Освещены проблемы диагностики и лечения буллезной эмфиземы легких. На основании комплексной оценки клинических данных, морфологических, биохимических и функциональных исследований предложены усовершенствованная классификация болезни, рациональный диагностический алгоритм, оригинальные оперативные способы и хирургический инструментарий лечения. Раскрыты особенности торакоскопии и видеоторакоскопии при буллезной эмфиземе легких, лучевой семиотики и дифференциальной диагностики тонкостенных воздушных полостей легких, в частности, обзорной рентгенографии и компьютерной томографии органов грудной полости, перфузионной пульмоносцинтиграфии.

Висвітлено основні питання з емфіземи легень (ЕЛ), зокрема, етіопатогенетичні механізми формування захворювання, класифікацію, клінічну картину, методи обстеження та лікування хворих на ЕЛ. Розкрито клініко-рентгенологічні та функціональні ознаки первинної ЕЛ і бронхіту. Описано особливості рентгенологічного дослідження легень і серця, газового складу крові, функцій зовнішнього дихання.

Освещены основные вопросы по эмфиземе легких (ЭЛ), в частности, этиопатогенетические механизмы формирования заболевания, классификация, клиническая картина, методы обследования и лечения больных ЭЛ. Раскрыты клинико-рентгенологические и функциональные признаки первичной ЭЛ и бронхита. Описаны особенности рентгенологического исследования легких и сердца, газового состава крови, функций внешнего дыхания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.305.2-59

Рубрики:

Емфізема

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - анализ клинических и анамнестических данных больных с буллезной эмфиземой легких (БЭЛ) и спонтанным (СПТ) пневмотораксом (ПТ). Проанализированы и обобщены клинико-анамнестические данные 979 больных с БЭЛ и ее осложнениями. Из них 875 мужчин, 104 женщины в возрасте от 15 до 89-ти лет, 869 пациентов находились в активном трудоспособном возрасте от 20 до 60-ти лет. Вред, полученный во время выполнения профессиональных обязанностей, зафиксирован в 146-ти случаях. Период времени от появления жалоб до обращения к врачу в среднем составил 4,67 суток. 334 больных находились на лечении по месту жительства в хирургических и терапевтических отделениях в среднем в течение 8,4 суток. В специализированное торакальное отделение больные госпитализированы в среднем на 7,8-е сутки от момента появления жалоб. У 90,8 % больных при поступлении легкое было в различной степени коллабировано, у 9,2 % - признаки ПТ отсутствовали. Сопутствующая патология выявлена у 250-ти пациентов (21 %). Клиника БЭЛ с ПТ обусловлена коллапсом легкого, без ПТ - соответствует манифестациям хронического обструктивного бронхита. Выводы. Больные с БЭЛ и СПТ в Донецком регионе составляют стабильную группу - 7,9 % от общего количества больных торакального профиля, численность которой не имеет тенденции к снижению. У 35 % пациентов, находившихся на стационарном лечении в неспециализированных торакальных отделениях, СПТ не был диагностирован в день поступления. В 82,9 % случаев при неэффективной терапии по месту жительства больные направлялись в специализированное отделение, что удлиняло сроки лечения в среднем на 8,4 суток.

Вивчено показники центральної гемодинаміки, кисневого транспорту, газів крові та кислотно-основного стану (КОС) пацієнтів за умов операцій на легенях. Науково обгрунтовано та впроваджено комплекс методів для оцінки адекватності анестезії, суттю якого є одночасне здійснення аналізів показників центральної гемодинаміки, кисневого транспорту, газів крові і КОС, а також параметрів варіабельності серцевого ритму (ВСР). Вивчено реакції автономної нервової системи хворих з використанням методу математичного аналізу ритму серця під час операцій з приводу бульозної емфіземи легень (БЕЛ) за різних методик загальної анестезії. Надано клініко-фізіологічну інтерпретацію змін ВСР хворих під час таких операцій. Установлено, що у разі операцій з приводу БЕЛ показники ВСР є більш чутливими доклінічними маркерами адекватності анестезії, ніж традиційно використовувані показники центральної гемодинаміки, кисневого транспорту, газів крові та КОС. Уперше встановлено, що запобігальна аналгезія забезпечує високу стабільність вегетативної регуляції під час операцій з приводу БЕЛ. Розроблено та впроваджено способи оптимізації загальної анестезії у хворих, прооперованих з приводу БЕЛ, у аспекті стабільності вегетативної регуляції в інтраопераційному та найближчому післяопераційному періоді.

Розглянуто питання патогенезу, діагностики та лікування бульозної емфіземи легенів та її ускладнень. Вивчено морфологічні зміни у легенях і стінках булл. Встановлено, що дисбаланс у системі протеази-антипротеази у разі лізису еластичного каркаса легені носить локальний характер у вогнищі запалення та позбавлений системного характеру. Виявлено зміни вентиляції, біомеханічних властивостей легенів та їх обсягів до та після оперативного лікування. Вивчено порушення систолічної та діастолічної функцій серця, кровотоку малого кола кровообігу. Удосконалено класифікацію бульозної емфіземи легенів й обгрунтовано раціональний діагностичний алгоритм. Розроблено новий та удосконалено існуючий інструментарій та методики оперативного лікування бульозної емфіземи легенів. Запропоновано нові способи запобігання негерметичності шва легені після його резекції. Вперше вивчено якість життя хворих з бульозною емфіземою легенів до та після оперативного лікування. Розроблено комплекс лікувально-діагностичних заходів, який дозволив зменшити число післяопераційних ускладнень, скоротити строки лікування хворих з бульозною емфіземою легенів та її ускладнень.

Вперше розроблено методику перфузійного мультизрізового комп'ютерно-томографічного дослідження з визначенням життєздатності тканини легенів в перибульозній зоні. Вперше проведено порівняльний аналіз інформативності променевих методів дослідження (конвенціальних рентгенологічних, мультизрізової комп'ютерної томографії перфузійної сцинтиграфії) у діагностиці різних форм бульозної емфіземи легенів. Вивчено можливості мультизрізової комп'ютерної томографії, у тому числі мультизрізової комп'ютерної томографії з ангіопульмонографією, перфузійної мультизрізової комп'ютерної томографії, а також постпроцесингового аналізу зображень. Вперше на великому клінічному матеріалі шляхом порівняння даних мультизрізової комп'ютерної томографії та комплексного морфологічного дослідження розроблено мультизрізову комп'ютерно-томографічну семіотику за поширеної та локалізованої формах бульозної емфіземи легенів. Порівняно можливості перфузійної сцинтиграфії та перфузійної мультизрізової комп'ютерної томографії за бульозної емфіземи легенів. Встановлено роль мультизрізової комп'ютерної томографії у визначенні тактики хірургічного лікування хворих на бульозну емфізему легенів та оцінці ефективності проведеного оперативного втручання.

Описано 2 клінічних випадки проведення лапароскопічних абдомінальних оперативних втручань за умов комбінованої анестезії (спінальна анестезія з підтриманням цільового рівня седації) в одного й того самого пацієнта із супутньою двосторонньою генералізованою бульозною емфіземою легень. Розглянуто можливі вентиляційні розлади та способи їх профілактики.

Мета роботи - оцінка активності ферментів глутатіонової системи еритроцитів за умов експериментальної емфіземи легень у разі введення різних доз папаїну в динаміці розвитку патології. Дослідження проведено на 62 білих безпородних щурах обох статей. Емфізему легень відтворювали шляхом одноразового інтратрахеального введення під легким ефірним наркозом 0,5 мл розчину папаїну в дозах 50 мг/кг, 75 мг/кг та 100 мг/кг. Стан глутатіонозалежної ферментної системи вивчали за активністю ферментів - глутатіон-редуктази, глутатіон-трансферази та глутатіон-пероксидази. Досліджено й оцінено показники глутатіонозалежної ферментної системи крові за умов експериментальної емфіземи легень залежно від дози папаїну в динаміці розвитку патології. Виявлено зниження активності основних глутатіонозалежних ферментів, що свідчить про зниження процесів антиоксидантного захисту, яке може призводити до системних метаболічних порушень. Не встановлено чітких закономірностей між біохімічними порушеннями і дозою папаїну та часом, який минув після моделювання патології. Зміни активності ферментів не були пропорційні ступеню тяжкості експериментальної емфіземи легень. Інактивація основних глутатіонозалежних ферментів є однією з важливих ланок патогенезу емфіземи. Висновки: експериментальна емфізема легень супроводжується декомпенсаторними порушеннями з боку ферментативної ланки антипероксидного захисту в крові (зниження активності глутатіонозалежних ферментів), що побічно може свідчити про початок зриву компенсаторних механізмів у системі глутатіону.

Серед низки показників, що характеризують властивості еритроцитів, важливим є їх резистентність до дії різних чинників, і яка є інтегральним показником, що надає змогу судити про функціональний стан еритроцитів. Мета роботи - дослідження перекисної резистентності мембран еритроцитів за експериментальної емфіземи легень. Модель папаїнової емфіземи легень було відтворено на 42-х білих щурах шляхом одноразового інтратрахеального введення папаїну (Sigma Chemical, St. Louis, МО) з розрахунку 50 мг/кг, 75 мг/кг й 100 мг/кг. Дослідження проводилися через 2 тиж після введення папаїну. Вивчали перекисну резистентність мембран еритроцитів. За 2 тиж після інтратрахеального введення тваринам папаїну в дозі 50 мг/кг було виявлено розвиток емфіземи легень, переважно центролобулярного типу. Доза папаїну 100 мг/кг сприяла розвитку переважно панлобулярної емфіземи легень. Збільшення дози папаїну сприяє суттєвому зниженню стійкості мембран еритроцитів до перекису водню. Висновки: емфізематозні зміни в легеневій тканині виявляються після введення папаїну в дозі 50 мг/кг і стають більш вираженими за дози 100 мг/кг. Стійкість еритроцитів до перекисної провокації за експериментальної емфіземи легень порушується за 2 тиж після введення тваринам папаїну в дозах 75 мг/кг і 100 мг/кг.

Причиной большой частоты рецидивов спонтанного пневмоторакса при распространенных формах буллезной эмфиземы легких (БЭЛ) является неэффективность существующих видов видеоторакоскопического (ВТС) плевродеза. Разработан метод плевродеза с введением аутокрови, что позволяет достичь более эффективной облитерации плевральной полости и клинического эффекта.

Причиной большой частоты рецидивов спонтанного пневмоторакса при распространенных формах буллезной эмфиземы легких (БЭЛ) является неэффективность существующих видов видеоторакоскопического (ВТС) плевродеза. Разработан метод плевродеза с введением аутокрови, что позволяет достичь более эффективной облитерации плевральной полости и клинического эффекта.

Цель работы - изучить влияние сукцинатсодержащего препарата мексидола на активность каталазы и сорбционную емкость эритроцитов при экспериментальной эмфиземе легких (ЭЛ). Исследования проведены на 64 половозрелых белых крысах массой 180 - 200 г. Модель папаиновой ЭЛ у животных была воспроизведена путем одноразового интратрахеального введения папаина, растворенного в 0,9 % солевом растворе NaCl из расчета 50 и 100 мг/кг. В течение 2 и 3 нед после введения животным папаина им вводили мексидол в дозе 25 мг/кг внутримышечно ежедневно. Определяли активность каталазы и сорбционную емкость эритроцитов. Установлено, что ЭЛ сопровождается угнетением активности каталазы и существенным снижением сорбционной емкости эритроцитов вне зависимости от дозы папаина. Введение животным мексидола в течение 2 и 3 нед в дозе 25 мг/кг приводит к восстановлению активности каталазы и повышению сорбционной емкости эритроцитов. Полного восстановления сорбционной емкости эритроцитов по сравнению с контрольной величиной не виявлено. В то же время у животных, получавших мексидол, сорбционная емкость достоверно выше по сравнению с группой животных, не получавших препарат. Выводы: эмфизематозный процесс в легких приводит к угнетению активности каталазы и снижению сорбционной емкости эритроцитов. Мексидол, вводимый животным в течение 2 и 3 нед, реактивирует активность каталазы и повышает сорбционную емкость эритроцитов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р412.305.2

Рубрики:

Цукровий діабет

Емфізема

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати лікування 128 хворих на бульозну емфізему легень (БЕЛ) різної локалізації та розповсюдження віком від 18 до 74 років, які лікувались у відділенні торакальної хірургії Чернівецької обласної клінічної лікарні. Хірургічні втручання виконано у 90 (70,3 %) хворих; у тому числі із застосуванням електрозварювання тканин апаратом ЕК-300М1 - у 68 (75,6 %) випадків. Обгрунтовано вибір методів лікування з удосконаленням методик окремих етапів операцій у разі БЕЛ: як малоінвазивних, так і відкритих способів, що вважається предметом дискусій та обговорення в сучасній літературі у зв'язку з тим, що наростаюча дихальна недостатність є одночасно показанням до втручання і стримуючим фактором, оскільки суть операцій полягає у зменшенні об'єму легень. Дихальну недостатність різного ступеня вираженості діагностовано у 93 (72,7 %) хворих під час поступлення; з яких у 76 % випадків бульозні зміни легень були множинними. Доведено ефективність використання в хірургії БЕЛ високочастотного електрозварювання паренхіми легень та грудної стінки, що зменшує травматичність операцій, забезпечує надійний аерогемостаз та покращує результати лікування цього контингенту хворих. Запропоновано використання електрозварювальних технологій під відеоторакоскопічним контролем в обробці емфізематозно зміненої паренхіми на другому етапі операцій після резекцій бул, що уповільнює дистрофічні процеси легень та зменшує ризик виникнення ускладнень БЕЛ.