Проведено вивчення клітинного та гуморального імунітету у новонароджених дітей із Rh- та AB0-гемолітичною хворобою. У дітей з Rh-ГХН відмічено зменшення кількості T- і B-лімфоцитів, а також зниження субпопуляції T-хелперів. Зміни гуморального імунітету представлені появою сироваточного IgA, підвищенням концентрації IgM і зниженням кількості IgG. Дослідження імунного статусу у новонароджених дозволяють розробити адекватні методи терапії дітей із гемолітичною хворобою.

Вивчено клітинний (КІ) і гуморальний імунітет у Rh- та AB0-ізоімунізованих вагітних жінок. У Rh-ізоімунізованих вагітних виявлено значні зміни КІ, які виражаються у підвищенні кількості T- і B-лімфоцитів, T-хелперів і суттєвому зниженні кількості T-клітин із супресорними функціями. Rh-конфліктна вагітність супроводжується розвитком дисімуноглобулінемії за рахунок суттєвого підвищення концентрації Ig G. У AB0-ізоімунізованих вагітних, у порівнянні з Rh-ізоімунізацією, зміни імунологічної реактивності є менш значимими.

Проведено теоретичні узагальнення та наведено практичні результати використання нових підходів до діагностування та лікування ізоімунізації за системою AB0 у вагітних. Уточнено фактори ризику щодо розвитку цієї патології. Вивчено стан імунної системи жінок у разі ізоімунної вагітності та доведено, що найбільш суттєві зміни наявні у разі тяжкого ступеня ізоімунізації. Запропоновано алгоритм ведення вагітних з ізоімунізацією за системою AB0 залежно від ступеня тяжкості з використанням методу дискретного плазмаферезу за тяжкої ізоімунізації у жінок. Для лікування тяжкої гемолітичної хвороби новонароджених (ГХН) розроблено та впроваджено метод дискретного плазмаферезу в дітей та доведено його переваги у порівнянні з замінним переливанням крові. Установлено, що застосування плазмаферезу у комплексі лікувальних заходів у вагітних на ізоімунізацію за системою AB0 дозволило в 12,1 раза зменшити кількість випадків тяжкої гемолітичної хвороби у дітей, а застосування дискретного плазмаферезу у немовлят з тяжкою формою ГХН дало змогу у 2,1 раза зменшити кількість ускладнень у разі ГХН і в 4,1 раза - вартість лікування цієї патології.

На підставі аналізу перебігу вагітності у жінок з резус-негативним типом крові за сучасних умов виявлено, що найпоширенішою патологією у випадку імунної несумісності є плацентарна недостатність (ПН). Встановлено наявність хибного кола в результаті впливу ПН, що створює умови для фетоматеринської трансфузії, яка посилює прояв ПН. Доведено вплив фетоматеринської трансфузії у жінок групи ризику з розвитку ізоімунізації та різних доз антирезус-імуноглобуліну на ефективність профілактики імунізації, перебіг вагітності та попередження розвитку гемолітичної хвороби новонароджених. Вперше встановлено залежність ефективності антенатальної специфічної профілактики гемолітичної хвороби плода та новонародженого від доз і терміну використання антирезус-імуноглобуліну. Визначено роль ендотеліну-1 (ЕТ-1), стабільних метаболітів оксиду азоту, фактора Віллєбрандта (ФВ) в розвитку ПН за ізоімунної несумісності крові матері та плода, проявом якої є домінування вазоконстрикторних субстанцій. Вперше науково обгрунтовано можливість застосування гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини (ККПТ) під час ізоімунізації, що підвищує ефективність лікування даної патології в результаті поступового зниження титру АТ і забезпечує сприятливий перебіг і результат вагітності. Показано комплексний вплив застосування препаратів-донаторів оксиду азоту на організм вагітної жінки. Встановлено антиоксидантні властивості зазначених лікувальних засобів та їх роль як модуляторів рівнів оксиду азоту та ЕТ-1 в сироватці крові.

Досліджено механізми реалізації спадкової схильності, з'ясувано роль імунологічної реактивності та метаболічних змін в організмі матері у патогенезі резус-конфлікту. Виявлено маркери спадкової схильності до реалізації резус-конфлікту у матері. Резус-конфлікт супроводжується змінами популяційного і субпопуляційного складу, а також функціональної активності імунокомпетентних клітин, інтенсифікацією процесів перекисного окислення ліпідів та вільнорадикального окислення в усіх ланках системи мати - плацента - плід. Виразність змін імунологічних і метаболічних показників зумовлено ступенем тяжкості гемолітичної хвороби. Визначено діагностичні і прогностичні критерії розвитку важких форм гемолітичної хвороби. Обгрунтовано підходи та оптимальні програми лікувально-профілактичних заходів, що включають селективну імунну і метаболічну корекції змін гомеостазу материнського організму з метою поліпшення перинатальних результатів.

Минорный антиген "с" системы резус, который выявляют в популяции как у резус-отрицательных, так и резус-положительных лиц с частотой 80 %, считают высокоиммуногенным, он вызывает тяжелые гемолитические осложнения при гемотрансфузии, у беременных - иммунный конфликт, и, как следствие, гемолитическую болезнь новорожденных (ГБН), что требует проведения заменного переливания крови (эритроцитов). Для предупреждения иммунного конфликта необходимо определять фенотип резус донора и реципиента, а также исследовать наличие аллоизоиммунных антител у реципиента. При ГБН обязательно определяют титр антител к эритроцитам в сыворотке крови роженицы с индивидуальным подбором эритроцитсодержащей среды для заменного переливания новорожденному.

Резус-конфлікт є патологічним станом, що проявляється утворенням в організмі вагітної антитіл проти еритроцитів плода в зв'язку з несумісністю материнського та плодового резус-факторів. Основними причинами захворюваності та смертності при резус-конфлікті є внутрішньоутробна гемолітична анемія, водянка плода, гемолітична хвороба новонароджених. Окрім того, важливим фактором, який сприяє зростанню перинатальних втрат за даної патології, є високий рівень народження вкрай незрілих дітей. Причина цього - розродження на ранніх термінах у випадку загрози для життя плода, а також передчасні пологи, пов'язані з різноманітними фетальними маніпуляціями. Кількість випадків даної патології різко зменшилася в усьому світі протягом останніх десятиліть завдяки широкому охопленню жінок групи ризику імунопрофілактикою (антирезусний імуноглобулін). На жаль, в Україні цей стан не є рідкістю й донині. Висвітлено основні сучасні погляди на причини виникнення, патогенез, перебіг і профілактику імунологічного конфлікту, пов'язаного з несумісністю за резус-фактором, з точки зору доказової медицини. У матеріалі викладено досвід, набутий протягом останніх років і здійснено спробу уніфікації прогностичних та профілактичних підходів за даною проблематикою. Висновки: резус-конфлікт залишається серйозною проблемою вітчизняної медицини зі значним внеском у перинатальні втрати; правильне та вчасне проведення анти-резус імунопрофілактики серед усіх неімунізованих жінок здатне суттєво зменшити частоту випадків важких проявів гемолітичної хвороби плодів і новонароджених; не існує засобів лікування резус-конфлікту. Лікуванню підлягає лише важка гемолітична хвороба, що виникає до моменту зрілості плода. Внутрішньоутробні гемотрансфузії дозволяють пролонгувати таку вагітність і профілактувати антенатальну загибель плода.

Розглянуто питання профілактики розвитку резус-конфлікту. Представлено огляд літератури, клінічні настанови та рекомендації у висвітленні й обговоренні зазначеної патології. Описано історію створення антирезусного імуноглобуліну, результати перших його застосувань у вагітних. Наведено фактори прогнозування ризику розвитку гемолітичної хвороби плода та новонародженого, стандарти діагностики гемолітичної анемії. Висвітлено підходи до ведення даної патології, які рекомендовано іноземними професійними товариствами акушерів-гінекологів. У роботі детально представлено етапи профілактики резус-конфлікту: антенатальна профілактика у 28 - 34 тиж. вагітності, післяпологова профілактика, якщо новонароджений резус-позитивний, та профілактика після ускладнень вагітності, пов'язаних з допологовими фетоматеринськими кровотечами. Наведено показання та дози застосування антирезусного імуноглобуліну під час антенатальної профілактики у 28 - 34 тиж. вагітності. Детально описано менеджмент післяпологової профілактики, у якому зазначено дози та спосіб уведення антирезусного імуноглобуліну неалоімунізованим резус-негативним жінкам у випадку народження резус-позитивного немовляти, показання до підвищення дози антирезусного імуноглобуліну. Описано значення виконання тесту Клей-хауера-Бетке для оцінювання об'єму фетоматеринської трансфузії. Наведено стани, за яких проводять профілактику резус-конфлікту після ускладнень вагітності, пов'язаних з допологовими фетоматеринськими кровотечами, антирезусним імуноглобуліном. Розглянуто підходи до профілактики резус-конфлікту, які висвітлено у клінічному протоколі з акушерської та гінекологічної допомоги, що поєднує в собі всі найновіші світові рекомендації.