Викладено методику ведення хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки, оперованих одноетапно з накладанням первинного анастомозу й інтраопераційним лаважем товстої кишки. У всіх хворих у привідній кишці, на рівні анастомозу й у відвідній кишці спостерігалися порушення регіонарної гемодинаміки під час оперативного втручання та до 5-ї післяопераційної доби. У разі використання в післяопераційному періоді тривалої перидуральної блокади лідокаїном, порушення регіонарного кровотоку в зоні анастомозу виявлялися значно меншими та нетривалими, а нормалізація гемодинаміки відбувалася швидше, ніж у хворих з традиційним післяопераційним веденням.

Изложена методика ведения больных с обтурационной непроходимостью толстой кишки, оперированных одноэтапно с наложением первичного анастомоза и интраоперационным лаважем толстой кишки. У всех больных в приводящей кишке, на уровне анастомоза, в отводящей кишке наблюдались нарушения регионарной гемодинамики во время оперативного вмешательства и вплоть до 5-х послеоперационных суток. При использовании в послеоперационном периоде длительной перидуральной блокады лидокаином, выраженность и длительность нарушений регионарного кровотока в зоне анастомоза значительно меньше, а нормализация гемодинамики наступает быстрее, чем у больных с традиционным послеоперационным ведением.

Проаналізовано безпосередні результати первинно-відновлювальних операцій у хворих на обтураційну непрохідність лівої половини ободової кишки або проксимальних відділів прямої кишки та запропоновано методику інтраопераційного лаважа з трансанальною післяопераційною декомпресією ободової кишки, яка сприяє швидкій ліквідації внутрішньокишкового та паралельно внутрішньочеревного тиску. Тривала перидуральна блокада в післяопераційному періоді збільшує позитивний ефект лаважа та декомпресії кишечнику, сприяє оптимальній динаміці внутрішньочеревного тиску та покращанню безпосередніх результатів одноетапних радикальних операцій за даної патології.

Проанализированы непосредственные результаты первично-восстановительных операций у больных с обтурационной непроходимостью левой половины ободочной кишки или проксимальных отделов прямой кишки и предложена методика интраоперационного лаважа с трансанальной послеоперационной декомпрессией ободочной кишки, которая способствует быстрой ликвидации внутрикишечного и параллельно внутрибрюшного давления. Длительная перидуральная блокада в послеоперационном периоде усиливает позитивнный эффект лаважа и декомпрессии кишечника, способствует оптимальной динамике внутрибрюшного давления и улучшению непосредственных результатов одноэтапных радикальных операций при данной патологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.3-59 + Р457.465.305.63

Рубрики:

Хвороби кишечника

Механічна непрохідність

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.63-52

Рубрики:

Механічна непрохідність

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.63

Рубрики:

Механічна непрохідність

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - улучшение эффективности комплексной лучевой предоперационной диагностики больных с острой обтурационной толстокишечной непроходимостью. Обследовано 120 ургентных пациентов с острой толстокишечной непроходимостью за период с 1999 по 2004 гг. Результаты обработаны с использованием показателей чувствительности и специфичности. С помощью предложенного алгоритма исследования толстой кишки у 73-х (87 %) больных из 120-ти установлен уровень обтурации, в 26-ти (35,6 %) случаях - на уровне сигмы; 29-ти (39,7 %) - ректосигмоидный изгиб; 9-ти (12,3 %) - нисходящая ободочная кишка; 3-х (4,1 %) - селезеночный угол; 4-х (5,5 %) - поперечная ободочная кишка; 2-х (2,7 %) - печеночный угол. У 68-ми (91,2 %) пациентов выявлен так называемый симптом "пораженного полого органа", что было ультразвуковым отображением рака толстой кишки. В других случаях непроходимость носила странгуляционный характер - 12 (10 %), была следствием заворота сигмы - 8 (6,6 %), следствием обострения дивертикулярной болезни - 9 (7,5 %), носила динамический характер - 18 (15 %). Выводы. Предложенная модификация классификации острой толстокишечной непроходимости и введение в алгоритм исследований методики трансабдоминального изучения толстой кишки позволяет, в зависимости от клинической симптоматики, оптимизировать диагностический процесс и сократить общее время предоперационной диагностики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.63

Рубрики:

Механічна непрохідність

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.63-5

Рубрики:

Механічна непрохідність

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.63

Рубрики:

Механічна непрохідність

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано ефективні способи поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з тяжкими формами гострої спайкової тонкокишкової непрохідності. Вперше з метою інтубації кишечнику застосовано поліфункціональний зонд, що дозволяє виконувати моніторинг основних функціональних показників - pH метрію, фазову моторику та значення внутрішньопросвітного фазового тиску. Виявлено залежність змін показників центральної гемодинаміки, маркерів ендогенної інтоксикації у крові, pH-кишкового вмісту, фазового внутрішньопросвітного тиску та моторики кишечнику від ступеня тяжкості кишкової непрохідності. Розроблено череззондову лікувальну програму, що включає комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з ендогенною інтоксикацією за наявності синдрому ентеральної недостатності. Обгрунтовано показання до найбільш раціонального застосування та дозування ентеральної оксигенації, ентеросорбції, раннього ентерального череззондового харчування, субіотиків і прокінетиків залежно від параметрів центральної гемодинаміки, маркерів інтоксикації та показань рівня відновлення функцій шлунково-кишкового тракту. Доведено, що запропонований алгоритм вибору методу хірургічного лікування дозволяє оптимізувати терапевтичну тактику та вдвічі знизити кількість післяопераційних ускладнень і летальних випадків.

На підставі результатів вивчення морфо- й електронномікроскопічної структури печінки та використання цілеспрямованих біохімічних тестів, визначено характер і ступінь дифузійних уражень печінки та пов'язаних з ними порушень у про- й антиоксидантній системах організму в динаміці перебігу та хірургічного лікування обструктивного рака ободової кишки та змодельованої обструктивної непрохідності ободової кишки. Встановлено, що рак ободової кишки, ускладнений кишковою непрохідністю, супроводжується глибокими змінами в паренхімі печінки, які короткочасно посилюються після виконання хірургічних втручань з метою відновлення прохідності ободової кишки. Показано взаємозв'язок між змінами морфофункціонального стану печінки та порушеннями показників антиоксидантного захисту і наростанням ступеня ендогенної інтоксикації. Доведено, що застосування препарату "Церулоплазмін" у хворих на обструктивний рак ободової кишки покращує активність ферментних систем антиоксидантного захисту, зменшує ступінь токсичної дії на печінку продуктів ендогенної інтоксикації та прискорює відновлення структури та функції печінки після хірургічного втручання.

Експериментально досліджено зв'язок величини внутрішньокишкового тиску з показниками інтоксикації, визначеними в крові вен брижі привідної петлі. Проаналізовано бактеріальну транслокацію, морфологічні зміни у зазначеній петлі відповідно до збільшення внутрішньокишкової гіпертензії. За результатами експериментальних та клінічних досліджень динаміки кореляції внутрішньокишкового тиску з показниками інтоксикації вперше встановлено значення внутрішньокишкової гіпертензії, у разі досягнення яких має місце зниження кореляції між гіпертензією та показниками інтоксикації, одночасно з подальшим прогресуванням недостатності ентерального бар'єру, що обумовлює об'єктивні показання до інтубації тонкої кишки. Детально досліджено характер ускладнень у процесі проведення інтубаційного зонда через дванадцятипалу кишку (ДПК), установлено їх обумовленість у переважній більшості випадків певними видами форми ДПК, на підставі чого розроблено та застосовано в клініці власний спосіб проведення зонда через неї. Проведено порівняльний аналіз з детальним вивченням клінічної ефективності різних методів інтубації кишечнику, їх переваг та недоліків, обгрунтовано застосування конкретного способу інтубації у кожному конкретному випадку. Розроблено новий спосіб лікування ентеральної недостатності та ендогенної інтоксикації у разі розповсюдженого перитоніту та гострої кишкової непрохідності шляхом введення препаратів через кишковий зонд.

Проаналізовано результати лікування, стан гемодинаміки та внутрішньочеревний тиск у 114-ти хворих з обтураційною непрохідністю дистальних відділів товстої кишки, які перенесли первинно-відновлювальні операції. Виявлено зміни центральної гемодинаміки та порушення мікроциркуляції у зоні міжкишкового анастомозу, більш виражені в супрастенотичній ділянці товстої кишки. Встановлено залежність їх виразності від рівня внутрішньочеревного тиску. Доведено нормалізуючий вплив інтра- та післяопераційного лаважу та декомпресії ободової кишки у поєднанні з тривалою епідуральною анестезією на стан регіонарної гемодинаміки у зоні міжкишкового анастомозу. Запропоновано нову тактику хірургічного лікування хворих з обтураційною непрохідністю дистальних відділів товстої кишки, яка дозволяє об'єктивізувати та розширити показання щодо виконання первинно-відновлювальних операцій, сприяє підвищенню надійності анастомозу та зниженню частоти післяопераційних ускладнень і летальності.

Розроблено новий спосіб передопераційної декомпресії товстого кишечнику за допомогою пристрою для проведення зонду, що забезпечує можливість виконання первинно-відновлювальних операцій і скорочує строки реабілітації. Доведено ефективність інтраопераційної декомпресії за обтураційної товстокишкової непрохідності з використанням оксигенованих розчинів і сорбентів, що сприяє зниженню післяопераційних ускладнень і летальних випадків. На підставі результатів проведених досліджень вперше наведено комплексну оцінку ступеня важкості ендогенної інтоксикації, стану перекисного окиснення ліпідів й антиоксидантного захисту, а також основних показників імунологічного гомеостазу з урахуванням морфологічних змін стінки товстого кишечнику та стадії непрохідності.

Проведено аналіз лікування 76-ти хворих на обтураційну непрохідність пухлинного генезу традиційними методиками та 78-ми хворих на рак товстої кишки - комплексним лікувально-діагностичним методом. Розроблено метод фотохромної антисептики в зоні накладання анастомозу та колостоми, визначено його ефективність in vitro та в клініці. Виявлено переважаючий мікробний спектр у зоні накладання анастомозу та запліднення даними мікроорганізмами кишкової стінки. Запропоновано діагностичний та лікувальний алгоритми у хворих на обтураційну непрохідність товстої кишки пухлинного генезу. Розроблено спосіб формування колоректального анастомозу за даного захворювання. Проведено порівняльну оцінку ефективності існуючих та запропонованих методів профілактики гнійно-септичних ускладнень. Доведено, що комплексний метод лікування дозволяє знизити частоту нагноєння параколостомічної ділянки на 7,9 %, нагноєння післяопераційних ран - на 1,6 %, виключити неспроможність анастомозу та знизити загальну кількість післяопераційних гнійно-септичних ускладнень з 18,4 до 6,4 %.

Описано випадок лікування механічної тонкокишкової непрохідності, спричиненої тонко-тонкокишковою інвагінацією та обтураційною кишковою непрохідністю внаслідок злоякісного карциноїду. Незважаючи на проведене комплексне інструментальне та лабораторне обстеження (ультразвукове дослідження, фіброгастродуоденоскопія, колоноскопія, комп'ютерна томографія, прицільна контрастна рентгенографія шлунка та дванадцятипалої кишки, біохімічні та загальнолабораторні аналізи крові), у ході ретроспективного аналізу запідозрити у пацієнта наявність гормонально активної пухлини було можливо лише у випадку детального збору анамнезу життя. Відзначено патологічну реакцію на вживання алкоголю навіть у малих дозах, що виявлялася блювотою, багаторазовим послабленням випорожнення. Пацієнт схуднув за рік більш ніж на 10 кг за незмінного харчового раціону та рухового режиму.

Наведено результати досліджень стану тонкої кишки та клітин її дифузної нейроендокринної системи під час моделювання високої обтураційної кишкової непрохідності та її хірургічного лікування з використанням ентеродетоксикації.

Проаналізовано результати застосування У-подібного анастомозу під час здійснення резекції лівої половини товстої кишки з операбельною пухлиною на тлі гострої обтураційної непрохідності (ГОНТК) у 35 хворих. Післяопераційні ускладнення виникли у 16 хворих. Частота ранніх параколостомних ускладнень залежала від виду колостоми. Формування У-подібного анастомозу є операцією вибору під час застосування резекційних методів лікування раку товстої кишки (РТК), ускладненого ГОНТК. Застосування такого втручання створює переваги під час виконання другого (відновного) етапу хірургічного лікування РТК.

Описан случай успешной лапароскопически ассистированной энтеротомии, которая была выполнена пациентке с обтурационной тонкокишечной непроходимостью, вызванной энтеролитом растительного происхождения.

Проаналізовано результати лікування 224-х хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки пухлинного генезу, які знаходились на лікуванні з 1995 до 2010 рр. На основі ретроспективного вивчення історій хвороб 100-та хворих з використанням сучасних методів статистичного аналізу розроблено прогностичну математичну модель ризику неспроможності швів товстокишкового анастомозу, за якою розрахована бальна шкала оцінювання ступеня ризику цього ускладнення. Виділено ступені ризику неспроможності товстокишкового анастомозу. На основі вивчення результатів лікування 124-х хворих у період з 2006 до 2010 рр. розроблено нові методи декомпресії зони швів кишкового анастомозу. Вивчено динаміку внутрішньокишкового тиску за використання різних методів декомпресії і доведено доцільність використання цих методів у клініці. Розроблені методи профілактики неспроможності швів міжкишкових сполучень дозволили покращити безпосередні результати лікування хворих з ускладненою формою колоректального раку шляхом зменшення кількості ускладнень з боку анастомозів у ранньому післяопераційному періоді.