Отмечено, что при пилородуоденальном язвенном стенозе различают стадии полной и неполной декомпенсации. В 73 % наблюдений при проведении адекватной предоперационной подготовки удалось перевести пилородуоденальный стеноз из стадии полной в стадию неполной декомпенсации, при которой возможно выполнение органосохраняющего оперативного вмешательства. У больных с пилородуоденальным стенозом в стадии полной декомпенсации выполняют резекцию 2/3 желудка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.205.2 + Р351.3

Рубрики:

Розширення і звуження шлунка

Штучне харчування

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати хірургічного лікування 136-ти хворих з виразковим H. pylori-позитивним пілородуоденальним стенозом, прооперованих в клініках кафедр хірургії, проктології і медицини невідкладних станів НМАПО ім. П. Л. Шупика з 2001 до 2005 рр. Усі пацієнти були розподілені на дві клінічні групи: основну - 94 особи і контрольну - 42. Хворим з виразковим H. pylori-позитивним пілородуоденальним стенозом показаний курс доопераційної підготовки, що включає імунокорекцію, ерадикацію Н. pylori, корекцію водно-електролітних і білкових порушень з використанням ентерального (череззондового або черезстентового) харчування. Вибір методу операції повинен проводитись індивідуально з урахуванням локалізації виразки, рівня шлункової секреції, характеру моторно-евакуаторних порушень, поєднання ускладнень виразкової хвороби. У разі компенсованого та субкомпенсованого стенозу показана органозберігальна операція з елементами зменшення розмірів шлунка, з дуодено- чи пілоропластикою. У разі декомпенсованого незворотного пілородуоденального стенозу показана резекція шлунка.

Доповнено наукові дані, що до патогенезу рефлюкс-езофагіту за виразкового пілородуоденального стенозу (ПДС) та встановлено, що у виникненні рефлюкс-езофагіту у разі ПДС, важливу роль відіграє відносна або абсолютна недостатність замикального механізму кардії, а також - порушення моторно-евакуаторної функції шлунка. На підставі вивчення ступеня порушення трофологічного статусу розширено наукові поняття, щодо обгрунтування оптимальної хірургічної тактики у хворих з ПДС з урахуванням моторно-евакуаторної функції вихідного відділу шлунка шляхом удосконалення способу передопераційної дилатації стенозованої частини вихідного відділу шлунка, що дає можливість у доопераційний період проводити повноцінну нутриційну підтримку хворого, а також електромеханічну стимуляцію. Обгрунтовано програму нутриційної підтримки, що адекватна потребам організму хворого, вибір часу та доступу для її проведення. Уточнено нукові дані про об'єктивні критерії можливості застосування органозберігальних методів оперативних втручань у разі стенозів вихідного відділу шлунка. Індивідуалізована тактика хірургічної корекції клапанної функції кардії за виконання селективної проксимальної ваготомії (СПВ) залежно від вихідних змін кардіоезофагеальної зони. На підставі порівняльного статистичного аналізу встановлено високу ефективність і безпеку виконання оригінальної модифікації фундоплікації й езофагофренофундопексії з метою корекції клапанної функції кардії у разі СПВ.

Мета роботи - розробка тактики міні-інвазивного лікування хворих із пілородуоденальним стенозом виразкової етіології. У відділенні хірургії органів травлення ДУ "Інститут гастроентерології НАМН України" у 2015 - 2018 рр. проведено лікування 36 хворих зі стенозом пілородуоденальної зони виразкового генезу з використанням ендоскопічної, комбінованої лапароендоскопічної і лапароскопічної оперативної техніки, серед них ізольована ендоскопічна балонна пілородуоденопластика виконувалась у 27 пацієнтів, комбіновані лапароендоскопічні втручання - у 9 хворих. Чоловіків було 24, жінок - 12. Середній вік - 45,3 +- 5,2 року. У 7 пацієнтів (19,5 %) діагностовано компенсований стеноз, у 21 пацієнта (58,3 %) - субкомпенсований стеноз, у 8 хворих (22,2 %) - декомпенсований стеноз. Під час дослідження були уточнені відомі та розроблені нові показання до виконання ендоскопічної балонної пілородуоденопластики та комбінованого лапароендоскопічного втручання, що виконані в усіх пацієнтів залежно від ступеня звуження вихідного відділу шлунка. Ускладнення в найближчому післяопераційному періоді виникли в 1 хворого (2,7 %) у вигляді перфорації зони дилатації. Летальних випадків не було. Віддалений період спостереження становив 7 - 12 міс. Ендоскопічних, рентгенологічних і клінічних ознак рецидиву виразкової хвороби та стенозу не виявлено. Зроблено висновки, що метод міні-інвазивного ендоскопічного та комбінованого лапароендоскопічного втручання в лікуванні стенозу пілородуоденальної зони виразкового генезу характеризується мінімальним числом ускладнень, має добрі показники ефективності та відсутність рецидивів захворювання у віддаленому періоді.