Запропоновано моделі лікування плямистої та деструктивної форм системної гіпоплазії емалі із застосуванням ремінералізуючої терапії та глибокого фторування. Установлено, що комплексна терапія у разі плямистої форми системної гіпоплазії сприяє покращанню кольору та зменшенню розмірів плям, а у випадку деструктивної форми запобігає виникненню ускладнень після відновлення уражених ділянок.

Поражение твердых тканей зубов кариозным процессом и повреждения их, не связанные с кариесом, составляют подавляющее большинство из всех стоматологических заболеваний. Известны причины, что приводят к нарушению целостности эмали и дентина зубов с прогрессирующей их деминерализацией, которые позволяют выстраивать обоснованные приемы первичной профилактики. Вместе с тем, этиология и патогенез повреждения эмали без признаков деминерализации остается не изученной. Проведено эпидемиологическое исследование распространённости, частоты и степени поражения твердых тканей зубов у 330 школьников, постоянно проживающих в эндемической йододефицитной территории трех зон - горной, предгорной и долинной. Для сравнения обследованы дети школьного возраста, мигрировавшие на эту территорию через 2 - 3 года после рождения и дети постоянно проживающие в благоприятном по уровню йода в питьевой воде регионе (по 30 чел.). Установлено, что подавляющее число школьников эндемической зоны болеют эндемическим зобом разной степени тяжести, который существенно влияет на белково-минеральный баланс в организм, в том числе костном скелете и зубах. Установлено, что жители трех разных уровней потребления йода имеют склонность к развитию множественного кариеса зубов и системной гипоплазии эмали. Наиболее существенно страдают дети горной зоны одновременно с поражением щитовидной железы. Подчеркнута роль эндемического зоба в значительном поражении зубов системной гипоплазией и множественным кариесом зубов, так как он изменяет белковый матрикс, негативно влияет на одонтогенез и степень минерализации.

Наведено результати електронно-мікроскопічного дослідження зони з'єднання реставраційних матеріалів із твердими тканинами зубів, уражених гіпоплазією емалі, а також пломбувальних матеріалів різних класів між собою. Гібридний склоіономерний цемент "Vitremer" добре адаптується до поверхні дентину, утворюючи з ним щільний та рівномірний контакт. На межі емаль/пломба спостерігається порушення цілісності з'єднання із виникненням крайової щілини. Якість адгезії пломбувального матеріалу до поверхні емалі залежить від застосованого методу препарування дефекту. Найкраща адаптація склоіономерного цементу відзначається у випадку традиційного розширеного препарування емалі алмазними борами та мікропрепарування за допомогою ультразвуку та емалевих ножів. У випадку комбінованого методу пломбування з використанням пломбувальних матеріалів різних класів ("сендвіч-техніка") спостерігається високий ступінь адгезії між склоіономерним цементом "Vitremen" та низькомодульним композитом "Venus flow".