Освещены ключевые позиции относительно этиологии периферического нейрофиброматоза и возможной его связи с ортопедическими проявлениями заболевания у 156-ти пациентов. Методы исследований: клинический, рентгенологический, денситометрический, биохимический, магниторезонансной томографии. Установлено, что наиболее информативными признаками НФ1 у больных с ортопедическими проявлениями заболевания являются: пигментные пятна (94,2 %), веснушки (47,4 %), нейрофибромы на коже (5,8 %), опухоли ЦНС и черепно-мозговых нервов (3,8 %), наследственность кожных проявлений (75 %). Характерные рентгенологические признаки поражения опорно-двигательной системы: ложные суставы, лизис и дисплазия костей (85 %), тяжелый ангулярный сколиоз (16,6 %), остеопороз. Установлены нарушения метаболизма как органической, так и минеральной основы ремоделирования костной ткани у больных с ортопедическими проявлениями НФ1, что с достаточной вероятностью указывает на врожденный генез остеопороза.

Проаналізовано результати хірургічного лікування пухлин головного мозку, а також метастатичні ураження головного мозку залежно від терміну захворювання та продемонстровано на конкретних прикладах можливості відновлення функцій головного мозку.

Отмечено, что генную терапию (ГТ) можно определить как применение нуклеиновых кислот в качестве лекарства. По существу, это позволяет модифицировать генетическую структуру клеток-мишеней, чего нельзя достичь при использовании иных терапевтических средств. Злокачественные глиомы являются наиболее распространенными первичными опухолями головного мозга (ГМ) человека и характеризуются высокой инвазивностью. Даже при комбинации хирургии, химио- и радиотерапии глиобластом (наиболее агрессивных глиом ГМ) рецидивы развиваются через 6 - 12 мес, а в случае анапластических астроцитом - через 18 - 36 мес. В обзоре внимание сфокусировано на таком терапевтическом методе лечения глиом, как ГТ. Хотя на экспериментальных моделях показана эффективность многих подходов ГТ, клинические испытания не имели такого успеха. Проанализированы противоопухолевые механизмы действия генов, используемых в ГТ, преимущества различных векторных систем, методы доставки векторов к опухолям, а также проблемы этих подходов, которые еще необходимо решить. Обоснованы предположения, что ГТ в комбинации с другими классическими стратегиями лечения поможет продлить жизнь пациентов и даст возможность контролировать и лечить глиальные опухоли ГМ.

На матеріалі 28 спостережень розглянуто використання лазерних технологій під час операцій з приводу олігоастроцитом півкуль великого мозку. Визначено роль лазерного випромінювання в хірургії глибоких олігоастроцитом і функціонально важливих ділянок. Диференційне застосування лазерних технологій залежно від ступеня анаплазії та структури пухлини сприяє поліпшенню результатів лікування.

Досліджено проблему вдосконалення діагностування та хірургічного лікування аденоми гіпофіза з інсультоподібним перебігом на підставі результатів хірургічного лікування 92-х таких хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України" з 1996 до 2006 рр. і були прооперовані. Проаналізовано 99 історій хвороб, з яких 45 - жінок, 47 - чоловіків. Їх середній вік становив 43,7 років. Запропоновано термін "аденома гіпофіза з інсультоподібним перебігом". Обгрунтовано критерії виділення окремої клінічної групи таких випадків аденом гіпофіза. Виявлено, що проблеми неадекватної діагностики цієї патології в Україні призводять до несвоєчасного хірургічного лікування та незадовільності його результатів. Розглянуто відмінності перебігу захворювання, неврологічної симптоматики, ендокринних проявів, інструментальної, лабораторної та диференціальної діагностики аденом гіпофіза з інсультоподібним перебігом. Вивчено особливості оперативних втручань, інтраопераційних змін, гістоструктури таких аденом. Показано важливість оцінювання та корекції гіпопітуітаризму. Обгрунтовано неохідність оперативних втручань у ранні строки від початку захворювння танссфеноїдальним доступом. З використанням результатів дослідження визначено шляхи покращання діагностування та хірургічного лікування аденом гіпофіза в Україні.

На підставі результатів досліджень вивчено перебіг атипових і анапластичних менінгіом головного мозку, клінічні симпатокомплекси, які виникають у таких хворих, залежно від їх локалізації. Розглянуто сучасні методи нейровізуалізації, їх діагностичну цінність. Виявлено окремі рентгенологічні ознаки, характерні для атипових і анапластичних менінгіом головного мозку. Розроблено показання та протипоказання до хірургічного лікування хворих з цією патологією. Вивчено ефективність застосування різних нейрохірургічних доступів, методи та тактики проведення оперативних втручань за атипових і анапластичних менінгіом головного мозку різної локалізації. Виявлено гістологічні й електронно-мікроскопічні особливості, характерні для досліджених новоутворень головного мозку.

Розглянуто проблему поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з оклюзійною гідроцефалією, обумовленою пухлинами ділянки ІІІ шлуночка. Досліджено особливості гіпертензійно-гідроцефального синдрому у разі таких пухлин. Апробовано сучасні методи діагностики й особливості методик лікворошунтуючих операцій у випадку пухлин різних відділів ділянки ІІІ шлуночка. Вивчено ефективність застосування лікворошунтуючих операцій на різних етапах комплексного хірургічного лікування хворих із пухлинами різної локалізації. Розроблено показання та протипоказання до застосування різних видів лікворошунтуючих операцій у разі пухлин ділянки ІІІ шлуночка головного мозку. Проведений порівняльний аналіз результатів використання вентрикулоперитонеальних шунтів і вентрикулоцистерностомії за Торкільдсеном показав, що в більшості спостережень найефективнішим для стабілізації загального стану хворих на початкових етапах лікування виявилося вентрикулоперитонеальне шунтування.

Вперше розроблено метод лікування хворих з продовженим ростом гліом супратенторіальної локалізації. Визначено діагностичну інформативність комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії, однотонної емісійної КТ за продовженого росту гліальних пухлин. Запропоновано топографічні варіанти продовженого росту гліальної пухлини півкуль великого мозку (ГППВМ), що дозволяє оптимізувати тактику оперативного втручання, прогнозувати його результати. Виявлено чинники, які прогностично визначають доцільність і можливість проведення реоперацій за продовженого росту гліом. Доведено, що проведення реоперацій за продовженого росту ГППВМ дозволяє покращити якість життя не менше, ніж 60 % хворих.

Одержано дані, що підтверджують доцільність використання математичного аналізу серцевого ритму (варіабельність серцевого ритму - ВСР) у пацієнтів з новоутвореннями центральної нервової системи (ЦНС) різної локалізації для оцінювання стану стрес-системи, з огляду на виявлений зв'язок між параметрами ВСР та зміною параметрів кортизолу, серотоніну, гістаміну та глюкози крові. Вивчено клінічні дані, що характеризують стан стрес-системи таких пацієнтів залежно від локалізації основного патологічного процесу. Розкрито роль змін показників стрес-системи і ВСР для оцінювання адекватності анастезії під час операції з приводу видалення новоутворень ЦНС різної локалізації. Запропоновано гіпотезу про необхідність дослідження кисневотранспортної функції крові для оцінювання адекватності анестезії під час таких операцій, а саме виявлення порушень доставки та споживання кисню на травматичних етапах операцій.

На світлооптичному рівні встановлено патоморфологічні властивості олігоастроциту (ОА) півкуль великого мозку. Виявлено неоднорідність їх гістологічної структури та різноманітність взаємодії складових компонентів. Встановлено критерії анаплазії ОА. Вивчено особливості генної експресії ОА та показано їх генетичну неоднорідність за рівнем експресії генів MBP і GFAP. Проведено генетично-морфологічне співставлення для ОА. Встановлено динаміку змін гістоструктури ОА у разі продовженого росту пухлини, що визначає результативність повторних операцій. Встановлено залежність клінічних проявів ОА від гістологічної структури та ступеня анаплазії пухлини. Обгрунтовано тактику хірургічного лікування хворих на ОА півкуль великого мозку з урахуванням особливостей їх гістологічної структури. Оптимізовано тактику нейрохірургічного лікування хворих з продовженим ростом ОА. Встановлено ефективність розроблених методів хірургічних втручань з диференційованим застосуванням мікрохірургічної та лазерної техніки для ОА різної гістологічної структури.

The objective - to investigate the results of endovascular devascularization of tumors to develop new approaches to the treatment of hypervascular neoplasms in neurooncology. Materials and Methods. There are 24 patients with diagnosis hypervascular intracranial tumors were operated in Scientific and Practical Center of Endovascular Neuroradiology of the NAMS of Ukraine in the period 2002 - 2011. The features of thetumors blood supply were studied and the volume of hemorrhage during tumor sirgical removal after preliminary devascularization evaluated. It was determined that the tumor blood supply from the External Carotid Artery basin in 21 (87,5 %) cases, 66,7 % of the afferent artery was a. maxillaris internalis. During removal of the tumor after embolization, the average hemprrhage was about 230 ml. Conclusіon: the results showed that the endovascular embolization of hypervascular intracranial tumors is safe and improves the results of microsurgical tumors removal by a significant reduction of the intraoperative hemorrhage, in some cases, embolization is the only treatment.

Мета роботи - встановити показання до радіохірургічного лікування кавернозних ангіом (КА) головного мозку. Під нашим спостереженням перебували 10 хворих (6 жінок і 4 чоловіки) з КА, які пройшли курс стереотаксичної роботизованої радіохірургії (РХ) з використанням системи "КіберНіж" (CyberKnife G4, Accuray Inc., Sunnyvale, США) у МЦ "КіберКлініка Спіженка" у 2011 - 2013 рр. Вік хворих - від 18 до 36 років. У 7 хворих виявлено супратенторіальну локалізацію КА, у 3 - субтенторіальну. За ризиком розвитку кровотечі хворих розподілили на дві групи: з малим ризиком (асимптоматичні КА, КА з 1 крововиливом) - 6 хворих і з високим ризиком (2 і більше крововиливів) - 4 хворих. Зменшення розміру каверном після проведення РХ відзначено в усіх хворих. Основними критеріями успішного лікування КА є зменшення ризику розвитку кровотечі з кавернозної ангіоми, поліпшення клінічного стану хворого, зокрема регрес судомного синдрому, а також відсутність ускладнень після РХ. Кровотечу з КА зафіксовано в 1 хворого через 8 міс після РХ. Ризик кровотечі суттєво зменшується після латентного 2-річного періоду. У жодного з пролікованих хворих, яких спостерігали понад 24 міс, цього ускладнення не виявлено. В усіх хворих відзначено стабілізацію клінічного стану, у 4 хворих - зменшення кількості та тяжкості судомних нападів. В 1 пацієнта з епісиндромом судомні напади після РХ (тривалість спостереження - 12 міс) зникли. У пацієнтів також зменшились інтенсивність та частота головного болю. В 1 хворого спостерігали післяпроменевий некроз КА, який було проліковано медикоментозно (глюкокортикоїди, сечогінні). Лікувальний алгоритм КА розробляють, з урахуванням ступеня ризику кровотечі та розвитку значущого неврологічного дефіциту, локалізації КА, наявності в анамнезі крововиливів, а також стану та віку хворого і наявності супутньої патології.

Проведено обстеження 128 хворих з новоутвореннями голови та шиї з високим ступенем васкуляризації. Встановлено, що в більшості випадків, основним джерелом кровопостачання цих пухлин є зовнішня сонна артерія. Ефективність ендоваскулярного виключення пухлин залежить від локалізації пухлини, аферентних артерій.

Цель работы - улучшить качество жизни пациентов с глиальными опухолями головного мозга хирургическим лечением с применением ультразвуковой диссекции-аспирации. Проанализированы результаты хирургического лечения глиальных опухолей головного мозга у 35 пациентов в возрасте от 20 до 60 лет с разной продолжительностью заболевания и лечения, разным соматическим статусом и локализацией опухолевого процесса. Комплексное клинико-неврологическое обследование пациентов предусматривало использование нейровизуализирующих методов исследования (каротидная ангиография, компьютерная и магнитно-резонансная томография). У 20 (57,1 %) пациентов во время операции использовали ультразвуковой диссектор Sonoca 300, что позволило удалить опухоль в пределах видимых границ у 16 (80 %) из них. У 4 пациентов в послеоперационный период отмечено наростание неврологической симптоматики. Вывод: использование при оперативном лечении внутримозговых опухолей ультразвуковой диссекции-аспирации позволило минимизировать операционную травму, предотвратить наростание неврологической симптоматики, значительно уменьшить длительность интенсивной терапии в послеоперационный период, улучшить качество жизни оперированных больных.

Доведено залежність показників виживаності й якості життя після хірургічного лікування пацієнтів з пухлинами області III шлуночка від радикальності втручання, локалізації пухлини, її гістобіологічних особливостей. Розширено наукові уявлення щодо визначення прогностичних факторів, які впливають на показники якості та тривалості життя хворих, залежно від радикальності операції, локалізації пухлини та її гістоструктури. Обгрунтовано диференційовану тактику хірургічного лікування хворих з пухлинами області III шлуночка на основі вивчення катамнезу після хірургічного та комбінованого лікування.

Цель работы - улучшить результаты лечения метастатических опухолей головного мозга путем оптимизации применения лучевой и химиотерапии в послеоперационный период на основе результатов анализа клинических данных и качества жизни пациентов. В про- и ретроспективном рандомизированном лонгитюдном исследовании с участием 83-х пациентов (средний возраст - 56 (52; 63) лет) с метастатическими опухолями головного мозга (T1 - T3, N0 - N2, M1, G2 - G3), исходящими из новообразований легких, молочной железы, кожи, почек, яичников, матки, толстой кишки, тимуса, влагалища, изучены клинические показатели и качество жизни в течение 1 года после разных комбинаций нейрохирургического лечения, радио- и химиотерапии. Выявлены следующие особенности течения послеоперационного периода у пациентов с метастатическими опухолями головного мозга: без последующей специфической противоопухолевой терапии - сравнительно более медленный темп нормализации клинических данных и качества жизни, минимальная 1-годичная выживаемость (46 %), частота рецидивов 11 %, малая позитивная динамика качества жизни, в основном за счет улучшения психического статуса, на фоне негативной динамики социальной активности; при использовании радиотерапии - быстрая ранняя позитивная динамика неврологической симптоматики, выживаемость - 56 %, частота рецидивов - 11 %, незначительная положительная динамика качества жизни преимущественно за счет физического статуса; при использовании химиотерапии - задержка клинического эффекта лечения и улучшения качества жизни (преимущественно за счет социального компонента) до 6-го месяца, относительный показатель выживания - 63 %, наивысшая частота рецидивов - 13 %; при комбинированном применении лучевой и химиотерапии - наивысшие показатели позитивной динамики неврологических симптомов и выживаемости (100 %), отсутствие рецидивов опухолей. Выводы: лучшие показатели позитивной динамики неврологических симптомов, выживаемости и отсутствие рецидивов опухолей характерны для комбинированного применения нейрохирургического, радиационного и химиотерапевтического лечения.

Вивчено особливості метастазів головного мозку субтенторіальної локалізації та аналізу результатів лікування. Мета роботи - визначити особливості метастазів головного мозку (МГМ) субтенторіальної локалізації та провести аналіз результатів лікування. Вивчено особливості топографії метастазів різного походження, клінічного перебігу, діагностики та хірургічного лікування хворих з МГМ субтенторіальної локалізації. Виконано аналіз історій хвороби у 55-ти пацієнтів, що знаходились на лікуванні в Інституті нейрохірургії з 2005 по 2015 рр. Серед МГМ субтенторіальної локалізації, метастазів раку легень було 38 %, метастазів меланоми - 12 %, молочної залози - 9,5 %, раку кишко вика - 4,75 %, раку яєчника - 4,75 та 16 % інших. Проведено 46 оперативних втручань. Покращання стану відмічалось у 82,6 % хворих, без змін - у 12,3 %. Погіршення стану відзначено у 5,1 % хворих. Через регрес неврологічної симптоматики 46-ти хворих змогли жити повноцінним життям. Висновки: низька якість життя до операції (ІК 70 призводить до значного покращання стану та можливості проведення радіохірургічного лікування з суттєвим продовженням терміну життя.

Мета роботи - продемонструвати переваги цифрової субтракційної ангіографії для планування і проведення операції з приводу видалення внутрішньочеперних пухлин, а також довести ефективність емболізації живлячих судин пухлини у деяких клінічних випадках. З пролікованих за останні 4 роки пацієнтів для дослідження відібрано 22 з внутрішньомозковими пухлинами. Їм проведено цифрову субтракційну ангіографію, а також комп'ютерну та магнітно-резонасну томографію. Доопераційну емболізацію живлячих пухлину судин виконано 6 хворим, 4 з них проведено оперативне втручання з приводу видалення пухлини. До контрольної групи залучено 4 пацієнтів із схожим діагнозом. Їх прооперовано без попередньої емболізації. Знекровлені після емболізації менінгіоми видаляли швидше і радикальніше у порівнянні з контрольною групою. Об'єм крововтрати при цьому був меншим або кровотеча взагалі була відсутня. В одному випадку парасагіттальної менінгіоми задньої третини сагіттального синуса стало можливим радикальне видалення пухлини разом із фрагментом синуса завдяки повній його непрохідності в ділянці проростання пухлини. Досягнуто кращої навігації при видаленні двох парасагіттальних внутрішньомозкових пухлин у ділянці центральних звивин. У випадках гліальних пухлин чітко встановлено ступінь їх проростання у ділянки магістральних судин. Забезпечено дотримання органощадних принципів при кращій радикальності під час видалення. Висновки: застосування інервенційних нейрорадіологічних методик у нейроонкології надає змогу поліпшити якість і зменшити тривалість хірургічного лікування та післяопераційного періоду і, як наслідок, поліпшити якість життя пацієнтів після операції. В деяких випадках проведення цифрової субтракційної ангіографії є обов'язковим.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.770.96 + Р569.627

Рубрики:

Хірургічне лікування пухлин головного мозку

Пухлини центральної нервової системи

Шифр НБУВ: Ж100899 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - описати морфологічні характеристики гіперваскуляризованих менінгіом після емболізації судинних аферентів. Об'єкт дослідження - зразки біологічного матеріалу (шматочки менінгіом), вилучені у хворих під час нейрохірургічної операції. Фрагменти пухлин обробляли стандартними гістологічними методами (фіксацію здійснювали у 12 % формаліні на фосфатно-сольовому буфері, зневоднювали у батареї спиртів зростаючої концентрації, заливали у блоки). Гістологічні зрізи завтовшки 10 - 15 мкм одержували за допомогою ротаційного мікротома, забарвлювали залежно від потреб дослідження гематоксиліном та еозином, за Ван-Гізоном, Браше, суданом III - IV, залізним гематоксиліном за Рего. Препарати вивчено за допомогою світлооптичного мікроскопа ЛОМО (x100, 200, 400 та 1350). Епітеліальне походження (арахноїдальний ендотелій) і характерна локалізація гіперваскуляризованих менінгіом (джерело росту - уздовж венозних синусів твердої мозкової оболонки конвекситальної поверхні головного мозку) сприяли утворенню розвиненої власної системи мікроциркуляції, що зумовлювало структурно-функціональну специфіку неогенезу (чітка впорядкованість у розподілі клітин, поява маркерних компонентів (мутовчастих структур, псамозних тілець, фібробластичних елементів). Висновки: виявлено наявність декількох видів менінгіом - від типових форм до гіперваскуляризованих варіантів.