Вперше вивчено особливості приживлення та характер перебудови консервованого фасціального трансплантату в інфікованій рані, а також можливості поліпшення результатів пластики шляхом захисту трансплантату від інфекції за допомогою місцевого використання комбінованих препаратів багатонаправленої дії. Доведено, що місцеве застосування нових комбінованих препаратів, що виявляють на тканини антимікробну, сорбційну та стимулюючу репаративні процеси дію, пригнічує інфекцію та обмежує виразність запальної реакції тканини, що супроводжується приживленням трансплантата та загоєнням рани первинним натягом. Зазначено, що використання для герніопластики консервованих тканин "Тутопласт" не спричиняє негативного впливу на імунологічний статус оперованих пацієнтів.

Зазначено, що частка ускладнених гриж щодо всіх хворих, які потребують невідкладної хірургічної допомоги, складає 1,3 - 1,4 %. Разом з тим, через 24 години від початку захворювання госпіталізується від 7,2 до 30 % хворих. Однією з клінічних ознак защемленої грижі є кишкова непрохідність, а летальність від даних захворювань коливається від 2 до 20 %. У даному випадку описується рідкісний вид защемлення внутрішньої грижі (внутрішня защемлена грижа брижі сигмоподібної кишки) черевної порожнини з розвитком механічної тонкокишкової непрохідності.

Отмечено, что процент осложненных грыж относительно всех больных, нуждающихся в неотложной хирургической помощи, составляет 1,3 - 1,4 %. Вместе с тем, через 24 часа от начала заболевания госпитализируется от 7,2 до 30 % больных. Одним из клинических признаков защемленной грыжи является кишечная непроходимость, а летальность от данных заболеваний колеблется от 2 до 20 %. В данном случае описывается редкий вид защемления внутренней грыжи (внутренняя защемленная грыжа брыжейки сигмовидной кишки) брюшной полости с развитием механической тонкокишечной непроходимости.

Розроблено оптимальний комплекс діагностики параколостомічних гриж. Досліджено морфологічний стан м'язово-апоневротичних структур ділянки навколо колостоми у разі параколостомічних гриж, що показало низьку ефективність застосування автопластичних методів герніопластики та дозволило обгрунтувати необхідність використання допоміжного пластичного матеріалу. Запропоновано КТ метод вимірювання співвідношення між об'ємами грижі та черевної порожнини, який дозволяє визначити спосіб оперативного втручання та передбачити можливість розвитку внутрішньочеревної гіпертензії. Удосконалено клінічну класифікацію параколостомічних гриж з урахуванням локалізації, розмірів і клінічних ознак, яка дозволяє на основі формування точного діагнозу визначити метод оперативного втручання. Розроблено новий спосіб хірургічного лікування параколостомічних гриж у випадках ліквідації стоми, який розв'язує задачу підвищення ефективності лікування за рахунок більш надійної фіксації допоміжного пластичного матеріалу (сітки) та його розташування між м'язами передньої черевної стінки, що виключає контакт сітки з внутрішніми органами та знижує частоту рецидивів і післяопераційних ускладнень. Розроблено новий спосіб виконання алогерніопластики у пацієнтів з поєднанням післяопераційної серединної та параколостомічної гриж живота, який за рахунок такого розміщення суцільної сітки під м'язами передньої черевної стінки, що забезпечує перекриття обох, серединного та параколостомічного, грижових дефектів, та її фіксації без натягу тканин з серединного доступу, гарантує одночасне та надійне закриття даних дефектів.

Описан случай успешного лечения больного с ущемленной грыжей в связке Трейца после реконструктивно-восстановительной операции на толстой кишке, выполненной по поводу колостомы слева. Колостома сформирована в 2011 г. в связи с обтурационной непроходимостью кишечника опухолевого генеза. Непрерывность кишечника восстановлена с помощью циркулярного степлера. После выписки на 12-е сутки пациент госпитализирован повторно с клинической картиной высокой непроходимости кишечника. Диагностировано ущемление тощей кишки в связке Трейца, что было выявлено при релапаротомии. Ущемление устранено. Пациент выписан на 18-е сутки после релапаротомии.

Наведено клінічний випадок внутрішньої грижі із защемленням частини тонкої кишки в широкій зв'язці матки у хворої 43 років. Хвору прооперовано, виконано лапаротомію, ліквідовано защемлення тонкої кишки з резекцією її ділянки, ентеро-ентероанастомоз бік у бік; здійснено зашивання отвору в широкій зв'язці матки, а також дренування черевної порожнини.