Мета роботи - порівняння віддалених (понад 1 рік) клінічних і рентгенологічних результатів хірургічного лікування пацієнтів із шийною дискогенною радикулопатією запропонованим методом та стандартного хірургічного лкування (корпородез кейджем). Порівняно результати хірургічного лікування кил шийних міжхребцевих дисків у хворих із радикулопатією із застосуванням рухомих протезів шийних міжхребцевих дисків (13 пацієнтів) і у прооперованих за стандартною методикою (дискектомія та корпородез кейджем) (29 пацієнтів). Проаналізовано такі параметри: інтенсивність больового синдрому, індекс непрацездатності, м'язова сила у відповідному міотомі, оцінка загального стану здоров'я за опитувальником SF-12, а також рентгенологічні результати протезування міжхребцевих дисків: висота дискового проміжку, обсяг рухів у протезованому сегменті, ознаки дегенерації на суміжних з оперованим рівнях. Висновки: протезування міжхребцевих дисків є ефективною та безпечною методикою хірургічного лікування кил міжхребцевих дисків із радикулопатією на шийному рівні. Воно показане у пацієнтів із дискогенною радикулопатичною симптоматикою, зумовленою "м'якою" килою диска на шийному рівні.

Приведены результаты использования кейджей для межтелового корпородеза при операциях по поводу грыж дисков на шейном уровне и травматических подвывихов в шейном отделе. Изложена методика операции. Показаны преимущества использования кейджей и перспективность данного вида оперативных вмешательств.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.750.541-29

Рубрики:

Грижі міжхребцевих дисків

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Клиническая картина рецидивов грыж межпозвонковых дисков в поясничном отделе позвоночника с использованием интраканальных методик при первичном хирургическом вмешательстве, в сравнении с внеканальными, характеризуется увеличением частоты полирадикулярной симптоматики, наслоением резидуальных корешковых синдромов, которые сохраняются после первой операции, увеличением количества явлений стеноза позвоночного канала и относительно небольшим количеством рефлекторных вертеброгенных деформаций.

Проаналізовано інформативність нейровізуалізуючих методів дослідження, зокрема, комп'ютерна томографія (КТ), магніторезонансна томографія (МРТ), мієлографія, дискографія, визначено їх роль під час вибору оперативної тактики, алгоритм діагностики за дискогенної патології грудного відділу хребта (ГВХ). Проаналізовано результати хімічного лікування хворих залежно від обраної оперативної тактики. Вивчено найближчі та віддалені результати хірургічного лікування хворих з дискогенною патологією ГВХ, оцінено якість їх життя.

Вперше на підставі аналізу клінічних виявів, інформативності інструментальних методів діагностики визначено особливості діагностування дискогенного нейрокомпресійного синдрому (ДНС), обумовленого рецидивами гриж міжхребцевого диску (МХД) поперекового відділу хребта (ПВХ) для проведення повторної дискектомії з урахуванням впливу методів первинного хірургічного лікування, ступеня післяопераційних змін і визначення об'єму повторного оперативного втручання. Доведено інформативну значущість методу магніторезонансної томографії (МРТ) з внутрішньовенним введенням контрастних речовин на основі гадолінію у комплексі з диметилтріалінпентаоцтовою кислотою (Gd-ДТПА) під час обстеження хворих з рецидивами гриж МХД. На підставі вивчення найближчих і віддалених результатів лікування доведено ефективність мікрохірургічної дискектомії у разі ДНС, обумовленого рецидивами гриж МХД ПВХ, розглянуто можливі ускладнення повторного хірургічного лікування. Визначено можливості первинної хірургічної профілактики рецидивів гриж МХД ПВХ.

Вперше обгрунтовано зміст програми фізичної реабілітації з урахуванням виявлених післяопераційних проблем, інтенсивності больових відчуттів, та особливостей перебігу захворювання. Досліджено вплив запропонованої програми фізичної реабілітації, яка включає лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, постізометричну релаксацію та аутоміорелаксацію, на рівень больових відчуттів, функціональний стан опорно-рухового апарату та рівень деяких аспектів якості життя осіб, яким було виконано мікродискектомію.

Вперше на основі морфологічного аналізу виявлено особливості структури міжхребцевих дисків експериментальних щурів після дії високоінтенсивного діодного лазерного випромінювання з довжиною хвилі 940 нм за використання різних режимів роботи та термінів обстеження. Одержано нові знання щодо особливостей перебігу репаративного процесу у міжхребцевому диску в залежності від потужності лазерного випромінювання та, відповідно, енергетичного навантаження на диск. Доведено, що вапоризація міжхребцевого диска призводить до заміщення ушкоджених структур сполучною та хрящовою тканинами, що супроводжується формуванням фіброзно-хрящового зрощення. Вперше встановлено, що збільшення потужності лазерного випромінювання спричиняє утворення у фіброзно-хрящових ділянках осередків деструкції без проявів репарації, що негативно впливає на відділені результати лікування. Вперше обгрунтовано й експериментально доведено перевагу застосування лазерного випромінювання з довжиною хвилі 940 нм і потужністю 6 Вт для лікування гриж і протрузій міжхребцевих дисків. За клінічних умов вперше доведено ефективність черезшкірної лазерної вапоризації за допомогою випромінювання діодного лазера з довжиною хвилі 940 нм потужністю 6 Вт і разовою експозицією 5 с і сумарною енергією випромінювання 180 - 600 Дж для лікування пацієнтів з протрузіями та грижами міжхребцевих дисків.

Вивчено структуру розвитку ускладнень у найближчому та віддаленому періодах після мікродискектомії у разі гриж попереково-крижового відділу хребта. Вперше виявлено імунологічні та біохімічні зміни в сироватці крові в залежності від розвитку післяопераційних ускладнень. Зниження активності клітинного та гуморального імунітету є патофізіологічною основою розвитку післяопераційних ускладнень. Вперше встановлено взаємозв'язок клінічних проявів у разі спондилодисциту зі змінами в міжхребцевих дисків, замикальних пластинках і тілах хребців за даними МРТ і виділено три типи перебігу даної патології. Вперше визначено прогностично несприятливі клінічні та лабораторні ознаки для розвитку спондилодисциту. Вперше встановлено, що відсутність позитивного взаємозв'язку між імунокомпетентними клітинами та вмістом лейкоцитів і величиною імунорегуляторного індексу свідчить про дисбаланс між лейкоцитарною реакцією й активністю лімфоїдної ланки імунної системи.

Цель работы - определение эффективности методик лучевой диагностики при секвестрированных грыжах дисков пояснично-крестцового отдела позвоночника. Работа основана на комплексном обследовании 137 больных с секвестрированными грыжами дисков пояснично-крестцового отдела позвоночника с применением рентгенологического (спондилография + функциональное исследование) метода, спиральной компьютерной томографии (СКТ), магнитно-резонансной томографии (МРТ). Проведение СКТ и МРТ пояснично-крестцового отдела позвоночника у 15 (10,9 %) пациентов позволило верифицировать сочетание дискогенного секвестра и артрогенного латерального стеноза в 10 (7,3 %) случаях. В 5 (3,6 %) наблюдениях выявлены циркулярные остеофиты, которые в сочетании с грыжами дисков вызывали компрессию корешков конского хвоста. Выводы: высокая информативность делает МРТ методом выбора обследования больных с секвестрированными грыжами дисков пояснично-крестцового отдела позвоночника. СКТ - важный дополнительный метод обследования, который уточняет характер спондилогенных и артрогенных изменений.

Проведено дослідження ефективності постізометричної релаксації та ізометричних навантажень у системі комплексної реабілітації хворих із неврологічними проявами гриж міжхребцевих дисків поперекової локалізації. Проаналізовано динаміку больового синдрому за індексом ВАШ болю, індексом Мак-Гілла, алгофункціональним м'язовим індексом, статичної витривалості м'язів у процесі стаціонарного етапу реабілітації. Показано, що комплексне застосування в гострому періоді захворювання індивідуальних комплексів кінезотерапії з використанням малоамплітудних вправ у ізометричному режимі та постізометричної релаксації сприяє достовірному зменшенню больового синдрому, покращанню рухової й функціональної активності хворих.

Представлены данные морфологического анализа по результатам трансплантации аутологичного студенистого ядра белых крыс к большеберцовой ветви седалищного нерва. Показано, что на 15 сутки после воспроизведения данной модели в нервном стволе и периневральных тканях животных имели место признаки хронического воспалительно-деструктивного процесса. На ультраструктурном уровне отмечены деструкция, вакуолизация, фрагментация миелина, очаги деструкции в безмиелиновых нервных волокнах, гетерохроматизация ядра и низкая плотность мембранных органоидов в цитоплазме шванновских клеток.

Розглянуто результати нейровізуалізуючих методів дослідження, застосованих у хворих у разі справжніх рецидивів гриж міжхребцевих дисків у різні строки після первинної дискектомії. Відзначено морфологічні особливості оперованого попереково-рухового сегмента у ранньому, проміжному та віддаленому періоді. Дослідження проведено на підставі ретроспективного аналізу даних магніторезонансної (МРТ) та мультиспіральної комп'ютерної (МСКТ) томографії у 113 пацієнтів з рецидивами гриж міжхребцевих дисків. Справжні рецидиви, що виникли у різні строки після первинної мікродискектомії, мають особливості за даними МРТ та МСКТ, поєднуються з рубцево-спайковим фіброзом на різних етапах його формування та стенотичними змінами кісткових структур різної вираженості. МСКТ є методом вибору у ранньому періоді після первинної дискектомії у разі виникнення справжніх рецидивів, у поєднанні з МРТ вона інформативна у діагностиці рецидиву у віддаленому періоді.

Обобщены морфологические признаки малых грыж (протрузии) межпозвонковых дисков (МПД), результаты нейровизуализирующих методов исследования, а также клинико-неврологические проявления остеохондроза. У пациентов молодого и зрелого возраста морфологические характеристики малых грыж (протрузии) МПД, данные нейровизуализирующих методов исследования коррелировали с клинико-неврологическими проявлениями заболевания и были определяющими при выполнении пункционной лазерной микродискэктомии. У пациентов среднего и пожилого возраста отмечена слабая корреляция между размерами протрузии МПД и интенсивностью поясничного и корешкового болевых синдромов, функциональной активностью (индекс Освестри - ИО), что позволило использовать патогенетически обоснованный метод длительной эпидуральной фармакотерапии. Результаты исследования свидетельствуют о необходимости дифференцированного применения пункционных методов лечения болевых дискогенных синдромов у пациентов различного возраста.

З використанням клініко-томографічного дослідження встановлено ефективність консервативного лікування з включенням методів диференційованої фізіотерапії неврологічних синдромів остеохондрозу хребта, зумовлених грижами міжхребцевих дисків, у 93 % хворих і значне зменшення або зникнення грижового дефекту у 15,7 % пацієнтів.

Метою дослідження є розробка методу лікування дискогенного больового синдрому на рівні поперекового відділу хребта (ПВХ) з використанням методу епідурального введення місцевого анестетика бупівакаїну та стероїду пролонгованої дії бетаметазону та визначення диференційованих показів до оперативного лікування. Вивчено результати лікування 186-ти пацієнтів з дискогенним болем на рівні ПВХ і корінцевою симптоматикою. Пацієнти поділені на три групи: хворі з центральними та парамедіанними килами між хребцевих дисків (МХД), хворі з секвестрованими центральними та парамедіальними килами МХД, хворі з форамінальними килами МХД. Пацієнтам кожної з груп епідурально вводили бупівакаїн і бупівакаїн в поєднанні з бетаметазоном. Ефективність терапії оцінювали шляхом визначення інтенсивності болю за візуальною аналоговою шкалою, функціонального стану пацієнта - за допомогою Oswestry Disability Index, також враховували здатність працювати та прийом анальгетиків. Значне зменшення інтенсивності болю, покращання функціонального стану відзначено у пацієнтів всіх груп. Однак у деяких хворих ефективність епідурального введення бупівакаїну та бетаметазону була недостатньою, їм було виконане оперативне втручання. Враховуючи фармакологічні властивості бупівакаїну та бетаметазону, можна впевнено говорити про те, що больовий синдром і корінцева симптоматика у більшості пацієнтів з дискогенним болем на рівні ПВХ зумовлені набряком в епідуральному просторі, на який ефективно впливають зазначені препарати. У пацієнтів, у яких больовий синдром був зумовлений компресією нервових структур тканиною кили МХД, епідуральне введення бупівакаїну та бетаметазону виявилося неефективним, таким хворим показане оперативне лікування.

Вивчено вплив інгібіторів прозапальних цитокінів, інфліксимабу та адалімумабу, на змодельовану в експерименті грижу міжхребцевого диска й обгрунтовано їх використання у лікуванні пацієнтів з грижами міжхребцевих дисків. Розроблено експериментальну модель на щурах, яка імітує умови впливу грижі диска на нерв. Зазначено, що трансплантація автологічного драглистого ядра на великогомілкову гілку сідничного нерва призводить до розвитку вираженого запального процесу та деструктивних змін не тільки у периневральних тканинах, але і у структурі нерва. Індукований запально-деструктивний процес має тенденцію до хронізації, оскільки ознаки хронічного запалення та вираженої деструкції у нерві та периневральних тканинах спостерігали й через 15 діб після моделювання. Доведено, що у порівнянні з контрольними серіями експерименту (псевдооперовані та неліковані тварини) препарати біологічної терапії (інфліксимаб та адалімумаб) пригнічують процес запалення у ділянці змодельованої грижі та сприяють збереженню структури нерва, зниженню запального процесу в організмі, що встановлено під час вивчення білків гострої фази запалення. Одержані результати використано за основу для клінічних досліджень. Виявлено, що інфліксимаб є потенційно ефективним для лікування пацієнтів з грижами міжхребцевих дисків хронічного генезу, які більш пов'язані з запаленням і набряком інтраканальних тканин, та є неефективним або сумнівним у разі великих секвестрованих гриж міжхребцевого диска травматичного генезу.

Розширено наукові уявлення щодо кореляції клінічних проявів остеохондрозу у пацієнтів з поперековим больовим синдром (ПБС) і коринцевим больовим синдромом (КБС) у разі протрузій міжхребцевого диску (МХД) у поперековому відділу хребта (ПВХ) з результатами нейровізуалізуючих методів дослідження. Доповнено наукові дані щодо найближчих, проміжних і віддалених результатів малоінвазивних транскутанних методів лікування хворих різного віку з ПБС і КБС у разі протрузій МХД у ПВХ, проведено їх порівняльне оцінювання. Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено методологію диференційованого застосування різних малоінвазивних транскутанних методів лікування у пацієнтів з протрузіями МХД у ПВХ залежно від ступеня гідрофільності драглистого ядра. Оптимізовано показання для застосування тривалої епідуральної фармакотерапії та пункційної лазерної мікродискектомії під час лікування дискогенного БС у ПВХ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р634.75 + Р636.750.541

Рубрики:

Операції на спинному мозку і його оболонках

Грижі міжхребцевих дисків

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещена проблема восстановления пациентов, перенесших нейрохирургическую операцию по поводу грыжи межпозвоночного диска, в частности купирование постоперационного болевого синдрома.