Проведен анализ органосохраняющих операций трубной беременности у 20-ти пациенток. Выявлено, что при органосохраняющих операциях вероятность возникновения маточных беременностей - высокая, а риск повторных внематочных беременностей - низкий. Внедрена методика раннего выявления прогрессирующей трубной беременности с последующей органосохраняющей операцией у женщин репродуктивного возраста.

Приведены убедительные данные, свидетельствующие об эффективности предложенной схемы ведения послеоперационного периода у женщин, перенесших лапароскопическую операцию по поводу прогрессирующей внематочной беременности. Предложенная схема позволила снизить риск возникновения послеоперационных инфекционных осложнений, улучшить "психологический комфорт" послеоперационного периода за счет использования адекватного обезболивания и снизить риск возникновения спаечного процесса, что, в свою очередь, позволило улучшить репродуктивное здоровье женщин.

За допомогою індивідуального анкетування та багатофакторного опитувальника SF-36 оцінено якість життя жінок, пролікованих як консервативно, так і хірургічним методом з приводу прогресуючої трубної вагітності. Встановлено, що тільки комплексна оцінка (фізіологічний та психологічний стан) здоров'я допомагає визначити вплив виявленої патології на організм та розробити адекватний спосіб профілактики, лікування та реабілітації пацієнток даної категорії.

Розглянуто питання розповсюдження ектопічної вагітності та визначено фактори ризику виникнення даної патології за сучасних умов. Наведено порівняльну характеристику різних діагностичних критеріїв прогресуючої трубної вагітності, встановлено, що найбільш інформативні з них - трансвагінальне УЗД та визначення концентрації специфічних гормонів і білків вагітності. Виявлено достовірну відмінність між їх вмістом у разі маткового та трубного варіантів локалізації плідного яйця, що можна використовувати під час проведення диференційної діагностики цих станів. Проаналізовано результати проведених альтернативних методів лікування трубної вагітності: абдомінального оперативного втручання та лапароскопічного. Запропоновано методику профілактичного лікування можливого ускладнення після лапароскопічних оперативних втручань персистенції трофобласту блокатором прогестеронових рецепторів міфепрестоном, створено індивідуальні реабілітаційні програми у післяопераційному періоді з урахуванням клініко-патогенетичного варіанту захворювання.

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності ендохірургічного лікування перерваної позаматкової вагітності з масивною та помірною крововтратою. Досліджено клінічні, ехографічні, відеоскопічні, гормональні та гістоструктурні особливості даної патології. Розроблено схему патогенезу переривання позаматкової вагітності з різним ступенем крововтрати. Розроблено малоінвазивну кровозберігальну ендохірургічну технологію лікування перерваної позаматкової вагітності з помірною та масивною крововтратою та необхідне для її реалізації інструментальне забезпечення. Здійснено клінічну апробацію нової технології ендохірургічного лікування перерваної позаматкової вагітності з помірною та масивною крововтратою, встановлено її технічну й економічну ефективність і позитивний вплив на стан хворих.

Уперше з застосуванням комплексного підходу вивчено та клініко-патогенетично обгрунтовано диференційовані підходи до реабілітаційної терапії у жінок після тубектомії залежно від локалізації плідного яйця. Здійснено поглиблене дослідження стану репродуктивного здоров'я у жінок після ектопічної вагітності. Проаналізовано клінічні передумови виникнення позаматкової трубної вагітності залежно від локалізації плідного яйця. Установлено закономірність пригнічення тканинного ферментативного фібринолізу та протеолізу у випадку трубного викидня та розриву маткової труби. Це дає змогу розробити методики профілактики та лікування аномального фіброзогенезу, притаманного позаматковій вагітності. Уперше комплексно вивчено мікробіоценоз цервікального каналу, піхви, секрету маткової труби та її тканини у жінок залежно від локалізації плідного яйця в трубі. Визначено роль інфекції, що передається статевим шляхом та гормональних порушень у розвитку трубної вагітності у взаємозв'язку з її локалізацією. На підставі одержаних даних розроблено комплекс диференційної системної відновлювальної терапії з урахуванням локалізації плідного яйця та мікробіоценозу, гормональних порушень, особливостей тканинного фібринолізу та протеолізу.

Запропоновано новий підхід щодо реабілітації хворих, що полягає у використанні кріоконсервованої тканини плаценти. На підставі результатів лікування ектопічної вагітності за допомогою метотрексату доведено, що найбільш ефективним з існуючих способів його введення є лапароскопічний. Грунтуючись на клінічних даних визначено критерії добору хворих для консервативного лікування прогресуючої трубної вагітності за допомогою метотрексату. Вперше пацієнтам з позаматковою вагітністю проведено імунологічне дослідження. Встановлено, що у хворих після лікування метотрексатом відбувається пригнічення всіх ланок імунітету, що обгрунтовує застосування у реабілітаційному періоді кріоконсервованої тканини плаценти. Досліджено, що у хворих після імплантації плаценти резорбція плодового яйця, нормалізація рівня хоріонічного гонадотропіну та відновлення менструальної функції відбувається активніше, ніж із застосуванням традиційної відновлювальної терапії. Зазначено, що включення у комплексну терапію даних хворих трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини, має більш виражену коригувальну дію, ніж традиційне відновлювальне лікування.

Приведены результаты исследований, свидетельствующие об эффективности предложенной методики ведения послеоперационного периода у женщин после хирургического лечения прогрессирующей трубной беременности лапароскопическим доступом. Предложенная методика позволила снизить риск развития послеоперационных инфекционных осложнений и вероятность возникновения спаечного процесса, что способствовало сохранению репродуктивной функции женщин.

Зазначено, що застосування в післяопераційному періоді протефлазиду, адаптогену широкого спектра дії вказує на позитивну дію на клінічні та імунологічні показники, сприяє прискоренню репаративних процесів, запобігає розвитку гнійно-запальних ускладнень після трубної вагітності.

Изучена эффективность Полижинакса в комплексе профилактической терапии инфекционных осложнений после органосохраняющих операций при внематочной беременности. Обследованы 82 женщины, которым по экстренным показаниям выполнены органосохраняющие операции при эктопической (трубной) беременности. Результаты проведенных исследований свидетельствуют об усилении эффекта профилактики инфекционно-воспалительных осложнений при экстренных оперативных вмешательствах в случае использования местной антибактериальной терапии. Так, в группе женщин, использующих местную противовоспалительную терапию (Полижинакс), недостаточный профилактический эффект антибактериальной терапии отмечен только в 13,5 %, а без ее использования - в 43,3 %.

Приведено обобщение и новое решение научной задачи в области акушерства и гинекологии по восстановлению репродуктивной функции у женщин после эндохирургического лечения эктопической беременности. Для решения этой задачи предложены методы диагностики (клинические, эхографические, рентгенологические, гормональные, бактериологические, бактериоскопические и статистические) и многоэтапный комплекс лечебно-реабилитационных мероприятий. Обследованы 195 женщин с трубной беременностью, контрольная группа - 25 здоровых женщин.

Проаналізовано історії хвороб 112-ти хворих, яким проведено лапароскопічну тубектомію з приводу позаматкової вагітності. З них у 58-ми пацієнток операцію проводили за допомогою ультразвукових ножиць апарата "Sonoca". Показано переваги використання ультразвуку над електрокоагуляцією під час проведення цих операцій.

Доповнено наукові дані щодо оцінки стану репродуктивного здоров'я жінок із вторинною безплідністю, ймовірною причиною якої була перенесена трубна вагітність. Встановлено наявність запальних процесів органів малого таза (хронічний сальпінгіт - 100,0 %, ендометрит - 58,5 %, вульвовагініт - 67,9 %), анатомічних змін органів малого таза (порушена прохідність маткових труб - 83,7 %, аденоміоз - 39,2 %), гормональних розладів - 51,8 %, артифіційних абортів - 25,7%, мимовільних викиднів - 22,5 %, вагітності, що не розвивається - 8,0 %. Уточнено наукові дані щодо особливостей мікробіоценозу та вірусного навантаження статевих шляхів у жінок з трубною вагітністю, зареєстровано збільшення частоти ІП статевих шляхів: хламідії (34,1 %), мікоплазма (16,5 %), уреаплазма (24,7 %), значну частоту формування асоціативних форм вірусно-бактеріального інфікування (69,4 %). Уперше на основі вивчення молекулярних процесів проліферації трофобласта та механізмів цитотрофобластичної інвазії ектопічного плідного яйця встановлено наявність порушень епітеліо-мезенхімальної трансформації хоріальних структур ектопічного плідного яйця. Одержані дані дозволили науково обгрунтувати та удосконалити комплекс лікувальних та реабілітаційних заходів у жінок, що перенесли трубну вагітність. Застосування розроблених комплексних поетапних лікувальних та реабілітаційних заходів після органозберігального хірургічного лікування трубної вагітності сприяло нормалізації показників мікробіоценозу статевих шляхів у 83,7 % пацієнток, відновленню прохідності маткових труб у всіх обстежених; генеративної функції - у 65,1 % жінок, в жодному випадку не зареєстровано рецидиви трубної вагітності.

Розглянуто особливості застосування відновного лікування та фізичної реабілітації після перенесеної трубної позаматкової вагітності та проведеного хірургічного лікування цієї тяжкої гінекологічної патології, що вимагає невідкладної допомоги. Актуальність застосування методів і засобів фізичної реабілітації після хірургічного лікування за лапароскопічним методом трубної позаматкової вагітності зумовлена тим, що ця операція проводиться у жінок в репродуктивному віці і кількість проведених операцій щорічно зростає. Мета дослідження - визначення ефективності запропонованого комплексу методів відновного лікування після перенесеної операції за порушеної позаматкової вагітності. Результати дослідження показали прийнятність застосування запропонованого методу відновлення пацієнток за умов амбулаторного та санаторно-курортного етапів реабілітації.