Отмечено, что по поводу ахалазии пищевода (АП) оперированы 23 пациента, у 14 из них хирургическое вмешательство выполнено с использованием торакотомного доступа, у 9 - лапароскопического. Усовершенствована стандартная лапароскопическая методика, что обеспечило лучшую визуализацию операционного поля, сокращение продолжительности операции, уменьшение ее травматичности по сравнению с этими показателями при выполнении операции торакотомным доступом. Лапароскопическая операция легче переносится больными, технически выполнима, по большинству показателей превосходит торакотомный метод. Установлено, что оперативное лечение АП целесообразно проводить в ранние сроки заболевания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.605.0 + Р685.266.5

Рубрики:

Вади розвитку стравоходу

Хірургічна патологія трахеї

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.605.0

Рубрики:

Вади розвитку стравоходу

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблеми ранньої діагностики, хірургічної тактики та післяопераційного ведення пацієнтів, зокрема новонароджених дітей, з атрезією стравоходу та трахеостравохідною норицею. Розкрито переваги надання допомоги дітям з природженими вадами за умов єдиного спеціалізованого центру, який може запезпечити акушерську, неонатологічну та хірургічну допомогу.

Рассмотрены проблемы ранней диагностики, хирургической тактики и послеоперационного ведения пациентов, в частности новорожденных детей, с атрезией пищевода и трахеопищеводным свищем. Раскрыты преимущества оказания помощи детям с врожденными недостатками в условиях единого специализированного центра, который может обеспечить акушерскую, неонатологическую и хирургическую помощь.

Вперше виявлено роль співвідношення спазму гладкої мускулатури в зоні нижнього стравохідного сфінктера та розвитку фіброзу в патогенезі прогресування порушень моторно-евакуаторної функції стравоходу за різних стадій ахалазії. Вперше запропоновано двокомпонентну модель формуванні порушень прохідності кардії за ахалазії стравоходу, яка також пояснює механізм дії різних методів ендоскопічного лікування. Розроблено методики оцінювання розвитку фіброзу в зоні нижнього стравохідного сфінктера шляхом визначення розтяжності кардії. Розроблено методику ендоскопічної біопсії з використанням ендоскопічного ультразвукового дослідження для ендоскопічної діагностики розвитку фіброзу в зоні ахалазії. Визначено оригінальну методику введення ботулотоксину в зону нижнього стравохідного сфінктера й обгрунтовано методику дворазового введення ботулотоксину, що збільшує тривалість ремісії у порівнянні з традиційним одноразовим введенням препарату. Вперше в Україні обгрунтовано та використано методику сумісного використання ботулотоксину та балонної дилятації для лікування пацієнтів із відсутністю ефекту від ізольованого застосування ендоскопічних методик. Сформульовано алгоритм лікування пацієнтів з ахалазією, що базується на даних про стадію ахалазії, наявності фіброзу в зоні ахалазії, даних про розтяжність кардії та стану перистальтичної функції стравоходу.

Проаналізовано 35-річний досвід хірургічного лікування 683 хворих з приводу ахалазії кардії. Проведено порівняльний аналіз ефективності різних способів хірургічних втручань, в тому числі з використанням лапароскопічного доступу. Встановлено, що езофагокардіоміотомія (ЕКМТ) в поєднанні з парціальною розширювальною фундоплікацією забезпечує хороші віддалені результати у 96,6 % хворих. Застосування лапароскопічної ЕКМТ та передньої розширювальної фундоплікації дозволяє зберегти всі переваги мініінвазивного доступу і зіставне за ефективністю з відкритим доступом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.605.0-59

Рубрики:

Вади розвитку стравоходу

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено результати хірургічної корекції замикального апарату кардії. Запропоновано модифіковані методики, що забезпечують відновлення функціонально активного замикального апарату кардії, який в свою чергу, забезпечує кращу антирефлюксну функцію в порівнянні з традиційними методиками.

Изучены результаты хирургической коррекции замыкательного аппарата кардии. Предложены модифицированные методики, обеспечивающие восстановление функционально активного замыкательного аппарата кардии, который в свою очередь обеспечивает лучшую антирефлюксную функцию по сравнению с традиционными методиками.

Представлено результати хірургічного лікування 89-ти хворих на ахалазію стравоходу І - ІV стадій, яким було виконано езофагокардіоміотомію. У 73-х хворих на ахалазії стравоходу ІІ - ІV стадій після езофагокардіоміотомії було проведено фундоплікацію лапароскопічним (n=23) та лапаротомним (n=50) доступами. Оцінювання функціонального стану стравоходу проведено до і безпосередньо після операції (5 - 30 днів). Після лапароскопічної езофагокардіоміотомії інтраопераційні ускладнення реєстрували лише в 4,3 % випадків, після лапаротомії - у 12 % пацієнтів. Втрати крові під час виконання операції лапаротомним доступом збільшувалися в 3-4 рази. Обстеження пацієнтів показали відмінні та добрі результати лікування ахалазії стравоходу, відновлення пасажу їжі досягнуто в усіх пацієнтів, навіть у разі ІV стадії захворювання.

Дисбаланс взаємодії симпатичної і парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи призводить до вегетативної дисрегуляції серцевого ритму, наслідком якої є недостатня стійкість до стресів, порушення адаптації та виснаження захисних механізмів слизової оболонки шлунка. Мета дослідження - оцінити адаптаційний потенціал організму залежно від агресивних і захисних факторів шлункового соку. Було обстежено 71 хворого із патологією езофагогастродуоденальної зони з використанням PRECISE-діагностики. У шлунковому вмісті визначали рівень pH, пепсину, глікопротеїнів, фукози та сіалових кислот. Хворих було розподілено на 3 репрезентативні групи: I - 30 пацієнтів із грижею стравохідного отвору діафрагми; II - 20 хворих на ахалазію кардії; III - 21 пацієнт із ускладненим перебігом виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. 85,2 % пацієнтів мали дисбаланс симпатичної та парасимпатичної ланок вегетативної системи. Симпатичні механізми домінували в 71,3 % пацієнтів. У той же час більшість пацієнтів з ахалазією кардії мали ваготонію. Адаптаційний та компенсаторний механізми було виявлено після вивчення взаємозв'язку між факторами агресії та захистом слизової шлунка. При аналізі співвідношення агресивних і захисних факторів шлункового соку було виділено такі адаптаційно-компенсаторні варіанти: гіперреактивний - одночасне підвищення рівня факторів як агресії, так і захисту; компенсаторний - збільшення рівня агресивних факторів на фоні нормальних захисних показників; декомпенсаторний - підвищення рівня агресивних факторів одночасно зі зниженням рівня факторів захисту. Висновки: адапатаційнийпотенціал організму 85,2 % хірургічних хворих, переважно пацієнтів із грижею стравохідного отвору діафрагми та ахалазією кардії, за даними PRECISE-діагностики, визначений як знижений у вигляді зриву адаптації при декомпенсаторному варіанті співвідношення агресивних та захисних факторів шлункового соку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.364.405.4 + Р457.365.605.0

Рубрики:

Діафрагмальні грижі. Евентрація

Вади розвитку стравоходу

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ