Протягом 2001 - 2006 рр. з використанням відеоторакоскопічної техніки прооперовано 23 пацієнти з гострим ексудативним перикардитом і загрозою розвитку тампонади серця. Операцію виконано двома способами: у 15-ти хворих відеоторакоскопічну фенестрацію перикарда (ВФП) зроблено за способом, описаним О.С. Никоненко, у 8-ми хворих - модифікованим способом, запропонованим у клініці госпітальної хірургії. Проаналізовано результати лікування. Доведено можливість успішного виконання ВФП у разі хірургічного лікування гострого ексудативного перикардиту та загрози розвитку тампонади серця.

В течение 2001 - 2006 гг. с использованием видеоторакоскопической техники прооперировано 23 пациента с острым экссудативным перикардитом и угрозой развития тампонады сердца. Операция выполнена двумя способами: у 15-ти больных видеоторакоскопическую фенестрацию перикарда (ВФП) сделана методом, описаным Никоненко О.С., у 8-ми больных - модифицированным способом, предложеным в клинике госпитальной хирургии. Проведен анализ результатов лечения. Полученный опыт свидетельствует о возможности успешного выполнения ВФП при хирургическом лечении острого экссудативного перикардита и угрозе развития тампонады сердца.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.120.11 + Р457.365.110.11

Рубрики:

Ендокардити

Хірургічне лікування перикардитів

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 67 хворих, яких лікували в торакальному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні з приводу ексудативного перикардиту у 2005 - 2009 рр. У 27 (40,2 %) хворих здійснено фенестрацію перикарда під час відеоасистованої торакоскопії (ВАТС), у 40 (59,8 %) - пункцію перикарда за методом Ларрея. Проаналізовано результати хірургічного лікування, проведено порівняльну оцінку ефективності кожного методу. Доведено переваги застосування ВАТС з фенестрацією перикарда у хворих на ексудативний перикардит. Визначено показання до застосування ВАТС у хворих на ексудативний перикардит.

Обстежено 67 хворих із ексудативним перикардитом (ЕП), які знаходилися на стаціонарному лікуванні в торакальному відділенні обласної клінічної лікарні впродовж 2005 - 2014 рр. У 27-ми (48 %) хворих проводили фенестрацію перикарду за допомогою відеоасистованої торакоскопії (ВАТС). У 40-а (52 %) хворих проводили пункцію перикарду за методом Ларрея. Мета роботи - визначити діагностичну цінність методу торакоскопічної фенестрації перікарду та провести порівняльний аналіз ефективності кожного з хірургічних методів лікування у хворих із ЕП. Обстежено 77 хворих із ЕП, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в торакальному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні впродовж 2005 - 2014 рр. Серед них 38 (56,8 %) жінок і 29 (43,2 %) чоловіків, віком від 23-х до 78-ми років. Хворих було розподілено на 2 групи. Основну групу склали 37 (48 %) хворих, у яких оперативне втручання проводили із застосуванням ВАТС. Групу порівняння склали 40 (52 %) хворих, у яких використовували пункцію перикарда за методом Ларрея. Показано переваги застосування ВАТС з фенестрацією перикарду у хворих на ЕП. Визначено показання до застосування ВАТС у хворих на ЕП. Використання ВАТС з фенестрацією перикарду може стати операцією вибору при хірургічному лікуванні хворих на ЕП, як основного захворювання, так і ускладнень гострого гнійного медіастиніту. Метод має високу діагностичну цінність. Проведення оперативного втручання супроводжується повним видаленням ексудату з порожнини перикарда, його ефективним дренуванням та мінімальною травматичністю. Застосування ВАТС надало змогу зменшити частоту ускладнень після операції (з 15 до 3,7 %), скоротити терміни перебування хворих в стаціонарі (з 19-ти до 12-ти ліжко-днів) та зменшити летальність (з 5 до 0 %).

Досліджено поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з ексудативними перикардитами за рахунок вдосконалення та оптимізації діагностичної та хірургічної тактики, створення організаційно-діагностичної схеми в залежності від етіологічних та патогенетичних чинників. Наведено клінічний матеріал, який ґрунтується на аналізі методів діагностики та лікування 171 хворого з ексудативними перикардитами різної етіології, що потребували хірургічного втручання. З метою поліпшення результатів лікування хворих з ексудативними перикардитами розроблено схему організації діагностично-лікувального процесу, що заснована на характері процесу, стані пацієнта та необхідному об'ємі операції. Розроблено прогностична система оцінки несприятливих результатів лікування хворих на ексудативний перикардит, що дозволяє спрогнозувати перебіг захворювання, визначити необхідну тактику та строки втручання. Систематизовано та вдосконалено оперативні втручання при ексудативних перикардитах, чітко визначено показання до кожного з них, що дозволило підвищити їх безпечність та ефективність.