Розглянуто рішення наукової проблеми стратифікації хворих на одонтогенні абсцеси та флегмони (OA й ОФ). Визначено уніфіковані клінічні критерії та розроблено шкали бального оцінювання тяжкості стану пацієнтів. Встановлено фактори, які статистично значимо впливають на розвиток ускладнень, розроблено схеми прогнозу. Висвітлено підвищений рівень маркерів ендотоксикозу та функціональної активності нейтрофільних гранулоцитів (HГ) у всіх хворих на OA й ОФ. Визначено, що відсутність позитивної динаміки цих показників у найближчу добу після операції, є несприятливою прогностичною ознакою. З'ясовано, що у хворих на ОФ, які супроводжуються тяжким і вкрай тяжким синдромом системної запальної реакції, на тлі зростання ендотоксикозу, з'являється функціональний і структурний імунний дисбаланс, який може супроводжуватися гіперреактивністю НГ, або їх гіпо/ареактивністю. Проаналізовано можливі механізми розвитку OA й ОФ. Розроблено концепцію ендотоксин - залежного патогенезу. Зроблено висновок, що у пацієнтів з високим ступенем ризику розвитку ускладнень, загальноприйняте комплексне обстеження необхідно доповнити вивченням динаміки найбільш інформативних параметрів імунітету. Надано конкретні схеми лікування хворих, які залежать від ступеня тяжкості їх стану, спрямовані на зниження ендотоксикозу та зменшення активації НГ.

Исследовано современное состояние проблемы оценки тяжести состояния больных с одонтогенными абсцесами и флегмонами. Приведены результаты изучения некоторых параметров гомеостаза таких больных, изучена спетень выраженности их эндогенной интоксикации, приведены способы ее оценки. Рассмотрены проблемы этиологии, патогенеза одонтогенных гнойно-воспалительных заболеваний (ОГВЗ). Показано медико-биологическое значение цитокинов в развитии острого воспаления, а также эндоксина граммотрицательных бактерий в формировании иммунитета и развитии острого воспалительного процесса. Внимание уделено изучению параметров иммунной системы больных с одонтогенными абсцесами и флегмонами, приведен алгоритм диагностики степени тяжести их состояния. Предложена концепция патогенеза ОГВЗ, обусловденого воздействием липополисахарида граммотрицательной микрофлоры.

Введение в план обследования больных с одонтогенными флегмонами дна полости рта и вокруг глотки дополнительных к традиционным точек пальпации, а также оценка ранее проведенных на предложенном анатомическом препарате сообщений клетчатки подъязычного пространства с соседними клетчаточными пространствами позволили уточнить топическую диагностику воспалительных процессов и оптимизировать возможности их дренирования.

Порівняння клінічних проявів і даних автопсії надало можливість уточнити шляхи поширення флегмон дна порожнини рота і навколо глотки в середостіння і органи-мішені, уражені найчастіше у випадку сепсису і одонтогенного "контактного" медіастиніту, а також особливості їх клінічних проявів, діагностичні і лікарські помилки.

Оцінка ступеня тяжкості хворих із запальними процесами щелепно-лицьової ділянки має велике значення для прогнозування перебігу запального процесу і тактики подальшого лікування. У сучасній медичній практиці є ряд методик, які надають можливість оцінити стан пацієнта. Мета дослідження - визначити з-поміж наявних методик оптимальну, здійснивши їх статистичне порівняння у хворих із флегмонами дна порожнини рота й навколо глотки як найтяжчих за клінічним перебігом і ускладненнями.

У 31 дослідженні на нефіксованих трупах людей вивчено поширення індиферентного до тканин водного розчину барвника у разі його поверхневого введення в одну точку під слизову оболонку в різних ділянках під'язикової ділянки. Вивчення поширення індиферентного до тканин розчину барвника в клітковині під'язикової ділянки може мати прогностичне значення для оцінки контактного поширення запальних процесів, які тут розвиваються.

У лікуванні 32-х хворих з гнійно-запальними процесами щелепно-лицьової ділянки для місцевого впливу на гнійну рану застосовано новий вітчизняний препарат "Йоддіцерин". У цих хворих у порівнянні з контрольною групою (використання розчину фурациліну 1:5000 для місцевого лікування рани) спостережено прискорення процесів очищення і загоєння гнійної рани, швидке одужання і зменшення терміну перебування в стаціонарі в середньому на 1 - 2 дні. Рекомендовано йоддіцерин для місцевого використання в комплексному лікуванні гнійно-запальних процесів щелепно-лицьової ділянки.

Увагу приділено оптимізації лікування хворих на одонтогенні флегмони дна порожнини рота та переднього навкологлоткового простору шляхом розробки нових методів топічної діагностики і нових підходів до хірургічного лікування та дренування. В експериментальному дослідженні на розробленому анатомічному препараті визначено питому вагу розповсюдження водного розчину індиферентних до тканин барвників з клітковинних просторів дна порожнини рота та переднього навкологлоткового простору в суміжні клітковинні простори, що надало можливість прогнозувати подальше розповсюдження запального процесу й обумовило запровадження нових зон пальпації для оптимізації діагностики. Вдосконалено методологію підходу до оперативних доступів для розтину флегмон дна порожнини рота та переднього навкологлоткового клітковинного простору за умов поширення запального процесу з цих просторів на клітковину основного судинно-нервового пучка шиї, застосовано трубчасто-жолобоватий дренаж власної конструкції, що надало можливість скоротити середні терміни очищення гнійної рани від некротичних тканин та її гранулювання, перебування хворого на стаціонарному лікуванні, а також знизити ризик ускладнень клінічного перебігу гнійної рани втричі.

Актуальность проблемы обусловлена значительным увеличением частоты возникновения воспалительных заболеваний тканей головы и шеи, в первую очередь, абсцессов и флегмон дна полости рта, которые при неадекватном лечении обусловливают тяжелые формы медиастинита. Установлено, что Toll-подобные рецепторы (TLR) инициируют каскад провоспалительных реакций врожденного иммунитета, вследствие чего синтезируются соответствующие цитокины, а их генетический полиморфизм изменяет иммунную реактивность организма. Доказана достоверная корреляция полиморфизма 896A/G гена TLR4 (rs4986790) с высоким риском возникновения одонтогенной флегмоны дна полости рта (ОФДПР), что позволит прогнозировать течение заболевания в ранние сроки, оптимизировать схемы его профилактики и лечения.

Вперше встановлено взаємозв'язок між підвищеним ризиком розвитку одонтогенних флегмон і залежністю дисбіотичних порушень складу мікрофлори порожнини рота та поліморфізмом генів TLR4 896A/G (rs4986790) та TLR2 2258G/A (rs5743708). Вперше, базуючись на цілеспрямованих клініко-біологічних дослідженнях вивчено вплив препарату Ліпін на кількісний та якісний склад мікрофлори порожнини рота щодо існування підвищеного ризику розвитку одонтогенних флегмон дна порожнини рота. Доведено ефективність застосування препарату Ліпін, що містить нанокапсули фосфатидилхоліну, в складі комплексної терапії хворих з одонтогенними флегмонами дна порожнини рота. Вперше вивчено особливості перебігу регенеративних процесів у гнійній рані та динаміку змін клітинного складу ранового вмісту у разі застосування препарату Ліпін у порівнянні з загальноприйнятим лікуванням.

Наведено обгрунтування доцільності застосування нанокапсул фосфатидилхоліну (ліпіну) з антигіпоксантною, антиоксидантною та імуностимулюючою дією в комплексі лікування пацієнтів з приводу одонтогенної флегмони дна порожнини рота. Використання препарату сприяло достовірному зменшенню ексудації гнійного вмісту, швидшій появі грануляцій та епітелізації рани.

Мета дослідження - підсилення лікувального ефекту та скорочення термінів лікування хворих гострими одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями (гострі одонтогенні періостити, остеомієліти, зокрема ускладнені флегмонами) через застосування для антисептичної обробки запальних м'яких тканин розчину діоксиду титану в озонованій дистильованій воді. У дослідженні взяло участь 73 хворих одонтогенними поверхневими флегмонами (ОФ) одного простору (підщелепні, піджувальні, крилоподібно-нижньощелепні) віком 19 - 49 років (45 чоловіків, 28 жінок). З них 39 осіб становили основну (ОГ), яким місцеве лікування проводили диспергованим розчином озонованої титанізованої дистильованої води (ОТДВ), 34 - контрольну групу (КГ), яким для місцевого лікування застосували антибактерійні мазі. У всіх хворих одонтогенними флегмонами ОГ після застосування ОТДВ усунення больового синдрому і припинення гноєтечі відзначали швидше, ніж у хворих з КГ. Під час місцевого огляду спостерігали зниження запальних явищ. Швидше відбувалося також повне очищення рани і початок появи грануляцій. Відзначали зниження тривалості стаціонарного лікування. Висновки: використання диспергованого розчину діоксиду титану субмікронного розміру в озонованій дистильованій воді в комплексному лікуванні хворих одонтогенними флегмонами сприяє швидкому поліпшенню загального стану пацієнтів і усуненню місцевих ознак запального процесу, що скорочує терміни лікування цих категорій хворих.