На 144-х білих щурах лінії Вістар встановлено, що за умов моделі імунодефіциту (повторні ін'єкції бензолу) у тварин виникає пригнічення функціональної активності тимусу. Курсове опромінення гелій-неоновим лазером ділянки проекції цієї залози призводить до посилення антитілотвірної функції лімфоїдної тканини, збільшення вмісту усіх субпопуляцій тимоцитів, ліквідації дисбалансу активності ферментів обміну аденозину. Разом з тим, стимулювальна дія випромінювання гелій-неонового лазеру на функціональну активність тимусу за умов її істотного пригнічення має короткочасний характер.

На 144-х белых крысах линии Вистар установлено, что при условиях модели иммунодефицита (повторные инъекции бензола) у животных возникает угнетение функциональной активности тимуса. Курсовое воздействие излучением гелий-неонового лазера на область проекции тимуса крыс с данной моделью иммунодефицита приводит к усилению антителообразующей функции лимфоидной ткани, увеличению содержания всех субпопуляций тимоцитов, ликвидации дисбаланса активности ферментов обмену аденозина. Вместе с тем, стимулирующее действие излучения гелий-неонового лазера на функциональную активность тимуса в условиях ее существенного угнетения носит кратковременный характер.

Досліджено вплив курсу мелатоніну (добова доза 3 мг, щоденно, за 30 хв перед сном, впродовж 2 тижнів) і епіталаміну (5 ін'єкцій, вранці, інтервал 3 доби, разова доза 10 мг) на циркадіанні ритми титру тимічного сироваткового фактора (ТСФ), концентрації мелатоніну, кортизолу і тестостерону у периферичній крові людей похилого віку (60 - 79 років). Встановлено, що препарати чинили модулювальний вплив на ритм титру ТСФ, а саме: сприяли появі нічного піку показника у разі його відсутності та зберігали існуючий нічний пік. Зростання титру ТСФ вночі збігалося з підвищенням концентрації мелатоніну у крові і зміщенням його акрофази на 3.00, а також з падінням рівня тестостерону і особливо виразно - кортизолу. У людей зі збереженим нічним піком титру ТСФ концентрація мелатоніну вночі була високою і не змінилась після прийому чинників епіфіза. Після лікування характер ритмічності титру ТСФ, концентрації мелатоніну, кортизолу і тестостерону, а також значення коефіцієнта кореляційного відношення між цими показниками нагадували такі, що характерні для молодих людей.

The effects of melatonin (daily dose of 3 mg, every day, 30 min before sleep, during 2 weeks) and epithalamine (5 injections in the morning with a 3-day interval, a single dose of 10 mg) on circadian rhythms of the titer of thymic serum factor (TSF), concentrations of melatonin, cortisol and testosterone in peripheral blood of old persons (60-79 years of age) were investigated. It has been established that the preparations had modulating effect on the rhythm of TSF titer (they contributed to nucturnal peak, if it had not been registered before and preserved the existing one). An increase in nocturnal TSF titer was accompanied by an increased blood melatonin concentration and a shift in its acrophase to 3.00, a decrease of testosterone and especially cortisol level was also shown. In subjects with preserved nocturnal peak of TSF titer melatonin concentration at night was high and remained the same after administration of pineal factors. Following the treatment course rhythms of TSF titer, concentrations of melatonin, cortisol and testosterone as well as correlation coefficient "?" were close to those in young persons

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.14-3

Рубрики:

Хвороби зобної (вилочкової) залози

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.14-29

Рубрики:

Хвороби зобної (вилочкової) залози

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что в результате нарушения гормонального баланса организма после тиреоидэктомии у крыс наблюдается ослабление эндокринной функции тимуса. Концентрация гормона тимуса тимулина в сыворотке крови после удаления щитовидной железы снижается в 1,3 - 2,2 раза. При применении тироксина в супрессивной дозе эндокринная функция тимуса не восстанавливается. Инъекции только тимостимулина или в сочетании с тироксином после тиреоидэктомии животным восстанавливают содержание тимулина до такового, как у крыс контрольной группы. Это может обуславливаться за счет введенного препарата, и индукции веществ с тимозиноподобной активностью.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.140.45-5

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучена эндокринная функция тимуса, оцениваемая по содержанию тимулина у крыс через 1 - 6 мес после удаления щитовидной железы. Установлено, что его содержание у тиреоидэктомированных крыс снижается с минимальным значением через 6 мес после операции. Через 1 мес после операции в сыворотке крови этих животных определяется ингибитор тимулина, который затем полностью исчезает из крови. После удаления щитовидной железы наблюдали снижение массы тела животных, уменьшение абсолютной и относительной массы тимуса и его клеточности. Тиреоидэктомия сопровождается существенным повышением уровня тиреотропного гормона гипофиза и снижением содержания тиреоидных гормонов в сыворотке крови, а также ослаблением функции коркового вещества надпочечников, особенно в более отдаленный период после операции. Эти результаты свидетельствуют о том, что для полного восстановления гормонального баланса организма при гипотиреоидном состоянии, наряду с заместительной терапией, целесообразно применять и препараты тимического происхождения.

Изучены структурные и ультраструктурные изменения в тимусе крыс-самцов линии Вистар четырех возрастных групп (2, 7, 13 и 26 мес.). С возрастом соотношение площадей лимфоидной и жировой ткани уменьшается в 24 раза. Плотность капиллярной сети уменьшается только в 3 раза, что свидетельствует о сохранности высокого уровня васкуляризации тимуса при старении. Происходит перераспределение клеточных элементов тимуса: уменьшается количество тимоцитов и эпителиоцитов, возрастает количество макрофагов, тучных и плазматических клеток. Происходит разобщение клеток, вакуолизация эпителиоцитов, уменьшение в них количества органелл. Структурная неоднородность капилляров тимуса позволила выделить два их типа. Капилляры первого типа локализуются в корковом веществе, имеют хорошо развитый эндотелий, четкую базальную мембрану. Капилляры второго типа локализуются в мозговом веществе, имеют тонкий эндотелий, нечеткую базальную мембрану. Возрастные изменения капилляров первого типа охватывают в основном эндотелий - обеднение эндотелиоцитов органеллами, вакуолизация митохондрий, усложнение формы ядра. В капиллярах второго типа нарушается структура базальной мембраны, расширяется перикапиллярное пространство, в нем накапливаются коллагеновые фибриллы. Таким образом, несмотря на сохранность высокого уровня васкуляризации тимуса, капилляры претерпевают значительные возрастные изменения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.14-52

Рубрики:

Хвороби зобної (вилочкової) залози

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследованы изменения ультраструктуры пинеалоцитов в эпифизах молодых (4 - 6 мес.) и старых (22 - 24 мес.) мышей в весенне-летний и осенне-зимний периоды. В эпифизе выявлено увеличение с возрастом числа неактивных и дегенерирующих пинеалоцитов, а также объема соединительной ткани в капсуле и периваскулярных областях, что характерно для процессов старения в других органах. В осенне-зимний период в пинеалоцитах молодых и старых мышей в утренние часы обнаружены ультраструктурные признаки увеличения в цитоплазме количества флокулентного материала, который образуется из гранул серотонина. Все этапы и последовательность его появления, характер выведения из клеток соответствуют этапам процесса синтеза мелатонина и повышению его продукции и секреции в осенне-зимний период. Выявлена тесная связь флокулентного материала (мелатонина) с ядерными порами, что может объяснить высокую эффективность этого антиоксиданта в защите ДНК от повреждающего действия свободных радикалов.

Ключ. слова: эпифиз, гипоталамус, старение, мыши
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.14-29 + Р415.10-29 + Е60*739.177*334

Рубрики:

Хвороби зобної (вилочкової) залози

Хвороби гіпофіза та диенцефало-гіпофізарної системи

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

С 1974 по 2001 гг. обследованы 250 больных с различными формами миастении, из них у 95-ти (38 %) - изучена зависимость изменений вилочковой железы от группы крови и резус-фактора. У 39-ти (41 %) больных кровь была группы A (II) Rh+, у 22 % - 0 (I).

В эксперименте изучена экспрессия iNOS в тимусе крыс с экспериментальным сахарным диабетом и после введения NNLA. Для определения iNOS применены методы непрямой иммунофлюоресценции и иммуноблотинга (Western blotting) с использованием моноклональных антител к iNOS крысы. Установлено, что комплексное использование этих методов позволяет получить более достоверную картину содержания iNOS в тимусе благодаря одновременной визуализации локализации iNOS-клеток и данных об истинном количестве исследуемого белка в органе.

Обгрунтовано концепцію, згідно з якою функціональна активність пінеальної залози є інтегральним показником, який залежить від спадковості, віку, чинників довкілля, активності ендокринної системи. Доведено, що на процес формування нічного піка в пінеальній залозі впливають зміни світлового та температурного режимів, радіаційного фону. Установлено, що інтенсивність біосинтезу епіфізарного мелатоніну обумовлена генетично, а реалізація програми формування нічного піка мелатоніну суттєво змінюється на різних етапах онтогенезу через переключення шляхів метаболізму серотоніну в пінеалоцитах. Мелатонінтвірна функція пінеальної залози знаходиться також під контролем гормонів гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної та гіпофізарно-адренокортикальної систем, а порушення гормонального гомеостазу здатне перетворити вплив світлового режиму на біосинтез і секрецію мелатоніну. Охарактеризовано хронобіологічний механізм аутокринної регуляції пінеальної залози.

Вивчено морфо-функціональні особливості вилочкової залози жінок з генералізованою міастенією (ГМ), що відбувається на фоні атрофії та гіперплазії тімуса. Проаналізовано певні дані, одержані з історій хвороб таких жінок, а саме: вік, ступінь тяжкості ГМ, час появи перших симптомів, захворювання, що супроводжують основне захворювання та перенесені раніше, наявність інших аутоімунних захворювань у цей час в анамнезі, проведене лікування до тімектомії та стан здоров'я після неї. Розглянуто показники клітинної та гуморальної ланок імунітету до та після тімектомії цих жінок. Досліджено післяопераційний катамнез й ефективність тімектомії, через 1 рік після її проведення. Генералізована міастенія з гіперплазією тімуса відбувається з атрофією істинної паренхіми тімуса, появою у розширених внутрішньочасткових периваскулярних просторах (ВПП) лімфоїдних фолікулів з гермінативними центрами, зниженням морфофункціональної активності епітеліальних клітин, зниженням експресії ендотеліальними клітинами ендотеліну-1, дефіцитом всіх клонів Т-лімфоцитів у тімусі і абсолютним дефіцитом Т-супресорів у самому тимусі та сироватці крові, дефіциті IgG і IgA у сироватці крові. Генералізована міастенія з гіперплазією тімуса відбувається з гіперплазією істинної паренхіми тімуса, появою у розширених ВПП лімфоїдних фолікулів з гермінативними центрами, підвищенням морфофункціональної активності епітеліальних клітин тімуса, підвищенням експресії ендотеліальними клітинами ендотеліна-1, порушенням диференційовки тімічних тілець і підвищенням всіх клонів Т-лімфоцитів у тімусі.

Представлены современные сведения о морфологических особенностях вилочковой железы при ее неопухолевых изменениях у больных генерализованной миастенией. Исследованы клинико-иммунологические особенности генерализованной миастении, протекающей на фоне гиперплазии и атрофии вилочковой железы. Предложены критерии прогнозирования результатов тимэктомии.

Наведено результати хроноритмічних особливостей екскреторної функції нирок у статевозрілих білих щурів, які перебували в умовах зміненої функціональної активності шишкоподібної залози. Встановлено, що гіпофункція шишкоподібної залози призводить до значних змін інтегральних характеристик хроноритмів екскреторної функції нирок.

Наведено особливості циркадіанної організації надниркових залоз за умов іммобілізаційного стресу. Виявлено чіткі морфологічні відмінності структури надниркових залоз контрольних тварин у різні періоди доби, а також залежність стрес-індукованих змін від функціональної активності шишкоподібної залози.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.14-45 + Р620.424.9-45

Рубрики:

Хвороби зобної (вилочкової) залози

Міастенії

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено структурний та функціональний стан тимуса в динаміці розвитку експериментального алергійного енцефаломієліту та вплив на нього кріоконсервованих фетальних нервових клітин. Доведено аутоімунний генез цього захворювання за модифікованою тест-системою за умов \i in vitro \i0. Показано порушення імунної та ендокринної функцій тимуса за такої патології. Проаналізовано режими кріоконсервування. Встановлено унікальний ефект "реставрації" функції тимуса тварин з експериментальним алергійним енцефаломієлітом кріоконсервованими фетальними нервовими клітинами. Підтверджено можливість використання кріоконсервування для зміни початкового стану біооб'єкта та його функціональних властивостей.