Предоставлены результаты изучения состояния костного метаболизма у женщин с поствариэктомическим синдромом и влияния препарата "Идеокс" на костную массу 38-ми обследованных женщин. Терапия оказалась эффективной во всех группах, что было доказано лабораторно-инструментальными исследованиями. Комбинированный прием идеокса и гормональных препаратов увеличивает прирост костной массы после 48-ми недель терапии. Доказано, что применение идеокса на фоне ЗГТ наиболее эффективно и приемлемо в профилактике и лечении остеопороза у женщин после удаления яичников.

Полученные данные свидетельствуют, что частота возникновения и степени тяжести постгистерэктомического синдрома у женщин перименопаузального периода имеет прямую корреляционную зависимость от общесоматического статуса (наличие двух и более экстрагенитальных заболеваний, в том числе эндокриннозависимой патологии) и объема оперативного вмешательства. Гистерэктомия приводит к существенным изменениям анатомических характеристик оставшихся яичников, выражающимся в увеличении объема, понижении эхогенности и исчезновении обычной "ультразвуковой" структуры яичников, что связано с нарушением кровоснабжения яичников во время операции. Спонтанное восстановление объема прооперированных яичников происходит от 9 до 12 месяцев после хирургического лечения. Полученные результаты необходимо использовать при разработке комплекса реабилитационных мероприятий.

Представлен сравнительный анализ эффективности применения Гозерелина и микродозированного комбинированного орального контрацептива (Линдинет-20) в непрерывном и цикличном режимах приема в целях профилактики послеоперационных рецидивов эндометриомы яичников у женщин репродуктивного возраста. Показано, что в таких случаях наиболее целесообразно назначение орального контрацептива Линдинет-20, который хорошо переносится больными, а в режиме пролонгированной контрацепции вызывает у большинства пациенток аменорею и значительное снижение выраженности синдрома тазовых болей.

У 77 пациенток, лапароскопически оперированных по поводу апоплексии яичника, проанализирована овариальная функция путем изучения тестов функциональной диагностики и ультразвуковых методов исследования. С целью интегральной оценки состояния регуляции физиологических функций организма и изучения соотношения между симпатическим и парасимпатическим отделами вегетативной нервной системы у пациенток проведен в отдаленном послеоперационном периоде анализ вариабельности сердечного ритма при помощи метода кардиоинтервалометрии. Установлено, что у пациенток, перенесших апоплексию яичника, в отдаленном послеоперационном периоде наблюдаются периодические нарушения функционирования яичников, проявляющиеся в виде ановуляторных менструальных циклов и образования функциональных кист яичников. Наименьшая частота рецидива заболевания и формирования ретенционных кист яичников наблюдалась у пациенток, которым в послеоперационном периоде проводилась комплексная реабилитационная терапия, заключающаяся в применении курса комбинированных (эстроген-гестагенных) оральных контрацептивов, с последующим длительным применением витаминных и гомеопатических препаратов. При контроле эффективности предложенных схем реабилитационного лечения с учетом анализа данных вариабельности сердечного ритма при помощи метода кардиоинтервалометрии выявлена большая эффективность комплексной реабилитационной терапии по сравнению с другими схемами лечения.

Вивчення кровопостачання матково-плацентарного комплексу у вагітних із трубною безплідністю запального генезу в анамнезі свідчить про порушення гемодинаміки в системі мати - плацента - плід, що характеризується станом підвищеної резистентності в маткових артеріях, артерії пуповини та середньої мозкової артерії плода. Зазначені зміни кровотоку свідчать про порушення процесів формування матково-плацентарних судин, зміни спіральних артерій, глибину інвазії трофобласта. Хронічна генітальна інфекція призводить до значних порушень ренального та спленального кровотоку в плода, розвитку плацентарної недостатності та гіпоксії. У системі ниркових артерій відзначається підвищення судинного опору на 65 % за тяжкої гіпоксії, а в селезінковій артерії - зниження судинного опору на 25 %.

Перенос ембріонів на стадії бластоцисти і бластомерів має свої переваги і недоліки. Кращі результати одержано в разі переносу бластоцисти на 5-ту добу (вищий відсоток клінічних вагітностей та рівень імплантації), хоча не завжди пролонговане культивування дає змогу одержати бластоцисту навіть за достатньої кількості одержаних ооцитів. У разі переносу бластоцисти спостерігається більш часте народження хлопчиків, однак даний напрямок потребує подальших досліджень.

  Скачати повний текст

Робота присвячена пошуку і вдосконаленню техніки операцій при синдромі склерокістозних яєчників (СКЯ). В основу дослідження були покладені дослідження 325 хворих з синдромом СКЯ, яким було проведено хірургічне лікування. Порівняльний аналіз хірургічних методів лікування хворих з типовою формою СКЯ показав більш сприятливі результати при застосуванні демедуляції і діатермокоагуляції яєчників в порівнянні з клиновидною резекцією. Відновлення менструальної функції після демедуляції відбувається у 35,3% жінок; після лапароскопічної діатермокоагуляції - 90,3%; після клиновидної резекції - 31,1%; відновлення овуляції відповідно - 95,8%, 75%, 84,4%; відновлення генеративної функції - 77,2%, 71,7%, 65,7%.

Вивчено клініко-ехографічні, ендокрино- та імунологічні особливості у жінок із ендометріомами до та після лапароскопічного лікування. Розглянуто морфологічні особливості віддалених ділянок у ході ендоскопічного лікування ендометріом залежно від клінічного перебігу основного захворювання. Встановлено взаємозв'язок між клінічними, ехографічними, морфологічними, ендокрино- та імунологічними змінами у віддаленому періоді після лапароскопічного лікування ендометріом. Розроблено та впроваджено практичні рекомендації стосовно зниження частоти рецидивів ендометріоїдного ураження яєчників на підставі використання диференційованого підходу щодо проведення лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів.

Показано хронологію перебудови функціонування організму з закономірним підвищенням у перші шість місяців після операції вмісту гонадотропінів, кортизолу, біогенних моноамінів - медіаторів стрес-реакції, з розвитком тромбоцитопатії. Розглянуто, що зміни ліпідного обміну з перевагою фракцій атерогенного напряму досягають максимального рівня через 12 - 24 місяці після оваріоектомії та поєднуються з підвищенням резистентності внутрішніх клубових артерій. Доведено ефективність патогенетично направленої тканинно-селективної терапії та додаткової терапії інгібітором ендогенного синтезу холестерину, ремодулятором кісткової тканини та препаратом, який регулює обмін кальцію та фосфору, у жінок із постоваріоектомічним синдромом.

  Скачати повний текст

Одной из наиболее важных задач гинекологии остается сохранение репродуктивного здоровья женщин. В Украине эта проблема является наиболее актуальной в связи с ухудшением демографической ситуации. Представленные морфологические и иммуногистохимические исследования являются важным диагностическим тестом, отражающим состояние рецепторного аппарата яичника при различной патологии, могут способствовать разработке адекватных принципов гормональной терапии.

Однією з найважливих та актуальних задач гінекології залишається збереження репродуктивного здоров'я жінок. В Україні ця проблема є найбільш актуальною у зв'язку з погіршенням демографічної ситуації. Розглянуто проблему дисгормональних порушень у жінок репродуктивного віку після проведеної їм резекції або видалення одного яєчника, з приводу пухлиноподібних уражень, ускладненням яких є розрив, перекрут кісти, апоплексія яєчника. Надані фактори ризику та сучасні дані літератури про патогенетичні механізми порушення репродуктивної системи у жінок з пухлиноподібними процесами та апоплексією яєчників.

Исследование гормонального гомеостаза у 60 женщин после хирургического воздействия на яичники выявило существенные изменения регуляции репродуктивной системы, которые проявились нарушением ритма секреции и содержания в сыворотке крови гонадотропных и половых гормонов, уровень которых после лечения имел тенденцию к нормализации. Это свидетельствует о необходимости проведения реабилитации после хирургического воздействия на яичники.

Мета роботи - провести аналіз операцій, які виконують у відділенні невідкладної хірургії у разі гострого апендициту (ГА) та супутніх кіст і апоплексії яєчників. В хірургічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Київ за період з 2009 до 2011 р. прооперовано 199 хворих з приводу ГА, зокрема 129 (64,8 %) жінок. Досліджувана група складалася із 41 жінки. Вік жінок становив від 16 до 42 років (середній вік - 28 років). 37 (31,8 %) пацієнткам виконано симультанні операції з приводу ГА та супутньої патології яєчників. У 4 (3 %) пацієнток апендикс був без змін, тому його не видаляли. Частка пацієнток із супутньою патологією яєчників серед усіх пацієнток, госпіталізованих з ГА, становила 33,3 %. Це були переважно жінки віком до 25 років (76 %). Відмінностей у клініці ГА та апоплексії яєчників, яка не супроводжується значною крововтратою, немає, проте симптом Волковича - Кохера трапляється у хворих з ГА у 45,5 % випадків, а у хворих з апоплексією та крововтратою понад 400 мл найчастіше виявляють симптоми внутрішньочеревної кровотечі. При розривах кіст яєчників апендицит здебільшого вторинно катарально змінений. Запальний процес в апендиксі може прогресувати, про що свідчить наявність у 29,5 % пацієнток флегмонозного апендициту, динаміку якого в післяопераційний період відстежити складно, тому за наявності навіть вторинних запальних змін стінки апендиксу необхідно завжди виконувати апендектомію.

Надано оцінку ефективності запропонованого лапараскопічного методу лікування овариковарикоцеле III ступеня у жінок репродуктивного віку. Результати проведеного дослідження свідчать, що запропоноване оперативне втручання з мінімального доступу є ефективним методом лікування клінічно вираженого варикозного розширення яєчникових вен. Додатковою перевагою цього способу лікування є можливість симультанних втручань на органах малого таза за наявності гінекологічної патології. Лапароскопічну резекцію гонадних вен слід вважати методом вибору лікування овариковарикоцеле III ступеня.

Мета дослідження - вивчення впливу різних варіантів оперативного лікування апоплексії яєчників (АЯ) на стан оваріального резерву. Було проведено клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 65 хворих з АЯ, яким вперше проводили лапароскопічні операції. Цих пацієнток було включено у проспективне дослідження і розподілено на 2 групи залежно від використаного під час операції методу гемостазу. До 1-ї групи увійшли 35 хворих, гемостаз яким здійснювали за допомогою біполярної коагуляції; у 2-у групу - 30 хворих, кровотечу з яєчника в яких було спинено за допомогою накладення швів. Результати проведених досліджень свідчать, що використання гемостазу під час операцій у хворих з АЯ, у який би спосіб його не проводили (біполярний ток або накладання швів), призводить до втрати частини оваріального резерву. До великих втрат оваріального резерву призводить використання для спинення кровотечі біполярної електрохірургії. Заключення: одержані результати необхідно враховувати як під час оперативного лікування жінок з АЯ, так і у разі відновлення репродуктивної функції.

Мета дослідження - вивчення особливостей відновлення репродуктивної функції жінок після органозберігальних операцій (ОЗО) на яєчниках. Досліджено морфофункціональний стан яєчників у 100 пацієнток: із простою серозною цистаденомою (n = 50) і зрілою тератомою (n = 50) - до та після ОЗО (кістектомія, резекція). З урахуванням об'єму виконаного оперативного втручання обстежених було розподілено на групи. До комплексу проведених досліджень були включені клінічні, ендокринологічні, біохімічні, морфологічні та статистичні методи. У жінок, що перенесли ОЗО з приводу доброякісних пухлин яєчників, найуразливішим залишається репродуктивне здоров'я. Результати проведеного дослідження продемонстрували, що пацієнтки з нормальним оваріальним резервом (ОР) у більшості спостережень мають незмінені показники фертильності. Ускладнення вагітності частіше виявляли у пацієнток з помірно зниженим і низьким ОР, що необхідно враховувати під час ведення вагітності у даних хворих. Ці дані підтверджують думку про те, що у зв'язку з високою частотою безплідності у пацієнток зі зниженим ОР після оперативного втручання у пізній репродуктивний період показано використання допоміжних репродуктивних технологій для реалізації репродуктивної функції. Отримані дані необхідно ураховувати під час розроблення алгоритму діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів.

Мета дослідження - вивчення особливостей менструальної функції жінок після органозберігальних операцій на яєчниках. Досліджено морфофункціональний стан яєчників у 100 пацієнток з простою серозною цистаденомою (n = 50) і зрілою тератомою (n = 50) до і після органозберігальних операцій (кістектомія, резекція). З урахуванням об'єму виконаного оперативного втручання обстежених було розподілено на 3 групи. У комплекс проведених досліджень було включено клінічні, ендокринологічні, біохімічні, морфологічні та статичні методи. Узагальнення одержаних результатів надало змогу зробити висновок, що частота порушень менструальної функції у жінок після операцій на яєчниках зумовлена як порушеннями до операції, так і наслідком оперативного втручання. Високий відсоток змін менструального циклу до операції (46,0 % зі зрілою тератомою і 54,0 % з простою серозною цистаденомою), згідно з даними авторів, прямо пропорційно корелює з рівнем зміни оваріального резерву. У післяопераційний період відзначено збільшення кількості пацієнток з порушенням менструальної функції в 1,3 - 1,4 разу, більшою мірою після резекції яєчника. Серед усіх видів порушень менструального циклу переважали скорочення тривалості циклу і олігоменорея. Заключення: одержані дані необхідно враховувати під час розроблення алгоритму діагностичних, лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.765.2

Рубрики:

Хірургічна патологія яєчників

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ