Вивчено вплив схеми загального знеболення з використанням препарату Кетамін і різних схем інтенсивної терапії на показники гомеостазу у пацієнтів із гострою кровотечею високого операційного ризику. Встановлено приховані взаємозв'язки між цими показниками та динамікою загальноклінічних показників.

Диссертация посвящена вопросам взаимодействия обезболивающих лекарственных средств с лекарственными препаратами, обладающими свойствами ингибиторов микросомальных монооксигеназ. Установлено преимущественно изоэнзимспецифический характер взаимодействия ингибиторов с исследованными ферментами метаболизма ксенобиотиков. Показана взаимосвязь между интенсивностью процессов биотрансформации лекарственных препаратов и их фармакологической активностью. На примере индометацина и кетамина продемонстрирована возможность целенаправленного вмешательства в метаболизм, фармакокинетику и фармакодинамику отдельных групп лекарственных препаратов.

  Скачати повний текст

Описано та проаналізовано ефективність і перспективи використання препаратів, що впливають на десенситизацію Р2Х3-рецепторів на противагу їх конкурентним антагоністам.

Проблема контролю післяопераційного болю до цього часу є актуальною, хоча й існують багато різних аналгетичних речовин. За допомогою експериментальної моделі післяопераційного болю за Бренаном у щурів досліджено фізіологічні, біохімічні та молекулярні зміни, що розвиваються у відповідь на больову периферичну стимуляцію після розтину тканини та дії металотіонеїну (МТ). Стійка післяопераційна гіпералгезія супроводжувалася зниженням стійкості до електростимуляції у 2,5 разу протягом перших 3-х діб після операції та залишалася заниженою в 1,5 разу на 6 добу у порівнянні з контрольними щурами. У місці розтину визначено активацію запальної реакції за рахунок збільшення інфільтрованих у місце ураження лейкоцитів та збільшення вмісту прозапальних цитокінів IL-1beta та TNF-alpha. Застосування екзогенного МТ за рахунок ін'єкцій 100 мкг МТ-II (Sigma) на тварину 2 дні до та після операції запобігало розвиткові сильного болю та реакції запалення у перші дні після операції. Зроблено припущення, що МТ у змозі забезпечувати гальмування НМДА-рецепторів за рахунок донації іонів цинку або індукції інших сигнальних шляхів, що знижує розвиток больового синдрому.

Представлены фармакологические свойства, эффективность и стратегии применения кетамина с целью обезболивания в периоперационном периоде в различных областях хирургии.

Застосування схеми мультимодальної анальгезії на основі парацетамолу та НПЗП не завжди ефективно дозволяє контролювати біль. Регіонарні методики, безумовно, виглядають привабливими, особливо для пацієнтів травматологічного, ортопедичного профілю, але вони мають свої недоліки: висока вартість, складність технічного виконання, звикання до місцевих анестетиків. Застосування опіоїдів є класичним методом лікування післяопераційного болю з добре відомими позитивними та негативними ефектами. Таким чином, пошук альтернативних схем лікування післяопераційного болю є необхідним у сучасній анестезіології, інтенсивній терапії, травматології та хірургії тощо. Досить привабливим виглядає застосування анальгетика центральної дії нефопаму гідрохлориду у схемі мультимодального знеболювання. Розглянуто сучасні проблеми знеболювання травматологічних хворих та можливість застосування нефопаму гідрохлориду для менеджменту болю.