Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.49 + Р514.0

Рубрики:

Інші кров’яні (трансмісивні) інфекції

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Шифр НБУВ: Ж16691 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.49-4

Рубрики:

Інші кров’яні (трансмісивні) інфекції

Шифр НБУВ: Ж16674 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено епідеміологічну та клінічну характеристику бартонельозів. Різноманітність клінічної картини цієї групи інфекційних хвороб залежить від виду мікроорганізму та стану імунної системи макроорганізму, тому рекомендації щодо антибіотикотерапії різні в кожній клінічній ситуації. Лікування повинно бути індивідуальним у кожному конкретному випадку та залежати від клінічної форми та варіанта хвороби. Наведено різноманітні схеми етіотропної терапії окремих хворих.

Приведена эпидемиологическая и клиническая характеристика бартонеллезов. Разнообразие клинической картины этой группы инфекционных заболеваний зависит от вида микроорганизма и состояния иммунной системы макроорганизма, поэтому рекомендации относительно антибиотикотерапии различные в каждой клинической ситуации. Лечение должно быть индивидуальным в каждом конкретном случае и зависеть от клинической формы и варианта заболевания. Приведены различные схемы этиотропной терапии отдельных больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.49-3

Рубрики:

Інші кров’яні (трансмісивні) інфекції

Шифр НБУВ: Ж16253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в Україні проведено наукове дослідження бартонельозу. Проведено моніторинг специфічних antiBartIg серед населення Харківської області (у т.ч. ВІЛ-інфікованих осіб) та встановлено категорії ризику зараження. Дано опис групи хворих на бартонельоз, діагноз в яких було підтверджено бактеріологічно, імунологічно та молекулярно-генетично. Проведено клініко-епідеміологічний та імунологічний аналіз репрезентативного матеріалу, що дозволяє визначити динаміку клінічних проявів і перебіг бартонельозу. Детально проаналізовано гістологічні зміни в лімфовузлах і шкірі у хворих на бартонельоз. На підставі мікробіологічних та імунологічних методів дослідження встановлено, що у ВІЛ-інфікованих на фоні бартонельозу відбувається реактивація туберкульозу та токсоплазмозу. Встановлено взаємозв'язок між ін'єкційною наркоманією, HCV-інфекцією й інфікованістю бартонелами. Вперше в Україні проведено індикацію й ідентифікацію регіональних штамів бартонел із клінічного матеріалу та визначено їх біологічні властивості. Результати, які були одержані, дозволили оцінити існуючі сучасні методи діагностики бартонельозу, вдосконалити бактеріологічний та гістологічний методи та розробити ефективні імунологічні методи, а також провести випробування методу полімеразної ланцюгової реакції-дослідження. Вперше науково обгрунтовано можливість, ефективність і доцільність використання розроблених і вдосконалених методів для діагностики бартонельозу за клінічних умов. Виявлено можливість ретроспективної діагностики хвороби від котячої подряпини та бацилярійного ангіоматозу за дослідження архівних біоптатів лімфовузлів і шкіри за допомогою реакції непрямої імунофлюоресценції.

Описано випадки типового перебігу хвороби котячої подряпини, а також поєднання фелінозу та Лайм-бореліозу. Диференціювання з іншими органічними причинами та відповідні лабораторні аналізи надали змогу встановити діагноз і провести успішне лікування.

Описано випадки типового перебігу хвороби котячої подряпини, а також поєднання фелінозу та Лайм-бореліозу. Диференціювання з іншими органічними причинами та відповідні лабораторні аналізи надали змогу встановити діагноз й провести успішне лікування.

Висвітлено актуальну тему сьогодення - стосовно хвороби спричиненої вірусом Зіка. Розглянутоо етіологію та патогенез даної хвороби, увагу приділено обстеженню хворого з підозрою на вірус Зіка. Надано перелік лабораторних тестів, доступних в арсеналі лабораторії "Сінево". Наведено рекомендації щодо лікування з огляду на те, що етіотропна противірусна терапія на сьогодні не розроблена.

Болезнь, вызванная вирусом Зика, - инфекционное заболевание, вызываемое одноименным вирусом, относящимся к семейству Flaviviridae. Основным путем передачи вируса является заражение через кровь во время укуса тропическими комарами рода Aedes и при половом контакте с заболевшим. Только в Бразилии в 2015 г. лихорадкой Зика переболели полтора миллиона человек. Присутствует серьезная угроза дальнейшего распространения инфекции, по этой причине заболеванию присвоен статус пандемии. Инкубационный период от 3-х до 12-ти дней. В 75 % случаев лихорадка Зика протекает бессимптомно. Манифестная форма протекает, как правило, в легкой, реже - в среднетяжелой форме. Симптомы - слабость, чаще незначительное повышение температуры, озноб, головная боль, ретроорбитальные боли, миалгия и артралгия, макулопапулезная сыпь на лице и туловище. Развивается конъюнктивит, непереносимость яркого света. Реже беспокоит тошнота, боли в животе, диарея, кашель, боль в горле, лимфаденопатия. Случаи смерти людей с лихорадкой Зика крайне редки. В регионах, где замечена вспышка лихорадки Зика, регистрируют увеличенное число случаев рождения детей с микроцефалией. Диагностируется заболевание с помощью метода полимеразной цепной реакции. Препарата для лечения и вакцины для профилактики заболевания не существует. Обычные противовирусные лекарства неэффективны. Единственным способом медикаментозного воздействия является симптоматическое лечение. После выздоровления формируется стойкий пожизненный иммунитет. Защититься от болезни можно, только избегая укусов комаров в районах, где есть лихорадка Зика.

Гарячка Західного Нілу (WNF) - найбільш розповсюджена арбовірусна інфекція з трансмісивним механізмом передачі, викликана вірусом Західного Нілу (WNV), що присутній на всіх континентах, за виключенням Антарктиди. WNV має високий епідемічний потенціал, становить загрозу для здоров'я населення в усьому світі завдяки швидкому глобальному розповсюдженню, формуванню нових природних осередків і здатності спричиняти епідемії в ендемічних регіонах. За останні 20 років зареєстровано численні епідемічні спалахи хвороби серед людей, птахів та коней, пов'язані з WNV. Вперше на території України WNV виявлений в 70-х роках XX ст., проте на сьогодні клінічні та епідеміологічні аспекти залишаються вивчені недостатньо. Проаналізовано епідемічну ситуацію щодо WNF в Полтавській області за 2011 - 2018 рр., з'ясовані епідеміологічні та клінічні особливості серологічно підтверджених випадків гострої WNF. Це перший актуальний огляд про випадки WNF в Полтавському регіоні, результати якого свідчать про розповсюдженість WNV в центральній частині України. Мета дослідження - з'ясувати епідеміологічні та клінічні прояви гарячки Західного Нілу в Полтавській області. Проаналізовано випадки WNF в Полтавській області за 2011 - 2018 рр., згідно з річними звітними формами МОЗ України. Загалом серологічне дослідження парних сироваток крові на специфічні антитіла класу IgG до WNV проведено 232 хворим із гарячковими станами, що потребували обстеження на WNF. Клінічний перебіг вивчено при ретроспективному аналізі 14 історій хвороб пацієнтів з WNF, які знаходилися на лікуванні в Полтавській обласній клінічній інфекційній лікарні. Установлено, що в Полтавській області впродовж 2011 - 2018 рр. зареєстровано 35 випадків гострої WNF, з найбільшою кількістю - 14 осіб у 2012 р. Серологічне обстеження на специфічні маркери WNV 232 хворих із гарячковими станами дозволило виявити 57 (24,6 %) серопозитивних пацієнтів. Гостра WNF діагностована в 35 (15,1 %), перенесена - у 22 (9,5 %) осіб. Аналіз історій хвороб пацієнтів з гострою WNF показав, що найбільш вразливими виявилися особи жіночої статі (64,1 %), а середній вік обстежених становив 46,28 +- 0,30 року. Згідно з епідеміологічним aнамнезом, серед хворих перевaжали жителі міст - 71,4 %, усі (100 %) відмічали укуси комарів, захвoрювання мало сезoнний характер з найбільшою (78,6 %) кількістю випадків у липні-серпні. Клінічний перебіг WNF в усіх (100 %) хворих мав середньотяжку форму та характеризувався поліморфізмом клінічних проявів. Провідними клінічними синдромами були: гарячковий (100,0 %), інтоксикаційний (100,0 %), катаральний (50,0 %), алергічний (42,8 %), диспепсичний (35,7 %) та лімфаденопатія (28,5 %). Таким чином, проведені дослідження показали, що на території Полтавського регіону є всі умови для формування природного осередку гарячки Західного Нілу. Західнонільська гарячка мала типовий перебіг.