Проведен сравнительный клинический анализ традиционного микробиологического исследования и новых технологий выявления микобактериурии у 184-х больных нефротуберкулезом. Установлено, что наиболее точным и информативным в вопросах диагностики нефротуберкулеза является микробиологический метод определения возбудителя заболевания в моче с использованием питательной среды Левенштейна - Йенсена (количество выявленных случаев микобактериурии в клинической группе больных с изолированым нефротуберкулезом превышало 50 %). Отмечено, что новые методы определения возбудителя (полимеразная цепная реакция мочи и посевы ее на среду ВКГ) являются методами экспресс-диагностики и диспансерного наблюдения, но требуют для установки окончательного диагноза и начала специфического лечения подтверждения с использованием других диагностических методик.

Проведено комплексное изучение метаболических процессов у 41-го больного сочетанным туберкулезом легких и мочевых путей. Установлено, что при активном специфическом процессе значительно повышается протеолитическая активность крови, содержание гаптоглобина, церулоплазмина й трансферина. Показатели метаболического обмена являются информативными при определении активности сочетанного туберкулеза легких и мочевых путей. Применение этих тестов повышает частоту верификации активности процесса с 55,9 до 87,5 %.

Обстежено 2 групи хворих: 1-а група - 134 хворих на поєднаний туберкульоз легень і нирок, 2-а - 65 хворих на туберкульоз нирок. Установлено, що загальноприйняті клініко-рентгенотомографічні та лабораторні методи обстеження сприяють діагностиці поєднаного туберкульозу легень і нирок у 42,5 % пацієнтів, але у 57,5 % - виникають діагностичні труднощі. Комплексне обстеження з використанням рентгенотомографічного дослідження легень, рентгеноконтрастної урографії та ультразвукового сканування нирок, ретельного бактеріологічного обстеження мокротиння та сечі на мікробактерії туберкульозу, імунологічного дослідження, імунопровокаційної та туберкуліно-термографічної проб із 20 ТО ППД-Л підвищило ефективність діагностики цього захворювання до 96,0 %.

Изучены возможность и эффективность внутриорганной дезинфекции, санации и регенерации очагов туберкулезной деструкции при применении сверхнизких и повышенных температур в сочетании с озонотерапией. Представлены результаты устойчивости к различным режимам температур замораживания и отогрева 446 штаммов "Academia" и 343 "больничных" лекарственно-устойчивых штаммов микобактерий туберкулеза и эффективности внутриорганной санации кавернозных форм нефротуберкулеза путем внутрикавернозного криотермоциклирования на 120 беспородных собаках. Разнообразными лабораторными, гистологическими, рентгеноструктурными и функциональными методами доказано, что методы внутрикавернозного криотермовоздействия в установленных оптимальных параметрах позволяют атравматичными миниинвазивными способами достичь гарантированного абациллирования казеозно-некротических масс со стимуляцией резорбционно-регенераторной способности структурных компонентов почечной ткани. Озонокислородные смеси и растворы существенно повышают эффективность лечения деструктивно-кавернозных форм туберкулеза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р543.695.4-5

Рубрики:

Туберкульоз нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності діагностики поєднаного туберкульозу легень і нирок. Представлено результати комплексного клінічного, рентгенотомографічного обстеження легень, рентгеноконтрастної урографії та ультразвукового сканування нирок, мікробіологічних, імунологічних, біохімічних, імунопровокаційних і туберкуліно-термографічних методів дослідження та визначено їх діагностичну інформативність. На підставі одержаних даних розроблено алгоритм поетапної лікарської тактики діагностики поєднаного туберкульозу легень і нирок. Показано, що впровадження розробленого алгоритму з використанням клініко-рентгенологічних, мікробіологічних, імунологічних, біохімічних, імунопровокаційних і туберкуліно-термографічних методів дослідження сприяє підвищенню ефективності діагностики поєднаного ураження туберкульозом легень і нирок на 27 % (з 68,5 % до 95,5 %).

Подано порівняльну оцінку клініко-лабораторних, функціональних та морфологічних проявів у разі ізольованого туберкульозу нирок, ізольованого хронічного неспецифічного пієлонефриту та поєднаного ураження нирок туберкульозом та пієлонефритом. Крім традиційних методів діагностики, використовувались нові методики виявлення мікобактеріурії: засів на нове поживне середовище ВКГ для прискореного виявлення збудника та полімеразна ланцюгова реакція проб сечі. Розроблено допоміжний критерій оцінювання вогнищевої реакції під час проведення підшкірних туберкулінових проб (туберкулін-термографічна проба). Обгрунтовано протипоказання до використання деяких антибактеріальних засобів під час лікування пієлонефриту неясного генезу до виключення туберкульозного ураження нирки. Розроблено алгоритм проведення диференційної діагностики та перелік поетапних заходів з активного виявлення ранніх форм туберкульозу нирки. На підставі статистичної обробки показників розповсюдженості клінічних ознак у пацієнтів різних облікових груп розроблено діагностичні таблиці прогностичних коефіцієнтів, що дозволяють прогнозувати ймовірність туберкульозного ураження нирок.

Цель работы - разработка новых и усовершенствование старых подходов к ранней диагностике и лечению больных туберкулезом почек, особенно при сочетании с хроническим неспецифическим пиелонефритом. На основании результатов обследования более чем 1000 больных разработаны алгоритмы дифференциальной диагностики с использованием диагностических таблиц прогностических коэффициентов. Опыт использования алгоритма диагностики с подсчетом прогностических коэффициентов позволяет в подавляющем большинстве случаев своевременно направлять больных с пиелонефритом неясного генеза на обследование в специализированную больницу и подтверждать диагноз туберкулеза почки.

Мета дослідження - вивчення особливостей перебігу та діагностики туберкульозу нирок (ТН) за сучасних умов. Проаналізовано особливості перебігу ТН на підставі клінічних, рентгенологічних та загальноприйнятих лабораторних даних у 199 хворих (перша група - 134 пацієнти з ураженням легень і нирок і друга - 65 хворих на ТН без ураження легень). На підставі клініко-рентгенотомографічних досліджень виявлено туберкульоз нирок у 42,5 % хворих. У разі долучення рентгеноконтрастної урографії та ультразвукового сканування нирок частота верифікації збільшилася на 19,2 %. Зроблено висновок, що у хворих на поєднаний туберкульоз легень і нирок спостерігаються виразна симптоматика туберкульозної інтоксикації (96,2 %), ознаки ураження легень (51,5 %) і в 1,8 разу рідше - симптоми ураження нирок (29,8 %). У більшості пацієнтів із вогнищевим, інфільтративним і дисемінованим туберкульозом легень констатували його поєднання з паренхіматозною формою ТН. Водночас у 35,7 % осіб виявлено фіброзно-кавернозну форму туберкульозу як легень, так і нирок. У разі лише ТН у 4,3 разу частіше виявляли фіброзно-кавернозну, ніж паренхіматозну та кавернозну, форму специфічного ураження нирок. Усіх хворих на ТН скеровували в протитуберкульозні стаціонари через рік і пізніше, тобто несвоєчасно.

Для вивчення особливостей перебігу туберкульозу нирок проведено аналіз клінічних, рентгенологічних і загальноприйнятих лабораторних обстежень у 199-ти хворих. Встановлено, що використання рентгеноконтрастної урографії, ультразвукового сканування нирок і мікробіологічного дослідження сечі на мікобактерії туберкульозу сприяло верифікації туберкульозу нирок у 64,8 % хворих.

Для изучения особенностей течения туберкулеза почек проведен анализ клинических, рентгенологических и общепринятых лабораторных исследований у 199-ти больных. Установлено, что применение рентгеноконтрастной урографии, ультразвукового сканирования почек и микробиологического исследования мочи на микобактерии туберкулеза способствовало верификации туберкулеза почек у 64,8 % больных.