівого колінного суглоба за вакцинації БЦЖ-вакциною (Данія). За вакцинації БЦЖ-вакциною (Росія) спостерігалися тільки ВДТБ, тубостит і ВДТБ, двобічний гоніт. Особливості загального реактивного потенціалу організму за БЦЖ-вакцинації виявляються більш вираженим ступенем активності запалення у дітей раннього віку, а також зниження здатності організму відповідати на антигенний подразник і виражений ризик прориву бар'єру на шляху інфекції - можливість генералізації інфекції у дітей першого року життя на тлі нормальної алергічної налаштованості організму. Незважаючи на можливі ускладнення за БЦЖ-вакцинації, забезпечення захисту дітей раннього віку від генералізованих форм туберкульозу можливо шляхом БЦЖ-вакцинації новонароджених.

В Донецкой области за 3 года вакцинировано вакциной БЦЖ 19 078 (Дания) и 14 328 (Россия) лица, из них у 210-ти детей развились осложнения: 143 (0,74 %) детей были привиты БЦЖ-вакциной (Дания) и 67 (0,46 %) - БЦЖ-вакциной (Россия). Клинические формы осложнений в некоторой степени определялись характером БЦЖ-вакцины. При использовании БЦЖ-вакцины (Дания) среди осложнений в виде лимфаденитов разной локализации чаще в 2,2 раза встречались инфильтративные формы, а также отмечалось наличие свищей (5,7 %) сравнительно с детьми, вакцинированными БЦЖ-вакциной (Россия). Кроме этого, чаще в 3 раза встречались очень редкие осложнения - 10,0 против 3,3. Это язва средней трети левого плеча; ЯДТБ, ЯТЛ; тубостит правого бедра; тубостит нижней трети правого бедра; тубостит правой бедренной кости; тубостит левого коленного сустава при вакцинации БЦЖ-вакциной (Дания). При вакцинации БЦЖ-вакциной (Россия) наблюдались только ЯДТБ, тубостит и ЯДТБ, двусторонний гонит. Особенности общего реактивного потенциала организма при БЦЖ-вакцинации оказываются более выраженной степенью активности воспаления у детей раннего возраста, а также снижение способности организма отвечать на антигенный раздражитель и выраженный риск прорыва барьера на пути инфекции - возможность генерализации инфекции у детей первого года жизни на фоне нормальной аллергической настроенности организма. Невзирая на возможные осложнения при БЦЖ-вакцинации, обеспечение защиты детей раннего возраста от генерализованных форм туберкулеза возможно путем БЦЖ-вакцинации новорожденных.

Синусный гистиоцитоз с массивной лимфаденопатией встречается у детей редко. Приведено описание случая болезни Розаи - Дорфмана у мальчика возраста 3 года. Заподозрить болезнь Розаи - Дорфмана позволило возникновение лимфаденопатии, преимущественно цервикальной, с одновременным поражением экстранодальной зоны - селезенки. Для уточнения диагноза использовали УЗИ. Окончательный диагноз был установлен в результате хирургического удаления конгломерата лимфоузлов шеи, гистологического и гистохимического исследования. После проведенного оперативного вмешательства ребенок выписан для прохождения дальнейшего лечения в отделении онкогематологии.

Приведен клинический случай туберкулезного шейного лимфаденита у ребенка школьного возраста. Акцентировано внимание педиатров на необходимости детального, целенаправленного сбора туберкулезного анамнеза с целью установления возможного тубконтакта у больных с клиникой лимфаденита.

В настоящее время вопросы дифференциальной диагностики лимфаденопатий у детей становятся особенно актуальными. Это обусловлено тенденцией к росту лимфаденопатий различной этиологии. Установлено, что дифференциальная диагностика лимфаденопатий основана на оценке клинико-анамнестических, гематологических, иммунологических, серологических, инструментальных (ультразвуковое исследование, компьютерная томография), гистологических и иммуногистологических данных биопсийного материала лимфоузлов. Проведенное исследование у 87 детей в возрасте от 4 до 18 лет, обратившихся в областную детскую инфекционную клиническую больницу, показало, что у 68 (78,7 %) больных лимфаденопатия была проявлением инфекционных или паразитарных заболеваний. Преобладали вирусные агенты, наиболее часто отмечались вирусная инфекция Эпштейна - Барр (19,8 %) и смешанная герпесвирусная инфекция (12,6 %). У 7 (8,04 %) больных увеличение лимфоузлов оказалось результатом онкологических заболеваний (4 - лимфома Ходжкина, 3 - неходжкинская лимфома). При лимфаденопатии неустановленной этиологии биопсия лимфоузла с последующим морфологическим или иммуногистологическим исследованием является решающей в постановке окончательного диагноза.