Мета роботи - розробити оптимізовану схему лікування потерпілих з ушкодженнями діафрагми у випадку поєднаної травми. Проаналізовано результати хірургічного лікування 22 потерпілих з поєднаною травмою, в яких виявлено ушкодження діафрагми, за період з 1998 по 2008 рік. У 21 потерпілого виконано оперативне втручання - лапаротомія із зашиванням розриву діафрагми, в 1 - зашивання розриву діафрагми виконували крізь торакотомний доступ. Доопераційно розрив діафрагми діагностовано у 15 (68,1 %) потерпілих за даними рентгенографічного та спірального комп'ютерного томографічного обстеження, інтраопераційно - у 7. Загальна летальність становила 18,2 % (4 потерпілих). Методом лікування розриву діафрагми є оперативне втручання з урахуванням компенсаторних можливостей організму та можливих ускладнень травматичної хвороби в стадії нестійкої адаптації. Методом вибору є верхньо-серединна лапаротомія, оскільки ушкодження діафрагми майже завжди поєднується з травмою інших органів черевної порожнини. Торакотомний доступ можливо виконувати після виключення ушкодження органів черевної порожнини. Висновки: поєднана травма з ушкодженням діафрагми є складним для діагностики видом травми, особливо розриви її правого купола. Рівень летальності при цьому становить 18,2 %. Запропонована адаптована схема дала змогу поліпшити результати надання медичної допомоги потерпілим з ушкодженням діафрагми при поєднаній травмі.

Здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення проблеми діагностики та лікування ушкоджень діафрагми (УД) у разі відкритих і закритих травм торакоабдомінальної зони. Проведено порівняльний і статистичний аналіз методів діагностики УД. Описано клінічну симптоматику, рентгенографічну, зокрема з маніпуляціями на ШКТ, ультразвукову, комп'ютерно-томографічну семіотику, особливості торакоскопічної та лапароскопічної візуалізації УД, причини можливих діагностичних помилок, розроблено діагностичні алгоритми. Розглянуто підходи до оперативного лікування ушкоджень, що супроводжується УД, і методи профілактики ускладнень. Запропоновано пристрої (фіксатор діафрагми, багаторазову атравматичну голку, пристрій для гемостазу), що дозволяють знизити тривалість операції, об'єм інтраопераційної крововтрати, кількість ускладнень, тривалість ліжко-днів. Описано та статистично обгрунтовано метод зниження ризику післяопераційних нагноювальних і запальних ускладнень шляхом передопераційної антибіотикопрофілактики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.364.408

Рубрики:

Пошкодження діафрагми

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.08 + Р457.364.408 + Р457.365.110.8

Рубрики:

Пошкодження органів черевної порожнини

Пошкодження діафрагми

Пошкодження серця, серцевої сумки і магістральних судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.230.14 + Р457.364.408

Рубрики:

Хірургічне лікування гнійних хвороб легень і плеври

Пошкодження діафрагми

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - продемонструвати можливість атипових і значимість непрямих рентгенологічних ознак у діагностиці травматичного розриву діафрагми (РД). Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб і рентгенограм грудної клітки 17-ти хворих з РД, які перебували на лікуванні в НДІ травматології в період 2004 - 2013 рр. На прикладі 2-х клінічних спостережень показано, що оглядова рентгенограма грудної клітки за відсутності прямих візуалізивних проявів РД надає змогу виявити непрямі та навіть атипові ознаки зазначеного ушкодження. Зокрема, зміщення середостіння в сторону РД в першому клінічному спостереженні, з одного боку, демонструє подібну атипову картину, а з другого, підкреслює діагностичну значимість положення тіні середостіння в разі досліджуваної патології. Атипове зміщення тіні середостіння в бік РД пов'язано з поєднаним напруженим пневмотораксом у протилежному гемітораксі. За наявності такого поєднання ушкоджень необхідним є чітке зіставлення всіх результатів первинного клінічного дослідження. У другому клінічному спостереженні незначне зниження прозорості гемітораксу разом зі смугою паракостального затемнення є взаємодоповнювальними і прямими ознаками гемотораксу. Останній у поєднанні зі зміщенням середостіння в здорову сторону може бути непрямою ознакою РД. Висновки: рентгенографія має обмежені можливості в діагностиці РД за відсутності прямої ознаки (випадання органів черевної порожнини в плевральну). Однак оглядова рентгенограма органів грудної клітки надає змогу виявити атипові та непрямі ознаки РД, які у поєднанні з клінічною картиною оптимізують діагностику.

Зазначено, що вибір методів діагностики за названих уражень треба проводити з урахуванням механізму та давності травми в кожному конкретному випадку.