Оцінено стан ендотелію судин у хворих з вторинним синдромом Рейно в разі дифузних захворювань сполучної тканини, клінічну ефективність нафтидрофурилу та можливість його використання для корекції дисфункції ендотелію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063.01-5

Рубрики:

Хвороба Рейно

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вазоспазм является одной из ведущих причин смертности и инвалидизации у больных с разрывами артериальных аневризм сосудов головного мозга. В исследование были включены 108 больных (63 (58,3 %) мужчины, 45 (41,7 %) женщин), у которых на основании неврологической симптоматики и данных церебральной ангиографии выявили вазоспазм. Вазоспазм оценивали на основании результатов транскраниальной доплерографии, выделены три степени вазоспазма. Выявлено, что вазоспазм I и II степени эффективно лечится консервативно и существенного влияния на исход заболевания не имеет, а диффузный вазоспазм III степени - отрицательно влияет на исходы и требует применения эндоваскулярной ангиопластики и интраартериальной фармангиопластики.

Наведено огляд літератури з питань етіопатогенезу, клініки та лікування феномена Рейно. Особливу увагу приділено медикаментозній терапії.

Встановлено перевагу чинників гуморальної регуляції судинного тонусу вазоконстрикторної дії, таких як ендотелін-1 та ангіотензин II, зростання рівня антинуклеарного фактору (АНФ) прямопропорційного ступеня важкості даної патології, а також наявність підвищеного коефіцієнту асиметрії за легкого ступеня важкості перебігу вторинного синдрому Рейно (CP) і змін реосистолічного індексу та комплекс "інтима-медія". Проведено патогенетичну корекцію вторинного CP кандесартаном яка сприятливо впливала, в першу чергу, на стан судинного русла верхніх кінцівок за всіх клінічних ступенів його важкості. З'ясовано, що показники АНФ прямопропорційно зростали за відношення до ступеня важкості вторинного СР. Встановлено, що для легкого перебігу вторинного СР характерними були переважно функціональні порушення, а для важкого - структурні.

Поширеність синдрому Рейно, за результатами епідеміологічних досліджень, у різних країнах коливається від 2,1 до 16,8 %. Вторинний синдром Рейно (ВСР) трапляється за наявності більш ніж 70 захворювань. Проте, незважаючи на поширеність ВСР, не існує єдиної думки про патогенетичні механізми його виникнення, а також не розроблені сучасні аліоритми його діагностики, без яких важко обрати правильне лікування, що впливає на прогноз працездатності та якість життя пацієнта. Мета роботи - з'ясувати клінічні та патогенетичні особливості перебігу ВСР різних ступенів важкості, розробити аліоритми його діагностики та підвищити ефективність лікування із застосуванням препарату групи блокаторів рецепторів ангіотензину (БРА) II кандесартану. Обстежено 120 пацієнтів із ВСР (101 жінка і 19 чоловіків), середній вік - 48,5 (17 - 73) років у співвідношенні 5:1. Діагностику ВСР проводили за допомогою критеріїв E. Allen, G. Brown. Хворі були стратифіковані на три групи залежно від ступеня важкості клінічних проявів ВСР. Усім пацієнтам призначали лікарський засіб групи БРА кандесартан дозою 4,0 - 8,0 мг раз на добу впродовж чотирьох місяців. Для контролю обстежено 30 здорових добровольців обох статей і того ж віку, що й хворі. Пацієнтів опитували за допомогою спеціального опитувальника (за M. Dziadzio, P. Denton, R. Smith) у динаміці лікування. Констатовано перевагу чинників гуморальної регуляції судинного тонусу вазоконстрикторної дії, таких як ендотеліну-1 (ЕТ-1) та ангіотензину II (АТ II), зростання рівня антинуклеарного фактора (АНФ) прямопропорційно ступеню важкості цієї патолоіії. Проведена патогенетична корекція ВСР кандесартаном сприятливо впливала насамперед на стан судинного русла верхніх кінцівок у випадку всіх клінічних ступенях його важкості. У випадках легкого та середнього ступенів перебігу ВСР досягнуто помітної вазодилятації через зниження рівня ЕТ-1 із одночасним підвищенням показника 6-кето-PGF1alpha, унаслідок чого поліпшився кровоплин у досліджуваних судинах. Важкий ступінь перебігу ВСР виявлявся переважно значними структурними змінами судинного русла, проте під час лікування теж спостерігалися вазодилятація, зниження значень АНФ і пульсового індекса. Висновки: за умови використання кандесартану зафіксовано зменшення рівня больових відчуттів у випадку середнього й важкого ступені перебігу, згідно з ВАШ, і тривалості нападів у випадку важкого ступеня перебігу ВСР.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063.01-542

Рубрики:

Хвороба Рейно

Шифр НБУВ: ДС41417 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063.01-542

Рубрики:

Хвороба Рейно

Шифр НБУВ: ДС41417 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063.01-542

Рубрики:

Хвороба Рейно

Шифр НБУВ: ДС41417 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063.01-542

Рубрики:

Хвороба Рейно

Шифр НБУВ: ДС41417 Пошук видання у каталогах НБУВ