Дослідження загальної активності цистеїнових протеїназ та активності катепсину В виявило її підвищення в холестеатомному матриксі та перифокальних тканинах середнього вуха у хворих на хронічний гнійний середній отит (ХГСО) з холестеатомою. У пацієнтів з холестеатомною формою ХГСО в перифокальних структурах середнього вуха не визначали активність катепсину В. Виявлено значне підвищення активності катепсину В в ексудаті з середнього вуха та холестеатомному матриксі у хворих з інвазивною холестеатомою в порівнянні з активністю цього ферменту в аналогічних структурах у пацієнтів з інкапсульованою холестеатомою. Визначено роль цистеїнових протеїназ та катепсину В в біохімічних механізмах деструкції кісткової тканини.

Исследование общей активности цистеиновых протеиназ и активности катепсина В показало ее повышение в холестеатомном матриксе и перифокальных тканях среднего уха у больных хроническим гнойным средним отитом (ХГСО) с холестеатомой. У пациентов с холестеатомной формой ХГСО в перифокальных структурах среднего уха не определяли активность катепсина В. Обнаружено значительное повышение активности катепсина В в эксудате из среднего уха и холестеатомном матриксе у больных с инвазивной холестеатомой по сравнению с активностью этого фермента в аналогичных структурах у пациентов с инкапсулированной холестеатомой. Определена роль цистеиновых протеиназ и катепсина В в биохимических механизмах деструкции костной ткани.

Проаналізовано 34 випадки серозної форми хронічного секреторного середнього отиту (ХССО). Наведено клінічну характеристику серозної форми ХССО, запропоновано диференційну діагностику між даною формю ХССО та гострим гнійним середнім отитом.

Проанализированы 34 случая серозной формы хронического секреторного среднего отита (ХССО). Дана клиническая характеристика серозной формы ХССО, предложена дифференциальная диагностика между данной формой ХССО и острым гнойным средним отитом.

Вивчено краніологічні відмінності будови печерно-соскоподібної частини середнього вуха, її патологічних змін та клінічного значення у разі хронічних гнійних середніх отитів (ХГСО), а також установлено особливості топографії каналу лицевого нерва у соскоподібних відростках за різних форм черепа. Визначено залежність будови коміркової системи цих відростків, ширини входу до соскоподібної печери та її розмірів від краніометричних показників. Уперше досліджено особливості патологічного процесу в середньому вусі у випадку ХГСО залежно від краніологічних відмінностей будови печерно-соскоподібної ділянки середнього вуха. Зокрема за доліхоцефалічної форми черепа, якій притаманна поширена коміркова система відростків, найчастіше відзначається інвазивний ріст холестеатоми в соскоподібні комірки (у 36,4 % осіб), що робить несприятливим перебіг захворювання та вимагає проведення адекватного лікування. Визначено, що у разі брахіцефалічної форми черепа відстань від каналу лицевого нерва в соскоподібній частині до задньої кісткової стінки зовнішнього слухового ходу більша, ніж за інших краніологічних варіантів. Розроблено спосіб попередження травматизації лицевого нерва у разі оперативних втручань на соскоподібному відростку.

Розглянуто питання профілактики та лікування хронічних зовнішніх отитів (ХЗО) у слухопротезованих пацієнтів, які хворіють на отити грибкової, бактеріальної або змішаної етіології. Розроблено нову вушну вкладку, що дозволяє покращити мікроклімат зовнішнього слухового проходу на основі притоково-відтокової вентиляції зовнішнього вуха у таких пацієнтів. Доведено доцільність як емпіричної терапії у разі загострення ХЗО призначення кандибіотика у комплексі з нормобаричною отооксигеноаерацією зовнішнього вуха. Результати досліджень поглиблюють знання щодо впливу часткової або повної обтурації слухового проходу у слухопротезованих пацієнтів на розвиток зовнішніх отитів і сприяють підвищенню якості їх профілактики та лікування.

Акцентовано увагу на тенденції до зростання ролі гострого отиту як первинного фактора у виникненні отогенних внутрішньочерепних ускладнень. Наведено опис клінічного випадку, особливість якого полягає в тому, що у пацієнтки 57-ми років, яка з дитинства хворіла на хронічний двосторонній гнійний середній отит (холестеатомна форма), впродовж 2 міс. розвинулися два отогенних ускладнення: ліворуч - отогенний парез лицьового нерва, праворуч - отогенний лабіринтит, з приводу яких пацієнтка була ургентно прооперована з добрим результатом та повним відновленням функції лицьового нерва, а також вестибулярної функції.

Акцентировано внимание на тенденции к росту роли острого отита, как первичного фактора в возникновении отогенных внутричерепных осложнений. Приведено описание клинического случая, особенность которого заключается в том, что у пациентки 57-ми лет, которая с детства болела хроническим двусторонним гнойным средним отитом холестеатомная форма), в течение 2 мес. развились два отогенных осложнения: слева - отогенный парез лицевого нерва, справа - отогенный лабиринтит, по поводу которых пациентка была ургентно прооперирована с хорошим результатом и полным восстановлением функции лицевого нерва , а также вестибулярной функции.

Для лікування хронічного гнійного мезотимпаніту застосовують різні засоби місцевої і загальної дії. Головним у лікуванні цього захворювання є адекватна антибактерійна терапія. Одним з таких препаратів є антибіотик із групи фторхінолонів гатилін (гатифлоксацин). Наведено результати застосування гатиліну в лікуванні 20-ти дорослих хворих, які страждали від загостреного хронічного гнійного мезотимпаніту. Одержано позитивні результати.

Увагу приділено проблемі підвищення ефективності діагностики та лікування хворих із передхолестеатомними станами та холестеатомою скроневої кістки шляхом доповнення окремих аспектів патогенезу на основі клініко-ензимологічних, ультраструктурних та інструментальних досліджень і розробки нових підходів до лікування. Встановлено високу активність еластази, трипсиноподібних протеїназ, калікреїну, активатора протеїназ урокіназного типу, катепсину В в секреті з середнього вуха, холестеатомному матриксі та підлеглій кістковій тканині у хворих з холестеатомою. В секреті з середнього вуха встановлено біохімічний маркер активності холестеатоми - катепсин В, визначення котрого на поліклінічному етапі дозволить визначати терміни проведення хірургічних втручань. За умов in-vitro встановлено гальмівний вплив поліфункціонального інгібітору протелітичних ферментів (ПІПФ) (апротиніну) на активність калікреїну в холестеатомному матриксі та перифокальних тканинах середнього вуха. Розроблено та впроваджено в практику схеми комплексного лікування хворих з холестеатомою із включенням в них ПІПФ (апротиніну) та інтерферону, котрий пригнічує явища гіперпроліферації кератиноцитів та ангіогенезу. Встановлено високий ензиматичний потенціал у фіксованих ретракційних кишенях (РК) та розроблено оригінальний спосіб їх лікування. Доведено високу інформативність діагностики як первинної, вторинної, так і резидуальної холестеатоми за використання спіральної комп'ютерної томографії скроневих кісток в поєднанні з МРТ в режимі дифузійно-зважених зображень. Специфічність дослідження складала 98 %. Електронно-мікроскопічними дослідженнями визначено особливості будови підлеглої кісткової тканини за інкапсульованої та інвазивної холестеатоми, особливості будови фіксованих РК. Клінічними та радіологічними дослідженнями доказано високу ефективність лікування хворих на хронічний гнійний середній отит з холестеатомою за використання схем комплексного лікування та лікування хворих із передхолестеатомними станами (РК).

Виявлено частоти гіперплазії задніх кінців нижніх носових раковин у хворих на хронічний гнійний мезотимпаніт. Описано методи діагностики та методику лікування у названого контингента хворих. Резекція задніх кінців нижніх носових раковин є ефективним методом, що дозволяє відновити функцію слухової труби та підготовити пацієнтів до тимпанопластики. У осіб з хронічним гнійним мезотимпанітом необхідно ретельно досліджувати задні кінці нижніх носових раковин і за умов виявлення гіперплазії ставити питання про резекцію раковин.

Выявлены частоты гиперплазии задних концов нижних носовых раковин у больных хроническим гнойным мезотимпанитом. Описаны методы диагностики и методика лечения у названного контингента больных. Резекция задних концов нижних носовых раковин является эффективным методом, позволяющим восстановить функцию слуховой трубы и подготовить пациентов к тимпанопластике. У лиц с хроническим гнойным мезотимпанитом необходимо тщательно исследовать задние концы нижних носовых раковин и при выявлении гиперплазии ставить вопрос о резекции раковин.

Висвітлено сучасні питання етіології та патогенезу хронічного гнійного середнього отиту (ХГСО), деякі особливості перебігу залежно від його форми, діагностику мезотимпаніту, епітимпаніту. Детально охарактеризовано генез холестеатоми та її дію на кісткові структури, каріонекротичну форму епітимпаніту, механізм розвитку ускладнень і перебігу ХГСО. Розглянуто вплив порожнин середнього вуха на передачу звуку. На сучасному рівні висвітлено питання консервативного та хірургічного лікування ХГСО, показання оперативних втручань різних типів. Проведено порівняння вікових даних клінічної анатомії зовнішнього та середнього вуха для чіткішого розуміння різних аспектів ХГСО. Подано інформацію щодо профілактики ХГСО.

Мета роботи - вивчити таксономічний склад, популяційний рівень і мікроекологічні показники екосистеми "макроорганізм - мікробіота" гнійного вмісту барабанної порожнини у хворих на хронічний гнійний мезотимпаніт (ХГМ). У даному дослідженні використані зразки (виділення з вуха), відібрані у 78 пацієнтів віком від 38 - 64 роки, хворих на ХГМ. Інокуляти зі слухових проходів 27 практично здорових людей, віком 35 - 62 роки, склали контрольну групу. Для розкриття механізмів колонізації (контамінацїї) мікроорганізмами барабанної порожнини та зовнішнього слухового проходу, у хворих на ХГМ використали екологічний метод, який надав змогу здійснити біологічну характеристику асоціативних угруповань мікроорганізмів та процесів співіснування представників різних груп мікробіоти екологічної системи "макроорганізм - мікробіота". Характеристику видового різноманіття і багатства мікробіоценозу здійснювали за значенням індексів Маргалефа і Уіттекера. Рівень домінування таксона в біотопі визначали за значенням індексів видового домінування Сімпсона і Бергера - Паркера. Кількісне домінування таксона та його роль у формуванні мікробіоценозу біотопу визначази за значенням кількісного домінування. У роботі показано, що за індексом постійності, частотою зустрічальності таксона, за індексом видового багатства Маргалефа і видового різноманіття Уіттекера, за індексом видового домінування Сімпсона і Бергера - Паркера часто виявляється у вмісті барабанної порожнини - S. aureus. Не часто виявляються у біотопі: S. epidermidis, C. xerozis, S. haemolyticus, E. faecalis, P. aeroginoza, P. vulgaris, C. albicans, A. niger, які за перерахованими показниками є випадковими. У процесі розвитку і перебігу ХГМ настає контамінація і колонізація порожнини середнього вуха умовно-патогенними стафілококами (S. aureus, S. haemolyticus), ентерококами (Е. faecalis), ентеробактеріями (P. vulgaris), кандидами та аспергілами. Провідними збудниками гнійно-запального процесу середнього вуха хворих на ХГМ є S. aureus у 23 (29,49 %) хворих, S. hemolyticus та E. faecalis - у 13 (16,67 %), P. aeroginoza - у 10 (12,82 %) пацієнтів, у 7 (8,47 %) - P. vulgaris, у 4 (5,13 %) - S. epidermidis, у 3 (3,85 %) хворих - C. albicans, в одного хворого (1,28 %) запальний процес був зумовлений A. niger. У 4 (5,13 %) хворих із вмісту барабанної порожнини умовно-патогенні мікроорганізми не виділятися. Висновки: гнійно-запальний процес у середньому вусі хворих на ХГМ є поліетіологічним захворюванням, що зумовлене умовно-патогенними бактеріями і грибами (S. aureus, S. hemolyticus, S. epidermidis, E. faecalis, P. aeroginoza, P. vulgaris, C. albicans, A. niger). Провідними збудниками ХГМ є стафілококи (S. aureus, S. hemolyticus, S. epidermidis), ентерококи і псевдомонади. У більшості (94,87 %) хворих у гнійному вмісті персистує асоціація, що складається з двох мікроорганізмів, які належать до 12 різних таксономічних груп. Мікрофлора барабанної порожнини у пацієнтів із хронічним гнійним мезотимпанітом є різноманітною за видовим складом, що необхідно враховувати при емпіричному призначенні антибактеріальної терапії.