Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.230.112-52

Рубрики:

Глосалгія

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.230.112-1

Рубрики:

Глосалгія

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено обстеження і лікування 250 хворих на глосалгію, серед яких переважно особи жіночої статі (78 %) віком біля 60 років (68 %). Встановлено значні відхилення в нервово-судинному комплексі, що призводять до виникнення парестетично-больового синдрому переважно спастичного типу. Розроблено і апробовано схему патогенетичного лікування глосалгії, яка враховує нормалізацію функції кори головного мозку, надсегментарних, сегментарних та периферійних вегетативних структур. Результат позитивного ефекту лікування складає біля 96 %.

Проведено изучение гемодинамики тканей лица и органов полости рта методом реографии, термометрии и капилляроскопии, а также вкусовой и дискриминационной чувствительности у лиц, страдающих глосалгией, хроническим гипоацидным гастритом, гипертонической болезнью и атеросклерозом. Контрольная группа - клинически здоровые лица. Установлено снижение кровенаполнения и чувствительности этих тканей у всех больных, но с более выраженной степенью у больных с глосалгией. Доказана причастность нарушений вегетативной регуляции у обследованных больных.

Исследована мобильность вкусовой чувствительности у 120 больных глоссалгией, 30 больных с различной соматической патологией и 33 здоровых лиц. Установлено, что при глоссалгии 82 % лиц имеют сниженную, а 11 % - даже извращенную вкусовую чувствительность, как свидетельство нарушения гастролингвального рефлекса. Существенной связи с клиническими признаками глоссалгии и фоновыми внутренними заболеваниями нарушенной вкусовой рецепции не установлено. Подобные изменения рецептурной функции в полости рта во многом зависят от вегетативной нервной системы, ответственной за работу рецепторного аппарата.

Для оценки сенсорных явлений в покровных тканях полости рта и лица методом эстезиометрии изучено состояние дискриминационной чувствительности у 120 больных глоссалгией и 33 здоровых людей контрольной группы. Установлено, что у 90 % больных имеет место отчетливое снижение такой чувствительности, а у остальных она нормальная или извращена. Существенного влияния на глубину изменений дискриминационной чувствительности покровных тканей интенсивность и длительность парестезий не оказывает. В комплексное лечение глоссалгии рекомендуется включать нейротропные средства.

В результате обследования больных с глоссагией установлено, что подавляющее число заболевших составляют женщины в возрасте 40 - 60 лет. При этом глоссалгия возникает у лиц с патологией основных систем организма, нередко при их сочетании. Отчетливые изменения в калликреин-кининовой системе в сторону ее сниженной функции позволяет предположить участие ее в патогенезе болевого синдрома покровных тканей через чрезмерный вазоспазм капиллярного русла, особенно в слизистой оболочке полости рта.

Обследовано 180 больных с глоссалгией и 40 здоровых лиц соответствующего возраста и пола. Клинически заболевание имело типичные признаки. Для изучения состояния симпатоадреналовой системы изучен характер суточной экскреции ДОФА, ДА, НА, А и ВМК с мочой. Проанализированны коэффициенты взаимоотношения метаболитов и предшественников моноаминов катехоламинового ряда. Доказано, что имеет место нарушение синтеза моноаминов из-за несовершенства функционирования ферментной системы на большинстве этапов метаболизма. Следует считать, что существенные изменения в обмене катехоламинов есть патогенетически связанными с развитием болевого и парестетического синдрома при глоссалгии.

Обследовано 150 больных с глоссалгией и глоссодинией с использованием реовазографии в бассейне внутренней и наружной сонной артерии. Доказано, что у 90 % больных имеет место гипертонический тип реографической кривой, а у 10 % - дистонический или гипотонический. Нарушение кровоснабжения тканей головного мозга при нейростоматических патологических состояниях из-за проблем в магистральных церебральных артериях сопровождается гипоксией, что вызывает поломки в метаболизме катехоламиновой системы и провоцирует возникновение депрессивного состояния у больных.

Вивчено психологічні особливості 49-ти хворих на глосодинію у порівнянні з 42-ма здоровими особами віком від 46-ти до 65-ти років за показниками тестування: клінічно орієнтованого Міні-мульт - СМОЛ, PEN Ганса та Сибілли Айзенк і Ч.Д. Спілбергера. Встановлено, що характер порушень психологічних поліструктурних особливостей хворих на глосодинію відображає проблему хронічної дезадаптації на тлі тривалого перебігу захворювання і характеризується такими показниками: наявністю різноспрямованих провідних шкал реагування, "змішаного", "сильного" і "слабкого" регістру (3-тя, 4-та, 7-ма) та їх поєднання (3-4, 3-7, 4-7), підвищеним нейротизмом, особистісною та реактивною тривожністю.

Глосалгія вважається поліетіологічним захворюванням, що супроводжується парестезіями і порушенням чутливості язика за сегментарним типом в поєднанні зі змінами слиновиділення, смаку та бульварними явищами. Хворих турбує відчуття печіння, поколювання, садніння, оніміння язика (язик начебто "посиланий перцем", "обпалений" і т.п.). У пацієнтів, що страждають парестезіями язика, досить часто спостерігається пригнічення функції слинних залоз, що пояснюється порушенням нервово-рефлекторних шляхів, які забезпечують регуляцію секреторного процесу і передачу нервових імпульсів з поверхні язика. Лікування хворих глосалгією, що поєднується з ксеростомкю, проводиться комплексно при активній співпраці стоматолога, невропатолога, ендокринолога і гастроентеролога. Але, незважаючи на різноманітність існуючих методів лікування цієї патології, вони всі мають недостатній ступінь ефективності. Тому пошук більш перспективних методів залишається актуальним. Мета дослідження - підвищення ефективності лікування глосалгії шляхом впливу на секреторний апарат великих і малих слинних залоз. Проведено обстеження і лікування 17 хворих на глосалгію жінок у віці 37 - 62 років з вираженим ступенем ксеростомії. Апробований авторами спосіб лікування глосалгії на фоні ксеростомії полягає у бужуванні проток привушних і піднижньощелепних слинних залоз, послідовному та почерговому введенні в залози розчину хлоргексидину та олії насіння шипшини 2 рази на тиждень на протязі місяця, здійснення електрофорезу ніваліну на великі слинні залози (10 сеансів через день), призначення препарату "Но-шпа" перші сім днів від початку лікування. Об'єктивно доведено, що найближчі результати по завершенню лікування характеризувались збільшенням загальної секреції та ліквідацією больового симптому в язиці у більшості хворих. Тому, стимуляція секреторної діяльності слинних залоз у хворих на глосалгію є необхідною складовою комплексного лікування цієї категорії пацієнтів.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на глосодинію на основі вивчення вегетативних дисфункцій, психоемоційного стану та змін локальної гемодинаміки язика й опрацювання методу обгрунтованої корекції виявлених порушень в комплексному лікуванні. Ймовірність розвитку глосодинії підтверджено в осіб з ознаками вегетативної дисфункції, збільшенням функціональної активності парасимпатичного відділу та переважним впливом на серцево-судинну систему, а також емоційно-нестабільним типом характеру, схильністю до підвищеної особистісної та ситуативної тривожності й особливістю психологічної поліструктури особистості: наявністю різноспрямованих провідних шкал реагування "змішаного", "сильного" і "слабкого" реєстру (3-тя, 4-та, 7-ма) та їх поєднання (3-4, 3-7, 4-7). Зниження внутрішньоорганного кровообігу у тканинах язика свідчило про значення змін локальної гемодинаміки язика та функціонального стану судинної системи у розвитку захворювання. Розроблений метод комплексного лікування хворих на глосодинію, що включає цілеспрямовану корекцію психологічного стану, вегетативних розладів і змін локальної гемодинаміки язика, забезпечив високі клінічні результати у 80,2 % пацієнтів.

Мета роботи - узагальнити відомості щодо больового та парестетичного феномену слизової оболонки порожнини рота. Поліетіологічність і складні механізми патогенезу глосодинії зумовлюють необхідність проведення патогенетично обгрунтованої, комплексної, етіологічно спрямованої терапії з урахуванням індивідуальних особливостей хворих. Різні порушення больової, температурної, смакової чутливості, рухових і вегетативно-трофічних розладів язика у хворих на глосодинію пояснюються анатомо-фізіологічними особливостями іннервації тканин язика і порожнини рота. Висновки: необхідне обгрунтування і розробка нових ефективних методів лікування хворих на глосодинію, які б відповідали сучасним медичним і технічним вимогам.