Приведены результаты лечения 34-х детей с микроспорией и 8-ми с трихофитией волосистой части головы и гладкой кожи с применением "Тербизил" (детские таблетки по 125 мг), а также 1 % крема "Тербизил". Доказан высокий клинический эффект "Тербизил", который можно рекомендовать как препарат выбора в лечении микроспории и трихофитии у детей.

При лікуванні "Ламіконом" (тербінафіном) 35 дітей, хворих на мікроспорію, досягнуто клінічне й етіологічне одужання в усіх пацієнтів. Відзначено добру переносність препарату без змін загальних і біохімічних аналізів крові та сечі.

Дерматологічні захворювання налічують більше 3000 нозологій. Тому для встановлення правильного діагнозу важливу роль відіграють не тільки одержані знання під час навчання, а й щоденна практика: чим більше бачиш, тим більше знаєш. Мета дослідження - привернути увагу лікарів загальної практики-сімейної медицини, що іноді клінічний перебіг дерматологічного захворювання нетиповий, не відповідає характерній клінічній картині. Особливо це стосується захворювань, які зазвичай характерні у дитячому віці, зокрема, мікози волосистої частини голови (ВЧГ) у дорослих пацієнтів, які тривалий час бувають не діагностовані завдяки своїй нетиповій клінічній картині та негативним лабораторним дослідженням. Мікози ВЧГ викликають декілька грибів роду Мікроспорум та Трихофітум. Клінічна картина цих захворювань досить типова. За наявності мікроспорії мають місце округлі, відмежовані осередки ураження, поверхня вкрита висівкоподібними лусочками сірувато-білого кольору на тлі незначної еритеми. Найхарактернішою ознакою є суцільне обламування волосся у вогнищах ураження на висоті 3 - 5 мм або 6 - 8 мм над шкірою (залежно від збудника захворювання): уражене волосся оточене муфтою - сірувато-білим нальотом. Крім цього, наявність зеленого світіння у променях лампи Вуда остаточно переконає лікаря, що це мікроспорія. Клінічна картина у разі трихофітії теж більш-менш характерна: на ВЧГ спочатку з'являються поодинокі, а потім множинні ізольовані вогнища ураження діаметром 1 - 2 см з неправильними обрисами, нечіткими межами, без тенденції до злиття. Шкіра у вогнищах ураження трохи набрякла й гіперемована, вкрита висівкоподібними лусочками сірувато-білого кольору, волосся обламується на висоті 2 - 3 мм над поверхнею шкіри або біля кореня. Лікар загальної практики - сімейної медицини достатньо швидко встановить діагноз. У разі появи вогнищ відсутності волосся на шкірі ВЧГ у дорослих пацієнтів лікарю складно ототожнити "дитяче" захворювання у дорослої людини. Наведено випадок трихофітії ВЧГ у жінки похилого віку, якій протягом 5 міс не був встановлений правильний діагноз, що призвело до збільшення розмірів ураження до величезних розмірів і значно погіршило якість її життя. Заключення: проведення ретельного диференційного діагнозу, виключення усіх можливих дерматологічних патологій надає змогу зупинитися на такому нехарактерному захворюванні для осіб похилого віку, як мікоз ВЧГ та призначити адекватне лікування.