Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.73-1

Рубрики:

Рожевий лишай Жибера

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.73-52

Рубрики:

Рожевий лишай Жибера

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що на сучасному етапі шкіра розглядається не тільки як орган неспецифічного захисту, але і як учасник імуногенезу в усіх його виявах. У хворих на розацеа з високою активністю системного запалення (С-реактивного білка понад 10 мг/л) спостерігається активація мононуклеарних клітин (висока секреторна здатність виробляти прозапальні інтерлейкіни ІЛ-1, ІЛ-6). При цьому скидається велика кількість розчинних рецепторів до ІЛ-1 на тлі незначної кількості розчинних рецепторів до ІЛ-6. У разі збільшення автоімунних виявів (за наявності автоантитіл і рівня циркулюючих імунних комплексів) значно активізується імунозапальна реакція - як системна, так і місцева. Виявлені порушення і встановлені кореляційні зв'язки між автоімунною та імунозапальною реакціями можуть слугувати підставою для призначення протизапальних й імунокоригувальних препаратів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.73-52 + Р601.11-52

Рубрики:

Рожевий лишай Жибера

Мікробні дерматози

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.73-52 + Р413.2-52

Рубрики:

Рожевий лишай Жибера

Хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.73-52

Рубрики:

Рожевий лишай Жибера

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висловлено припущення про можливу системну антидемодексну дію препаратів різних фармакологічних груп на підставі подібності їх хімічної структури з відомими протикліщовими засобами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.73-52

Рубрики:

Рожевий лишай Жибера

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.73-5

Рубрики:

Рожевий лишай Жибера

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

С учетом литературных данных и результатов собственных комплексных исследований определены особенности этиопатогенеза и клинического течения розацеа, дерматита периорального и демодикоза на современном этапе. Разработаны рациональные алгоритмы диагностики и дифференциальной диагностики этих дерматозов.

Результати проведеного лікування з використанням 15 % гелю азелаїнової кислоти у випадку розацеа засвідчили, що препарат можна застосовувати як у вигляді монотерапії, так і в комплексі з іншими засобами. Його слід застосовувати для лікування еритематозно-папульозної та папуло-пустульозної форм захворювання.

С помощью лазерной доплеровской флуометрии изучено состояние микроциркуляторного русла кожи у 17-ти больных розацеа. В очагах поражения установлены локальная гиперемия, уменьшение изменчивости уровня перфузии и повышение количества внутрисосудистых эритроцитов. Полученные данные свидетельствуют о целесообразности включения в терапевтический комплекс вазоактивных препаратов.

Раскрыты некоторые стороны иммунопатогенеза псориаза. В частности показано, что в норме со стромой десквамирующегося эпидермиса выводятся естественные аутоантигены. Дислоцирующиеся вне стромы, растворимые антигены тоже выводятся при десквамации. Они имеют общность с антигенами панкреатина, производимого из поджелудочной железы свиней. В отличие от нормы, при псориазе стромальные аутоантигены экспрессированы в комплексе с растворимыми антигенами в жидкую часть эпидермиса. В результате индуцируются аутоиммунные гуморальные реакций против эпидермиса. Следовательно, фенотип псориаза в недостатке ферментов, осуществляющих отделение в строме эпидермоцитов аутоантигенов от растворимых антигенов, возможно в связи с животным происхождением антигенов.

Установлена тенденция к возрастанию заболеваемости псориазом в Кировоградской области (с 216,6 больных на 100 тыс. населения в 2007 г. до 235,3 случая в 2009 году). Более тяжелые клинические формы псориаза наблюдаются у городских жителей.

Вивчено особливості прояву імунопатологічних реакцій у хворих на різні форми розацеа. Установлено переважання аутоімунізації та імунодепресії, що пов'язано із наростанням тяжкості патологічного процесу й більш послідовно виражене у пацієнтів з ерітематозно-папульозною та папуло-пустульозною формами розацеа, тоді як гіперреакція імунної системи повною мірою притаманна лише хворим на інфільтративно-продуктивну форму.

Изучены особенности проявления иммунопатологических реакций у больных с различными формами розацеа. Установлено преобладание аутоиммунизации и иммунодепрессии, что связано с нарастанием тяжести патологического процесса и более последовательно выражено у пациентов с эритематозно-папулезной и папуло-пустулезной формами розацеа, тогда как гиперреакция иммунной системы в полной мере присуща только больным инфильтративно-продуктивной формой.

Описано клінічну картину атипової форми рожевого лишаю Жибера - іритативну, що рідко зустрічається, у 18-річного курсанта військового університету. Вперше цю патологію описав Жибер у 1860 р. Він розглядав даний дерматоз як різновид поверхневої трихофітії гладенької шкіри. Однак російська та французька дерматологічні школи цю гіпотезу не підтримали. У дослідженому випадку пусковим механізмом виникнення і розвитку атипової форми рожевого лишаю Жибера був концентрований розчин хлористого вапна, з яким пацієнт контактував напередодні розвитку хвороби. Дар'є не рекомендував лікування цієї патології. Однак тяжкий загальний стан, виражені суб'єктивні симптоми (біль, свербіж в місцях висипу) стали приводом до призначення системної терапії за умов стаціонару, після якої настало видужання протягом 4 тиж.