Рассмотрена актуальная проблема современной гинекологии - неспецифического сальпингоофорита. Представлены результаты комплексного изучения состояния ряда нейроэндокринных функциональных систем, являющихся важными составляющими саногенеза в разные стадии течения сальпингоофорита и в динамике лечения. Приведены данные, указывающие на несостоятельность защитно-приспособительных механизмов у больных, зависимость особенностей клинического течения заболевания от реакции центральных адренергических структур и периферических образований симпатической нервной системы.

Вивчено вплив трансплантації кріоконсервованих гемопоетичних клітин кордової крові (препарат "Гемокорд") на клінічні прояви захворювання та імунологічні показники хворих на підгострий сальпінгоофорит. Одержані результати свідчать про те, що препарат "Гемокорд", крім вираженого клінічного ефекту, має імуномодулювальну дію.

Рассмотрена методика сочетанного применения электродренинга лекарственных веществ из среды димексида, магнитотерапии и синглетно-кислородной терапии у женщин, страдающих воспалительными заболеваниями матки и придатков. Оценена эффективность данной методики, описана техника проведения.

Вивчено результати застосування сучасного антибактеріального й антипротозойного засобу "Мератин" (орнідазол) у разі гострих запальних захворювань придатків матки. Показано високу ефективність використання препарату в лікуванні запальних процесів, зумовлених анаеробними бактеріями та трихомонадною інфекцією.

Проаналізовано типи адаптаційних реакцій у жінок на гострий та хронічний сальпінгоофорит на стадії загострення до, під час та після лікування за стандартною схемою у порівнянні із запропонованою оригінальною методикою лімфотропної терапії. На підставі аналізу 100 історій хвороб зроблено висновки та рекомендації.

На підставі даних літератури показано важливість проблеми хронічних сальпіногоофоритів. Дослідження 190-та хворих продемонстрували значні порушення імунореактивності за типом гіпо- та гіперфункції. Лімфотропна терапія сприяє більш повному відновлюванню імунореактивності пацієнток у порівнянні зі стандартною антибактеріальною терапією.

Досліджено ефективність пролонгованого офлоксацину (заноцин OD) під час лікування хронічних сальпінгоофоритів за амбулаторно-поліклінічних умов. У ході дослідження доведено, що за даних умов під час первинного виявлення хронічних сальпінгоофоритів доцільно виділяти групу пацієнтів, лікування яких можливе за амбулаторних умов без зниження його ефективності. Серед широкого спектра антимікробних препаратів для лікування хронічних запальних захворювань додатків матки слід виділити пролонгований антибіотик широкого спектра дії "Заноцин OD" ("Ранбаксі") як базовий для комбінованої терапії, так і для монотерапії у зв'язку з його високою ефективністю, 100 %-ною біодоступністю, вибірковою концентрацією у зоні запалення та відсутністю дії на лакто- і біфідобактерії.

Обследовано 60 пациенток, 50 % которых использовали внутриматочную контрацепцию (ВМК) на момент возникновения воспалительного процесса придатков матки (ПМ). Согласно полученным данным, воспалительные процессы ПМ у пациенток, использующих ВМК, осложнялись образованием гнойной тубоовариальной опухоли в 30 % случаев. Своевременная оценка степени тяжести воспалительного процесса ПМ на фоне ВМК эхографическими методами позволит избежать осложнений в период его обострения, избежать радикальных операций и сохранить репродуктивную функцию молодым женщинам.

Представлены результаты лечения хронического сальпинго-оофорита с включением в комплексную терапию дозированной управляемой гипотермии с помощью аппарата Криоэлектроника-7. Проведенные исследования показывают преимущества использования комплексной терапии хронического сальпинго-оофорита по сравнению с традиционной терапией.

Наведено дані літератури, за якими у випадку хронічних рецидивних запальних процесів внутрішніх статевих органів порушується стан ендокринної, нервової, імунної та інших систем організму. Представлено спостереження 190 пацієнток, яким проводили лікування стандартною та лімфотропною методиками антибактеріальної терапії. Оцінено стан імунної системи в обох групах після лікування за сумою різних індексів.

Проведенные исследования показали высокую эффективность совместного лечения сальпингоофоритов офлоксацином (Заноцином OD) у женщин, мужья которых болеют воспалительными процессами мочеполовой сферы, в амбулаторных условиях. Препарат обладает 100 % биодоступностью, удобен в применении, хорошо переносится, дает возможность снизить кратность приема, избежать полипрагмазии, неблагоприятного воздействия на лактофлору влагалища, снижает возможность обострений заболевания и (при условии обследования и лечения обоих партнеров) обеспечивает полноценность лечения и гарантирует стойкую ремиссию, что позволяет рекомендовать его в широкую гинекологическую практику.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.501.1-5

Рубрики:

Аднексит (сальпінгоофорит)

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты многокомпонентного исследования гомеостаза у женщин с обострением хроническою сальпингоофорита. На основании лабораторных и функциональных методов исследования разработан комплексный дифференцированный лечебно-профилактический метод лечения воспалительных заболеваний придатков матки и профилактики репродуктивных осложнений с применением препарата "Дистрептаза".

У 57 больных в стадии обострения хронического сальпингоофорита с признаками инфекционно-токсического процесса изучена активность симпатико-адреналовой (САС), вагоинсулярной и гипофизарно-надпочечниковой систем, которым отведена важная роль в формировании адаптационно-защитных реакций организма и регуляции трофики тканей. Установлены патофизиологические сдвиги в активности изученных регуляторных систем, характерные для развивающегося в половом аппарате и нервной системе нейродистрофического процесса, ведущая роль в формировании которого отводится нервному звену САС.

Вивчено етіологічну структуру, динаміку захворюваності, фактори ризику, регіональні особливості, причини розвитку, особливості клінічного плину та методи лікування хворих на гнійні запальні захворювання придатків матки (ГЗЗПМ). З використанням морфометричних та імуно-гістохімічних методів дослідження доведено наявність двох типів хронічного гнійного сальпінгіту (ХГС), сформульовано показання до виконання органозберігаючих операцій у жінок репродуктивного віку. Установлено прогностично несприятливий фактор прогресування гнійно-деструктивних процесів у матковій трубі, яким є співвідошення питомих обсягів НПМЯЛ і активних макрофагів (МАС 387), зростання якого до 5,0 і більше спостерігається за ХГС II типу, піовару (ПО) тубоваріального абсцесу (ТОА). Доведено, що у разі ГЗЗПМ об'єктивним критерієм включення в патогенез імунотопатологічних процесів, з відкладенням на стінках судин лінійних і гранулярних імунних комплексів з наступним розвитком аутоімунізації внаслідок ушкодження тканинних структур і порушення антигенспецифічної взаємодії з ними імунокомпетентних клітин, є співвідношення питомих обсягів НПМЯЛ та імунокомпетентних клітин, яке перевищує 1,0 та спостерігається за ХНС II типу, ПС, ПО і ТОА. Здійснено поляризаційно-оптичне дослідження колагенових волокон у разі ГЗЗПМ та показано, що зміна їх структури і гістофізичних властивостей, а саме: зростання вихідної оптичної сили на 65,66 %, фенольного індексу - на 11,79 %, індексів змісту нейтральних мукополісахаридів і сульфатованих глікозаміногліканів - на 10,62 % і 11,35 % відповідно, спостережено за II типу ХГС, ТОА і ПО і свідчить про наявність виражених процесів

Вперше комплексно вивчено особливості прояву внутрішньосудинної активації згортання крові й активність макрофагальної ендотеліальної системи за молекулярними маркерами - продуктами деградації фібрин/фібриногену, вільного гемоглобіну плазми та фібронектину, їх взаємозв'язку з реологією у крові жінок з гострим запаленням матки та придатків на етапах госпітального лікування. Показано динаміку та взаємозв'язок фракційного складу сироваткового кальцію і показників антиоксидантної системи - церулоплазміну та MBR-тесту (глютатионпероксидазі) у процесах ендогенної детоксикації підвищеної пероксидації - перекисного окиснення ліпідів у крові жінок з даним захворюванням. Охарактеризовано патогенетичний взаємозв'язок показників кальцієвого обміну з біомолекулярними маркерами активності досліджених систем регуляції обстежених жінок. Запропоновано комплексну систему кількісної оцінки ефективності медикаментозного впливу у разі гострого запалення матки та придатків. Визначено вплив нового універсального регулятора кальцієвого обміну комплексону - ксидіфону на ініціальні досліджені молекулярні процеси гострого запалення у жінок.

Розглянуто детоксикаційні та мікросорбційні властивості ентеросгелю в експерименті на гнійному перитонеальному ексудаті in vitro (11 серій досліджень) та на 56 безпородних собаках. Висока сорбційна активність ентеросгелю триває протягом трьох діб. Поєднання сорбенту з гентаміцином сульфату підсилює детоксикаційний ефект. Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 78 жінок віком від 15 до 48 років, з яких - 58 хворі на гострі гнійно-запальні захворювання придатків матки (піосальпінкс, піовар). У 41 хворої (70,7 %) захворювання перебігало без ускладнень,а у 17 хворих (29,3 %) гнійно-запальний процес був ускладнений перитонітом. Всім хворим проведено оперативне втручання, видалення джерела гнійного вогнища, за наявності перитоніту - лаваж та дренування черевної порожнини. Досліджено особливості клінічного перебігу післяопераційного періоду у хворих на гострі гнійні захворювання придатків матки та перитоніт на фоні застосування ентеросгелю per os та внутрішньочеревинно у дренажі. Результати клініко-лабораторних досліджень свідчать про високу активність ентеросгелю у зменшенні ознак ендотоксикозу крові хворих. Визначено клінічну та медико-економічну ефективність запропонованої методики, яку впроваджено у лікарську практику.

Вивчено можливість комбінованого використання нового протимікробного імуномодулювального препарату "Флуренізид" та низькоінтенсивного лазерного випромінювання в інфрачервоному спектральному діапазоні для комплексного лікування хронічного неспецифічного сальпінгоофориту (ХНС) у фазі загострення. Висвітлено результати лікування 136-ти хворих на ХНС. Проведено комплексне дослідження імунного статусу, процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та ендогенної антиоксидантної системи (АОС). З'ясовано вплив флуренізиду, інфрачервоного лазерного опромінення придатків матки і поєднаного використання даних методів на перебіг запального процесу, стан ПОЛ, АОС захисту від токсичних продуктів і клітинний та гуморальний імунітет хворих жінок. Отримано позитивні результати консервативної терапії.

Розроблено нові наукові підходи до лікування, профілактики та прогнозування фонових захворювань шийки матки (ФЗШМ), поєднаних з хронічним сальпінгоофоритом (ХСО), з урахуванням стану ендокринних співвідношень, мікробіоценозу статевих шляхів жінки, онкомаркерів, кольпоскопічної та гістологічної характеристик для зниження візуальних форм раку. Створено оригінальну комп'ютерну програму для розробки індивідуальної моделі прогнозування рецидивів запалення геніталій, ФЗШМ і профілактичних заходів для зниження частоти злоякісних новоутворень ШМ. Вперше комплексно проаналізовано оцінні критерії ризику виникнення ФЗШМ, поєднаних з ХСО. Запропоновано сучасні підходи до лікування, визначено етапність лікувально-реабілітаційної програми.

Охарактеризовано особливості етіологічного чинника, клінічного перебігу, ролі та ступеня гематологічних й імунних порушень у розвитку підгострого запалення придатків матки. Уперше обгрунтовано можливість і доцільність застосування трансфузії нового біокоректора широкого спектра дії гемокорду, який містить кріоконсервовані кровотвірні стовбурові клітини пуповинної крові, у терапії хворих з підгострими запальними захворюваннями придатків матки. Здійснено клінічну апробацію запропонованого методу та з'ясовано вплив комплексної протизапальної терапії з використанням гемокорду на клінічний перебіг запального процесу, гематологічні показники, клітинний, гуморальний імунітет та систему фагоцитувальн их нейтрофілів периферійної крові хворих жінок. Розроблено й впроваджено до практики новий метод комплексного лікування підгострого сальпінгоофориту. Визначено найбільш оптимальний час трансфузії препарату за умов проведення терапії. Одержано позитивні результати комплексного консервативного лікування.