Вивчено епідеміологію мозкового інсульту (МІ) у Закарпатській області та стан когнітивного дефіциту у хворих, які перенесли МІ. Проведено епідеміологічне дослідження серед дорослого населення Закарпатської області. Перспективне спостереження проведено за хворими віком 18 років і старше, які перенесли МІ протягом 2006 - 2008 рр. (5017 випадків). Для моніторингу клінічного стану хворих, які перенесли МІ, опрацьовано анкету, котра заповнювалася на всі випадки госпіталізації в неврологічні стаціонари з приводу гострого порушення мозкового кровообігу. Для дослідження когнітивного дефіциту використано коротку шкалу психічного стану хворого. Аналіз демографічної картини протягом усіх років спостереження продемонстрував зростання чисельності дорослого населення як працездатного, так і похилого віку, на тлі зниження чисельності населення дитячого та підліткового віку. Зроблено висновок, що у Закарпатській області, як і в цілому по Україні, спостерігається тенденція до збільшення кількості випадків МІ, що може бути зумовлено "постарінням" населення. Когнітивні порушення, переважно уваги та пам'яті, різного ступеня вираженості спостерігають у більшості хворих, які перенесли МІ. Не виявлено статистично достовірних даних щодо вираженості когнітивних порушень залежно від локалізації процесу в головному мозку.

Викладено теоретико-методологічні та практичні основи одного з найперспективніших напрямів психосоматичного підходу до діагностики, корекції та профілактики психосоматичних захворювань (ПСЗ), який грунтується на хронопсихологічному прогнозуванні перебігу цих порушень. Розроблено концепцію та наведено алгоритм хронопсихологічного прогнозування перебігу ПСЗ, обгрунтовано його методичне забезпечення. Викладено результати досліджень щодо практичної апробації розробленого алгоритму на прикладі діагностики, лікування, корекції та профілактики ПСЗ у осіб, що мають ці порушення.

Изложены результаты комплексного медико-психологического и социально-психологического исследования состояний парциальной психической дезадаптации и психосоматических заболеваний как типичных проявлений нарушений психической адаптации к службе в органах внутренних дел. Изучены и описаны распространенность, особенности симптоматической психопатологической структуры состояний парциальной психической дазадаптации и психосоматических заболеваний, ее взаимосвязь с процессами эмоционального выгорания, личностными характерологическими особенностями, различными социально-психологическими и кросс-культуральными факторами окружающей среды. Особое внимание уделено изучению гендерных особенностей рассматриваемых феноменов. Предложены основные направления психопрофилактических и психокоррекционных мероприятий, направленных на повышение адаптационных возможностей сотрудников органов внутренних дел.

Клинические исследования 117 пациентов с хроническими дерматозами (псориазом, артропатийным псориазом, атопическим дерматитом, розацеа, экземой и др.) показали, что их психоэмоциональное состояние существенно отличается от здоровых людей и мешает больным в общественной адаптации и реализации себя как индивидуума. Доказана необходимость проведения одновременного медикаментозного лечения не только патологии кожи, но и коррекции психоэмоционального состояния с помощью психолога (при необходимости психоневролога). Предложенный тестовый набор для оценки депрессивного состояния и самооценки пациентов с кожными заболеваниями может использоваться для психодиагностики больных, страдающих кожными заболеваниями с целью контроля эффективности их лечения, а также при выборе метода психокоррекции кожных заболеваний.

За допомогою опитувальника Вейна для виявлення ознак вегетативних змін, опитувальника ВООЗ для визначення статусу куріння, характерологічного опитувальника Шмішека - Леонарда та опитувальника для визначення якості життя SF-36 обстежено 365 осіб віком від 15 до 25-ти років. Ознаки вегетативних зрушень виявлено у 56,8 % чоловіків та 79,8 % жінок. Установлено, що як активне, так і пасивне куріння викликає вегетативні розлади у молодих жінок, причому пасивне куріння тютюну вірогідно частіше, ніж активне, викликає у них симптоми порушення вегетативної регуляції ритму серця. За допомогою проведення епідеміологічного аналізу "ризику, віднесеного на рахунок населення" за методикою, рекомендованою ВООЗ, установлено, що куріння зумовлює в середньому 28,0 % усіх випадків виражених вегетативних розладів серед молодих жінок, а акцентуаціями характеру зумовлено 36,1% усіх випадків таких розладів серед осіб обох статей. Доведено, що вегетативні розлади значно погіршують якість життя молодих людей.

Наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми хронопсихологічного прогнозування перебігу психосоматичних захворювань з позиції психологічної диференціації індивідуальних психологічних властивостей людини, яке переконує, що ознаки соматичних розладів повністю узгоджені з ними й, відповідно, можуть бути досить прогнозовані та визначені з урахуванням типологічних груп, а також залежні від індивідуального (власного) біологічного часу хворого. Теоретично та практично обгрунтовується концепція хронопсихологічного прогнозування перебігу захворювань у психосоматичних хворих. Здійснено практичну розробку загального алгоритму прогнозування психосимптоматики, перебігу хвороби й ефективності лікування психосоматичних порушень. Побудовано модель "хронопсихологічного профілю особистості" хворих на кардіо -, гастроентеро -, уронефрологічні, суміжні невротичні та соматоформні розлади та програму комплексної медико-психологічної реабілітації хворих на соматичні порушення. Розроблений алгоритм успішно застосовано на етапі діагностики, лікування, реабілітації та психопрофілактики психосоматичних захворювань. Створено класифікацію та визначено принципи добору та застосування дослідницьких методів, які можуть використовуватись у виокремленні психолого-часових індикаторів перебігу психосоматичних порушень. Розроблено й апробовано технологію проведення та методичного забезпечення всіх етапів, використання якої в кожному конкретному випадкові передбачає обов’язкове врахування часового індикатора й особливостей тривалості біологічного циклу життя індивіда, що дозволяє досягти найкращого результату в прогнозуванні перебігу психосоматичних захворювань.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что у женщин в климактерическом периоде на возникновение психосоматических нарушений оказывает влияние реализация половой и детородной функций, уровень тревожности, состояния вегетативной нервной системы, характерологические особенности личности, что отражается на качестве жизни женщин. Полученные результаты свидетельствуют о существенной роли психосоматических нарушений в генезе климактерического синдрома, причем они развиваются на фоне многофакторной конфликтной ситуации. Полученные результаты позволяют расширить имеющиеся данные о патогенезе климактерических нарушений, что следует учитывать при разработке алгоритма диагностических и лечебно-профилактических мероприятий.

Надано результати дослідження ефективності препарату циклодинон ("Біонорика СЕ", Німеччина) у лікуванні первинної дисменореї як психосоматичного розладу з дисфункцією гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової ланки, функціональною гіперпролактинемією та розбалансуванням синтезу простагландинів за умов хронічної активації системи стрес-реакції.

Мета дослідження - визначити зміни стресостійкості як передумови психосоматичних порушень у стоматологічних хворих на прикладі хворих із захворюваннями парадонта та каріозною хворобою. Проведено опитування та анкетування лікарів і хворих на клінічній базі кафедри стоматології Національної Медичної Академії Післядипломної Освіти ім. П. Л. Шупика. Виявлено наявність статистично значимих відмінностей в суб'єктивній оцінці досліджуваними хворими ставлення до стресової ситуації та об'єктивній оцінці лікарів ставлення до стресової ситуації досліджуваними. Висновки: емпіричне дослідження показало, що переживання стресу у психосоматичних хворих є диференційованим навіть в специфіці одного захворювання.

Особини з різним соціальним статусом демонструють різний поведінковий і фізіологічний профіль. Соціальний стрес у субординантних щурів призводить до зниження показників навчання та збільшення рівня соціальної тривожності. Вплив гострого емоційно-больового стресу не призводив до змін поведінки домінантних щурів, тоді як у субординантних спостерігалося зменшення рівня соціальної тривожності та підвищення успішності навчання.

В возникновении и течении проявлений психосоматической патологии (ПСП) участвуют как психические, так и соматические механизмы. Цель работы - изучить роль и место неотложных состояний в развитии перманентных и пароксизмальных проявлений психосоматических нарушений; психосоматические корреляты, их динамику и значимость. Использованы методы психодиагностического, клинико-психопатологического, инструментального исследований и статистической обработки. У 821 больных вегето-сосудистой дистонией, гипертонической болезнью I - II ст. и ишемической болезнью сердца исследованы психические, вегетативные и соматические составляющие проявлений патологии. Клинику неотложных состояний формируют 2 синдрома: собственно психовегетативной дисфункции и стрессорной реакции. Установлены 2 типа патологии - психосоматический и соматопсихический, для которых характерны преимущественно психовегетативный или вегетосоматический характер проявлений. Разработана модель патогенетических механизмов развития ПСП. Она представлена стратегией поведения личности, которая состоит из 2-х уровней - способов поведения и способов реагирования личности. Выделены этапы ее развития: доклинические нарушения - полисистемная - моносистемная - органная патология. Разработана система психокоррекции пароксизмальных и перманентных проявлений патологии. Выводы: в основе ПСП лежит психосоматическая или соматопсихическая патологическая стратегия поведения, состоящая из способа поведения и способа реагирования личности. Патологическая стратегия поведения эволюционирует от психофизических особенностей личности, через поли- и моносистемную патологию до органной психосоматической патологии.

Результати проведених досліджень свідчать про необхідність диференційованого підходу до корекції психовегетативних порушень у жінок з клімактеричним синдромом на тлі ранньої менопаузи. Сумарна ефективність проведеного лікування склала 40,0 %. Одержані результати підтверджують ефективність вдосконаленого алгоритму та надають можливість його рекомендувати для широкого використання в практичній охороні здоров'я.

Рассмотрены основные механизмы развития психопатологических синдромов, в частности, тревожных и когнитивных расстройств, в рамках психосоматической патологии. Проанализированы основные пути фармакологической коррекции отмеченных нарушений с помощью препаратов ноотропного и адаптогенного типов действия. Особое внимание уделено препаратам Адаптол и Ноофен как оптимальным инструментам нормализации регуляторных функций центральной нервной системы при различных формах психосоматики, их механизмам действия и клиническим возможностям.

Узагальнено об'єктивні та суб'єктивні детермінанти формування психосоматичних розладів у працівників органів внутрішніх справ. Висвітлено стресогенні чинники професійної діяльності, обгрунтовано особливості їх впливу на психосоматичний статус працівника. Розглянуто організаційно-правові заходи та науково-методичні засади профілактики психосоматичних розладів працівників органів внутрішніх справ.

Рассмотрены современные взгляды на проблему стресс-зависимых нарушений как основы развития психосоматической патологии. Обсуждена роль физиологических биоритмов и гормона мелатонина как универсального биорегулятора, адаптогена и стабилизатора функций ЦНС. С этой точки зрения проанализированы возможности мелатонина как инструмента реализации стратегии фармакопрофилактики. Особое внимание уделено отечественному препарату мелатонина вита-мелатонин и его преимуществам в предупреждении развития стресс-зависимых заболеваний.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.1 + Р59

Рубрики:

Психосоматичні розлади

Венерологія

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено теоретико-методологічні основи природи психосоматичних співвідношень. З позицій системного підходу охарактеризовано структурно-функціональні взаємозв'язки соціально-психологічних, психічних і психофізіологічних факторів ризику виникнення психосоматичних розладів. Приділено увагу оцінюванню критичних життєвих подій за допомогою "Оціночної шкали повторного соціального пристосування" Холмса і Рея (SRRS). Подано інформацію про дослідження стратегій подолання стресу за допомогою опитувальника способів копінгу Р. Лазаруса (WCQ). Розглянуто індивідуально-типологічні особливості та психічні стани осіб з психосоматичними розладами. Описано методи дослідження психосоматичних розладів з детальним висвітленням їх концепцій.

Уточнены понятия "психосоматические расстройства" и "психосоматические заболевания"; описаны синдромология, течение и терапия психосоматических расстройств на современном этапе развития клинической медицины.

Рассмотрен феноменологический поворот в психиатрии. Охарактеризованы принципы и процедуры феноменологического метода в нейронауках. Уделено внимание психологии и психопатологии телесности. Обоснованы теории психосоматической медицины. Дана информация о систематике психосоматических расстройств. Изложены особенности психосоматической диагностической беседы в психосоматической практике.

Мета роботи - вивчення змін психоемоційного стану та якості життя (ЯЖ) у жінок з лейоміомою матки (ЛМ) у різні репродуктивні періоди. Проведено всебічне дослідження жінок з ЛМ. Психосоматичні зміни та ЯЖ вивчено за допомогою опитувальників - САН, Гіссенського опитувальника соматичних скарг, для виявлення та вивчення рівнів тривожності та диференціальної діагностики депресивних станів використано методики Тейлора та Зунге, а також методики К. Хека і І. Х. Хесса, оцінку ЯЖ вивчено за шкалою SF-36. Зміни психоемоційного стану у хворих з ЛМ залежать від репродуктивного віку, тривалості захворювання та ефективності лікування основного захворювання. У жінок раннього репродуктивного віку виявлено зміни психоемоційного стану, що проявлялись у зміні настрою за стабільних самопочутті та активності, також характерні функціональні соматичні прояви. Для пацієнток пізнього репродуктивного віку характерні зміни настрою, самопочуття та часткове зниження активності; також виявлено психосоматичні зміни, про що свідчить значний відсоток відповідей за шкалами "інтенсивність скарг" і "виснаження". У пацієнток пізнього репродуктивного віку з ЛМ виявлено дуже високий, високий і середній рівень тривожності з тенденцією до високого у 97,9 %, на відміну від пацієнток першої групи, де дуже високий і високий рівень виявлено у 41,37 %. Для пацієнток з ЛМ в репродуктивному віці є характерною замаскована депресія (34,48 %) і легка депресія невротичного генезу (44,83 %). Для пацієнток пізнього репродуктивного віку з ЛМ характерним є істинно депресивний стан (35,4 %) і замаскована депресія (47,9 %). Рівень невротизації виявився значно вищим у порівнянні з хворими першої групи, що можна пояснити тривалістю захворювання, періодичним погіршенням стану (біль, кровотечі, дисфункції інших органів) і низькою ефективністю терапії. ЯЖ у пацієнтів з ЛМ значно погіршується, особливо це стосується емоційного компоненту, тобто ці пацієнтки схильні до зміни настрою, виникнення депресивних змін, тривоги, в той час як компоненти фізичного здоров'я залишаються на середньому рівні.