На основании исследования сделаны выводы, что терапия препаратом "Достинекс" является не только эффективным методом профилактики аденомы гипофиза в случаях стойких гиперпролактинемий, но и эффективным методом консервативного лечения пролактином гипофиза (ПГ) (вопрос о возможности которого решается только после консультации нейрохирурга). Основными условиями успешной терапии ПГ является адекватно подобранная доза препарата "Достинекс", обеспечивающая стойкую нормализацию уровня пролактина на уровне менее половины от верхней границы нормы. Использование препарата "Достинекс" по предложенной схеме позволяет значительно уменьшить как сроки лечения, так и материальные расходы пациенток на лечение, а также сократить число нейрохирургических вмешательств, после которых в большинстве случаев пациентки вынуждены получать пролактинснижающую терапию пожизненно. Хорошая и очень хорошая переносимость препарата "Достинекс", а также возможность приема препарата 1 раз в неделю, благоприятно сказывается на отношении пациенток к проводимому лечению.

На основании гистологических, гистохимических, электронно-микроскопических особенностей, иммуногистохимии гипофизарных гормонов и их гликопротеиновых субъединиц (GH, PRL, ACTH, b-TSH, b-FSH, b-LH, a-SU), экспрессии антимитохондриальных антител и опухолевых маркеров (keratin 8, Ki-67, p53) охарактеризованы гипофизарная карцинома и 7 категорий гипофизарных аденом с их клиническими проявлениями.

Описан случай редкостного заболевания - аденокарциномы аденогипофиза. Опухоль имела крайне малые размеры, сопровождалась деструкцией стенки турецкого седла и инвазией кровеносных сосудов, что привело к развитию тромбоза правого кавернозного синуса с характерной клинической картиной. Описанный случай представляет интерес для практических врачей, так как диагностика и терапия заболевания крайне трудна.

Проаналізовано результати лікування 84 хворих, оперованих з приводу пролактиноми, з застосуванням транссфеноїдального підходу. Детально описано всі етапи транссфеноїдального хірургічного втручання, починаючи від укладання пацієнта на операційному столі та розташування приладів в операційній, до тампонади порожнини носа. Встановлено залежність радикальності хірургічного втручання від топографо-гістологічних особливостей пухлини, а також раніше проведеного лікування.

В последнее время все больше внимания уделяется малоинвазивному лечению опухолей селлярной локализации. С развитием эндоскопической технологии проведение подобного рода операций становится возможным для удаления опухолей не только селлярной, но и пара-, ретроселлярной локализации. Цель работы - определить возможность применения эндоскопических технологий при удалении опухолей селлярной локализации. Проведено лечение 10 больных с опухолями селлярно-хиазмальной локализации. Основное внимание уделено применению малоинвазивной эндоскопической методики. Во внимание принималась локализация и распространения опухоли за пределы селлярной области. Во всех случаях произведено тотальное удаление аденом гипофиза вне зависимости от направления роста. Определены возможности удаления опухолей в зависимости от распространения опухоли супра- и параселлярно, а также их взаимоотношение со зрительными нервами и окружающими сосудами. Выводы: используя эндоскопическую методику, становится возможным удаление опухолей не только селлярной, но и пара-, ретроселлярной локализации, используя 3 типа расширенных доступов: передний, латеральный и задний.

Впродовж останніх 30-ти років у лікуванні більшості аденом гіпофіза, що продукують пролактин, методом вибору є консервативне лікування агоністами дофаміну. Проте, застосування препаратів вказаної групи у випадках із велетенськими пролактиномами (ВП) має клінічну ефективність не більш, ніж у 70 % випадків і супроводжується рядом ускладнень і ризиків. У 12-ти пацієнтів із діагностованими велетенськими пролактиномами застосовано медикаментозне лікування бромкриптином. Досліджувану групу пацієнтів склали 5 жінок та 7 чоловіків, середній вік 35 років. Термін спостереження за пацієнтами склав від 6 до 11 років. Клінічні прояви у пацієнтів, що одержували консервативне лікування з приводу ВП, були типовими: зорові розлади - 12 (100 %) пацієнтів, ознаки внутрішньочерепної гіпертензії - 7 (58,3 %), ураження окорухових нервів - 4 (33,3 %), пригнічення свідомості - 4 (33,3 %), порушення орієнтування і пам'яті - 4 (33,3 %), геміпарез - 2 (16,6 %). Розміри всіх ВП перевищували 5 см, за даними МРТ. У всіх випадках пухлини мали значне екстраселярне поширення та їм був притаманний інвазивний ріст в оточуючі анатомічні структури: кавернозні синуси, медіобазальну скроневу ділянку, антеселярно, в III шлуночок, в клиноподібну пазуху, схил, задню черепну ямку. Рівень ПРЛ в сироватці крові, в середньому, склав 2177,5 нг/мл (280 - 10 200). Всі пацієнти одержували Бромкриптин за схемою. В дослідженій групі не спостережено випадків непереносимості препарату. У всіх пацієнтів в короткий термін після початку лікування мав місце позитивний клінічний ефект: зниження рівню ПРЛ, зменшення розмірів пухлини за даними МРТ, регрес неврологічного дефіциту. Серед ранніх ускладнень терапії Бромкриптином відмічено: крововилив в аденому, який не потребував хірургічного лікування; гостру назальну лікворею, що потребувала хірургічної пластики; тимчасовий нецукровий діабет у 2-х пацієнтів. Під час оцінки стану пацієнтів через 12 міс спостережено суттєві негативні ефекти проведеного лікування: поглиблення гіпопітуїтарного синдрому у 8 (67 %), що потребував замісної терапії, та поява малих епілептичних нападів у 3 (25 %) хворих, які потребували призначення протисудомної терапії. Крім того, у більшості пацієнтів відмічено наростання астеноневротичного синдрому, що характеризувався підвищеною втомлюваністю, зниженням пам'яті, загальмованістю. 10 хворих постійно приймають замісну гормональну терапію через виражений гіпопітуїтарний синдром. Висновки: незважаючи на ефективність та позитивний клінічний ефект агоністів допаміну у лікуванні пролактином, функціональні результати у випадках з ВП не можна вважати задовільними через ускладнення та погіршення якості життя у пацієнтів після такого лікування. Лікування ВП потребує гнучких підходів до застосування різних лікувальних моделей та їх комбінацій.

Хвороба Кушинга є досить рідкісним захворюванням і в переважній більшості випадків спричиняється кортикотропною аденомою гіпофіза. Мета роботи - дослідження унікального випадку агресивного перебігу хвороби Кушинга, що спричинений інвазивною кортикотропіномою у пацієнта віком 63 років, з застосуванням методів: клініко-неврологічного обстеження, вимірювання рівнів АКТГ та кортизолу крові, рентгенографії черепу та МРТ голови. Висновки: особливість спостереження полягає в тому, що у пацієнта чоловічої статі похилого віку виявлено агресивну АКТГ-секретуючу аденому гіпофіза з блискавичним перебігом захворювання, що не є типовим для хвороби Кушинга.

Вперше розширено нові ланки патогенезу неврологічних і психо-афективних розладів за мікропролактиноми гіпофізу (МПГ) у жінок раннього репродуктивного віку, що не народжували, викликаних гормональними порушеннями. Встановлено кореляційну залежність вказаних порушень від тривалості та вираженості гіперпролактинемії, а також від активності фракцій пролактину. Показано вплив МПГ на ендокринологічній стан жінок, а також на функцію молочних залоз. Вивчено стан кісткового метаболізму, мінеральної щільності кісткової тканини із урахуванням міри тяжкості та тривалості гормональних порушень, викликаних гіперпролактинемічними станами, розширено патогенетичні ланки остеопенічного синдрому у разі МПГ. Вперше науково обгрунтовано необхідність включення антирезорбтивної терапії у комплекс предгравідарної підготовки жінок з МПГ. Проведено порівняльну оцінку порушень менструальної функції у репродуктивному періоді залежно від показників абсолютної та відносної гіперпролактинемії у разі МПГ.

Мета дослідження - провести обстеження психофізіологічного стану хворих на аденому гіпофіза (АГ) у доопераційному періоді. Обстежено 60 пацієнтів на АГ у доопераційному періоді, які одержували лікування з вересня 2011 по березень 2012 р. Досліджено когнітивні функції за допомогою психологічного тесту Люшера, тестів на емоційну стійкість, тривожність і на оцінку об'єму уваги; вегетативний статус (колір і пітливість шкіри, дермографізм, рівень артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, енергетичний обмін). Виявлено характерні психофізіологічні особливості реагування хворих на заплановану операцію, за якими пацієнтів згруповано у наступні типи: тривожно-депресивний, астенодепресивний, депресивно-ажитований. Запропоновано оптимізацію доопераційної медикаментозної підготовки хворих на АГ. Висновки: адекватна доопераційна підготовка хворих на АГ сприяє вирівнюванню психофізіологічного та вегетативного статусу пацієнтів, внаслідок чого у них забезпечується більш плавний перебіг наркозу та післяопераційного періоду.

Наведено власний досвід встановлення діагнозу та вироблення хірургічної тактики у пацієнтів із велетенськими аденомами гіпофіза (ВАГ). Висвітлено оптимальні інструментально-лабораторні заходи для постановки хірургічного діагнозу у пацієнтів вказаної групи. Проаналізовано 40 клінічних випадків оперованих пацієнтів за період з жовтня 2009 по грудень 2011 рр. Загалом за період спостереження виконано 47 оперативних втручань у 40 пацієнтів: первинні - у 25 (62,5 %) пацієнтів, повторні - у 15 (37,5 %). Застосовано транссфеноїдальний (37 (78,7 %) випадків) та транскраніальні (10 (21,3 %) випадків) хірургічні підходи, а також їх комбінацію. Систематизовано клінічні прояви захворювання, вироблено принципи діагностування ВАГ, проаналізовано особливості хірургічної тактики. На основі власного досвіду запропоновано оптимальну схему клініко-діагностичних заходів для встановлення уточненого хірургічного діагнозу, що надає змогу будувати оптимальну лікувальну тактику у пацієнтів із ВАГ. Висновки: планування адекватної хірургічної тактики лікування у пацієнтів з ВАГ має базуватись на комплексній оцінці результатів усього спектра клініко-діагностичних заходів. Визначення оптимальної схеми клініко-діагностичних заходів надає змогу індивідуалізувати застосовані лікувальні схеми. Комплексна оцінка та співставлення результатів діагностичних заходів на доопераційному етапі дозволила покращити хірургічні та клінічні результати лікування, а також знизити післяопераційну летальність до нуля.

Ендокринні порушення характерні для пацієнтів із аденомами гіпофіза та є складовою частиною класичної тріади симптомів захворювання. Гіперпролактинемія є основною ендокринопатією, що має місце у всіх пацієнтів із пролактиномами. Визначення рівня пролактину у пацієнтів зі селярними новоутвореннями є важливою складовою діагностики, яка відіграє значну роль у виробленні лікувальної тактики. Передопераційна та післяопераційна оцінка ендокринного статусу у пацієнтів із пролактиномами визначає лікувальну тактику під час корекції гіпопітуітарних розладів, що характерні для більшої половини пацієнтів вказаної групи. Проліковано 84 хворих із пролактиномами, чоловіків - 40, жінок - 44. Середній вік пацієнтів склав 35,4 роки. Пацієнтам виконано 87 оперативних втручання: 81 - з транссфеноїдальним підходом; 6 - з транскраніальними підходами. Всім пацієнтам визначались рівні пролактину, надниркової та тиреоїдної панелей. Перший визначався з метою верифікації діагнозу, інші - з метою оцінки можливих периопераційних ризиків та їх подальшої корекції. Високий рівень пролактину зафіксовано у 100 % пацієнтів. Виявлено кореляцію гіпопітуітаризму із розмірами новоутворень: більш виразною недостатність ТТГ, FT4 та кортизолу спостерігались у пацієнтів із макро- та велетенськими пролактиномами. Всі пацієнти, що мали ознаки гіпопітуітарного синдрому одержували замісну терапію. Рішення щодо продовження чи припинення замісної терапії приймалось у ході повторних консультативних звернень пацієнтів у віддаленому післяопераційному періоді. Висновки: встановлено чітку кореляцію між розміром пролактиноми та вираженістю гіпопітуітаризму. Гіпопітуітарні розлади зустрічаються у більшої половини пацієнтів із макропролактиномами. Призначення та корегування замісної терапії має бути індивідуальним у кожному випадку та базуватись на оцінці клінічного статусу хворого із врахуванням лабораторних даних.

Проведено вивчення та аналіз клінічних проявів у хворих на велетенську аденому гіпофіза. Систематизовано та досліджено можливі варіанти клінічної картини перебігу захворювання пацієнтів вказаної групи. Досліджено симптоми захворювання у 47 пацієнтів пролікованих за період з жовтня 2009 р. по травень 2012 р. Досліджувана група складалась із 19 (40,4 %) жінок та 28 (59,6 %) чоловіків, середній термін спостереження становив 13 міс. Проаналізовано всі власні спостереження гістологічно верифікованих аденом гіпофіза, розміри яких надали змогу віднести їх до велетенських. У 35 (74,4 %) пацієнтів спостерігались гормонально неактивні пухлини, у 12 (25,6 %) - гормонпродукуючі (11 (23,4 %) - пролактиноми; 1 (2,1 %) - СТГ-ома). Визначено основні симптомокомплекси прояву захворювання та виділено їх окремі групи, встановлено та проаналізовано типи перебігу хвороби. Встановлено відсоткове співвідношення симптомів, що мали місце у досліджуваній групі пацієнтів. Співставлено одержані результати з даними літературних джерел. Висновки: незважаючи на розвиток інструментальних методів обстежень та їх розповсюдженість, клінічний метод залишається першочерговим та вагомим під час діагностики велетенських аденом гіпофіза. Складна клінічна картина проявів велетенських аденом гіпофіза потребує чіткого уявлення спеціалістів про механізми її формування, що необхідно для якомога раннього запідозрення та верифікації захворювання. Правильна оцінка клінічних даних, у сукупності з аналізом даних інструментальних методів, забезпечує розробку подальшої ефективної тактики у пацієнтів із велетенськими аденомами гіпофіза та досягнення більш задовільних результатів у лікуванні таких пацієнтів.

Проанализированы результаты лечения 17-ти больных, оперированных первично по поводу аденомы гипофиза (АГ) с применением эндоскопического трансназального доступа в клинике транссфеноидальной хирургии АГ. Приведены анатомические варианты околоносовых пазух (ОНП) и дооперационные критерии по данным компьютерной томографии (КТ), определяющие тактику ендоскопического вмешательства и технические особенности его отдельных этапов. При сопоставлении данных магниторезонансной томографии на этапе предоперационного планирования и мультиспиральной КТ (МСКТ) ОНП с дополнительными укладками пациента получена детальная информация об их вариативной анатомии. Количественная виртуальная 3D оценка анатомии ОНП по критериям МСКТ позволяет установить индивидуальные особенности строения черепа и изменившиеся анатомические соотношения, обусловленные патологическим процессом, избежать ятрогенных осложнений.

Микропролактинома является наиболее частой функционирующей аденомой гипофиза. В цепи патогенетических событий, развивающихся при функционировании микропролактиномы, ключевым звеном является синдром гиперпролактинемии, который запускает каскад нейроэндокринных изменений. Проанализировано 52 случая микропролактином гипофиза у пациенток репродуктивного возраста. Проведен анализ клинической картины неврологических проявлений у данной группы больных в зависимости от степени дефекта гормонального статуса. Показано, что описанный комплекс расстройств часто является облигатным и может преподноситься больными изолированно, без указания на сопутствующую гинекологическую симптоматику, что требует активного опроса на предмет нарушения овариально-менструального цикла.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.450-5 + Р415.10-5

Рубрики:

Пухлини гіпофіза і діенцефало-гіпозитарної системи

Хвороби гіпофіза та диенцефало-гіпофізарної системи

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализировано состояние 40-ка взрослых с опухолями гипофизарной области, среди которых у 35-ти (87,5 %) был дефицит гормона роста у взрослых с нейроэндокринными осложнениями. Специфичным для дефицита гормона роста у взрослых является симптомокомплекс нарушений психоэмоционального статуса, который определяется на основе вопросника.

Обследован 71 взрослый больной с дефицитом гормона роста, обусловленным функционально-неактивными образованиями хиазмально-селлярной области. Больные были распределены на 2 группы: первая группа - мужчины в возрасте от 18-ти до 49-ти лет и вторая группа - 49 лет и выше. Исследование гормонального профиля пациентов первой группы показало, что у них преобладали низкие значения средних величин ЛГ, ФСГ, свободного и общего тестостерона (гипогонадотропный гипогонадизм) на фоне умеренной гиперпролактинемии. У больных второй группы были выявлены аналогичные нарушения со стороны гипофизарно-гонадной оси. У больных старшей возрастной группы также преобладали низкие значения средних величин ЛГ, ФСГ, общего тестостерона (гипогонадотропный гипогонадизм) на фоне умеренной гиперпролактинемии. При этом средние значения этих гормонов были достоверно ниже, чем в первой группе.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.450-5

Рубрики:

Пухлини гіпофіза і діенцефало-гіпозитарної системи

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено гемодинамічні показники хворих, яких оперовано з приводу аденоми гіпофіза, з застосуванням різних методик наркозу під контролем BIS-моніторингу. Результати дослідження показали, що застосування севофлуранового наркозу характеризується вірогідним зниженням у пацієнтів показників системної гемодинаміки. На етапі пробудження від наркозу у хворих, прооперованих із приводу аденоми гіпофіза, показники системної гемодинаміки є вірогідно нижчими від вихідних значень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.450-59

Рубрики:

Пухлини гіпофіза і діенцефало-гіпозитарної системи

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ