Під наглядом знаходилися ЗО хворих з хронічним гнійним середнім отитом, у яких після хірургічної санації вуха, поряд із застосуванням ототопічних препаратів (діодиксин, ектерицид на турундах), проведено системну терапію "Тебрисом". Результати проведених клінічних досліджень свідчать про те, що антимікробний препарат фторхінолонового ряду "Тебріс" має виражену бактерицидну дію щодо грампозитивної, та грамнегативної мікрофлори. Призначення його в післяопераційному періоді у даної категорії хворих знижує ризик розвитку інфекційних ускладнень, скорочує термін їх перебування в стаціонарі, підвищує клінічну ефективність лікування.

Под наблюдением находились 30 больных с хроническим средним отитом, у которых после хирургической санации уха, наряду с применением ототопических препаратов (диодиксин, эктерицид на турундах), проведена системная терапия "Тебрисом". Результаты проведенных клинических исследований свидетельствуют о том, что антимикробный препарат фторхинолонового ряда "Тебрис" имеет выраженное бактирицидное действие по отношению к граммположительной и граммотрицательной микрофлоре. Назначение его в послеоперационном периоде у данной категории больных снижает риск развития инфекционных осложнений, сокращает срок их пребывания в стационаре, повышает клиническую эффективность лечения.

Наведено диференційно-щадний підхід до структур середнього вуха під час хірургічних втручань з приводу хронічного гнійного середнього отиту, ускладненого отогенним менінгітом. Застосування принципів щадного підходу дозволяє досягти адекватного сануючого ефекту й у більшості пацієнтів зберегти морфологічні та функціональні умови для хірургічної реабілітації слуху.

Приведен дифференциально-щадящий подход к структурам среднего уха во время хирургических операций по поводу хронического гнойного среднего отита, осложненного отогенным менингитом. Применение принципов щадящего подхода позволяет достичь адекватного санирующего эффекта и у большинства пациентов сохранить морфологические и функциональные условия для хирургической реабилитации слуха.

Дисертацію присвячено питанню хірургічної реабілітації хворих на хронічний гнійний середній отит (ХГСО). Розроблено методику і показання до застосування вдосконаленого способу відстроченої меатотимпанопластики, яка грунтується на клінічних, електронно-мікроскопічних даних про різновиди перебігу ХГСО. На основі даних про стан перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і анитоксидантного захисту в організмі хворих на ХГСО запропоновано способи їх корекції. Встановлено, що застосування удосконаленої методики відстроченої меатотимпанопластики надає можливість отримати достатньо високий та стійкий морфологічний і функціональний ефект.

Розглянуто питання підвищення ефективності діагностики та лікування ускладнень гнійних середніх отитів (ГСО). Досліджено насиченість кісток мінеральними речовинами, метаболізм сполучної тканини, кальцій - фосфорний обмін, стан системного імунітету й інтенсивність запального компонента залежно від клінічного варіанта отиту. Незважаючи на рівномірну поширеність остеопатій хворих на ГСО (за гострого ГСО (ГГСО) - 50,0 %, за хронічного ГСО (ХГСО) - 40,0 %), тривалий, клінічно тяжчий перебіг хронічного запального процесу у середньому вусі сприяє більшому зниженню мінералізації кісткової тканини. Свідченням цього є діагностовані за ХГСО остеопенія I - II ступеня (20,0 %) й остеопороз (11,43 %), а за ГГСО виявлено лише остеопенію I - II ступеня. Визначено лабораторні й інструментальні критерії виявлення остеопенії у пацієнтів з ГГСО і ХГСО залежно від тривалості захворювання та частоти загострень. За цього найбільш інформативним є визначення кальцію, оксипроліну, наявність кріоглобуліну, результати оцінки денситограми за показниками стандартного відхилення. Запропоновано та патогенетично обгрунтовано доцільність застосування схеми корекції остеопенії у пацієнтів з ГСО препаратом Кальцемін. Установлено у динаміці покращання стану мінералізації кісткової тканини, стабілізацію обміну сполучнотканинних елементів, зменшення інтенсивності запального компонента після застосування модифікованих схем лікування. Вторинний імунодефіцит клітинної ланки імунітету II ступеня та дисімуноглобулінемія коригували препаратом Протефлазид, ефективність якого доведено позитивною клініко-лабораторною динамікою.

Досліджено проблему підвищення ефективності реабілітації хворих на середній отит шляхом розробки нового способу хірургічного лікування та показань до нього. Розроблено новий ефективний спосіб закритого варіанта тимпанопластики з облітерацією антромастоїдальної порожнини, збереженням повітряного адитуса та його ендауральним дренуванням, що дозволило відновити фізіологічні взаємостосунки у реконструйованих порожнинах середнього вуха, забезпечити адекватні умови для функції скомпроментованої слухової труби за рахунок зменшення обсягу вентильованих нею порожнин. Визначено показання до тимпанопластики закритого типу з облітерацією мастоїда на підставі порівняльного аналізу різних варіантів операцій. Вперше вивчено стан реконструйованого дренажно-вентиляційного сполучення у оперованих хворих з дренуванням адитуса за різних термінів післяопераційного періоду. Висвітлено ефективність закритого варіанта тимпанопластики з облітерацією антромастоїдальної порожнини, збереженням повітряного адитуса та його ендауральним дренуванням за даними комп'ютерної томографії, тимпанометрії, отомікроскопії.

Дисертацію присвячено проблемі обгрунтування методу застосування нового виду пластичного матеріалу - частково демінералізованого кісткового алотрансплантата (ЧДКА) - під час здійснення мастоїдопластики та реконструкції задньої кісткової стінки зовнішнього слухового проходу у хворих з різними формами гнійного середнього отиту. Вперше вивчено характер і строки розвитку морфологічних змін, що відбуваються у ЧДКА після його пересадки у кісткову трепанаційну порожнину під час мастоїдопластики. Досліджено: ЧДКА утворює центри остеогенезу для формування нової кістки, яке має практичне завершення 3 місяці по тому після трансплантації, а цілковите дозрівання новоутвореної кісткової тканини можна спостерігати за 4 місяці після пересадки. Опрацьовано і застосовано показання та методику мастоїдопластики, яку здійснено одномоментно з закритим варіантом тимпанопластики. Клінічні дослідження, проведені під час лікування 125 хворих на гнійний середній отит, довели, що результати операцій з облітерацією антромастоїдальної порожнини у закритих варіантах функціонально-реконструктивних операцій з недостатньою функцією слухової трубки кращі за контрольну групу спостережень. Застосування мастоїдопластики частково демінералізованим кістковим алотрансплантатом дозволило зменшити ризик післяопераційних ускладнень, забезпечити більш стійкі морфологічні та функціональні результати у віддаленому періоді після реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше уточнена роль об'єму післяопераційної порожнини в наступних загостреннях хронічного отиту, а також дано визначення поняття "велика" й "ускладнена" порожнина. Запропоновано комплекс прийомів під час мастоїдопластики з використанням кістково-мозкового аутотрансплантату: установка трансплантанта для задньої стінки слухового проходу з губчатої кістки з нахилом вперед, ізоляція аттика від антромастоїдальної порожнини й пластика фістули півколового каналу. Вперше докладно вивчено динаміку сприйняття кістково-проведених звуків як основного показника нейросенсорної функції равлика із виявленням безсумнівного факту зменшення порогів сприйняття у віддаленому періоді у хворих, яким виконувалася мастоїдопластика кістково-мозковим аутотрансплантатом. Використано волюметричний засіб вимірювання об'єму післяопераційного дефекту скроневої кістки та його прогнозування.

Розроблено та впроваджено до клінічної практики новий варіант "закритого" типу тимпанопластики, за яким має місце тимчасове видалення задньої стінки слухового проходу двома фрагментами у хворих на хронічний гнійний середній отит з холестеатомою. Запропоноване видалення дозволяє виконувати основні операції з меншим ризиком травмування важливих анатомічних структур, чим за традиційних втручань "закритого" типу. Розширення операційного поля забезпечує більш надійне видалення холестеатомний матрікс під контролем зору, а також полегшує техніку трансплантації тимпанопластичного клаптя. Розроблений варіант тимпанопластики "закритого" типу зменшує ризик післяопераційних ускладнень, забезпечує більш стійкі морфологічні та функціональні результати у віддаленому періоді після реконструктивно-відновних операцій на вусі.

Досліджено покрив тимпанального перешийка й адитуса. Встановлено, що в нормі вони вкриті миготливим епітелієм, а у разі мезотимпаніту у миготливому епітелії спостерігається підвищена активність. У більшості хворих на хронічний гнійний середній отит (ХГСО) (84 %) покрив антрума й адигуса відповідав покриву медіальної стінки барабанної порожнини, що може служити критерієм для визначення обсягу операцій на середньому вусі. Наведено наслідки 128-ми мірінгопластик, коли край перфорації барабанної перетинки припікали розчином трихлороцтової кислоти, в якій розміщували гомофасціальний трансплантат, частково розщеплений по периметру. Запропоновано спосіб канальної фіксації фасціального трансплантата до держальця молоточка. Наслідки 86-ти таких тимпанопластик виявилися кращими за результати 51-ї операції з іншим видом фіксації трансплантата. На підставі аналізу наслідків 48-ми мастоїдопластик кістково-окістно-м'язевим клаптем, в який включено задню гілку поверхневої скроневої артерії, порівняних з результатами 56-ти мастоїдопластик таким же клаптем на ніжній ніжці (без судин), зроблено висновок про переваги облітерації клаптем, що містить судину. Розроблено комбіновану тефлоново-хрящову прокладку для формування неотимпанальної порожнини, яку вводили на промонторіальну стінку під час 65-ти тимпанопластик. Доведено, що всі запропоновані способи дозволяють підвищити ефективність лікування хворих на ХГСО.

Досліджено питання хірургічної реабілітації хворих на хронічний гнійний середній отит (ХГСО). Наведено дані щодо диференційованого підходу до виконання розширених загальнопорожнинних операцій у випадку отогенних внутрішньочерепних ускладнень у хворих на ХГСО. Описано вдосконалений метод пластики завушного дефекту, за яким накладається другий ряд кетгутових швів на періост попереду і позаду рани, щоб повернути вушну раковину в нормальне положення, запобігти звуження входу в післяопераційну порожнину. Запропоновано уточнені показання до хірургічного лікування хворих, наведено рекомендації щодо лікарської тактики за умов різних форм ХГСО, алгоритми діагностики отогенних внутрішньочерепних ускладнень, узагальнений алгоритм обстеження хворих на ХГСО. Розроблено показання до тимпанопластики за відкритою методикою, вдосконалено спосіб її виконання, який полягає у створенні широкого входу в післяопераційну порожнину, покриття стінок її періостальним клаптем на живлячій ніжці, формуванні П-подібного клаптя зі шкіри задньої стінки зовнішнього слухового ходу. Застосування вдосконалених розробок для хворих, які мають отогенні ускладнення, вдосконаленого методу пластики завушного дефекту дозволило досягнути повної епітелізації, створення широкого доступу до післяопераційної порожнини у 91,2 % прооперованих. Після застосування розробленого способу тимпанопластики за відкритою методикою повне загоєння рани в ранньому та пізньому періоді спостережено у 92,7 % і 91,7 %, поліпшення слухової функції відповідно у 80,5 % і 85,3 % пацієнтів.

Дисертація включає теоретичні та практичні дослідження про умови доцільного проведення закритого варіанту тимпанопластики у хворих різними формами хронічного середнього отиту. Встановлено, що прогнозування закритого варіанту тимпанопластики варто з врахуванням запропонованих критеріїв: розповсюдження запального осередка, розміри антромастоїдальної порожнини, стан адітусу та слухової труби. Використання запропонованих критеріїв прогнозування достовірно покращують морфологічні та функціональні результати закритого варіанту тимпанопластики.

Здійснено обстеження та лікування 275-ти хворих на хронічний гнійний середній отит (ХГСО) та наведено результати експериментальних досліджень хронічного запального процесу в середньому вусі у 40-ка пацюків. Розроблено та обгрунтовано новий підхід до лікування хворих на ХГСО, ускладнений екстра- й інтракраніальною патологією, що передбачає виконання втручання з метою поліпшення слуху у ближньому періоді після санації за цих ускладнень. Зауважено, що відповідні умови для проведення відстроченої тимпанопластики після усунення запального осередка у середньому вусі та внутрішньочерепних ускладнень було виявлено у 50-ти (59,5 %) з 84-х осіб, а за екстракраніальних ускладнень - у 63-х (64,9 %) з 97-ми. Відзначено, що позитивний морфологічний результат відстроченої тимпанопластики, виконаної після усунення отогенної екстра- та інтракраніальної патології, одержано у віддаленому періоді спостереження відповідно у 83,9 % та 84,8 %, а рівень соціально-адекватного слуху - у 76,5 % і 82,6 % пацієнтів.

Досліджено особливості клінічного перебігу хронічного слизового середнього отиту (ХССО) з рецидивним перебігом. Розроблено способи та показання щодо лікування хворих ХССО за допомогою ендаурального дренування адитуса та подвійного дренування адитуса і барабанної порожнини. Завдяки експерименту на ізольованих скроневих кістках людини визначено анатомічні орієнтири стосовно дренування адитуса. Вивчено прохідність адитуса після подвійного дренування середнього вуха. Проаналізовано прохідність тубо-тимпано-мастоїдального сполучення у хворих у різні терміни після ендаурального дренування адитуса, а також з'ясовано оптимальну тривалість надходження дренажу в адитусі. Оцінено ефективність розроблених методів лікування хворих ХССО у найближчому та віддаленому періодах за допомогою отомікроскопії, аудіометрії, комп'ютерної термографії та імпедансометрії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.366.011

Рубрики:

Хірургічне лікування отитів

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено процеси регенерації кісткової тканини та перебудови трансплантата після імплантації трьох зразків біокомпозиту "Синтекість" в кісткові дефекти, змодельовані на клубових кістках кролів. Одержані дані свідчать про те, що три варіанти біокомпозиту мають абсолютну біосумісність та піддаються резорбції, заміщуючись повноцінною кістковою тканиною, однак, за умов додавання стружки аутокістки цей процес відбувається швидше. Проаналізовано результати хірургічного лікування 80-ти хворих з хронічним гнійним середнім отитом. Пацієнтам проводили операцію, що санує, і облітерацію післяопераційної порожнини скроневої кисті з використанням біокомпозиту "Синтекість". Запропонований спосіб мастоїдопластики дозволяє досягти позитивних морфофункціональних результатів в 91,2 % прооперованних хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.366.011

Рубрики:

Хірургічне лікування отитів

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За матеріалами попереднього обстеження і подальшого хірургічного втручання у 66-ти дорослих і дітей з різними формами хронічного середнього отиту апробовано інноваційний пластичний матеріал - пористий тетрафторетилен (ПТЕФ). Імплантати ПТЕФ використано для протезування ланцюга кісточок, пластики латеральної стінки аттика, закриття кортикальних дефектів і облітерації адітуса. Оцінено найближчі та віддалені результати операцій. Найкращі морфологічні результати отримані в групі пацієнтів з доброякісними формами отиту. Відторгнення імплантів спостерігалось у двох хворих з холестеатомою. Використання ПТЕФ істотно розширило можливості реконструкції оперованого вуха і дозволило досягти 95 % морфологічної ефективності.

По материалам предварительного обследования и последующего хирургического вмешательства у 66-ти взрослых и детей с различными формами хронического среднего отита апробирован инновационный пластичный материал - пористый тетрафторэтилен (ПТЕФ). Имплантаты ПТЕФ использованы для протезирования цепи косточек, при пластике латеральной стенки аттика, закрытии кортикальных дефектов и облитерации адитуса. Оценены ближайшие и отдаленные результаты операций. Лучшие морфологические результаты получены в группе пациентов с доброкачественными формами отита. Отторжение имплантов наблюдалось у двух больных с холестеатомой. Использование ПТЕФ существенно расширило возможности реконструкции оперированного уха и позволило достичь 95 % морфологической эффективности.

Мета дослідження - підвищення ефективності слухової реабілітації пацієнтів з хронічним середнім гнійним отитом шляхом запровадження нової високотехнологічної методики хірургічного втручання - імплантації середнього вуха (вібропластики).

Цель исследования - повышение эффективности слуховой реабилитации пациентов с хроническим средним гнойным отитом путем внедрения новой высокотехнологичной методики хирургического вмешательства - имплантации среднего уха (вибропластики).