Доведено, що алкогольний панкреатит має два варіанти перебігу: паренхіматозний та індуративно-обструктивний, кожен з яких має особливості клінічних проявів, функціональних і структурних змін підшлункової залози, асоціюється з різними антигенами системи лейкоцитарних антигенів людини. Виявлено, що ризик розвитку захворювання є підвищеним за умов групи крові A(II), комбінації антигенів резус-фактора CDe. Розроблено новий діагностичний індекс на підставі показників ультразвукової гістограми підшлункової залози, який дає змогу проводити диференційну діагностику з метою виявлення одного з виявлених варіантів алкогольного пакреатиту. Доведено ефективність лікування захворювання з включенням Есенціале Н.

Проаналізовано лікування 67-ми хворих на жовчнокам'яну хворобу, яким виконано лапароскопічні втручання з використанням електрозварювання. У 3-х хворих на холецистектомію виконано одночасно з атиповою резекцією печінки з приводу гемангіоми. Встановлено, що використання електрозварювання під час виконання лапароскопічної холецистектомії і резекції печінки дозволяє скоротити тривалість операції, забезпечує надійний гемостаз, полегшує виділення жовчного міхура з інфільтрату за вираженого запального процесу без загрози пошкодження магістральних жовчних проток та судин.

Проанализировано лечение больных с желчекаменной болезнью, которым производились лапароскопические вмешательства с использованием электросварки. Установлено, что использование электросварки при выполнении лапароскопической холецистэктомии и резекции печенки позволяет сократить длительность операций, обеспечивает надежный гемостаз, облегчает выделение желчного пузыря из инфильтрата при выраженном воспалительном процессе без угрозы повреждения магистральных желчных протоков и сосудов.

Розроблено новий спосіб лапароскопічної субтотальної холецистектомії, ефективність якого підтверджена експериментально на 30-ти кролях породи Шиншила. Висвітлено досвід виконання лапароскопічної субтотальної холецистектомії у 42-х хворих на калькульозний холецистит. Аналіз результатів експериментальних досліджень і оперативних втручань показав безпечність і ефективність використання лапароскопічної субтотальної холецистектомії з кріодеструкцією слизової оболонки частини задньої стінки жовчного міхура, що залишилася.

Разработан новый способ лапароскопической субтотальной холецистэктомии, эффективность которого подтверждена экспериментально на 30-ти кроликах породы ШИншилла. Освещен опыт выполнения лапароскопической субтотальной холецистэктомии у 42-х больных калькулезным холециститом. Анализ результатов, экспериментальных исследований и оперативных вмешательств показал безопасность и эффективность использования лапароскопической субтотальной холецистэктомии с криодеструкцией слизистой оболочки части задней стенки желчного пузыря, которая осталась.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-3 + Р457.445.52-86

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Операції на жовчному міхурі і жовчних шляхах

Шифр НБУВ: Ж16676 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены вопросы хирургической анатомии печени и желчных протоков, проанализированы причины и механизмы их повреждений, а также система профилактических мероприятий по их предупреждению при "традиционной" и лапароскопической холецистэктомиях. Освещены методы диагностики повреждений желчных протоков, изучено влияние клинических факторов на результаты оперативной коррекции повреждений. Приведены способы хирургической коррекции с использованием миниинвазивных вмешательств, схемы предоперационной подготовки, профилактики гнойных и тромбоэмболических осложнений.

Описано новий спосіб виконання лапароскопічної холецистектомії. Головним моментом способу є субсерозна коагуляція гілок міхурової артерії. Показано нові хірургічні переваги даного способу, який повинен стати операцією вибору в лікуванні жовчнокам'яної хвороби й її ускладнених форм.

Описан новый способ выполнения лапароскопической холецистэктомии. Основным в способе является субсерозная коагуляция веток желчно-пузырной артерии. Показаны новые хирургические преимущества данного способа. Этот способ должен стать операцией выбора в лечении желчнокаменной болезни и ее осложненных форм.

Розглянуто шляхи периопераційної профілактики розвитку тромбозу глибоких вен (ТГВ) і тромбоемболічних ускладнень (ТЕУ) у 732-х пацієнтів, яким проведено лапароскопічні операції на позапечінкових жовчних протоках. Профілактика ТГВ і ТЕУ на підставі оцінки ступеня ризику їх можливого розвитку у післяопераційному періоді дозволяє знизити частоту ТГВ до 0,41 %, а ТЕУ до 0,14 %.

Рассмотерны пути периоперационной профилактики развития тромбоза глубоких вен (ТГВ) и тромбоэмболических осложнений (ТЭО) у 732-х пациентов, которым проведены лапароскопические операции на внепеченочных желчных протоках. Профилактика ТГВ и ТЭО на основе оценки степени риска их возможного развития в послеоперационном периоде дала возможность снизить частоту ТГВ до 0,41 % и ТЭО до 0,14 %.

Проаналізовано дані обстеження і лікування 195-ти хворих на гострий холецистит. У 168-ми з них виконано лапароскопічну холецистектомію (ЛХЕ), у 27-ми проведено конверсійну холецистектомію. Операцією вибору у хворих на гострий неускладнений холецистит у перші 6 - 24 год є лапароскопічна холецистектомія. Запропоновано технічні прийоми та розробки, які значно покращили результати ЛХЕ та зменшили частоту різних інтра- і післяопераційних ускладнень з 3,0 до 0,15 %, а післяопераційну летальність знизили до 3 (1,5 %).

Проанализированы данные обследования и лечения 195-ти больных с острым холециститом. У 168-ми (86,15 %) из них сделано лапароскопическую холецистэктомию (ЛХЭ), у 27-ми (13,84 %) - проведено конверсионную холецистэктомию. Операцией выбора у больных с острым неосложненным холециститом в первые 6 - 24 ч является лапароскопическая холецистэктомия. Предложенные технические приемы и разработки дали возможность значительно улучшить результаты ЛХЭ и уменьшить частоту разных интра- и послеоперационных осложнений с 3,0 до 0,15 % , а послеоперационную летальность снизить до 3 (1,5 %).

Спостережено 1 747 хворих на гострий та хронічний холецистит, оперованих ендоскопічним способом. Проколи черевної стінки, щоб ввести голку Вереша та троакор частіше виконували типово у чотирьох місцях: точка Оліма, епігастральна зона та в правій половині живота по правій передній паховій лінії. У деяких осіб перший прокол зроблено у епігастій або в правому підребер'ї через наявність злукового процесу. Ускладнення на місці проколів та введення троакарів були у 55-ти хворих.

Наблюдались больные острым хроническим холециститом, которые оперировались эндоскопическим способом. Осложнения в местах проколов и введения троакаров были у нескольких больных, что заставило расширить раны для их устранения.

Рассмотрены вопросы диагностики и лечения экстренных заболеваний желчных путей. Освещены хирургические аспекты анатомии и физиологии печени, желчного пузыря и желчевыводящих протоков. Приведены показания к применению различных современных методов диагностики острого холецистита и патологии внепеченочных желчных протоков. Рассмотрены показания и сроки выполнения экстренных, отсроченных и плановых операций, дано определение степени операционного риска. Изложены особенности техники проведения основных операций на желчном пузыре и желчных протоках, указаны опасности и осложения при их выполнеии, а также мероприятия по их профилактике. Раскрыты новые направления малотравматичной хирургии: лапароскопическое, рентген-эндоскопическое и пункционное хирургические вмешательства под контролем ультразвука.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.52-82

Рубрики:

Операції на жовчному міхурі і жовчних шляхах

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты выполнения 90-та восстановительных и реконструктивных операций у 71-го пациента с ятрогенным повреждением внепеченочных желчных протоков. Выделены факторы риска ятрогенного повреждения. Предложены нестандартные способы восстановления оттока желчи в кишечник. Рекомендован способ наружной внебрюшинной холангиостомии через круглую связку печени. Общая послеоперационная летальность составила 15,7 %.

Проаналізовано результати лікування 38-ми пацієнтів з непухлинними та пухлинними захворюваннями органів гепатопанкреатобіліарної зони і супутніми захворюваннями серцево-судинної та дихальної систем. Гнійно-септичне ураження, спричинене основним хірургічним захворюванням, було провідним ускладненням у випадку оклюзійно-стенотичного ураження вінцевих артерій серця. За відсутності альтернативи більшість хворих оперовано, кінець летальний. На підставі аналізу результатів морфометричних досліджень судин серця встановлено доцільність проведення коронарографічного дослідження та, за його результатами - балонної дилатації або стентування вінцевих артерій серця до здійснення хірургічного втручання, незалежно від виду основного захворювання. За наявності гемодинамічно значущого стенозу стовбура й основних гілок вінцевих артерій серця (понад 70 % їх просвіту) ризик летального кінця після оперативного втручання дуже високий.

Вивчено вплив трансплантації в селезінку свіжовиділених гепатоцитів і клітин після гіпотермічного зберігання в сахарозовмісному розчині на функціональний стан печінки щурів, що регенерує після 70 %-ї гепатектомії. Встановлено, що трансплантація гепатоцитів викликала збільшення ваги та ступеня регенерації печінки гепатектомованих щурів, призвела до нормалізації тривалості медикаментозного сну через добу після операції. Протягом 3-х діб відновлювався вміст загального білірубіну. Вміст альбуміну в сироватці крові не змінювався ні після 70 %-ї гепатектомії, ні після трансплантації гепатоцитів. Трансплантація свіжовиділених і після гіпотермічного зберігання клітин сприяла зниженню вмісту лейкоцитів і зміні їх співвідношення у формулі крові, але не впливала на кількість еритроцитів. Морфологічна оцінка показала, що у селезінці щурів після введення гепатоцитів реєструється повноцінний трансплантат, виявлений реактивом Шиффа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.52-82

Рубрики:

Операції на жовчному міхурі і жовчних шляхах

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено досвід використання методики антеградної балонної дилатації сфінктера великого сосочка дванадцятипалої кишки під час здійснення лапароскопічної холецистектомії у пацієнтів з жовчнокам'яною хворобою, ускладненою холедохолітіазом. Коротка тривалість госпіталізації (5,5 доби), низька частота післяопераційних ускладнень (4,5 %), хороші віддалені результати лікування свідчать про доцільність широкого впровадження в клінічну практику цього методу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.51-99

Рубрики:

Операції на печінці

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено вміст фетального та загального гемоглобіну в крові щурів після 70 % гепатектомії та трансплантації кріоконсервованих клітин ембріональної печінки (ККЕП) людини. Часткова гепатектомія призводить до зниження вмісту загального гемоглобіну в крові щурів протягом експерименту та підвищення вмісту фетального гемоглобіну на 3-ю добу. Після трансплантації ККЕП вміст загального гемоглобіну значно перевищував результати, одержані у частково гепатектомованих щурів без трансплантації на 1 та 2-у добу, а рівень фетального гемоглобіну в даний проміжок часу збільшувався в 1,5 рази. Із використанням методу флуоресцентної мікроскопії за допомогою моноклональних антитіл, мічених флуоресцентним барвником CD45-FITC, у гістологічних зрізах печінки та селезінки щурів після часткової гепатектомії на 3-ю добу ідентифіковано трансплантат.

Проанализированы результаты анестезиологического обеспечения при выполнении обширной резекции печени у 46-ти больных (расширенной правосторонней - у 21-го, левосторонней - у 22-х, мезогепатэктомии - у 3-х) с сохранением 20 - 40 % объема органа, включая предоперационную подготовку, обезболивание и интенсивную терапию после операции. Комбинированная эпидуральная анестезия является методом выбора при обширной резекции печени, она способствует уменьшению фармакологической нагрузки наркотическими анальгетиками и миорелаксантами, ранней экстубации и активизации пациентов после операции. Перспективно ее сочетанное применение с изофлюраном, циркулирующим по закрытому контуру.

Проведено порівняльний аналіз змін функції зовнішнього дихання (ФЗД) після холецистектомії у 92-х хворих на гострий холецистит. У 33-х пацієнтів виконано холецистектомію з використанням верхнього серединного доступу, у 27-ми - мініінвазивного підреберного доступу, у 32-х - лапароскопічну холецистектомію. Розлади ФЗД були найбільш виражені після відкритої холецистектомії, найменш виражені - після здійснення холецистектомії з мініінвазивного підреберного доступу.