Наведено результати діагностики і лікування протягом 45-ти років хворих з патологією надниркових залоз віком від 8-ми до 73-х років. Різноманітність клінічних симптомів залежала від ураження надниркових залоз. Проаналізовано результати біохімічних, інструментальних методів обстеження хворих, рівня гормонів в крові, методи підготування хворих до операції, післяопераційні ускладнення. Наведено результати лапароскопічної адреналектомії. Вивчено віддалені наслідки проведених операцій.

Проведены результаты диагностики и лечения в течении 45-ти лет больных с патологией надпочечников в возрасте от 8-ми до 73-х лет. Разнообразие клинических симптомов зависело от степени поражения надпочечников. Проанализированы результаты биохимических, инструментальных методов обследования больных, уровня гормонов в крови, методы подготовки больных к операции, послеоперационные осложнения. Приведены результаты лапароскопической адреналэктомии. Изучены отдаленные последствия проведенных операций.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.103.0

Рубрики:

Хірургічне лікування гіпертонічної хвороби

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.103.0

Рубрики:

Хірургічне лікування гіпертонічної хвороби

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.103.0

Рубрики:

Хірургічне лікування гіпертонічної хвороби

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено діагностичний алгоритм обстеження хворих на симптоматичні артеріальні гіпертензії. Встановлено, що гормонально-активні захворювання наднирників, які супроводжуються розвитком артеріальної гіпертензії, потребують хірургічного лікування. Вибір методу хірургічної корекції вазоренальної гіпертензії, коарктації аорти, церебро-ішемічної форми симптоматичної гіпертензії визначається рівнем і протяжністю патологічних змін артеріальної стінки, функціональним станом уражених органів і систем. Результати лікування симптоматичних артеріальних гіпертензій залежать від тривалості анамнезу хвороби.

Робота присвячена удосконаленню методів хірургічного лікування хворих з вазоренальною гіпертензією, ускладненою хронічною нирковою недостатністю. Встановлена частота розвитку хронічної ниркової недостатності у хворих із стенозом ниркових артерій та фактори, від яких залежить це ускладнення. Сформульовані показання до різних видів хірургічного лікування даної категорії хворих і доведена його ефективність в лікуванні гіпертензії та покращенні функції нирок.

Досліджено питання патогенезу, діагностики, лікування та профілактики тромбоемболії легеневих артерій. Вивчено зміни гемодинаміки, скоротливої функції міокарда, функції зовнішнього дихання та газообміну, їх залежність від обсягу та локалізації ураження та компенсаторно-пристосувальної реакції. Запропоновано алгоритм застосування неінвазійних методів дослідження. Проаналізовано віддалені результати лікування та хірургічної профілактики рецидивів тромболії, визначено частоту і строки виникнення хронічної легеневої гіпертензії та фактори, що впливають на її перебіг. Показано, що використання результатів дослідження сприяє суттєвому покращанню результатів лікування, зокрема, зменшилась летальність після емболектомії та тромболізису відповідно з 29,4 до 15,4 % та з 21,6 до 10 %, а також частота ускладнень та поліпшилась якість життя хворих.

Проведено експериментальне вивчення структурно-просторової перебудови коронарного русла собак за умов пострезекційної легеневої артеріальної гіпертензії та її хірургічної корекції. Здійснено гістологічні, стереометричні та морфометричні дослідження, за результатами яких установлено зв'язок ступеня вираженості та характеру структурно-просторової реорганізації коронарних судин від тривалості післяопераційного спостереження. Хірургічна корекція легеневої артеріальної гіпертензії дозованим звуженням легеневого стовбура супроводжується зменшенням гемодинамічного навантаження тільки на легеневі судини, що сприяє оптимізації процесів оксигенації та певною мірою покращує просторову організацію судин серця. Використання дозованого звуження каудальної порожнистої вени дозволяє значно знизити гемодинамічне навантаження на легеневі судини та праві відділи серця, що сприятливо впливає на стан коронарних судин.

Досліджено питання проблеми лікування артеріальної гіпертензії реноваскулярного, нирково-паренхімного, супраренального генезу та есенціальної гіпертонії з важким і злоякісним перебігом захворювання шляхом впровадження нових рентгенохірургічних втручань, альтернативних хірургічному лікуванню. Удосконалено тактику застосування методу рентгеноендоваскулярної дилатації ниркових артерій залежно від кута відхилення ниркових артерій від черевної аорти та належності супровідних уражень ниркових артерій. Наведено результати порівняльної оцінки технічного та клінічного ефекту застосування рентгеноендоваскулярного протезування ниркових артерій та рентгеноендоваскулярної дилатації ниркових артерій у разі реноваскулярної артеріальної гіпертензії. Порівняно клінічний ефект дво- та однобічної рентгеноваскулярної деструкції надниркових залоз. Доведено стійкий гіпотензивний ефект і вплив рентгенохірургічних операцій на ренін-ангіотензинальдостеронний і симпато-адреналовий механізм тяжкої та злоякісної артеріальної гіпертонії за результатами безпосередніх і віддалених спостережень.

Розроблено методи діагностики й удосконалено медикаментозне та хірургічне лікування хворих з хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією (ХТЕЛГ). На підставі комплексного дослідження з використанням ЕхоКГ, катетеризації правих відділів серця, рентгенконтрастного дослідження легеневих судин у 104-х таких хворих проаналізовано причини виникнення, механізм розвитку та варіанти клінічного перебігу захворювання. Запропоновано комплексний діагностичний алгоритм з застосуванням ангіопульмонографії та комп'ютерної томографії з ангіографією гілок легеневої артерії. Досліджено параметри гемодинаміки малого кола кровообігу, анатомічні типи ураження легеневих судин за ХТЕЛГ, визначено показання до ендартеректомії та критерії операбельності хворих з різним ступенем легеневої гіпертензії. Запропоновано різні сценарії проведення легеневої ендартеректомії. Вивчено специфічні ускладнення та феномени реперфузії легень після операції, розроблено стратегію післяопераційної інтенсивної терапії.

Вивчено морфологічні та функціональні зміни, які відбуваються в селезінці у разі портальної гіпертензії та після перев'язки селезінкової артерії на тлі портальної гіпертензії. За допомогою сучасних методів морфологічного дослідження встановлено тенденції перетворень, що мають місце в селезінці на різних термінах існування патології та її хірургічної корекції шляхом оклюзії селезінкової артерії. Доведено можливість застосування операцій, які полягають у припиненні постачання артеріальної крові до селезінки для лікування портальної гіпертензії.

З метою вивчення особливостей виникнення та перебігу артеріальної гіпертензії у хворих, яким здійснювали оперативні втручання, обстежено 134 хворих. Результати дослідження доводять: у близько половини оперованих хворих (44,8 %) підвищення артеріального тиску вперше відбувалося після операції; найчастіше підйом артеріального тиску спостерігався в перші 3 доби і тривав 1 - 3 доби; як правило, післяопераційна гіпертензія проявляє себе у певного контингенту хворих (до 45-ти та після 65-ти років); для післяопераційної гіпертензії характерні нічні підйоми артеріального тиску в основному за рахунок його систолічного компонента. Уперше виникла післяопераційна гіпертензія частіше супроводжує так звані "гнійні" операції за великої травматизації тканин.

Зазначено, що для визначення оптимального обсягу хірургічного втручання за стабільної артеріальної гіпертензії в поєднанні з патологічно рухомою ниркою необхідно обстежувати не тільки стан нирок та їх судин, але й стан наднирків. У разі виявлення патологічних змін, поряд із нефропексією і корекцією вазоренального компонента гіпертензії, слід проводити відповідне втручання на наднирниках в один або два етапи залежно від локалізації ураження.

Мета дослідження - оцінка клінічної ефективності катетерної радіочастотної селективної денервації ниркової артерії з використанням навігаційної системи тривимірної реконструкції аорти і ниркових артерій. Доведено, що після виконаного оперативного втручання відбувається нормалізація артеріального тиску та зменшується вираженість активації симпато-адреналової системи. Обговорено доцільність застосування хірургічного методу лікування резистентної артеріальної гіпертензії з використанням селективної симпатичної денервації ниркових артерій, яка є патогенетично обгрунтованою.